Гідротермічна обробка зерна (ГТО).

ГТО застосовують при підготовці гречки, вівса, гороху, пшениці, кукурудзи. При цьому змінюються технологічні властивості:

- збільшується міцність ядра,

- знижується міцність оболонок,

- зменшується дроблення зерна при лущінні та шліфуванні, краще виділяються оболонки і зародок.

Біохімічні зміни в зерні підвищують поживні властивості крупи.

Залежно від виду зерна та асортименту крупи застосовують різні методи ГТО. Для пшениці і кукурудзи — холодне кондиціонування, а для гречки, вівса, гороху - гаряче з застосуванням пари. При холодному кондиціонуванні зерно зволожують водою (40°С), а потім відволожують його протягом 0,5...3,0 год. Волога при цьому проникає в основному в периферійні шари ендосперму, що сприяє кращому виділенню оболонок. Щільність ядра при цьому не змінюється.

При гарячому кондиціонуванні зерно пропарюють в горизонтальному шнековому пропарювателі безперервної дії або в апаратах періодичної дії протягом 1,5-8,0 хвилин. При цьому зерно швидко зволожується та прогрівається і підвищується стійкість ядра до руйнування, ослаблюється зв'язок оболонок і ядра. Після пропарювання зерно сушать, внаслідок чого знижується міцність оболонок. Завершує процес ГТО охолодження зерна, яке сприяє подальшому висушуванню оболонок і покращеннюїх виділення. Для цього застосовують аспіраційні колонки різних конструкцій.

Технологічний процес виробництва крупи

Сортування зерна до лущіння

Чим краще розсортовано зерно за розміром, тим вища ефективність роботи лущильних машин. Число фракцій залежить від характеру і форми робочої зони лущильних машин та умов сортування продуктів лущіння. Як правило, зерно ділять на дві фракції: крупну та мілку. Найбільш точного сортування потребує зерно гречки, яке ділять на 5 фракцій.

Зерно на фракції ділять за допомогою розсівів — крупосортувальних машин в які встановлюють сита з отворами потрібної форми і різні за розміром залежно від встановленого числа фракцій і їх крупності.

 Лущіння зерна

При одержанні крупи використовують п'ять основних видів лущильних машин:

- вальцедекові станки,

- станки з валками, покритими гумою,

- лущильна постава,

- лущильні машини з абразивними дисками і

- оббійні машини.

Кожна з них годиться длялущіння 1-2 певних зернових культур і непридатна для інших. принцип дії машин можна звести до З-х основних способів дії робочих органів на зерно під час лущіння:

- лущіння стисканням і зсуванням,

- лущіння багатократним ударом,

- лущіння тертям об абразивну поверхню:

а) лущення зерна стиском і зсувом - при цьому на зерно діють двома робочими поверхнями, відстань між яким менша за розмір зерна. Його застосовують для лущіння зерна, оболонки у якого не зрослись з ядром. Використовують основні машини:

- вальцедекові станки (просо та гречка),

- лущильна постава (рис та овес),

- лущильники у яких валки покриті гумою.

У вальцедекових станках проходить відділення квіткових оболонок при дії на них двох робочих поверхонь, одна з яких валок, що обертається, а друга — нерухома дека, набрана із гумотканиних пластин або піщанику.

У лущильнику з валками, які покриті гумою, зерно проходить між валками, які обертаються з різними швидкостями назустріч один одному.

У лущильній поставі зерно обробляється між двома дисками, які розмішені в горизонтальній площині, поверхня котрих покрита абразивним матеріалом: верхній диск нерухомий, нижній - обертається;

б) лущіння зерна багатократним ударом - застосовують для зернових культур з міцним ядром (ячмінь, пшениця, овес). Для цього використовують ті ж оббійні машини, що і на борошно­мельних заводах, їх недоліком є підвищений вихід дробленого зерна;

в) лущіння зерна тертям об абразивну поверхню використовують для зерна оболонки якого зрослись з ядром (ячмінь, пшениця, горох та кукурудза). Зерно потрапляє між абразивними кругами, що обертаються і непорушним перфорованим циліндром. Машини даного типу використовуються для шліфування і полірування ядра.