Конституційно-правовий статус Президента України 443

—повноваження щодо підписання та обнародування за­конів (промульгація) (ст. 94, п. 29 ч. 1 ст. 106 Конституції України);

—право призначати та проголошувати всеукраїнський ре­ферендум (п. 6 ч. 1 ст. 106 Конституції України).

У сфері забезпечення конституційної законності Президент України:

—має право звертатися до Конституційного Суду України (ч. 2 ст. 150 Конституції України);

—зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності Конституції України з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності (п. 15 ч. 1 ст. 106 Конституції України);

—скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим (п. 16 ч. 1 ст. 106 Конституції України);

—скасовує відповідно до закону рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та зако­нам України, іншим актам законодавства України (ч. 8 ст. 118 Конституції України);

—має право на відкладальне вето. При цьому в Конститу­ції України не зафіксовано, яким нормативно-правовим актом може оформлятися повернення закону Главою держави на по­вторний розгляд. Практика застосування президентського вето показує, що як організаційно-правова форма останнього висту­пають листи-рекомендації Президента Верховній Раді з обґрун­туванням необхідності зміни тих чи інших положень закону. Організаційно-правова форма повернення Президентом на по­вторний розгляд законів, на які він наклав вето, потребує свого

¹ Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 28.03.2001 р. № 2-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 93 Конституції України (справа про позачерговий розгляд законопроектів), положення ч. 2 ст. 93 Конституції України щодо позачергового розгляду Верховною Радою Украї­ни законопроектів, визначених Президентом України як невідкладні, в аспек­ті порушеного в конституційному поданні питання треба розуміти так, що та­кі законопроекти мають бути терміново включені Верховною Радою Украї­ни до порядку денного її сесії і розглянуті у пріоритетному порядку — раніше інших законопроектів — на всіх стадіях законодавчого процесу відповідно до процедури, встановленої Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.

Глава IX

визначення на рівні закону¹, яким може бути закон, що регулює статус Президента України, або ж спеціальний закон щодо вето Президента України²;

— має право приймати рішення про введення в Україні або
окремих її місцевостях надзвичайного стану (п. 21 ч. 1 ст. 106
Конституції України).

Аналіз повноважень Президента у сфері оборони та націо­нальної безпеки свідчить про те, що його функції у цій сфері по­лягають у політичному керівництві державними органами, які забезпечують обороноздатність України. У цій сфері Президент України:

—є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил Украї­ни; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави (п. 17 ч. 1 ст. 106 Конституції України);

—очолює Раду національної безпеки і оборони України (п. 18 ч. 1 ст. 106 Конституції України). Відповідно до ст. 107 Конституції України Рада національної безпеки і оборони Украї­ни є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Вона координує і контро­лює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Головою Ради національної безпеки і обо­рони України є Президент України. Персональний склад Ра­ди національної безпеки і оборони України формує Президент України. До складу Ради національної безпеки і оборони Украї­ни за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр обо­рони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внут­рішніх справ України, Міністр закордонних справ України. Рі­шення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України. Правові засади організації та діяльності Ради національної безпеки і оборони України, її склад, структура, компетенція і функції визначаються Законом України «Про Раду національної безпеки і оборони України» від 05.03.1998 p.;

Головатенко В. Правові акти Президента України: юридична природа, статус, функції // Право України. — 2004. — № 3. — С 17. ² Белов Д. М. Зазнач, праця. — С 11.

Конституційно-правови й статус Президента України _______________ 445

—вносить до Верховної Ради України подання про оголо­шення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових фор­мувань (п. 19 ч. 1 ст. 106 Конституції України);

—приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки дер­жавній незалежності України (п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України).

Щодо повноважень Президента України у сфері забезпе­чення прав і свобод громадян, то у широкому значенні з ними по­в'язані всі повноваження глави держави. У вузькому розумінні до цих повноважень належать ухвалення рішення про прийнят­тя до громадянства України та припинення громадянства Украї­ни, про надання притулку в Україні; здійснення помилування (пункти 26, 27 ч. 1 ст. 106 Конституції України).

У сфері зовнішньої політики та міжнародних відносин Пре­зидент України представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держа­ви, веде переговори та укладає міжнародні договори України; ухвалює рішення про визнання іноземних держав; призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і від­кличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав (пункти 3—5 ч. 1 ст. 106 Конституції України).

Президент України здійснює також інші повноваження, ви­значені Конституцією України. Президент України не може пе­редавати свої повноваження іншим особам або органам.

Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язко­вими до виконання на території України. Формулювання про те, що Президент видає укази і розпорядження на основі та на ви­конання Конституції і законів України, є основним свідченням того, що вони мають підзаконний характер.

Укази — це рішення Президента, що мають нормативний ха­рактер, тобто містять загальні правові приписи невизначеному колу суб'єктів, розраховані на довготривале і багаторазове засто-

Глава IX

сування. Укази Президента у теорії конституційного права по­діляють на:

• нормативні укази — це укази, в яких коло суб'єктів, що під­падають під дію положень указу, є невизначеним, а час дії тривалим (тобто якщо хоча б одне з положень акта розрахо­ване на багаторазову або постійну дію). Необхідність прий­няття нормативних указів у повсякденному житті визнача­ється передусім значним відставанням вітчизняного зако­нодавчого регулювання у сфері економіки, соціального і дер­жавного розвитку. Щодо розмежування предмета закону і нормативного указу Президента, то обмеження нормотвор-чої компетенції глави держави полягає у тому, що він не мо­же видавати укази з питань, які вже регламентовані законом чи щодо яких Конституція містить прямі вказівки про те, що вони мають бути регламентовані законом. Крім того, пред­мет і сфера «указного» регулювання мають базуватися на компетенції Президента, яка визначена Конституцією; • ненормативні укази — це укази, в яких визначено коло осіб, на яких поширюється дія акта, статус дії за територією є ло­кальним, а за часом — обмеженим.

Розпорядження — це владний акт Президента, виданий у межах його компетенції, що має обов'язкову силу для фізичних та юридичних осіб, яким його адресовано. Розпорядження мо­жуть бути тривалої дії, а можуть мати разові наслідки для конк­ретного виконавця. Це організаційно-оперативні акти, які мають допоміжне значення в правовому регулюванні діяльності глави держави¹.

Вимоги щодо порядку підготовки та внесення на розгляд глави держави проектів актів Президента України — указів і роз­поряджень — визначені Положенням про порядок підготовки та внесення проектів актів Президента України, затвердженим Указом Президента України від 15.11.2006 р. № 970/2006².

Акти Президента України, видані в межах повноважень, пе­редбачених пунктами 5,18,21, 23 ч. 1 ст. 106 Конституції України,

Головатенко В. Зазнач, праця. — С. 14—17. ² Положення про порядок підготовки та внесення проектів актів Прези­дента України, затверджене Указом Президента України від 15.11.2006 р. № 970/2006 // Урядовий кур'єр. - 2006. - 22 листопада.