Теоретико-методологічні основи інвестиційно-інноваційної діяльності

Визначення сутності інновації як основи інвестиційно-інноваційної діяльності дозволило розглядати її як комплексний процес, що має характер широкомасштабного нововведення, яке спричинює якісні зміни у виробництві з метою отримання соціально-економічної вигоди. На відміну від усіх попередніх визначень, такий підхід до обґрунтування її економічної сутності є системним, оскільки враховує всі стадії проходження інновації: від моменту зародження й оформлення ідеї, через її вдосконалення та практичне втілення в конкретному продукті, до кардинального якісного оновлення виробничого процесу з реально розрахованими показниками соціально-економічної ефективності від її впровадження. Визначення інновації як комплексного процесу розглядає її як сукупність наукових та освітніх, техніко-економічних знань, соціо-гуманітарних чинників і специфічних прийомів управління, які найповніше реалізуються підприємствами малого і середнього бізнесу, а також спеціальними інноваційними структурами.

Інвестиційна діяльність - це сукупність практичних дій юридичних осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій, спрямованих на забезпечення ефективного здійснення інвестиційної стратегії на окремих етапах розвитку економіки шляхом прискорення реалізації інвестиційних програм, мінімізації інвестиційних ризиків, підвищення фінансової стійкості та платоспроможності, що в кінцевому підсумку

вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Статут підприємства як акт господарського законодавства нормативно визначає цілі і предмет діяльності окремого підприємства, відхилятися від яких без зміни статуту підприємству заборонено. Він визначає межі спеціальної правоздатності підприємства як юридичної особи.

Підприємство має необхідне майно – основні і оборотні кошти, інші цінності, якими воно володіє, користується і розпоряджається на певному правовому титулі (на праві власності, повного господарського відання чи оперативного управління). Це майно юридично відмежоване, як правило, від майна власника підприємства і закріплене за підпри-ємством як суб’єктом права. Основні і оборотні кошти перебувають на самостійному бухгалтерському балансі, гроші – на поточному рахунку підприємства в банку.

Підприємство є самостійним суб’єктом права. З одного боку, закон визначає його компетенцію (права та обов’язки) як господа-рюючого суб’єкта, з другого – зазначає, що підприємство є юридичною особою, яка не має у своєму складі інших юридичних осіб (ч. 5 ст. 62 Господарського кодексу). Цим підприємство істотно відрізняється від об’єднань підприємств (господарських об’єднань), до складу яких входять юридичні особи. Як господарюючий суб’єкт з правами юридичної особи підприємство починає діяти від дня його державної реєстрації.

Таким чином, підприємство – це самостійна господарська організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку для здійснення господарської діяльності з метою задоволення суспільних потреб у товарі (продукції, роботах, послугах) і одержання прибутку, яка діє на підставі статуту, користується правами і виконує обов’язки щодо своєї діяльності, є юридичною особою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в банках.

До найважливіших цілей виробничого підприємства відносяться:

1. отримання прибутку;

2. забезпечення потреб споживачів згідно з ринковим попитом;

3. створення робочих місць;

4. створення можливостей для професійного зростання;

5. своєчасна виплата заробітної плати.

До основних функцій виробничого підприємства належать:

1. виготовлення продукції;

2. матеріально-технічне забезпечення;

3. організація виробництва;

4. управління персоналом;

5. продаж та післяпродажний сервіс;

6. сплата обов’язкових платежів до бюджету.

Горлачук В. В., Яненкова І. Г.

Економіка підприємства

 

Діяльність виробничих підприємств за напрямами поділяється на:

1. виробничу, що передбачає організацію та регулювання процесу виготовлення продукції.

2. комерційну – збут та постачання;

3. маркетингову – дослідження зовнішнього середовища під-приємства.

4. економічну – планування, фінансова діяльність, ціноутворення, облік та звітність, ресурсне забезпечення та ін.

5. інноваційну – науково-технічні розробки, технологічна та конструкторська підготовка виробництва, впровадження нових технологій та видів продукції.

6. інвестиційну – процес накопичення капіталу за рахунок вкладення цінностей у бізнес та створення додаткової вартості.