Категорія числа, її значення і граматичне вираження

Категорія числа, як і категорія роду, становить одну з визначальних граматичних категорій іменника. Вона має словозмінний характер, тому одиниці типу візерунок −візерунки, вузол − вузли існують не як окремі слова, а як форми того самого слова. Ця категорія виражається через протиставлення форм однини і множини, які виражають розрізнення одного і багатьох предметів у ряду однорідних. Однина означає один предмет з ряду однорідних: мольберт, ескіз, комп’ютер, суб’єкт. Множина − ряд мислимих поодинці однорідних предметів: мольберти, ескізи, комп’ютери, суб’єкти. Крім того, однина протиставляється множині як все те, що мислиться як єдине, однорідне, неподільне ціле − множинній розчленованості: птаство − птахи, галуззя − галузки, руда − руди (кілька різновидів: залізна, марганцева, нікелева, бокситні, поліметалеві).

Граматичними засобами вираження числа є:

− відмінкові закінчення однини і множини, напр.: берез а, берез и, берез і, берез у, берез ою (в однині), берез и, беріз, берез ам і т. д. (у множині);

− суфікси (додатковий граматичний засіб розрізнення числа, що супроводить відмінкові закінчення): суфікс -ин із значенням одиничності (селян ин, вірмен ин, дит ин а − в однині; селяни, вірмени, діти − форми множини); суфікси - ат-, -ят-, -ен-, -ер-, хоча вони з’являються не лише у множині, а взагалі у непрямих відмінках (лоша − лош ат а, маля − мал ят а, плем’я − плем ен а, мати − мат ер і; давній суфікс -ес- у формах множини окремих іменників (чудо − чуд ес а, небо − поетичне неб ес а, слово − застаріле словеса);

− переміщення наголосу: голови΄ − го΄лови, дуб, о΄зера − озе΄ра);

− чергування приголосних фонем: дру г − дру з і, о к о − о ч і, ву х о − у ш і);

− форми узгодження, різні для однини і множини: унікальн а робота − унікальн і роботи, слушн е зауваження − слушн і зауваження; мініатюрн ий колібрі − мініатюрн і колібрі, тепл е кашне −тепл і кашне (узгоджувана з іменником форма − це єдиний засіб для розрізнення числа невідмінюваних іменників).

Щодо особливостей виявлення категорії числа іменники поділяються на три групи: 1) іменники, які мають співвідносні форми однини і множини; 2) іменники, що вживаються тільки в однині (однинні); 3) іменники, що вживаються тільки в множині (множинні).

Найбільшою за обсягом є перша група. Сюди передусім входять іменники, які виступають назвами обчислюваних предметів, явищ, подій, напр.: один том − сім томів, дослід (один) − досліди (три, десять, кільканадцять), битва − дві битви тощо. Рідше цю групу поповнюють, як уже відзначалося, вжиті в переносному значенні власні назви (Манілов − манілови), іменники з речовинним та абстрактним значенням, вживання яких у множині також засвідчує інший значеннєвий відтінок слова (хліб як харчовий продукт і хліба, хліби − зернові культури на пні; біль як відчуття фізичного страждання і болі − диференціюючі симптоми хвороби: різкі, тупі, періодичні, ниючі тощо).

До однинних іменників належать: 1) іменники з абстрактним значенням: хоробрість, сум, чуйність, щастя, городництво, розвиток, комп’ютеризація та ін.; 2) власні назви: Всеволод, Галина, Мурчик, Вінниця, Рівне, Київ, Буг, Рось, Хортиця, Україна тощо; 3) збірні іменники: козацтво, рідня, піонерія, секретаріат і таке ін.; 4) іменники з речовинним значенням: чавун, торф, нікель, вовна, вермішель, пиво та ін.

До множинних іменників належать: 1) назви предметів парної, симетричної та множинної будови: ножиці, щипці, кліщі, окуляри, штани, шорти, сани, ворота, двері, ночви, вила, граблі, чотки та ін.; 2) назви предметів, що сприймаються як сукупність, збірність: кучері, солодощі, радощі, чари, оплески, гроші, фінанси, кошти; 3) назви речовин, матеріалу, залишків: дріжджі, вершки, консерви, макарони, ріжки, ліки, краплі, дрова, обрубки, висівки, покидьки, недоїдки, помиї; 4) окремі власні географічні назви: Альпи, Піренеї, Чернівці, Ромни, Житні Гори, Петриківці тощо; 5) назви ігор, у яких беруть участь двоє і більше осіб, назви дій, процесів: шашки, шахи, кеглі, піжмурки, проводи, вхідчини, збори, вибори; 6) назви часових понять: канікули, роковини, будні, сутінки; 7) назви деяких інших предметів і понять: сіни, хори, плавні, джунглі, зашпори, прийми тощо.

Якщо йдеться про кілька предметів множинної форми, то при іменниках на їх позначення вживаються слова з кількісним значенням: троє штанів, двоє дверей, кілька окулярів, дві штуки ночов та ін.