Характеристика різних типів виробництва

Особливості діяльності підприємства, специфіка технічних і організаційних рішень на ньому істотно залежать від типу виробництва. Тип виробництва – це класифікаційна категорія виробництва, яка враховує такі його властивості, як широта номенклатури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції. Є три типи виробництва: одиничне, серійне і масове, порівняльна характеристика яких приведена в табл. 7.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

	Таблиця 7 Порівняльна характеристика типів виробництва
№ з/п 2 3 5 6	Ознака характеристики	Тип виробництва
Одиничне	Серійне	Масове
Широта номенкла-тури виробів	Необмежена	Обмежена кількістю типів	Один тип
Постійність виготовлення	Не повторюється	Періодично повторюється	Постійно випускається
Рівень спеціалізації робочих місць	Різні операції Кзо > 40	Обмежена кількість операцій, які періодично повторюються	Одна операція Кзо = 1
Рівень спеціалізації устаткування	Універсальне	Універсальне і спеціальне	Переважно спеціальне
Принцип розташу-вання робочих місць	Технологічний	Технологічний і предметний	Предметний
Рівень кваліфікації робітників	Високий	Середній, високий Невисокий на простих на автоматизованих операціях, високий в системах автоматизованих системах

Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою продукції, малим обсягом випуску однакових виробів, повторне виготовлення яких здебільшого не передбачається.

Серійне виробництво має обмежену номенклатуру продукції, виготовлення окремих виробів періодично повторюється певними партіями (серіями) і загальний їх випуск може бути досить великим.

Горлачук В. В., Яненкова І. Г.

Економіка підприємства

 

Масове виробництво характеризується вузькою номенклатурою продукції, великим обсягом безперервного і тривалого виготовлення окремих виробів.

Окремо виділяють дослідне виробництво, у якому виготовляються зразки або партії (серії) виробів для проведення дослідних робіт, випробувань, доопрацювання конструкцій. На їх основі розробляється конструкторська та технологічна документація для серійного або масового виробництва. За своїми характеристиками дослідне вироб-ництво близьке до одиничного.

Виробничі підрозділи за ознаками типу виробництва можна характеризувати так: від робочого місця до підприємства в цілому. При цьому важливою кількісною характеристикою є рівень спеціалізації робочих місць, який обчислюється за допомогою коефіцієнта закріплення операцій. Коефіцієнт закріплення операцій – це середня кількість технологічних операцій, яка припадає на одне робоче місце за місяць. Він обчислюється за формулою:

∑ ⁿ mj Кзо = ^{i =1}, M де К_ЗО – коефіцієнт закріплення операцій;

n – кількість найменувань предметів, які обробляються на даній групі робочих місць (на дільниці, в цеху) за місяць;

mj – кількість операцій, що проходить і -й предмет у процесі обробки на даній групі робочих місць;

М – кількість робочих місць, для яких обчислюється К_зо.

Робочі місця одиничного виробництва характеризуються виконанням різноманітних операцій над різними деталями в межах технологічних можливостей устаткування. Останнє є універсальним, розташовується однотипними технологічними групами. Через часту зміну предметів праці багато часу витрачається на переналагоджування устаткування. Виконання різноманітних операцій в умовах детально не опрацьованих технологічних процесів внаслідок частої зміни об’єктів виробництва потребує висококваліфікованих робітників-універсалів. Орієнтовно для одиничного виробництва К_зо повинно бути > 40.

Підприємства одиничного виробництва виготовляють продукцію одиничними екземплярами, що не повторюється взагалі або повторюється нерегулярно. На дільницях і в цехах переважають одиничні процеси, але є робочі місця і цілі підрозділи із серійним виробництвом уніфікованих деталей і вузлів для різних виробів (шестерні, валики, кріпильні деталі, ручки, прилади тощо). До підприємств одиничного виробництва належать заводи важкого енергетичного машинобудування, суднобудування та ін.

7. Виробити стандарти для кожного показника, отриманого за
результатами кроку 3.

У якості таких стандартів для кожного показника можна задати три граничні межі: перша межа, що характеризує найнижчий рівень якості, все ще прийнятний для споживача, друга - межа відповідності, що задає середнє значення показника по сукупності діючих у даній сфері ринку компаній (або значення показника, при якому споживачі перестають скаржитися на продукт або послугу) і третя межа - «рівень лідера», яка визначається якістю функціонування процесів найсильніших конкурентів (або значення показника, при якому досягається повна лояльність споживачів).

8. Виявити проблеми, що виникають при реалізації даного процесу. До них відносяться будь-які недоліки функціонування процесу на підприємстві, низька ефективність використання ресурсів.

9. Розробити звіт за результатами аналізу проблем, що виникають при реалізації процесу. Усі проблеми повинні бути класифіковані й упорядковані з погляду їх пріоритетності й значимості.

Звіт може бути як у текстовій, так і в табличній або в графічній формі, наприклад, у вигляді причинно-наслідкової діаграми.

10. Запропонувати список можливих розв’язків. Використовуючи
результати попереднього кроку, слід почати мозковий штурм,
спрямований на пошук ідей, за допомогою яких можна досягти
поліпшення процесу. Залежно від ступеня серйозності проблеми,
може бути три шляхи розв’язку цього завдання:

- прийняти швидкий, проміжний розв’язок, що не зачіпає основних базових характеристик процесу з незначними змінами змісту процесу;

- поліпшити поточний процес значною мірою, але в рамках колишньої ідеології;

- зробити процес заново.

 

11. Відобразити бачення майбутнього стану процесу. На даному етапі слід визначити можливі зміни в продуктах і послугах, вироблених підприємством, і відзначити ступінь поліпшення, яке передбачається досягти. Результатом даного кроку повинна бути модель «як повинно бути».

12. Провести попередній аналіз ініціатив з погляду їх економічної ефективності. Слід оцінити витрати на кожну з ініціатив і ступінь підвищення якості продукту або послуги в результаті даної ініціативи. Це можна зробити декількома способами, наприклад, оцінити новий чистий прибуток (NP), який підприємство одержить після зміни бізнес-процесу, або оцінити новий ROI (Return On Investment -рентабельність інвестицій). Слід ураховувати, що оцінка прибутку повинна проводитися не по одному бізнес-процесу, а в цілому по

Горлачук В. В., Яненкова І. Г.

Економіка підприємства

 

- перелічити всі завдання й види діяльності, стосовно яких є сумнів, чи належать вони до даного процесу, щоб з’ясувати, які з них необхідно залишити, а які виключити;

- перелічити всі входи й виходи процесу, в тому числі всі ресурси, використовувані в даному процесі.

 

2. Створити модель процесу в його поточному стані.

3. Виявити показники якості функціонування процесу. На цьому етапі важливо одержати вичерпний список факторів, що допоможуть оцінити результативність функціонування процесу. Для цього можна використати 6 аспектів якості, розбивши показники на наступні групи:

 

- Прийнятність і придатність. Ця група показників оцінює продукт із погляду споживача;

- Своєчасність. До цієї групи ставляться тимчасові показники, що включають дату надання товару або послуги кінцевому користувачеві, час розробки та ін.

- Точність і повнота. Ці два критерії взаємно доповнюють один одного. Наприклад, неповна документація може розглядатися як неточна.

- Якість взаємодії із клієнтом. Розроблювач продукту повинен урахувати всі вимоги клієнта й постійно контактувати із замовником.

- Ефективність процесу. Це показники, що характеризують вартість витрат, переробки, відходи й інші втрати часу й ресурсів.

- Ділова ефективність. Дані показники відносяться до виходу процесу, до стратегії його реалізації, наприклад, прибутковість продукту.

4. Зафіксувати результати, що характеризують поточний стан
якості функціонування процесу.

Основними труднощами, з якими доводиться зіштовхуватисяя на даному етапі: відсутність методик виміру, правил реєстрації й людських ресурсів для збору інформації.

5. Описати дані, що характеризують думку споживача про
якість процесу. Список даних отримується на підставі опитування
споживачів, яке може проводитися в будь-якій формі: телефонних
опитувань, інтерв’ю, формування фокус-груп. При цьому важливо
з’ясувати, чи є пропоновані продукти або послуги тим, що насправді
прагне споживач, чи є що-небудь ще, чого б хотів споживач, і чи є
щось таке, що розроблювач продукту робити не повинен.

Далі, потрібно встановити зв’язок результатів опитування думок споживачів про продукт або послугу з тими показниками якості, які були визначено на кроці 3.

6. Описати данні, що дозволяють зрівняти протікання аналогічних
процесів у власному та іншому підприємствах.

Підприємства серійного виробництва випускають серії виробів обмеженої номенклатури, які періодично повторюються. Серія – це певна кількість виробів одного типорозміру, що виготовляється за незмінною технічною документацією. На серійних підприємствах робочі місця переважно серійного типу виробництва. Разом із тим можуть бути процеси масового виробництва уніфікованих деталей на потокових лініях. Типовими прикладами підприємств серійного виробництва є верстатобудівні, літакобудівні, заводи по виробництву сільськогосподарської техніки, електровозів тощо.

Підприємства масового виробництва безперервно випускають один або декілька виробів протягом тривалого часу в умовах високої внутрішньозаводської спеціалізації. На робочих місцях переважають масові процеси, в окремих випадках при низькій трудомісткості операцій є серійні типи виробництва, наприклад, на заготівельних процесах. До таких підприємств належать автомобільні, тракторні заводи, підприємства по виготовленню годинників, телерадіоапаратури та ін.

Тип виробництва істотно впливає на його організаційно-технічну побудову і ефективність. Від типу виробництва залежить виробнича структура підприємства і його підрозділів, вибір технологічних процесів, устаткування і оснащення, методів організації виробництва та управління. Найбільш ефективним є масове виробництво, в умовах якого легко застосовувати високопродуктивне спеціальне устаткування і максимально реалізувати принципи раціональної організації виробничого процесу. Технічно і організаційно складне і найменш ефективне одиничне виробництво. Тому важливою передумовою підвищення ефективності виробництва є збільшення його серійності, перехід при можливості від одиничного до серійного, а від серійного до масового виробництва. Досягається це різними шляхами, в тому числі розширенням ринку збуту і збільшенням серій виробів, уніфікацією їх деталей і агрегатів, особливо складних машин і приладів, впровадженням групових методів обробки тощо.