Правопис і відмінювання українських прізвищ

Прізвище – це родове найменування особи, яке отримують при народженні (або одруженні) і передають у спадок. Оскільки в діловій документації реалізують службові стосунки людей, вживання прізвищ є необхідністю. Отже, необхідно вміти правильно їх вживати й писати.

Українські прізвища рекомендовано писати за правилами орфо-графії, які прийнято для загальних назв імен, оскільки прізвища переважно походять від них.

Деякі прізвища функціонують у фонетичних і орфографічних варіантах: Панасенко – Опанасенко, Колесник – Колісник, Олексієнко – Алексєєнко, Задорожний – Задорожній і под. Але треба знати, що це не варіанти одного прізвища, а самостійні юридично-правові одиниці, тобто окремі прізвища з різним джерелом походження.

Звернімо увагу на деякі випадки написання українських прізвищ:

- правилами регламентовано написання прізвищ на -иченко: Калиниченко, Петриченко, Удовиченко;

И пишеться:

- після К: Кизим, Кисіль, Кияниця;

- у суфіксах -их(а), -инськ(ий), -ицьк(ий): Павлиха, Рачинський, Мокрицький.

Певні труднощі виникають при відмінюванні українських пріз-вищ. Звернімо увагу на деякі з них:

- у деяких прізвищах при відмінюванні голосні О, Е в закритому складі чергуються з І: Чорновіл – Чорновола, Сивокінь – Сивоконя;

- голосні О, Е випадають: Кравець – Кравця (а не Кравеця), Орел – Орла (а не Орела);

- у чоловічих прізвищах, у яких основа закінчується на Г, К, Х, відбувається чергування приголосних: Драга – Дразі, Осика – Осиці, Шептуха – Шептусі (рекомендовано в ділових паперах прізвища цього типу ставити у вихідній формі);

- у чоловічих прізвищах, які походять від назв професій і збігаю-ться з ними (Жнець, Швець) перестановка голосного й приголосного, яка відбувається в загальній назві, відсутня: Швець – Швеця, Жнець – Жнеця (порівняймо: швець – шевця, жнець – женця);

- не відбувається чергування у прізвищах: Кисіль – Кисіля, Куліш – Кулеша, Чіп – Чіпа, Лакіш – Лакіша, Сокіл – Сокіла. Ведмідь – Ведмідя (у загальних назвах: кисіль – киселю, куліш – кулешу, сокіл – сокола, ведмідь – ведмедя);

- зберігаються О, Е при відмінюванні таких прізвищ, як Кобець – Кобеця, Перець – Переця, Шершень – Шершеня, Щиголь – Щиголя і под.;

- на відміну від загальних слів, іменників другої відміни, з якими прізвища збігаються, у родовому відмінку вони мають закінчення - а(-я): Борща, Мороза, Вітра (порівняймо: борщу, морозу, вітру);

- відмінюють обидві частини складних прізвищ, якщо перша час-тина може бути самостійним прізвищем: Карпенко-Карий (Карпенка-Карого), Нечуй-Левицький (Нечуя-Левицького);

- не відмінюється перша частина складних прізвищ Бонч-Бруєвич (Бонч-Бруєвича), Дольд-Михайлик (Дольд-Михайлика), Кос-Анатольсь-кий (Кос-Анатольського), Кара-Караєв (Кара-Караєва) і под.;

- не відмінюються прізвища з нетиповими для української мови закінченнями: Леле, Куїнджі, Півторадні й под.;

- не відмінюються жіночі прізвища на -о, -й, -ко, -ло, -енко та на приголосний: Гурзо Ніна – Гурзо Ніни, Чурай Марія – Чурай Марії, Малько Ліна – Малько Ліни, Борзило Ганна – Борзило Ганни, Вітренко Ірина – Вітренко Ірини, Шкляр Віра – Шкляр Віри;

- українські прізвища спільного роду на -а відмінюються: Олег Сирота – Олега Сироти, Галина Сирота – Галини Сироти. Ряд таких прізвищ та прізвищ іншомовного походження визначають за контекстом.

 

ЗАВДАННЯ 5. Перегляньте наданий нижче текст, запишіть основну інформацію у вигляді тез, підготуйте рекомендації для укладача документів.

Особливості написання російських прізвищ

Українською мовою

Щоб не припуститися помилки, треба знати наступне:

- прізвища не перекладаються;

- їх написання максимально відбиває звучання прізвищ у мові-оригіналі, а це значить, що треба знати, якими українськими графічними знаками позначають російські фонеми.

Розглянемо найголовніші випадки.

 

ЙО, ЬО, О

- Якщо російське Ё у вимові відповідає сполученню йо, то напо-чатку слова і в середині слова після голосних та твердих приголосних воно передається сполученням йо: Йотов, Майоров, Воробйов;

- після м´якого приголосного Ё передається сполученням ьо: Кисельов, Панфьоров, Плетньов;

- після шиплячих ч, щ Ё передається через О: Грачов, Борщов.

 

Е – Е, Є

 

-Російське Е між двома приголосними передається в українській мові літерою Е: Меншиков, Некрасов;

- Якщо звук Е в кореневій частині російських прізвищ відповідає українському І, то він передається літерою Є: Б є льський (б і лий), В є ткін (в і тка), Л є тов (л і то);

- Е в російських суфіксах -ев, -еев передається літерою Є після всіх приголосних, крім шиплячих та Ц: Агєєв, Патрикєєв, Шокарєв але Демичев, Мальцев.

 

И – І, Ї, И

 

- На початку слова, в коренях слів і в суфіксах -ін, -інськ ро-сійське И передається літерою І: Іпатов, Єфімов, Дубинін, Зелінський;

- після голосного і при роздільній вимові після приголосного російське И передається літерою Ї: Таїров, Мар´їн, Ільїн.

- українською літерою И передають російське И:

(а) після шиплячих, а також у прізвищах, утворених від імен та коренів, спільних для української та російської мов: Жигалюк, Щипа-чов, Сидоров, Минаєв, Винокур;

(б) у префіксі при-: Привалов, Приймаков;

(в) у суфіксах -ик, -ич, -иц, -ищ: Малик, Ходкевич, Спицин, Ра-дищев.

 

Ы – И

- Російське ы передається літерою и: Пир´єв, Поварницин; закін-чення -ый російських прізвищ передається після твердого приголосного через -ий, після м´якого – через -ій: Жемчужний, Крайній.

 

-СК-, ЦК- – -СЬК-, ЦЬК-

Суфікси російських прізвищ -ск(-ий,-ой), -цк(-ий,-ой) передаю-ться через -ськ(-ий,-ой), -цьк(-ий,-ой): Вишинський, Боєцький, Луговсь-кой, Трубецькой.

 

Ь

- На позначення м´якості приголосних д, т, з, с, ц, л, н після них ставиться ь;

- перед приголосними: Редькін, Кольцов;

- перед голосними я, ю, є, ї: Дьяконов, Ільюшин, Арсеньєв, Іль-їн;

- в кінці слова: Гресь, Рудь;

- не пишеться ь перед суфіксом -ськ(ий) після приголосної Н: Оболенський, Стравінський.

Апостроф:

-ставиться в російських прізвищах після приголосних б, п, в, м, ф та р передйотованими я, ю, є, ї: Аляб´єв, Водоп´янов, Артем´єв, Астаф´єв, Кир´янов.