Написання чоловічих і жіночих прізвищ, імен, по батькові українського та іншомовного походження.

Українські прізвища передаються на письмі за загальними нормами українського правопису відповідно до усталеної вимоги. Написання прізвищ іншомовного походження в цілому підпорядковується принципам української орфографії, але є ряд специфічних правил.

І. Російська літера епередається:

літерою е

1.Після буки, що позначають приголосні звуки: Кузнецов, Петров, Лермонтов, Сенкевич..

2.У суфіксі -ев після букв ц, р та шиплячих (ж, ч, ш, щ):

Муромцев, Писарев, Нехорошев

літерою є

1.На початку слова: Єлизаров, Єфремов, Єпифанов.

2.У середині слова після букви, що позначає голосний, після апострофа й м'якого знака: Гуляєв, Благоєв, Аляб'єв, Аркадьєв.

3.У корені російських прізвищ, якщо в цьому корені російському євідповідає український звук і: Бєдний, Слєпцов, Сєченов.

II. Російська літера ё передається:

сполученням літер йо

На початку слова й складу: Йолкін, Бугайов; Соловйов

сполученням літер ьо

У середині чи в кінці складу: Корольов, Семьоркін, Верьовкін;

літерою е

Якщо прізвище утворене від спільних для української і російської мов імен: Артемов, Семенов, Федоров; Орел;

літерою о

Під наголосом після ч, щ: Грачов, Щипачов; Рогачов.

ІІІ. Російська літера и передається:

літерою і

1.На початку слова: Ігнатов, Ісаєв.

2.Після приголосних (крім шиплячих і ц): Бірюков, Пушкін, Мічурін.

літерою і

1.Після букв, що позначають голосні: Воїнов, Ізмаїлов.

2.Після апострофа та м'якого знака: Гур’їн, Ільїн;

літерою и

1. Після ж, ч, ш9 щ„ ц перед буквою, що позначає приголосний: Чичиков, Жилін, Щипало; Нальчик.

2. У прізвищах, утворених від людських імен та загальних назв, спільних для російської й української мов: Борисов, Сидоров, Пивоваров, Васильєв; Гаврилов.

3. У префіксі при-: Припалюй, Пришвін.

4.У суфіксах -ик, -ич, -иц, -иіц, -ович, -євич: Засулич, Голик, Радищев, Станкович, Трублаєвич.

ІV. Російське ы передасться літерою и: Крутих, Рибаков.

Серед прізвищ, жіночих і чоловічих, є такі, які за характером кінцевого приголосного випадають з відмінкової системи іменників чоловічого і жіночого роду. Наприклад: Півторадні, Ле, Леле, Куїнджі, Ге.

Жіночі прізвища на -о, -й та приголосний в українській мові перебувають поза відмінами. Наприклад: Білаш Катерина, Голуб Ірина, Швець Марія, Кравець Ніна, Шевчук Людмила, Рядно Марія, Пансо Тетяна, Гай Людмила, Гордій Галина.

Не відмінюються й жіночі українські прізвища, що закінчуються на -ко, -ло. Наприклад: Коваленко Марія, Власенко Вікторія, Покотило Катерина, Шевченко Степанида, Юхименко Валентина, Біленко Леся та ін.

Значення і граматичні ознаки дієслова як самостійної частини мови.

Дієслово - це самостійна, повнозначна частина мови, що означає дію або стан як процес і виражає його у граматичних категоріях виду, стану, способу, особи, а також числа і роду. Дієслова відповідають на питання що робити? що зробити?

На відміну від прикметника, який позначає сталу, статичну ознаку, дієслово означає динамічну ознаку (дію) особи, предмета або явища: Дружні сороки і орла заклюють (Нар. творч.). Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить (Л. Костенко).

Правопис найбільш уживаних суфіксів та префіксів.

- У префіксах РОЗ-, БЕЗ-, ЧЕРЕЗ-, ВОЗ- завжди пишеться приголосний З: розпитати, безсилля, возвеличити, черезсмужжя, безпечний, безтурботний, розсипаний.

- Префікс З переходить у С перед приголосними К, П, Т, Ф, Х: схопити, спитати, сфотографувати, схвалити, стемніло, схилитися, ствердити. АЛЕ: якщо слово починається сполученням кількох приголосних, то, як правило, пишеться префікс ЗІ-: зіткнутися, зіпхнути (і спихнути), зістрибнути, зіпсовано.

- У всіх інших випадках пишеться З-: звести, зсипати, зшити, зцілити.

- У префіксах ВІД-, ПІД-, НАД-,МІЖ-, ПЕРЕД-, ОБ-, ПОНАД- дзвінкі приголосні ніколи не переходять у глухі: відповідь, підсипати, міжпланетний, надходити, обтерти, понадплановий.

 

Правопис префіксів ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ-, ПЕРЕ-.

1. Префікси ПРЕ- ти ПРИ- слід розрізняти за значенням. Префікс ПРЕ- має значення перебільшення, вищого вияву ознаки. Він характерний для якісних прикметників, прислівників: пречудовий, пресильний, премудрий, прекрасний.

2. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: слово з префіксом ПРЕ- можна замінити словосполученням зі словом ДУЖЕ: премудрий – дуже мудрий, пречудовий – дуже чудовий тощо.

3. Префікс ПРЕ- виступає в словах-старослов’янізмах преосвященство, преподобний, престол, і в словах презирство, презирливий.

4. Префікс ПРИ- має значення приближення, неповноти дії, завершення дії:

5. прибути, присісти, причинити, прихопити, пристати. Цей префікс є більш характерним для дієслів.

6. Префікс ПРИ- виступає в іменниках та прикметниках, утворених від поєднання прийменника з іменником: прибережний, пригірок, прикордонний.

7. Правопис слів іншомовного походження, які починаються на ПРЕ-, ПРИ- слід запам’ятати, оскільки тут ПРЕ-, ПРИ- не є префіксами: преамбула, престиж, президент, предикат, прелюдія, президія, превалювати, претендент, претензія, прецедент, препарат, прем’єра, приватний, примат, призер, примітивний тощо.

8. Префікс ПРІ- вживається тільки у словах прізвище, прізвисько, прірва, пріоритет.

9. Префікс ПЕРЕ- має значення „наново”, „по-іншому”, „через щось”, „через когось”, завершення дії: перепитати, перечекати, перефарбувати, перескочити, перевчити.

10. Слід розрізняти префікс ПЕРЕ- та частинку ПЕРИ-, яка не є префіксом у іншомовних словах: периферія, перископ, перипетія.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: якщо треба перевірити правильність написання слів з префіксами, зверніться до Орфографічного словника.

Правопис деяких іменникових суфіксів.

1. Іменникові суфікси -ИК, -НИК, -ЧИК. -ЩИК пишуться з И: вузлик, братик, шанувальник, дощик, хлопчик.

2. Суфікс -ИВ(о) пишемо в словах –збірних поняттях, які означають матеріал або продукт праці: вариво, печиво, мливо, куриво, добриво, морозиво, прядиво. АЛЕ: марево, маєво, мрево (не продукти праці й не матеріал).

3. У суфіксах -АЛЬНИК, -ИЛЬНИК, -ІЛЬНИК, -АЛЬНІСТЬ після Л перед Н завжди пишеться Ь: постачальник, вболівальник, поливальник, полільник, геніальність.

4. Суфікси -ИНН(Я), -ІНН(Я), -АНН(Я), -ЯНН(Я) пишуться з двома Н.

5. Суфікс -ИНН- вживається в іменниках середнього роду, що означають збірні поняття: картоплиння, гарбузиння, павутиння. АЛЕ: каміння, насіння, коріння.

6. Суфікс -ІНН- мають іменники середнього роду, що утворилися від дієслів, основа яких закінчувалася на -И-, -І-: ходити-ходіння, горіти-горіння, говорити-говоріння, кипіти-кипіння.

7. Суфікс -АНН-, -ЯНН- мають іменники середнього роду, утворені від дієслів з голосними основи -А- (-Я-): кохати-кохання, писати-писання, читати-читання, сприяти-сприяння, завдати-завдання.

8. Суфікс -ЕНН- мають віддієслівні іменники середнього роду, в яких наголос падає на корінь: звернення, напруження, піднесення, вдосконалення, переселення.

9. Іншомовні суфікси -ИР-,-ИСТ-, -ИЗМ- пишемо після приголосних Д,Т,З,С,Ц,Ч,Ж,Ш,Р: командир, дантист, візир, бандурист, пейзажист, тероризм, класицизм.

10. Після інших приголосних пишеться -ІР, -ІСТ, -ІЗМ: вампір, гарнір, мариніст, гуманізм, спеціаліст, але в утворених від власне українських коренів словах маємо -ИСТ, -ИЗМ: боротьбист, речовизм, побутовизм.

Особливості відмінювання та правопису займенників різних груп за значенням.

Займенник — повнозначна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки або кількість, але не називає їх. Відповідає на питання хто?, що?, який? чий? котрий? скільки?.

В українській мові займенники характеризуються розрядом, а також у певних розрядах родом, числом, відмінком.

За лексичним значенням і морфологічними ознаками займенники поділяють на розряди:

• особові

• я, ми, ти, ви, він, вона, воно, вони

• зворотний

• себе

• взаємні

• одне одного, одне другого

• присвійні

• мій, твій, ваш, наш, його, її, їхній

• вказівні

• цей, сей, осей, той, такий

• означальні

• весь, всякий, кожен, самий, сам, жодний, інший

• питальні

• хто?, що?, скільки?, котрий?, чий?

• відносні

• хто, що, скільки, котрий, чий (інколи два розряди об'єднують у питально-відносний)

• неозначені

• абихто, абищо, деякий, дечий, хтось, щось, котрийсь, будь-хто, будь-що, скільки-небудь, казна-скільки, хтозна-як

• заперечні

• ніхто, ніщо, ніяк, ніскільки, аніщо, ані-чий, аніякий