Конституційно-правовий статус Президента України 435



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Конституційно-правовий статус Президента України 435



державної влади, держави, суспільства1. На практиці у таких дер­жавах повнота влади президента залежить від розстановки по­літичних сил2.

Отже, залежно від форми правління у конкретній державі президент може:

—не входити до жодної з гілок влади (змішані республіки, зокрема Україна);

—входити і у законодавчу, і у виконавчу владу (Індія);

—входити тільки до складу виконавчої влади (президентсь­кі республіки, наприклад США)3.

В Україні інститут президента з'явився порівняно недавно. Декларація про державний суверенітет України проголоси­ла, що державна влада в республіці здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу, судову, тобто передбачала­ся горизонтальна організація державної влади, що зумовлюва­ло необхідність заснування поста президента, який би здійсню­вав координацію діяльності цих трьох гілок влади.

5 липня 1991 р. було прийнято: Закон УРСР «Про засну­вання поста Президента Української РСР і внесення змін та до­повнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР», яким було передбачено заснування поста Президента УРСР; Закон УРСР «Про Президента Української РСР», відповідно до ст. 1 якого Президент УРСР визначався як найвища посадо­ва особа Української держави і глава виконавчої влади; Закон УРСР «Про вибори Президента Української РСР».

Прийняттю цих законів передувало внесення відповідних змін і доповнень до чинної на той час Конституції.

1 грудня 1991 р. відбулися вибори Президента, під час яких уперше в історії України на конституційній основі шляхом пря­мих виборів було обрано Президента України.

У період з 1991 по 1996 pp. було розроблено кілька проектів Конституції України, а також підписано Конституційний до­говір між Верховною Радою України та Президентом України від 08.06.1995 р. Відповідно до зазначених проектів та Договору Президент визнавався главою держави та главою державної ви­конавчої влади.

1 Погорілко В. Ф. Зазнач, праця. — С. 671—672.

2 Энтин Л. М. Зазнач, праця. — С. 274.

3 Осавелюк А. М. Зазнач, праця. — С. 598.


436

Глава IX

Остаточно статус Президента України було визначено Кон­ституцією України, відповідно до ст. 102 якої Президент Украї­ни є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод люди­ни і громадянина.

На сьогодні у літературі з конституційного права обґрунто­вується необхідність прийняття Закону України «Про Прези­дента України», що обумовлено потребою у конкретизації кон­ституційних норм та тим, що Конституція за своєю правовою природою не може забезпечити всеохоплююче правове регулю­вання функціонування інституту Президента України1.

До проведення конституційної реформи, на думку О. Ф. Фри-цького, місце Президента України в системі гілок державної вла­ди визначалося тим, що він здійснював координацію діяльності органів виконавчої влади2, тоді як В. М. Шаповал зазначав, що за змістом Конституції України немає підстав стверджувати про наявність «арбітражної», «узгоджувальної», «врівноважувальної» чи «інтегруючої» функції Президента, оскільки жодне з його повноважень не є таким, що демонструє цю функцію. Цей до­слідник включав Президента до конституційно визначеної си­стеми розподілу влади і визнавав його главою виконавчої влади де-факто3.

Нині, зважаючи на зміну в Україні форми правління з прези­дентсько-парламентської на парламентсько-президентську, вва­жаємо слушною думку В. А. Шатіла, який зазначає, що діяльність і функції Президента опосередковують здійснення самостійного виду державної влади — президентської. Підставами для такого твердження, на думку цього автора, є, зокрема, те, що Президент видає самостійні нормативні акти (укази), наділений допоміж­ними органами і службами, а також виконує функції і повнова­ження, які властиві лише йому та не підлягають делегуванню4.

1 Агафонов С. А. Зазнач, праця. — С. 5.

2 Фрицький О. Ф. Теоретичні основи організації і здійснення державної
влади // Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. — К.: Нау­
кова думка, 2000. - С 382.

3 Шаповал В. М. Конституція і виконавча влада. — К.: Юрінком Інтер,
2004. - С 65, 69, 73.

4 Шатіло В. А. Зазнач, праця. — С. 14.


 

Конституційно-правовий статус Президента України

§ 2. Порядок обрання Президента України

Відповідно до ст. 103 Конституції України, Президент Украї­ни обирається громадянами України на основі загального, рів­ного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять1 років.

Президентом України може бути обрано громадянина Украї­ни, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, прожи­ває в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів ро­ків та володіє державною мовою.

Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки поспіль.

Президент України не може мати іншого представницько­го мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керів­ного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю останнього місяця п'ятого року повноважень Президен­та України. У разі дострокового припинення повноважень Пре­зидента України вибори Президента України проводяться в пе­ріод дев'яноста днів з дня припинення повноважень.

Порядок проведення виборів Президента України встанов­лено Законом України «Про вибори Президента України» в ре­дакції від 18.03.2004 р.

Вибори Президента України можуть бути черговими, поза­черговими та повторними.

1 Хоча існує точка зору про те, що доцільніше було б, застосовуючи практичний досвід Франції, збільшити термін повноважень Президента Украї­ни до семи років, оскільки запровадження такого положення до Конституції України унеможливить виникнення ситуації, коли після чергових практич­но одночасних виборів і глави держави, і парламенту буде цілком змінювати­ся політична та економічна ситуація в країні, що, можливо, може призвести до кризи або принаймні до тривалого колапсу в діяльності органів державної влади (див. Белов Д. М. Порівняльно-правовий аналіз інституту президент­ства в Україні та Франції: Автореф. дис.... канд. юрид. наук / КНУ імені Та­раса Шевченка. — К., 2005. — С. 11).



Глава IX




Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.229.142.91 (0.01 с.)