Законодавча влада в Україні 391



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Законодавча влада в Україні 391



Ні ідавати до Верховної Ради України законопроекти з будь-яко-Ю питання, крім тих законопроектів, які згідно з Конституцією і раїни можуть вноситися спеціально визначеними нею суб'єк-інми права законодавчої ініціативи.

відповідно до ч. 2 ст. 93 Конституції України законопроек-іп визначені Президентом України як невідкладні, розгляда­тися Верховною Радою України позачергово. У рішенні Кон-I гитуційного Суду України від 28.03.2001 р. № 2-РП/20011 за­нижено, що дану норму Конституції України треба розуміти ГИК, що такі законопроекти мають бути терміново включені Нгрховною Радою України до порядку денного її сесії і розгля­ну і і у пріоритетному порядку — раніше інших законопроек­ті на всіх стадіях законодавчого процесу відповідно до про­цедури, встановленої Конституцією України та Регламентом ІІгрховної Ради України. Відповідно до ст. 96 Регламенту не-іи іміадними є також законопроекти, що визначені рішенням ІІгрховної Ради як такі. Верховна Рада може прийняти рішення Щодо законопроектів, визначених як невідкладні, про однора-іопе відхилення (ad hoc) від процедури розгляду, передбаченої І'гіламентом, і скоротити строки внесення альтернативних за-

.... опроектів, внесення пропозицій і поправок, а також строки

Надання законопроекту народним депутатам до його розгляду в німу чи іншому читанні. Не допускається скорочення зазначе­них строків більш як наполовину. Законопроект, визначений як іииідкладний, після завершення його попереднього розгляду чи доопрацювання включається до порядку денного найближ­чою пленарного засідання Верховної Ради і розглядається по­зачергово.

Для підготовки і вдосконалення законопроектів, які пода-

.... ся на розгляд парламенту, в Україні пропонується утворити

Державний законотворчий департамент. Такий інститут існує, и.іприклад, у Франції, де діє міністерство законодавства2.

1 Рішення Конституційного Суду України від 28.03.2001 р. № 2-рп/2001

V і праві за конституційним поданням Президента України щодо офіційно-

мі і нумачення положення ч. 2 ст. 93 Конституції України (справа про поза-

и ріпний розгляд законопроектів) // Офіційний вісник України. — 2001. —

15 (27.04.2001). -Ст. 658.

* Тертишник В. Гармонізація права і влади: чи дамо відповідь на виклик

/ Урядовий кур'єр. — 2006. — 20 січня.


 

Глава VIII

Право законодавчої ініціативи (при цьому відповідно до ст. 84 Регламенту Кабінет Міністрів України має виключне пр;і во на внесення проекту закону про Державний бюджет Украї ни, а проект закону про надання згоди на обов'язковість між народних договорів України вносить Президент України або Кабінет Міністрів України) здійснюється шляхом внесення до Верховної Ради:

1) проектів законів, постанов;

2) проектів актів Верховної Ради;

3) пропозицій до законопроектів;

4) поправок до законопроектів.

Законопроекти— це проекти законів, постанов Верховної Ради, які містять положення нормативного характеру.

Проекти актів— це проекти постанов, резолюцій, деклара­цій, звернень, заяв, що випливають з установчих, організаційних, контрольних та інших функцій Верховної Ради.

Пропозиції— це внесення змін до тексту законопроекту (статей, їх частин, пунктів, речень), зміни порядку розміщення, об'єднання розділів, глав, статей, їх частин і пунктів, а також ви­ділення тих чи інших положень в окремі розділи, глави, статті.

Поправка— це внесення виправлень, уточнень, усунення по­милок, суперечностей у тексті законопроекту.

Згідно із ст. 85 Регламенту законопроект має бути оформле­ний відповідно до вимог закону, Регламенту та інших прийня­тих відповідно до них нормативно-правових актів. Законопро­ект подається до Верховної Ради за підписом особи, яка має пра­во законодавчої ініціативи або представляє орган, наділений та­ким правом.

Якщо законопроект ініційовано кількома народними депу­татами, ініціатором його внесення вважається народний депу­тат, прізвище (підпис) якого на ньому зазначено першим. У разі якщо цей народний депутат відкликає свій підпис, ініціатором вважається той, чиє прізвище є наступним.

Ініціатор внесення чи представник суб'єкта права законодав­чої ініціативи має право на доповідь законопроекту на пленар­ному засіданні Верховної Ради та на засіданні головного комі­тету чи тимчасової спеціальної комісії з цього питання.

Законопроект, у якому пропонується внести зміни до зако­ну (законів), не може поєднуватися зі змінами до Конституції


Законодавча влада в Україні

України. Законопроект може передбачати внесення змін лише н і 11 кету первинного законодавчого акта (закону, кодексу, основ шконодавства тощо), а не до закону про внесення змін до цього

икоподавчого акта.

Кожен законопроект має містити положення щодо порядку

Набрання ним чинності.

Якщо для реалізації положень поданого законопроекту після КОГО прийняття необхідні зміни до інших законів, такі зміни ма­ши, викладатися в розділі «Перехідні положення» цього зако­нопроекту або в одночасно внесеному його ініціатором окремо­му законопроекті. До законопроекту додається перелік законів і.і піших нормативних актів, прийняття або перегляд яких не­обхідно здійснити для реалізації положень законопроекту в разі

мого прийняття.

Стаття 86 Регламенту визначає, що законопроект вноситься м.і реєстрацію разом із проектом постанови, яку пропонується Нсрховній Раді прийняти за результатами його розгляду, спис­ком авторів законопроекту, пропозицією щодо кандидатури до-монідача на пленарному засіданні та пояснювальною запискою,

1KB має містити:

1) обґрунтування необхідності прийняття законопроекту, ці­нен, завдань і основних його положень та місця в системі зако­нодавства;

2) обґрунтування очікуваних соціально-економічних, право-пи х та інших наслідків застосування закону після його прий­няття;

3) інші відомості, необхідні для розгляду законопроекту.
У разі внесення законопроекту, реалізація якого впливає на

податкову та/або дохідну частину державного чи місцевих бю­джетів, до нього додаються фінансово-економічне обґрунтуван-н и (розрахунок розміру витрат) та пропозиція щодо покриття цих витрат. Якщо реалізація законопроекту не впливає на видат­ному та/або дохідну частину державного чи місцевих бюджетів, мро це зазначається в пояснювальній записці.

У разі внесення законопроекту, остаточне прийняття рішен­ня щодо якого можливе лише за результатами референдуму, ця і її іс ґавина має бути зазначена у пояснювальній записці.

До законопроекту про внесення змін до законів додається порівняльна таблиця, яка містить редакцію відповідних поло-


 

394 Главами

жень (статей, частин, пунктів, абзаців тощо) чинного закону т;і нову його редакцію з урахуванням запропонованих змін.

Якщо законопроект вноситься за погодженням з відповід­ними органами виконавчої чи судової влади, до нього додається таке погодження.

Законопроект, унесений до Верховної Ради, реєструється її апараті Верховної Ради (ч. 1 ст. 87 Регламенту).

Відповідно до ст. 88 Регламенту кожен законопроект після його реєстрації не пізніш як у п'ятиденний строк направляється Головою Верховної Ради України або відповідно до розподілу обов'язків Першим заступником, заступником Голови Верхов­ної Ради України в комітет, до предмета відання якого нале­жать питання бюджету, для проведення експертизи щодо його впливу на дохідну та/або видаткову частину бюджетів та вико­нання закону про Державний бюджет України в поточному бю­джетному періоді, та в комітет, який визначається головним з підготовки і попереднього розгляду законопроекту.

У разі якщо для підготовки і попереднього розгляду, доопра­цювання законопроектів Верховна Рада приймає рішення про утворення тимчасової спеціальної комісії, така комісія здійснює функції головного комітету з цих питань у порядку, визначено­му Регламентом.

Головний комітет не пізніш як у тридцятиденний строк по­передньо розглядає законопроект і ухвалює висновок щодо до­цільності включення його до порядку денного сесії Верховної Ради. До висновку головного комітету додається висновок ко­мітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, який має бути поданий до головного комітету не пізніш як у чо-тирнадцятиденний строк з дня отримання законопроекту для на­дання висновку.

До попереднього розгляду законопроекту головний комітет на своєму засіданні може запропонувати Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим державним органам, об'єднан­ням громадян висловити свою думку щодо доцільності його прийняття.

Для попереднього розгляду законопроекту на засідання го­ловного комітету запрошується ініціатор внесення законопроек­ту чи представник суб'єкта права законодавчої ініціативи, а в разі необхідності — представники Кабінету Міністрів України,


Законодавча влада в Україні

міністерств, інших державних органів, об'єднань громадян, а та­кож експерти, фахівці та інші особи.

Інші комітети за зверненням головного комітету або з влас­ної ініціативи розглядають законопроект і направляють свої ви-Вновки до головного комітету.

Голова Верховної Ради України або відповідно до розподі­лу обов'язків Перший заступник, заступник Голови Верховної І'ади України за наявності передбачених нижче підстав за про­позицією головного комітету чи тимчасової спеціальної комісії |бо Погоджувальної ради може повернути внесений законопро­ект суб'єкту права законодавчої ініціативи без його розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради.

Підставами для повернення законопроекту без його розгля­ду на пленарному засіданні є:

1) висновок комітету, до предмета відання якого належать питання конституційного права, про те, що законопроект супе­речить положенням Конституції України, крім випадків, коли піп стосується внесення змін до Конституції України;

2) невідповідність оформлення законопроекту вимогам за­кону, Регламенту та прийнятих відповідно до них нормативно-

правовихактів;

3) відсутність фінансово-економічного обґрунтування зако­
нопроекту, якщо головний комітет чи відповідна тимчасова спе-
ці;ільна комісія не вважають за можливе розглядати його без та­
кого обґрунтування;

4) наявність прийнятого в першому читанні законопроекту, щодо якого внесений проект є альтернативним;

5) відхилення на поточній сесії Верховної Ради законопроек­ту, положення якого дослівно або по суті повторюють поданий

шконопроект.

Повернення законопроекту суб'єкту права законодавчої іні­ціативи здійснюється в п'ятнадцятиденний строк після отриман­ня висновку головного комітету чи відповідної тимчасової спе­ціальної комісії з повідомленням про причину повернення.

Повернені законопроекти можуть бути повторно внесені на розгляд Верховної Ради за умови усунення недоліків, що стали підставою для їх повернення.

Законопроекти, не прийняті Верховною Радою попередньо­го скликання в першому читанні за основу, вважаються знятими


 

Глава VIII

з розгляду і не розглядаються Верховною Радою нового скли кання. Верховна Рада своїм рішенням може зняти законопроек і з розгляду, якщо внаслідок прийняття інших законодавчих ак­тів чи з інших причин законопроект утратив свою актуальність. У разі прийняття Верховною Радою за основу одного з альтер нативних законопроектів інші альтернативні законопроекти зні­маються з розгляду без прийняття про це окремого рішення. Знятими з розгляду вважаються також відкликані та відхилені законопроекти (ст. 90 Регламенту).

На пленарному засіданні Верховної Ради розглядаються ли­ше законопроекти, включені до порядку денного сесії Верхов­ної Ради, за винятком випадку, коли за процедурним рішенням Верховної Ради для невідкладного розгляду до порядку денно­го пленарного засідання (без додаткового включення до поряд­ку денного сесії) було включено законопроект, якщо його було підготовлено для термінового розгляду на виконання відповід­ного доручення Верховної Ради (ст. 91 Регламенту).

Щодо кожного законопроекту, включеного до порядку ден­ного сесії Верховної Ради, апарат Верховної Ради та головний комітет ведуть справу законопроекту. Справа законопроекту міс­тить документи, внесені в порядку законодавчої ініціативи, до­кументи, підготовлені в процесі розробки, розгляду, доопрацю­вання, прийняття відповідного законопроекту Верховною Радою, а також документи, які підготовлені органами Верховної Ради, державними органами, установами і організаціями за звернен­ням Верховної Ради.

До справи законопроекту включаються перші примірники друкованого тексту, оригінали документів з печатками та влас­норучними підписами; у разі відсутності оригіналів документів до справи законопроекту включаються засвідчені в установле­ному порядку їх копії (ст. 92 Регламенту).

У ст. 93 Регламенту визначено, що всі внесені до Верховної Ради законопроекти після їх реєстрації не пізніш як у п'ятиден­ний строк надаються народним депутатам. Після попереднього розгляду законопроекту в головному комітеті народним депу­татам надаються висновки головного комітету, висновки інших комітетів та інші зазначені в Регламенті документи.

Законопроекти, підготовлені для розгляду Верховною Ра­дою в другому та третьому читаннях, надаються народним де-


Зоконодавча влада в Україні

иутптам у вигляді порівняльних таблиць, а до законопроектів про пнесення змін до законів порівняльні таблиці надаються для |н мі ляду Верховною Радою і в першому читанні.

Відповідно до ст. 95 Регламенту не пізніш як у чотирнадця-і иденний строк після дня надання народним депутатам першо-11і законопроекту з відповідного питання може бути внесено аль-ирнативний законопроект. Після прийняття законопроекту в першому читанні внесення альтернативних законопроектів що­до нього не допускається.

Стаття 97 Регламенту визначає, що законопроекти розгля­дуються Верховною Радою, як правило, за процедурою трьох чи­гань з урахуванням певних особливостей.

Розгляд і прийняття законопроекту за процедурою трьох чи­гань включає:

1) перше читання — обговорення основних принципів, по­
нижень, критеріїв, структури законопроекту та прийняття його

,іа основу;

2) друге читання — постатейне обговорення і прийняття за­конопроекту у другому читанні;

3) третє читання — прийняття законопроекту, який потре­бує доопрацювання та узгодження, в цілому.

Рішення про проведення повторних перших, других читань іаконопроектів Верховна Рада може приймати не більше двох

разів.

За рішенням Верховної Ради допускається остаточне прий­няття законопроекту (крім проектів кодексів і законопроектів, які містять понад 100 статей, пунктів) відразу після першого чи другого читання, якщо законопроект визнано таким, що не по­гребує доопрацювання, та якщо не надійшло зауважень щодо ііого змісту від народних депутатів, інших суб'єктів права зако­нодавчої ініціативи, юридичного чи експертного підрозділів апа­рату Верховної Ради.

Під час другого і третього читань розглядаються порівняль-пі таблиці законопроектів, а щодо законопроектів про внесення ;імін до законів порівняльні таблиці розглядаються і в першому

читанні.

Відповідно до ст. 99 Регламенту законопроект може бути від-кл иканий суб'єктом права законодавчої ініціативи, який його


 

Глава VIII

вніс, до включення такого законопроекту до порядку денного се­сії Верховної Ради.

Законопроект, включений до порядку денного сесії Верхов­ної Ради до його прийняття Верховною Радою в першому чи­танні за основу, може бути відкликаний за рішенням Верховної Ради і знятий з розгляду.

Законопроекти, внесені та не прийняті до закінчення стро­ку повноважень Верховної Ради відповідного скликання в пер­шому читанні, вважаються відкликаними.

Законопроект вважається відкликаним, якщо до його прий­няття в першому читанні народний депутат — ініціатор його вне­сення — достроково припинив депутатські повноваження.

Законопроект, внесений Президентом України або Кабіне­том Міністрів України, вважається відкликаним, якщо до його прийняття в першому читанні за основу повноваження Прези­дента України або Кабінету Міністрів України були припинені (ст. 100 Регламенту).

Законопроект вважається відхиленим, якщо запропоновані рішення на його підтримку не отримали необхідної кількості голосів народних депутатів. Таке відхилення законопроекту за­носиться до протоколу пленарного засідання Верховної Ради. Відхилений Верховною Радою законопроект або законопроект, що повторює його за суттю, не може бути внесений на поточній та наступній за нею позачерговій сесіях Верховної Ради відпо­відного скликання (ст. 102 Регламенту).

Стаття 103 Регламенту передбачає, що після включення за­конопроекту до порядку денного сесії Верховної Ради підготов­ка його до першого читання здійснюється головним комітетом. Розгляд законопроекту при підготовці його до першого читання здійснюється в порядку, передбаченому для попереднього роз­гляду законопроектів (ст. 88 Регламенту) з урахуванням особ­ливостей, визначених главою 18 Регламенту.

За наслідками підготовки законопроекту до розгляду в пер­шому читанні головний комітет ухвалює висновок, який має міс­тити:

1) пропозицію про прийняття Верховною Радою щодо від­повідного законопроекту (кожного з альтернативних законопро­ектів у разі їх унесення) одного з рішень, передбачених ст. 109 Регламенту, та обґрунтування такої пропозиції;


3.конодавча^лада^У|Фа»!І.

2) пропозицію щодо перенесення розгляду законопроекту (у

разі необхідності).

У разі розгляду альтернативних законопроектів головний НОМІтет може внести пропозицію про попереднє визначення Вер­ховною Радою основних положень, принципів, критеріїв та його і і руктурних частин, на яких має грунтуватися відповідний за-

іпнопроект.

У разі якщо законопроект потребує фінансово-економічно-Г0 обгрунтування, до висновку головного комітету обов'язково додається висновок комітету, до предмета відання якого нале­жать питання бюджету, щодо повноти та достовірності такого обґрунтування. Головний комітет може також долучити одер­жані висновки Кабінету Міністрів України та інших комітетів з цього питання. Якщо у висновках комітетів, яким Верховною Радою було доручено попередній розгляд законопроекту, є роз­біжності, головний комітет вживає заходів щодо їх врегулюван­ня. Питання, з приводу яких комітетами не досягнуто згоди, вно­ситься на розгляд Верховної Ради (ст. 106 Регламенту).

Відповідно до ст. 107 Регламенту висновок, підготовлений головним комітетом до першого читання законопроекту, виснов­ки відповідних комітетів та інші супровідні документи до ньо­го надаються народним депутатам не пізніш як за сім днів до дня розгляду цього законопроекту на пленарному засіданні Верхов­ної Ради.

Порядок розгляду законопроектів у першому читанні ви­значений ст. 108 Регламенту, відповідно до якої розгляд зако­нопроекту в першому читанні, як правило, проводиться за про­цедурою повного обговорення законопроектів. При розгляді за­конопроекту в першому читанні Верховна Рада може прийняти процедурне рішення про обговорення проекту за скороченою процедурою. Обговорення за скороченою процедурою не допу­скається при розгляді проектів кодексів та інших законопроек­тів, у яких кількість статей, пунктів перевищує 100.

Відповідно до ст. 109 Регламенту за наслідками розгляду за­конопроекту в першому читанні Верховна Рада може прийняти

рішення про:

1) прийняття законопроекту за основу з дорученням голов­ному комітету підготувати його до другого читання;

2) відхилення законопроекту;



Глава VIII




Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.232.99 (0.012 с.)