Сутність, значення та організаційно-правові форми Здійснення підприємництва

Як відомо, в минулому виокремлювали землю, працю й капітал, інформацію як ключові чинники виробництва. Нині до них долучають новий чинник – підприємницький потенціал (потенційну можливість максимально ефективного використання сукупності кадрових, мате-ріальних і нематеріальних ресурсів). Формування й використання цього потенціалу – це і є сутністю поняття «підприємництво», яке вважається особливою сферою виробничо-господарської та іншої діяльності з метою одержання певного зиску.

Підприємництвом називають господарсько-комерційну діяльність фізичних та юридичних осіб, зорієнтовану на одержання прибутку (доходу). Така діяльність здійснюється на власний ризик і під особисту майнову відповідальність окремої фізичної особи – підприємця або юридичної особи – підприємства (організації).

Основними функціями підприємницької діяльності є: 1) творча – генерування й активне використання новаторських ідей і пілотних проектів, готовність до виправданого ризику та вміння ризикувати в бізнесі (підприємництві); 2) ресурсна – формування й продуктивне використання власного капіталу, інформаційних, матеріальних і трудових ресурсів; 3) організаційно-супровідна – практична організація маркетингу, виробництва, продажу, реклами та інших господарських справ. Підприємницька діяльність може здійснюватися без використання і з використанням найманої праці, без утворення або з утворенням юридичної особи.

Підприємництво завжди повинно здійснюватися за науково обґрунтованими принципами. До цих принципів належать: 1) вільний вибір бізнесової діяльності; 2) залучення на добровільних засадах

Горлачук В. В., Яненкова І. Г.

Економіка підприємства

 

ресурсів (грошових коштів і майна) індивідуальних підприємців та юридичних осіб для започаткування й розгортання такої діяльності;

3) самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників
ресурсів і споживачів продукції, встановлення цін на товари та
послуги, наймання працівників; 4) вільне розпоряджання прибутком
(доходом), що залишається після внесення обов’язкових платежів
до відповідних бюжетів; 5) самостійне здійснення юридичними особами
зовнішньоекономічної діяльності.

Підприємництво може започатковуватися й функціонувати у вигляді будь-яких її видів (виробничої та торговельної діяльності, посередництва, надання послуг тощо). Поряд з цим завжди виок-ремлюються індивідуальна й колективна форми підприємницької діяльності, тобто такі можливі види останньої, як: а) малий бізнес, що базується на особистій власності або оренді майна; б) спільне підприємство, засноване на колективній власності; в) корпоративне підприємство, матеріальною основою якого служить акціонерна власність.

Існують класична та інноваційна моделі підприємництва з альтернативним варіантом їхнього поєднання. Класична модель підприємницької діяльності орієнтована на найефективніше вико-ристання наявних ресурсів підприємства (організації). За такої моделі дії підприємця чітко окреслено: аналітична оцінка наявних ресурсів; виявлення реальних можливостей досягнення поставленої мети бізнесової діяльності; використання саме тієї реальної можливості, що здатна забезпечити максимально ефективну віддачу від наявних фінансових, матеріальних і нематеріальних ресурсів. Інноваційна модель підприємництва передбачає активне використання інноваційних організаційно-управлінських, техніко-технологічних і соціально-економічних рішень у сфері різномасштабного бізнесу. Тому практична реалізація цієї моделі повинна спиратися на таку послідовно здійснювану систему дій: 1) науково обґрунтоване формулювання головної підпри-ємницької мети; 2) всебічна оцінка зовнішнього середовища з погляду пошуку альтернативних можливостей реалізації запропонованої підприємницької ідеї; 3) неупереджена порівняльна оцінка власних матеріально-фінансових ресурсів і спрогнозованих можливостей;

4) конструктивний пошук зовнішніх додаткових джерел відповідних
видів ресурсів; 5) аналіз потенційних можливостей конкурентів у
відповідній ніші ринку; 6) реалізація завдань інноваційного характеру,
згідно з прийнятою концепцією підприємницької діяльності.

Правильне розуміння суті підприємницької діяльності випливає із визначення її значення для функціонування ефективної системи господарювання, яке полягає насамперед у тому, що підприємництво:

гранна синтетична категорія. В умовах ринкового господарювання, коли конкуренція є невід’ємною складовою, довгострокове успішне функціонування підприємства та досягнення ним лідерства на ринку залежать від його конкурентоспроможності. Прискорення процесів глобалізації ринків, вступ України до Світової організації торгівлі дозволили іноземним виробникам вийти на український ринок, загостривши конкурентну боротьбу. В такій ситуації проблема забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств стає першочерговим завданням, від вирішення якого залежить здатність підприємств працювати та розвиватись у жорстких конкурентних умовах.

Конкурентоспроможність підприємства є результатом його конкурентних переваг, до яких належать певні характеристики товарів, умови виробництва і реалізації, додаткове обслуговування, тобто все те, що відрізняє його діяльність і створює перевагу над конкурентами. До основних чинників конкурентоспроможності підприємства на сучасному етапі віднесено такі: якість продукції і послуг, рівень техніки й технології, доступ до привабливих джерел фінансового забезпечення, рівень активності інноваційно-інвестиційної діяльності, наявність стратегії підтримки високого рівня конкуренто-спроможності, орієнтація у своїй діяльності на ринок і систематичну роботу зі споживачами, наявність конкурентної стратегії щодо безпосередніх конкурентів, рівень кваліфікації персоналу і рівень менеджменту, ринкова інфраструктура, правове поле функціонування підприємства тощо.

Узагальнення методологічних підходів та методів визначення конкурентоспроможності підприємства дозволило констатувати, що вони розроблялися протягом тривалого періоду і відповідають певному рівню розвитку виробництва, техніки й технології, організації виробництва тощо. Проте ці підходи та методи є теоретизованими, а тому їхня практична апробація щодо вітчизняних підприємств є обмеженою. Методичні підходи передбачають використання певних методів оцінювання, зокрема – кількісних та якісних. Якісні методи дозволяють у наочній формі здійснити аналіз конкурентних переваг підприємства. Однак практичне застосування якісних методів оцінювання передбачає використання кількісних методів. Найбільш відомі методи визначення конкурентоспроможності підприємств, які використовуються у вітчизняній практиці, водночас, розділено на дві групи: аналітичні та графічні.

Основу підвищення конкурентоспроможності підприємства, його сильної конкурентної позиції і здатності успішно працювати в жорстких ринкових умовах складає конкурентна стратегія, яка

Горлачук В. В., Яненкова І. Г.

Економіка підприємства

 

Таблиця 27