Насінина, плід, їх будова. Типи плодів та способи їх поширення

Утворення плодів. Плід складається з насіння (одного чи кількох), оточеного оплоднем. Біологічне значення плодів у житті покритонасінних рослин полягає у захисті насіння від несприятливих впливів довкілля та сприяє його розповсюдженню. За формою, розмірами, забарвленням і кількістю насіння плоди дуже різноманітні. Залежно від вмісту води вони поділяються на сухі (у ліщини, соняшника) та соковиті (у вишні, помідорів). Квітка з однією маточкою утворює один простий плід (у абрикоса, пшениці), за наявності в квітці декількох маточок виникає збірний, або складний, плід (у малини, ожини), при дуже щільних суцвіттях утворюється супліддя (шовковиця, ананас).

Соковиті плоди: Ягода — багатонасінний плід із соковитим внутрішнім і середнім шаром та зовнішньою шкіркою (помідор, смородина, аґрус).

Яблуко — багатонасінний плід, соковита частина якого утворена не тільки стінками зав’язі, а й квітколожем (яблуня, груша, горобина).

Гарбузина — соковиті, середній і внутрішній шари вкриті твердим зовнішнім (гарбуз, диня, огірок).

Кістянка — має внутрішній здерев’янілий шар оплодня, соковитий середній та шкірочку (вишня, абрикос, мигдаль).

Сухі плоди: Біб — розкривається по верхньому і нижньому швах двома стулками, без перегородки всередині, насінини прикріплені до двох половинок (горох, соя).

Стручок — розкривається на дві стулки, насіння прикріплене до плівчастої перетинки всередині плоду (редька, капуста).

Коробочка — багатонасінний плід, розкривається різними способами: кришечкою — у блекоти, зубчиками — у маку, щілинками — у дурману та ін.

Горіх — плід з твердим, здерев’янілим оплоднем з насіниною всередині (ліщина).

Жолудь — зі здерев’янілим більш м’яким оплоднем (дуб).

Зернівка — шкірястий оплодень міцно зростається з насіниною (пшениця, ячмінь).

Сім’янка — шкірястий оплодень не зростається з насіниною (соняшник, кульбаба, лопух).

Плоди бувають розкривні (блекота, мак, квасоля) та нерозкривні (ліщина, соняшник). У багатьох плодів є різні вирости (голочки, шипи), які не тільки захищають, а й сприяють розповсюдженню. Розповсюджуватись плоди і насіння можуть:

• вітром (плоди клена, ясеня — з крильцями; кульбаби — з «парашутиком»; будяка — зкрильцями);

• водою (водяний горіх, кокосова пальма та ін.);

• за допомогою тварин: при поїданні соковитих плодів насіння не перетравлюється і викидається разом з екскрементами; горіхи, жолуді розносяться білками, бурундуками; чіпкі плоди розносяться на шерсті тварин, на одягу людини (череда, лопух, гравілат);

• саморозкидання — характерне для розрив-трави, жовтої акації, скаженого огірка.

Показники свіжості зерна

Якість зерна - сукупність властивостей та ознак, які визначають придатність зерна до використання за призначенням. Велике практичне значення має органолептична оцінка якості зерна. До органолептичних показників зерна належать колір, запах, смак.

Колір - свіже здорове зерно повинно мати колір, характерний для цієї культури. Плодові оболонки такого зерна гладенькі, прозорі, щільно прилягають до насіннєвих оболонок. Вони мають блиск і як правило добре ідентифікований основний колір. У запліснявілого зерна оболонки коричневі, а ендосперм - кремовий.

Запах - свіже здорове зерно кожної культури має свій специфічний запах. У зерна, як правило, він з'являється в наслідок контактів його з насінням бур'янів, плодами і вегетативними органами пахучих рослин при вирощуванні, обмолоті, зберіганні. Найчастіше зерно буває з полиновим, часниковим і сажковим запахами. Якщо зерно ушкоджене кліщами, то воно набуває кліщового запаху. При самозігріванні зерно набуває амбарного, пліснявого, затхлого, гнильного, солодового, кліщового запаху.

Смак - нормальне здорове зерно має свій специфічний, характерний для кожної зернової культури смак. Як правило, це прісний смак. У дефектному зерні смак може бути солодкуватий (підморожене, проросле), кислий, затхлий, пліснявий та ін.

До фізичних показників зерна належать натурна маса зерна, маса 1000 зерен, склоподібність, вміст основного зерна і домішок, зараженість і ушкодженість шкідниками, свіжість і вологість зерна.

Натурна маса зерна. Під цим показником розуміють масу встановленого об'єму зерна. Натурну масу зерна виражають у грамах на 1 л зерна і визначають за допомогою літрової пурки. Натурна маса зерна залежить від зернової культури і становить, г/л: у пшениці 745-775, жита 670-715, ячменю 545-605, вівса 460-570.

Маса 1000 зерен пшениці середніх розмірів коливається від 25 до 35 г, жита 20-25, ячменю 30-40 і проса 4,5-6,0. Маса 1000 зерен, як і натурна маса, дає змогу визначити величину і повновагість зерна, його хімічний склад. У доповнення до натурної маси зерна за цим показником визначають його якість.

Склоподібність зерна - один з найважливіших показників його якості. В основу поняття "склоподібність" покладено візуальне сприйняття зовнішнього вигляду зерна, зумовлене його консистенцією, тобто щільністю розміщення в ендоспермі крохмальних зерен і зцементованістю їх білками зерна.

Свіжість зерна. Зерно вважають свіжим доти, доки не відбулися зміни в його хімічному складі і зовнішньому вигляді. У несвіжому зерні підвищується кислотність, вміст розчинених у воді речовин. Несвіже зерно втрачає колі, блиск, має сторонній смак і запах.

Дефекти зерна

Дефекти зерна значною мірою впливають на поживні властивості борошна і крупів. до дефектного зерна належить зерно зволожене, морозобійне, самозігріте, запліснявіле, проросле, ушкоджене клопом-черепашкою та ін.

Вологість зерна %

Зерно	Стан зерна за вологістю
	сухе	середньої сухості	вологе	сире (понад)
Пшениці, жита, ячменю, гречки	14	15,5	17	17
Вівса	14	16	18	18
Проса	13	15	17	17
Кукурудзи	14	16	18	18
Гороху, квасолі	16	18	20	20
Соняшнику і льону	11	13	14,5	14,5
Конопель	11	12	14	14
Рицини	7	9	11	11

 

Вологість зерна визначають прямими й непрямими методами, причому перевагу віддають останнім. Основним із них (стандарт­ним) є висушування в електричній шафі при температурі 130 °С протягом 60 хв.

Вологість зерна. При розміщенні, транспортуванні і зберіганні зерна хлібних злаків враховують їх вологість. Залежно від вологості зерно поділяють на такі групи: сухе, середньої сухості, вологе, сире. Підвищений вміст вологи у зерні зменшує його харчову цінність і негативно впливає на тривалість зберігання.