Арійська теза і єврейська антитеза

Осмислюючи фрагменти стародавніх знань і відо­мостей, отри­маних від носіїв Гіперборійської традиції у Вавилоні і Ханаані, євреї багато чого елементарно переплутали, а дещо свідомо зробили навпа­ки. Це перевертання “з ніг на голову” просто дивовижне і поясню­ється або нестримним прагненням до самостверд­ження й оригінальності будь-якою ціною (згідно з доктриною унікального, “обрано­го” народу), або метафізичною причи­ною — виконанням функції цивілі­заційного анта­го­ніста в ролі антитези щодо арійської ідеї [432]. Судіть самі:

· арійціпишуть зліва направо, а євреї— справа наліво, хоча запозичили письмо в арійських народів ненависного їм Ханаану;

· арійці починають новий рік після зимового сонцестояння, коли “день перемагає ніч” (день починає збільшуватися), а євреї святкують Новий рік на початку осені — у вересні, коли “ніч перемагає день”[433];

· арійці ведуть відлік доби з опівночі (коли країна рухається до світанку), а євреї — з вечора (коли все йде до темноти);

· ортодоксальні юдеїполюбляють годинники, в яких стрілки рухаються у протилежному напрямку;

· арійці святкують неділю, євреї — суботу;

· прив’язана до матері-землі арійська ментальністьвважає землеробство радісною і шляхетною справою, а кочова ментальність євреїв — важкою і гріховною (звід­си старозавітний міф про те, як “правильного” пастуха Авеля убиває “неправильний” землероб Каїн);

· в арійців жінка завжди володіла однаковою гідністю з чоловіком, а для давніх євреїв вона не мала душі (як тварина), була рабинею чоловіка (це рабство було “освячене” уявленнями про створення жінки з чоловіка) і їй не дозволялося навіть увійти до синагоги;

· арійці вірять в єдиного, люблячого всіх людей Бога, а єв­реї — у своє “грізне і заз­дрісне” родоплемінне божество, тому юдаїзм є родоплемінною, а не універсальною релігією[434];

· для арійців життя — це радісний прихід на свою землю, а для євреїв — трагедія вигнання на чужі землі (причому це почуття ретельно культивується)[435];

· в арійців Бог дедалі більше опановує фізичний світ, у євреїв — поступово його покидає[436];

· арійці найактивніші на фазі створення нових держав, єв­реї — на фазі їх руйнування (тобто тоді, коли настає “вечір народів” або їхня “осінь”; з погляду психоінформатики це третя — кризова — фаза розвиткусистеми, “Залізна доба”, Калі-юга)[437];

· арійцям більше подобається творити, євреям — критикувати; перші в цілому є оптимістами та ідеалістами, другі — скептиками і прагматиками (про це говорить навіть поверхове порівняння арійського і єврейського мистецтва та літера­тури). З цієї причини оповідання про винахід виноробства євреї перетворили на безчестя для Ноя і прокляття для Хама, а усвідомлення людиною в особі Адама “добра і зла” (досягнення нею психологічної зрілості) сприйняли як фатальне зіпсуття всієї людської природи;

· арійську еліту найбільше цікавить брахманська і кшатріянська функція, а єврейську — функція торговців і фінансових посередників;

· арійці старанно уникають близькоспоріднених шлюбів, а у євреїв шлюби між двоюрідними братами і сестрами є релігійною нормою (Книга Числа, 36:6-10). Через це характерною особливістю єврейства є схильність до психічних хвороб. Можливо, вперше на це слабке місце єврейської раси звернув увагу всесвітньо відомий психіатр і антрополог, італійський єврей Чезаре Ломброзо (1835—1909) у своїй книзі «Геніальність і божевілля». Він навів статистику, згідно з якою у Німеччині божевілля серед євреїв зустрічається в 7 разів частіше, ніж серед християн, а в Баварії — в 10 разів, тобто на порядок частіше[438];

· рабство є ненависним для арійського духу, але є звичним, зрозумілим і прий­нятним інститутом для євреїв, що добре видно з текстів Тори (П’ятикнижжя Мойсеєвого) і Талмуду. Абсолютно достовірним фактом, визнаним єврейськими дослідниками, є те, що работоргівля білими людьми в Європі і неграми у Північній Америці знаходилась майже виключно у єврейських руках, оскільки це був надзвичайно вигідний “бізнес”, ганебний для християн, але нормальний для євреїв. Зауважимо, що до Другої світової війни головним центром торгівлі біли­ми жінками з Польщі і навколишніх регіонів був Освенцім, що дозволяє краще зрозуміти наступні події історії[439];

· арійці намагаються жити згідно з природою, а у євреїв штучне втручання у природ­ний стан починається відразу ж після народження — з процедури травмуючого для тіла і психіки дитини обрізаннякрайньої плоті (архаїчний звичай, найбільше поширений серед негроїдних племен)[440];

· в арійців належність до народу передається по батькові, а у євреїв — по матері (діти, народжені від єврейки, автома­тично вважаються євреями)[441].

Якщо підсумувати все сказане вище, то з системної точки зору пелазги і євреї були антиподами. Їхня відмінність виявлялася і в світогляді, і в суспільній організації, і в рівні технологій.

Теза і антитеза. Тінь можлива лише за наявності світла. Завдяки тіні людина здатна краще зрозуміти світло, подібно як завдяки зіткненню зі злом вона починає цінувати добро

Відомо, що антитеза, хоча й не має самостійного існу­вання, сприяє розкриттю тези. Тому єврей­ська ідея виконує позитив­ну роль щодо арійської ідеї, оскільки сприяє її повнішому розкриттю, стимулює її розвиток і розгор­тання у планетарних масштабах. Для кращого усвідомлення цієї дум­ки уявіть собі штангіста, який піднімає штангу. Штанга створює опір і, таким чином, сприяє фізичному розвитку штангіста, вдосконаленню його техніки. У такий спосіб штанга виступає в ролі антитези. В цьому її користь і потрібність.

Завдяки “єврейському стимулу” арійці змушені завжди перебувати у стані мобілізації й активного пошуку нових шляхів — інакше вони стануть рабами. І чим сильніший цей стимул, тим радикальнішою має бути реакція, спрямована на перетворення себе і досягнення вищих стандартів життєдіяльності. Сьогодні тиск з боку антитези є критичним — це значить, що ми стоїмо на порозі грандіозних перетворень і небачених відкриттів.

У реальному житті теза й антитеза завжди перепле­тені — без їхнього тісного контакту не було б швидкого роз­витку. Яскравим підтвердженням цього є дивовижна і дуже повчаль­на історія Давида. А щоб розібратися в ній, потрібно не довіряти будь-кому, а самостійно звернутися до історичних фактів і при цьому весь час пам’ятати, що всі ми є об’єктами і суб’єктами інформаційної війни (див.: 3.1.6. “Хронологічна війна”).