Виробнича логістика як підсистема логістики підприємства

Логістика - це галузь економічних знань, що знаходиться на стику декількох економічних дисциплін: маркетингу, організації виробництва, постачання, складського господарства, транспорту, обробки економічної інформації, об’єднуючи й інтегруючи їх. Формування, діяльність і зміни в логістичній системі підприємства зумовлюють реформування транспорту, постачання, збуту, складування і складської обробки, обробки інформації у бік їх комплексної оптимізації на основі нового принципу - логістичного управління.

Логістику можна охарактеризувати як науково-практичну концепцію управління потоковими процесами, що відбуваються при проходженні потоків матеріальних ресурсів та відповідної їм інформації від джерела їх виникнення до кінцевого споживання з оптимальним співвідношенням логістичних витрат та задоволення споживачів.

Схематично виробнича логістика як підсистема логістики підприємства показана на рис. 9. На рис. 10 наведено структуру управління інформаційними та матеріальними потоками підприємства -ВО «Зоря».

Основна мета виробничої логістики - в організації відповідно до замовлень безперервного технологічного процесу при одночасній мінімізації запасів товарів та витрат на виробництво.

Ця мета зумовлює такі функціональні завдання:

- оперативне планування та управління виробництвом для скорочення часу виготовлення при збереженні оптимальних розмірів партій відповідно до отриманих замовлень;

- безпомилкове виробництво з метою запобігання збільшення часу виготовлення та витрат на виправлення браку;

- інтеграція внутрішньовиробничих транспортних та вантажно-пакувальних процесів і засобів виробництва;

- мінімізація витрат на транспортно-складські та пакувальні процеси всередині виробництва;

- поглиблення спеціалізації виробничих підрозділів підприємства;

- мінімізація замороження оборотних коштів у незавершеній продукції;

- максимальне використання виробничих потужностей підпри­ємства;

- мінімізація витрат ручної праці, підвищення рівня механізації та автоматизації праці;

- мінімізація тривалості оборотного циклу;

- мінімізація витрат зберігання готових упакованих виробів для збуту.

Реструктуризація активів передбачає наступні заходи:

1) продаж частини основних фондів;

2) продаж зайвого обладнання, запасів сировини та матеріалів;

3) продаж окремих підрозділів підприємства;

4) зворотний лізинг;

5) реалізація окремих видів фінансових вкладень;

6) рефінансування дебіторської заборгованості.

Фінансова реструктуризація пов’язана зі зміною структури і розмірів власного та позичкового капіталу, а також зі змінами в інвестиційній діяльності підприємства. Для цього здійснюються:

1) реструктуризація заборгованості перед кредиторами;

2) одержання додаткових кредитів;

3) збільшення статутного фонду;

4) заморожування інвестиційних вкладень.

Фінансова реструктуризація обов’язково повинна супроводжуватися реструктуризацією виробництва.

Найскладнішим видом реструктуризації є корпоративна реструк­туризація, яка передбачає реорганізацію підприємства, що має на меті змінити власника статутного фонду, створення нових юридичних осіб та/або нову організаційно-правову форму діяльності. В межах такої реструктуризації виконують:

1) часткову або повну приватизацію;

2) поділ великих підприємств на частини;

3) виокремлення з великих підприємств підрозділів, зокрема об’єктів соціокультурного побуту та інших непрофільних підрозділів;

4) приєднання до інших чи злиття з іншими, потужнішими підприємствами.

ФОРМИ РЕОРГАНІЗАЦІЇ

Реорганізація підприємства може здійснюватися за такими формами:

1. Укрупнення підприємства

- Злиття.

- Поглинання.

- Приєднання.

2. Подрібнення підприємства:

- Поділ.

- Виділення.

3. Без зміни розмірів підприємства:

- Перетворення.

Укрупнення підприємства до основних мотивів, що можуть спонукати санатора до реорганізації поглинанням, приєднанням чи злиттям з підприємством, що перебуває у кризі можна віднести наступні:

Економіка підприємства

Тема 20

ТРАНСФОРМАЦІЯ ТА

РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ

ПІДПРИЄМСТВ