Граматичні категорії дієслова

Категорія виду

Категорія виду властива усім дієслівним формам, які належать до дієслівної системи. Це загальнодієслівна граматична категорія. Вона виражає відношення дії до її внутрішньої межі, вказуючи на результативність чи обмеження, завершеність чи незавершеність.

Семантичною ознакою виду є протиставлення двох форм дієслів: за ознакою обмеженості (доконаний вид) і необмеженості (недоконаний вид) тривання дії.

Дієслова доконаного виду означають дію з вказівкою на внутрішню межу, на обмеженість її тривання в часі, на її завершеність у минулому часі чи завершеність у майбутньому, на її результативність. Дієслова доконаного виду в інфінітиві відповідають на питання «що зробити?» Значення доконаного й недоконаного виду у формах інфінітива виражається безвідносно до інших граматичних значень дієслова. Інфінітив об’єднує усі можливі форми доконаного чи недоконаного виду: читати - читаю, читав (читала,читало), читай, читав би (читала б, читало б), читаючи,читаний; прочитати – прочитаю, прочитав (прочитала,прочитало),прочитав би (прочитала б, прочитало б), прочитаний, прочитавши. В інших формах значення виду пов’язане із значенням часу. Дієслова недоконаного виду творять форми усіх часів – теперішнього, минулого, давноминулого, майбутнього складного та складеного (читаю, читав, читав був, читатиму, буду читати), а дієсловадоконаного виду – лише минулого, давноминулого й майбутнього простого часів (прочитав, прочитав був, прочитаю). Дієслова доконаного виду означають дію, яка завершена в минулому або обов’язково відбудеться у майбутньому, наприклад: написати, прочитати, заграти, виконати, піти, заснути, попоходити; заграю, заграв, заграй, заграв би, загравши і ін.

Дієслова недоконаного виду означають дію, необмежену в часі, без вказівки на її завершеність. Такі дієслова мають відтінок тривалості, повторюваності, не- результативності, відповідають в інфінітиві на питання «що робити?», наприклад: писати, читати, грати, виконувати, іти, засинати, відправляти. Дієслова недоконаного виду вживаються в усіх часових формах: в теперішньому (пишу, читаю, граю), майбутньому (писатиму,читатиму, буду читати), минулому (писав, читав), давноминулому дійсного способу (писав був, читав був); пиши, читай – у наказовому способі; писав би – в умовному; пишучи – у дієприслівнику.

Крім основних значень, дієслівні форми мають додаткові відтінки значень недоконаного і доконаного виду: ритмічна повторюваність незавершеної дії (приспівувати, причісувати); нерегулярна повторюваність (покашлювати, підписувати); протяжність дії (бігти, летіти); завершеність дії, досягнення результату (написати, збудувати); початок дії (заспівати); раптовість, несподіваність дії (стукнути, грюкнути); багаторазовість, тривалість завершеної дії (понакидати, попереписувати, попрацювати) та ін.

Форми доконаного й недоконаного виду утворюють видову пару. Початковою, основною вважають форму недоконаного виду, від якої префіксально твориться форма доконаного виду. Наприклад, писати – написати – це видова пара, у якій зберігається лексичне значення дієслова. Якщо додавання префікса вносить щось нове в лексичне значення дієслова, то одержуємо не видову пару, а нове дієслово. Такі префіксальні утворення над писати, пере писати, ви писати, до писати, с писати, під писати, за писати та ін. є основою інших видових пар: надписати – надпис ува ти, переписати – перепис ува ти, виписати – випис ува ти і т. д., у яких вихідною є форма доконаного виду, а недоконаний вид утворюється суфіксально. Таким чином, при утворенні видової пари необхідно зберігати лексичне значення слова, не допускаючи утворення нових слів з іншим лексичним значенням чи з іншим відтінком у значенні.

Творення видових пар відбувається за допомогою таких засобів:

1) префіксів: н а-: писати – на писати; з-: робити – з робити; в -: лити – в лити; за -: брати – за брати; по -: кликати – по кликати; про -: читати – про читати; при -: нести – при нести;

2) суфіксів (від префіксальних дієслів доконаного виду творяться форми недоконаного виду):

- ува: перепис а ти – перепис ува ти, спис а ти – спис ува ти (дієслова доконаного виду виступають із суфіксом - а -, недоконаного – - ува);

- овува: затрамб ува ти- затрамб овува ти, випроб ува ти – випроб овува ти (форми доконаного виду вживаються з суфіксом –- ува(-юва), а недоконаного – - овува);

- ва -, - а -: зігріти – зігрі ва ти, збити – зби ва ти, зімліти – зомлі ва ти, витекти – витік а ти (дієслова доконаного виду є безсуфіксними, а доконаного – мають суфікс - ва -або - а - );

- ну, -ону - (у даному випадку від дієслів недоконаного виду зі значенням тривалої дії утворюються форми зі значенням однократної дії: грюкати – грюк ну ти, смикати – смик ну ти-смик ону ти;

- а -, - и: кінч а ти – кінч и ти, лиш а ти – лиш и ти (дієслова недоконаного виду мають суфікс - а - ( - я - ), а відповідні їм форми доконаного виду - - и -;

- ува - ( - юва - ) - и, - а: повтор юва ти – повтор и ти, запис ува ти – запис а ти;

3) чергування голосних у коренях дієслів: вид и рати – вид е ру, вит и рати – вит е рти (витру), зам і тати – зам е сти, зб и рати – зібрати,перев о зити-перев е зти та ін. (голосні и, е можуть випадати ). Утворення форм доконаного виду за допомогою чергування голосних у корені дієслів, крім зміни суфіксів основи дієслів, може супроводжуватися й чергуванням приголосних звуків: ру ха ти – ру ши ти, ска ка ти – ско чи ти та ін.;

4) зміни наголосу: вин ос ити – в и нести, склик а ти – скл и кати, вимір я ти – в и міряти;

5) зміни основи (суплетивізму): брати – взяти, ловити – піймати.

Частина дієслів не утворює видових пар. Це одновидові дієслова, які завжди виступають у формі одного виду. Так, форми недоконаного виду мають такі дієслова: володіти, зимувати, командувати, мріяти, покашлювати, верховодити, сподіватися, квартирувати, поважати, переслідувати та ін.

У формі доконаного виду виступають дієслова з префіксами роз -, на -, за -, по -, про -, від -: розгомонітися, розпищатися, надуматися, налітатися, находитися, належатися, насидітися (із словотворчим афіксом –ся), заручити та ін.

Крім одновидових дієслів, виділяються й двовидові, значення виду яких конкретизується в контексті. Як правило, вони утворюються від слів іншомовного походження: абонувати, абстрагувати, акредитувати, асигнувати, ліквідувати, телефонувати. Окремі дієслова – власне українські: веліти, женити, ночувати, наслідувати, ранити, вінчати. Наприклад: Усім веліли встати (доконаний вид); Батьки велять нам бути гідною зміною (недоконаний вид). Однак, така асиметрія (одна форма – два видові значення) у мові небажана, тому в мовленнєвій практиці спостерігається тенденція до утворення видової пари навіть на базі двовидового дієслова, наприклад: телефонувати – за телефонувати, женити – о женити, веліти – з веліти. Пор.: Усім звеліли встати.