Стилі сучасної української мови

Слово «стиль» походить від латинського слова stilus, що означає «загострена паличка для писання». Це слово використовується у різних сферах, всім відомі словосполучення, наприклад, музичний стиль, стиль «модерн», молодіжний стиль і под. У мовознавстві стилем називають такий різновид національної мови (або літературної), який об’єднує деяку сукупність засобів, мовних і не тільки мовних, що допомагають мовцям висловити і сприйняти певну інформацію. Зазначимо, що у різних ситуаціях мовці використовують різні мовні засоби. Порівняйте, наприклад, свою мовну «поведінку» в ситуаціях, коли ви спілкуєтесь з товаришами, з викладачем на занятті, на екзамені; на прийомі у декана і т.д.

Мова як система знаків, що мають певне значення й використовуються для збереження, перетворення та передачі інформації, характеризується наявністю різноманітних функціональних стилів. Функціональний стиль – це різновид літературної мови, в якому мова виступає у певній соціально значущій сфері спілкування людей. Особливості функціонального стилю обумовлені особливостями спілкування в даній сфері.

Питання про кількість функціональних стилів, основи їх виділення та засади для класифікації досить складні й залишаються дискусійними. Найбільш поширеною є традиційна класифікація, згідно з якою вирізняються п’ять основних функціональних стилів: художній, розмовно-побутовий, публіцистичний, офіційно-діловий та науковий.

 

ЗАВДАННЯ 2. Дайте відповіді на такі запитання:

1. Як ви розумієте поняття «функціональний стиль»?

2. Скільки і які функціональні стилі існують у сучасній українській мові?

3. На якій підставі розрізняють стилі, що існують?

 

ЗАВДАННЯ 3. Прочитайте тексти. Визначіть, до якого стилю належить кожний з них. Поясніть свою думку.

1) Розглянувши списки для надання житлової площі працівникам підприємств, організацій і установ Подільського району і пропозиції житлової комісії, керуючись «Положенням про порядок надання житлової комісії площі в Україні, виконком ухвалив…

2) Зростання могутності й авторитету Києва на міжнародній арені тривало за правління Олега (882-912), Ігоря (912-945), Ольги (945-957), Святослава (957-972). У ІХ- Х ст. Київ уклав вигідні для Русі договори з Візантією (882, 911,944). Найбільшого розквіту Київська держава досягла за князювання сина Святослава – Володимира (980-1015). У 988-989 рр. На Русі було запроваджено як державну релігію християнство. У 989-996 рр. збудовано головний храм Київської Русі – Десятинну церкву.

3) Чорні хмари росли на крайнебі, насувались над чорною землею. На дворі стало темно, як у комині. Зате блискавка розгорталася, ставала сліпучо-білою. Коли вона потоком білої лави роздирала заслону ночі, на обрію в одну мить з’являлась у вогняних рамах чорна силуетка з тополь, хат і вітряків…

4)Певні сили намагаються викликати у шахтарів недовіру до заходів, які вживаються урядом, підштовхують їх до крайніх форм тиску на державні органи. Ми певні: новий страйк, якщо він буде спровокований, означатиме загибель галузі, що матиме катастрофічні наслідки перед усім для шахтарських регіонів. Ті, хто оголошує себе захисниками народу, мають усвідомити, яку відповідальність беруть вони на себе.

Нейрон є деяким процесором з єдиною здібністю – посилати електричні сигнали залежно від вхідних імпульсів, що надходять. Вхідні сигнали передаються через дендрити, а вихідні – через єдиний провідник, який називається аксоном. У деяких випадках довжина аксона сягає одного метра.

 

ТЕМА 2. ХАРАКТЕРИСТИКА НАУКОВОГО СТИЛЮ

ЗАВДАННЯ 4. Прочитайте текст і законспектуйте його, підготуйтеся до співбесіди за його інформацією.

Науковий стиль

Комунікативна функція мови залишається провідною і постійною на всіх етапах історичного розвитку суспільства. Мова призначена найкращим чином обслуговувати спілкування людини в різних сферах її соціального життя. З розвитком наукових знань, появою необхідності обмінюватися цими знаннями виникають і вживаються певні мовні засоби, які найкращим чином забезпечують саме цю область суспільної мовленнєвої практики. Отже, науковий стиль – це такий функціональний стиль, що обслуговує всі ділянки наукових знань, сферу науки, навчання і освіти. Функцією наукового стилю є вироблення і осмислення об’єктивних знань про дійсність. Метою наукового стилю є доведення істинності певних знань, формулювання й обґрунтування гіпотез, повідомлення про хід, зміст та результати наукових досліджень тощо. Науковий текст повинен впливати лише на розум людини, не викликаючи емоційних реакцій (у загальному розумінні цього слова).

Кожний функціональний стиль відрізняється певним набором характеристик. Визначення стильових рис будь-якого функціонального стилю літературної мови залежить від способу викладу матеріалу, який обумовлює вибір мовних засобів і особливості їх вживання у мовленні.

Спосіб викладу матеріалу у науковій літературі – формально-логічний (за визначенням проф. Пумпянського О.Л.) і характеризується наявністю таких рис: точність, логічність, послідовність, об’єктивність, узагальненість, однозначність, беземоційність, безособовість і т. ін.

Будь-який функціональний стиль літературної мови базується на використанні певних мовних засобів. Серед лексичних засобів у науковому стилі значне місце посідає спеціальна лексика – загальнонаукові та вузькоспеціальні терміни. Оскільки наука оперує поняттями, науковий текст насичений абстрактною лексикою, наприклад: властивість, здатність, старанність, можливість. Загальновживані слова використовуються, як правило, тільки в одному значенні, наприклад, із восьми значень слова світло (Словник української мови. Т.9, с.92-93) науковий стиль вибирає тільки значення «енергія, випромінювана якимось тілом». На основі цього значення слово світло входить до термінологічних сполучень дисперсія світла, лампа денного світла і т.ін. Хоча основою лексичного шару наукового стилю є загальновживана лексика. Такі слова використовуються в своїх прямих предметних значеннях.

Граматика. Морфологія.

Іменник. Практично всі дослідники зазначають, що у науковому стилі іменників набагато більше ніж дієслів, серед них іменники з абстрактним значенням, віддієслівні іменники, зокрема з суфіксом -ення (вивчення,дослідження, направлення); спостерігається тенденція до заміни форм однини формами множини (сланці, вапняки, води (грунтові води); до того ж для розгорнутого опису деяких понять використовуються так звані низки іменників у родовому та інших відмінках («з’ясування закономірностей формування структури виробництва»).

Прикметник.

У сучасній науковій прозі переважають відносні прикметники. Не використовуються короткі форми. Звужується можливість уживання ступенів порівняння якісних прикметників.

Займенник. Формально-логічний спосіб викладу передбачає специфічне використання займенників: відсутній особовий займенник я; особові займенники представлені переважно формами 1-ї особи множини і 3-ї особи однини і множини; вживані вказівні займенники цей, такий, той, що виражають логічний зв’язок між частинами висловлення.

Дієслово та дієслівні форми. Вживані дієслова у формі теперішнього часу постійної дії або абстрактного теперішнього та абстрактного майбутнього; у формі минулого часу із узагальненим значенням; переважають дієслова недоконаного виду. У сучасній українській мові майже повністю відсутні активні дієприкметники теперішнього часу, які є дуже характерною прикметою деяких інших мов (наприклад, російської, польської).

Натомість уживаються прикметники, наприклад: решающий – вирішальний, металлорежущий – металорізний, жизнеутверждающий – життєствердний, нержавеющий – нержавкий; іменники, наприклад: заведующий – завідувач, начинающий – початківець.

Синтаксис. Речення – великі за обсягом, розгорнуті складні з розгалуженою системою різних підрядних компонентів, відокремлених компонентів, відокремлених зворотів (зокрема дієприкметникових та дієприслівникових), вставних і вставлених конструкцій. Речення мають чітко організовану будову, що найбільш сприяє послідовному і аргументованому висловленню складної думки.

Позамовні засоби. У науковій літературі використовуються такі способи передачі інформації, як одиниці виміру, ваги, довжини площі і т.п., формули, графіки, креслення, схеми, діаграми, таблиці, а також різноманітні друкарські засоби: всілякі підкреслення, шрифти і т.д.

 

ЗАВДАННЯ 5. Дайте відповідь на запитання:

1) Який функціональний стиль мови називається науковим?

2) В чому полягають функція й мета наукового стилю?

3) Чим у науковому стилі обумовлений вибір мовних засобів для вираження думки й чому?

4) Яка лексика вживана в науковому стилі?

5) Які морфологічні особливості властиві науковій прозі?

6) Які синтаксичні засоби відіграють найважливішу роль у побудові наукового тексту?

7) Які позамовні засоби використовуються у науковому стилі?