Режими і способи зберігання зерна

На збереження зернової маси впливають такі фактори, як вологість і температура зерна, кількість і вид домішок, стан зерна (свіжозібране, недоспіле, морозобійне, суховійне та інше зерно), наявність в масі шкідників хлібних запасів і мікрофлори, умови зберігання. Вплив цих факторів позначається на активності фізіологічних процесів у зерні.

Уцілому, щоб забезпечити тривале збереження зернової маси, треба всі процеси, що відбуваються в ній, максимально сповільнити. Це досягається шляхом проведення комплексу таких робіт, як його очищення, сушіння, активне вентилювання, знезараження та ін.

Упрактиці відомі три режими зберігання: у сухому стані, в охолодженому й без доступу повітря (або в регульованому газовому середовищі).

Режим зберігання зерна в сухому стані заснований на тому, що інтенсивність дихання сухої зернової маси вкрай низька. Багато комах і всі кліщі, шкідники хлібних запасів, а також мікроорганізми перестають розмножуватися і поступово гинуть.

Режим зберігання в охолодженому стані заснований на тому, що вже при температурі 10°С інтенсивність дихання зернової маси знижується, багато комах стають малорухомими й припиняють розмножуватися, гинуть. Мікроби не гинуть, але розвиток їх призупиняється. Зазначений режим застосовується при нетривалому зберіганні.

Режим зберігання зерна без доступу повітря може бути реалізований тільки в герметичному сховищі, при якому зернова маса переходить на анаеробне дихання. Анаеробні умови зберігання можна створити шляхом введення в зернову масу інертних газів (вуглекислого газу, азоту). Режим зберігання зерна без доступу повітря не знайшов широкого застосування, тому що важко забезпечити герметизацію сучасних сховищ.

Всі способи зберігання зернових мас поділяються на два основних види

— зберігання в тарі і зберігання насипом

Зберігання в тарі застосовують лише для деякого особливо цінного посівного матеріалу (елітного насіння, насіння першої репродукції), насіння з тендітною оболонкою (арахіс), що розколюється при пересипанні (квасоля тощо), а також для дрібнонасіннєвих дорогих культур (мак, кунжут, коріандр, фенхель та ін.) У мішках зберігається і протруєне насіння кукурудзи, оброблене на кукурудзокалібрувальних заводах, насінняовоче-баштаннихі технічних культур (гірчиця, тютюн та ін.)

За тару застосовують мішки з міцних і грубих тканин, крафт-мішки,мішки з синтетичних матеріалів.

Зберігання в тарі — один з найдорожчих способів, оскільки вимагає великих витрат на придбання тари, її ремонт і зберігання. При цьому способі необхідне спеціальне обладнання для затарювання продукції в мішки, формування та розбирання штабелів мішків з продукцією, потрібно більше складської місткості в порівнянні зі зберіганням насипом, і т.д.

Затарену продукцію розміщують і зберігають під навісами або в складах різної конструкції — одноповерхових і багатоповерхових. Зберігання під навісом можна застосовувати тільки як тимчасове, тому що в цьому випадку штабелі мішків легко піддаються пошкодженню гризунами, птахами та іншими шкідниками, вони практично не захищені від усіх атмосферних впливів, крім опадів.

Зберігання насипом. При зберіганні насипом краще використовуються обсяг і площа зерносховища, ніж при зберіганні затареної продукції. Можливість зберігання зернових мас заввишки до декількох десятків метрів (в силосах) дозволяє скорочувати загальну площу, зайняту підприємствами по роботі із зерновими масами. Маючи такі очевидні переваги, спосіб зберігання зернових мас насипом є основним у всьому світі.

Зберігання зерна на відкритих майданчиках, в бунтах і під навісом. В де-яких випадках і на хлібоприймальних підприємствах змушені застосовувати такий спосіб зберігання, коли обробка партій зерна, які щойно надійшли, затримується через обробку менш стійких партій і дефіциту оперативних ємностей.

У кожному разі зберігання на майданчиках є тимчасовим, партії зерна слід якомога швидше відправляти на після збиральну обробку і розміщувати на стаціонарне зберігання в зерносховищах.

Вкривають бунти тільки з сухим і вологим охолодженим зерном для захисту від опадів. Зерно з вологістю вище критичної і неохолоджене не приховують, тому що в ньому занадто висока інтенсивність дихання, а покриття затримує тепло і вологу, що виділяються в зерновій масі, сприяючи тим самим процесу самозігрівання. Вкривають бунти брезентом, плівками або матами, які надійно закріплюють. Стік з покриття не повинен потрапляти в насип зерна.

Трохи краще забезпечується зберігання, якщо зерно розміщують під навісом. У цьому випадку воно захищене від опадів, з ним легше працювати і за ним зручніше спостерігати.

Зберігання в складах, засіках, бункерах. Для тривалого зберігання зернових мас насипом застосовують підлогові, закромні і бункерні зерносховища. У підлогових зерносховищах висота зернової маси може бути 4...5 м (склади з плоскими підлогами) та 7...10 м (склади з похилими підлогами). Закромні зерносховища мають засіки або бункери. Засік — невелика захищена стінами частина складу з плоскою підлогою. Бункер відрізняється від засіка тим, що в нижній частині має похилі стінки для випуску зерна самопливом. Засіки і бункери призначені для зберігання невеликих партій зерна.

За останні роки знайшли досить широке застосування металеві бункери малої місткості. Вони можуть бути вентильованими і невентильованими.

Зберігання в силосах елеваторів. Найбільш прогресивним і сучасним способом зберігання великого обсягу зернових мас є зберігання в силосах елеваторів. Зберігання в силосах дозволяє повністю механізувати всі операції з зерном, силосне зберігання має найменші витрати на 1 т вантажообігу.

Силоси групуються в силосні корпуси. На зберігання в силоси завантажують партії зерна сухого або середньої сухості. З більш високою вологістю можна завантажувати зерно тільки для короткострокового, оперативного зберігання при формуванні однорідних за якістю партій зерна перед сушінням. Такі силоси називають оперативними, їх устатковують установками активного вентилювання.