Зараженість шкідниками хлібних запасів

Зараженість і ушкодженість шкідниками. Зерно хлібних злаків і насіння культур можуть бути заражені як у явній (наявність живих шкідників у міжзерновому просторі) так і в прихованій формі (всередині зерен). Залежно від наявності в зерні тієї чи іншої кількості довгоносиків і кліщів розрізняють зерно першого, другого і третього ступеня.

До основних шкідників хлібних запасів належать комахи (жуки, метелики, кліщі), птахи і мишо-видні гризуни. У процесі своєї життєдіяльності комірні шкідники знищують зерно, погіршуючи його якість та спричинюючи самозі­грівання, виділяють тепло і вологу, підвищуючи температуру та во­логість зернової маси. В цих умовах активізується життєдіяльність мікрофлори, яка викликає подальше підвищення температури і во­логості зерна, що зберігається. Підвищення температури і вологості зерна відбуваються досить інтенсивно, внаслідок чого воно самозігрівається. Серед шкідників хлібних запасів є види, які спочатку живуть у полі, а потім — у сховищі, наприклад, деякі види борошноїдів, ме­теликів, горохова зернівка. Із зерном з поля комахи (рисовий довго­носик, зерновий точильник, зернова міль, комірний довгоносик) по­трапляють у зерносховища.

На відміну від мікроорганізмів, комахи можуть активно розвива­тися в сухому зерні. При цьому сушіння і доведення зерна до сухого стану не забезпечують захисту його від шкідників. Тільки вологість зерна нижче 9…10 %, що на практиці буває дуже рідко, пригнічує їх розвиток. Відповідно до державних стандартів навіть при наявності в зерні одного живого представника комах-шкідників воно вважа­ється зараженим.

Засміченість зерна

Вміст основного зерна і домішок. До домішок зерна пшениці, які засмічують його, належать часточки, що залишається на ситі з отворами діаметром 1,0 мм при просіюванні: мінеральні домішки, органічні домішки, насіння всіх дикорослих і культурних рослин, зерна пшениці, жита та ячменю прогнилі, запліснявілі, обвуглені, чорного кольору, шкідливі домішки небезпечні для здоров'я людини.

Зернова маса – це сукупність взаємозв’язаних компонентів зерна основної культури, домішок, мікроорганізмів, комах та повітря міжзернових просторів. Це штучно створена людиною екологічна система, в якій тісно взаємодіють живі організми і навколишнє середовище.

Найбільший вміст у зерновій масі зерна основної культури – від 60 до 95%. Зернову масу слід розглядати насамперед як комплекс живих організмів. Кожна група цих організмів або її окремі представники за певних умов так чи інакше виявляють свою життєдіяльність і тим самим впливають на стан та якість зернової маси, що зберігається.

При обмолоті до зернової маси потрапляє певна кількість домішок, тому практично кожна партія товарного зерна містить їх.

Кількість домішок, виявлених у партії зерна продовольчого або технічного призначення, виражену у відсотках від її ваги, називають засміченістю.

Домішки бувають рослинного, тваринного і мінерального походження. Кожна із цих груп складається з дуже різноманітних об’єктів, які по різному впливають на можливість використання партії зерна і якість вироблених з неї продуктів.

Наявність домішок у зерновій масі має як економічне, так і технологічне значення. Вони знижують цінність партії зерна і тому повинні бути враховані при переробці зернових мас.

Багато домішок, особливо рослинного походження (насіння бур’янів, зелені частки рослин) в період збирання врожаю і утворення зернової маси можуть містити вологи значно більше, ніш зерно основної культури, а це призводить до підвищення активності фізіологічних процесів. Так встановлено, що в засмічених партіях зерна значно легше виникає і швидше розвивається процес самозігрівання. В основу класифікації домішок у зернових масах покладено один принцип – ступінь впливу певного виду домішки на вихід і якість продуктів, що виробляються.

Зразки зернових мас сільськогосподарських культур, пінцети, бюкси, лабораторні ваги, калькулятори.