Науковий менеджмент Фредеріка Тейлора

Фредерік Уинслоу Тейлор (Frederick Winslow Tailor, 1856-1915) – американський інженер і дослідник, якого вважають батьком класичної

вони передбачають прогноз свого розвитку, на близьку і далеку перспективи.

Прогнозування діяльності підприємств – це оцінка перспектив їхнього розвитку на основі аналізу кон’юнктури ринку, зміни ринкових умов на майбутній період. Результати прогнозування діяльності підприємств враховуються в програмах підприємств з маркетингу, при визначенні можливих масштабів реалізації продукції, очікуваних змін умов збуту та просування товарів.

Прогнозування як результат маркетингових досліджень є вихідним пунктом організації виробництва й реалізації саме тієї продукції, що потрібно споживачеві.

Основна мета прогнозу – визначити тенденції факторів, що впливають на кон’юнктуру ринку. При прогнозуванні виділяють прогнози короткострокові – на 1-1,5 роки, середньострокові – на 4-6 років і довгострокові – на 10-15 років.

Головний акцент при короткостроковому прогнозуванні робиться на кількісній й якісній оцінці змін обсягу виробництва, попиту та пропозиції, рівня конкурентноздатності товару й індексів цін, валютних курсів, співвідношень валют і кредитних умов. Тут враховуються також тимчасові та випадкові фактори.

Середньострокове й довгострокове прогнозування ґрунтується на системі прогнозів – кон’юнктури ринку, співвідношення попиту та пропозиції, обмежень по захисту навколишнього середовища, міжнародної торгівлі.

При середньостроковому й довгостроковому прогнозуванні, як правило, не враховують тимчасові й випадкові фактори впливу на ринок. Якщо короткострокові прогнози націлені на кількісні оцінки, насамперед, рівня цін на ринку, то середньострокові й довгострокові прогнози розглядаються як імовірнісні оцінки динаміки зміни цін.

При прогнозуванні діяльності підприємств стосовно випуску продукції виробничого призначення враховується аналіз інвестиційної політики в галузях, що споживають відповідні товари, тенденції розвитку НТП у цих галузях, а також формування принципово нових потреб і способів їхнього кращого задоволення.

При прогнозуванні діяльності підприємств, що випускають продукцію широкого вжитку, звичайно спираються на дані опитувань споживачів і продавців товарів. У цьому випадку використовуються такі методи вивчення ринку як анкетування, телефонні й персональні інтерв’ю.

Найбільшу складність представляє прогнозування зовнішньоеко-номічної діяльності підприємства, що зумовлено високою динамічністю, багатофакторним і суперечливим характером формування, а тому й

 

Горлачук В. В., Яненкова І. Г.

Економіка підприємства

 

невизначеністю, важкою передбачуваністю зовнішньоекономічних зв’язків.

Тому щодо прогнозування зовнішньоекономічною діяльністю підприємства важливо комплексне дослідження цілого ряду приватних ринків конкретного товару, виявлення специфічних для кожного й загальних для всіх (або групи таких ринків) факторів формування кон’юнктури ринку, аналіз взаємозв’язку цих ринків між собою, а також синтез приватних прогнозів, облік взаємодії й взаємовпливу в рамках світового ринку даного товару.

Результати прогнозування діяльності підприємств відображаються у відповідних розділах їх бізнес-планів.

Ефективна діяльність підприємств в умовах ринкової економіки можлива лише за умови розробки планів розвитку, виробничих програм, бізнес-планів.

Розробка й обґрунтування планів розвитку підприємства здійснюється на основі системи прогресивних техніко- економічних норм і нормативів.

В основу норм беруться техніко-економічні й організаційні умови роботи в плановому періоді.

Техніко-економічні норми й нормативи розробляються за наступними основними групами:

- норми витрат живої праці (норми витрат робочого часу на одиницю продукції, норми виробітку продукції в одиницю часу, норми обслуговування, нормативи чисельності);

- норми матеріальних витрат (питомі норми витрат сировини, матеріалів, палива, енергії, що комплектують вироби);

- нормативи використання знарядь праці (нормативи використання машин, устаткування, механізмів, споруджень, інструментів);

- нормативи організації виробничого процесу (тривалість вироб­ничого циклу, обсяги незавершеного виробництва, запаси сировини, матеріалів, палива);

- норми тривалості освоєння проектних потужностей підприємств, що вводять у дію, цехів, агрегатів, установок, виробництв.

Групи норм і нормативів мають різне призначення. Норми витрат живої праці слугують в основному для визначення рівня продуктивності праці, використання робочого часу, встановлення розмірів заробітної плати. На основі питомих норм витрат матеріальних ресурсів і виробничої програми визначається потрібна кількість окремих видів і марок матеріальних ресурсів. Нормативи використання знарядь праці дозволяють розраховувати рівень використання виробничих потужностей. Норми й нормативи служать для визначення витрат виробництва (собівартості продукції).

Макс Вебер створив одну з найбільш науково-обґрунтованих концепцій типів соціальної дії. Вивчаючи історію і особливості різних господарських систем, Вебер задавався метою зрозуміти сенс, який надає суб’єкт своїй поведінці. Організація – різновид соціальної групи з усіма властивими їй рисами і характеристиками, тому поведінка людини в організації також є соціальною поведінкою. Принаймні, воно зумовлене соціальними чинниками тією ж мірою, як поведінка людини в соціумі в цілому. Різний рівень і характер цих систем, характерні моделі взаємодії (організація – трудовий колектив), накладають відбиток на мотиви і зовнішні прояви діяльності.

Класифікація типів соціальної поведінки, що розглядалася в працях М. Вебера, цінна саме з погляду проблем сучасного суспільства, характерною межею якого є раціональність і розширення сфери цілераціональної поведінки.

Вебер використав термін «бюрократія», зовсім не вкладаючи в нього ніякого негативу. Він вважав її найбільш ефективною формою організації, уподібнюючи її відлагодженій машині, в якій кожна деталь (працівник) займає своє місце і функціонує при цьому максимально точно, швидко і з мінімальними втратами.

Вебер сформулював низку характеристик ідеальної бюрократії, що відображають її сутність. Багато в чому завдяки своїй теорії бюрократії Макс Вебер вважається батьком сучасної теорії організації. Переважна більшість сучасних державних, муніципальних, освітніх і господарських організацій будуються на принципах, які Макс Вебер називав принципами «раціональної бюрократії».