Практичне заняття до теми 26

«ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНО-

ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»

Питання для обговорення:

1. Визначте, що лежить в основі інвестиційно-інноваційної діяльності.

2. Як держава контролює інвестиційно-інноваційну діяльність?

3. Методика оцінки інвестиційно-інноваційних проектів.

4. Які розрізняють інструменти державного регулювання?

5. Визначте критерії рентабельності підприємства.

6. Охарактеризуйте параметр наукомісткості підприємства.

7. Охарактеризуйте параметр конкурентоспроможності.

8. Охарактеризуйте параметр оновлення продукції.

9. Охарактеризуйте параметр експортної здатності.

10. У чому полягає методика вибору критеріїв ефективності фінансування інвестиційно-інноваційних проектів?

11. Проаналізуйте економічну доцільність залучених зовнішніх джерел для фінансування інвестиційно-інноваційного проекту.

12. Які розрізняють показники ефективності інвестиційно-інно-ваційного проекту?

Тести 26

1. Основним принципом оцінювання економічної ефективності
реалізації інновацій є:

а) порівняння ефекту (результату) від застосування нововведень
і витрат на їх виробництво та споживання;

б) порівняння ефекту (результату) від застосування нововведень
і витрат на їх розроблення, виробництво та споживання;

в) порівняння ефекту (результату) від застосування нововведень
і витрат на їх розроблення;

г) порівняння ефекту (результату) від застосування нововведень
і витрат на їх розроблення та виробництво.

2. Позитивне рішення щодо доцільності реалізації інноваційного
проекту суб’єктом підприємницької діяльності приймається тоді,
коли чиста теперішня вартість, що супроводжує реалізацію проекту:

а) менша нуля; б) більша нуля;

в) дорівнює нулю; г) більша одиниці.

3. Державна інноваційна політика, що передбачає визначення
державою головних цілей та пріоритетних напрямів науково-
технологічного та інноваційного розвитку країни – це політика:

а) соціальної орієнтації;

 

Горлачук В. В., Яненкова І. Г.

Економіка підприємства

 

розрахунку на одиницю залучених коштів не тільки повністю покриває всі витрати на обслуговування кредиту, а й дозволяє отримати додатковий прибуток.

Ураховуючи, що K > 0 та 1 – 1/(1 + k) ⁿ > 0 для всіх значень дисконтних ставок K > 0, умова доцільності залучення зовнішніх джерел фінансування набуває вигляду:

1_ K (1__a)_>0

або

r<

k

1 ^-

Вираз (13) має прозорий економічний зміст – зовнішні джерела фінансування доцільно використовувати в разі, якщо ставка позичкового процента менша від ставки дисконтування, скоригованої на ставку податку на прибуток. Що більша величина кредиту, що на довший термін кредит береться і, відповідно, що більша різниця між позичковим процентом та ставкою дисконтування, то більший приріст чистої теперішньої вартості інвестицій.

Гранична ставка позичкового процента, до котрої ще зберігається економічна привабливість інвестування в інноваційний проект, визначається із співвідношення:

,

IRR

rm<

де IRR - внутрішня рентабельність проекту в цілому. Справді, чиста теперішня вартість NPV стає рівною нулю в разі, якщо дискон­тування проводиться зі ставкою внутрішньої рентабельності IRR.

Таким чином, на основі проведеного нами дослідження, здійснених розрахунків та отриманих результатів можна зробити такий висновок: для прийняття рішення про те, які джерела для фінансування інноваційних проектів потрібно використовувати, виходячи з критеріїв найбільшої оптимальності та економічної доцільності, необхідно розрахувати ставку внутрішньої рентабельності IRR та розрахувати граничну ставку позичкового відсотка r _max.

У разі виконання нерівності r ≤ r _max, треба проводити фінансування за допомогою залучених коштів, оскільки це є економічно вигідно. Якщо ж буде виконуватися умова r > r _max, то підприємству вигідніше проводити фінансування інноваційного проекту за рахунок власних коштів.

договору зводиться до оплати страховиком медичних послуг працівникам страхувальника та сплати останнім певних грошових внесків в обумовлені договором терміни.

- Договір поручительства - документально оформлена домов­леність між трьома сторонами (поручителем, кредитором і боржником), відповідно до якої поручитель у разі неплатоспроможності боржника зобов’язується впродовж обумовленого терміну з моменту настання строку платежу відшкодувати позичену боржником суму.

- Договір про спільну діяльність належить до документів господарського призначення, що передбачає започаткування спільної діяльності без створення юридичної особи. Основною його умовою є сплата учасниками майнових або грошових внесків, які потім стають загальною пайовою власністю.

Як відомо, укладанню договорів (контрактів, угод) завжди передують переговори, під час яких в усній або письмовій формі вислов­люються наміри (пропозиції) щодо встановлення договірних взаємин для наступної співпраці. Такий намір у письмовій формі називають офертою. При цьому розрізняють тверду і вільну оферти.

Тверда оферта завжди адресується тільки одному потенційному партнеру і може перетворитися на реальний договір за умови, коли: 1) оферту підписано (схвалено) іншою стороною (покупцем); 2) після підписання цей офіційний документ надіслано оференту (автору оферти); 3) письмовий документ останнім отримано. Оферта має певний термін чинності (зазвичай один місяць від дня її відправлення).

Вільну оферту надсилають одночасно декільком адресатам (потенційним партнерам). При цьому вільна оферта може стати договором за дотримання не тільки трьох названих умов, але й додаткової четвертої - потенційний партнер (покупець) має підписати одержаний документ та повернути його оференту, а останній -повідомити вибраного ним покупця про згоду вважати підписану ним оферту за чинний договір. Якщо покупець не отримає підтвердження від оферента протягом короткого терміну (як правило, трьох днів з моменту закінчення дії оферти), то він може вважати себе вільним від зобов’язань.

Будь-який договір складається з преамбули (вступу до договору), основної і заключної частин. Преамбула має містити: чітку назву договору; місце і час (дату) укладання договору; зазначення факту укладання договору згідно з умовами, викладеними в його тексті; юридичну назву сторін договору (партнерів).

Основна частина договору охоплює специфічні (характерні для конкретної угоди) і загальні (стандартні) умови. До специфічних умов договору належать: 1) предмет договору та кількість товару; 2)

 

Горлачук В. В., Яненкова І. Г.

Економіка підприємства

 

якість товару; 3) ціна товару; знижки або націнки, якщо те чи те застосовується; 4) умови поставки; 5) форма оплати; 6) термін поставки; 7) маркування, упаковка, тара; 8) порядок здавання-приймання товару; 9) відповідальність сторін; 10) додаткові застереження (якщо такі є.)

Загальні умови включаються до всіх договорів незалежно від їхньої специфіки. Такими умовами є арбітражні приписи (застереження) і перелік форс-мажорних обставин, з настанням яких виконання договірних зобов’язань припиняється на час їхньої дії. Обов’язковими атрибутами заключної частини договору вважаються усі необхідні додатки (ескізи, зразки товару), юридичні адреси сторін (партнерів), підписи уповноважених сторонами осіб.