Заняття 2. Verbum (дієслово)

План:

1. Загальні відомості про граматичні категорії дієслова.

2. Дієвідміни.

3. Основи й основні форми дієслова.

4. Теперішній час дійсного способу активного стану (Praesens indicatīvi actīvi).

5. Наказовий спосіб теперішнього часу (Imperatīvus praesentis).

6. Наказовий спосіб майбутнього часу (Imperatīvus futūri).

І. Граматичні категорії дієслова.

І. Tempus (час):

Система інфекта: Система перфекта:

Praesens 1. Perfectum

Imperfectum 2. Plusquamperfectum

3. Futūrum I 3. Futūrum II

II. Modus (Спосіб):

Indicatīvus Imperatīvus Coniunctīvus

дійсний спосіб наказовий спосіб умовний спосіб

ІІІ. Genus (Стан):

Actīvum Passīvum

активний стан пасивний стан

IV. Numěrus (Число):

Singulāris Plurālis

однина множина

V. Persōna (Особа):

Prima перша

Secunda друга

Tertia третя

Крім особових форм у латинській мові вживаються неособові форми дієслова: infinitīvus, participium, gerundium, gerundīvum, supīnum.

VІ. Coniugatio Дієвідміна

Латинські дієслова поділяються на чотири дієвідміни за закінченням основи інфекта.

Якщо від дієслів у неозначеній формі відкинути закінчення - re (1,2,4 дієвідміни), - ěre (3 дієвідміна), то ми одержимо основу інфекта.

gubernā re – gubernā - 1

respondē re – respondē - 2

leg ěre – leg - 3

audī re – audī - 4

Дієвідміна	Infinitīvus	Pers. 1.Sing. Praesens indicatīvi actīvi	Основа інфекта	Закінчення основи інфекта
І	laudāre	laudo	laudā-	ā
ІІ	docēre	doceo	docē-	ē
ІІІ а	scriběre, struěre	scribo, struo	scrib- stru-	приголосний/ u
ІІІ б	capěre	capio	capĭ-	ĭ
ІV	munīre	munio	munī-	ī

 

III. Основи й основні форми дієслова

Усі особові і неособові форми дієслова утворюються від трьох основ, які визначаються за словниковою формою дієслова.

У словнику подаються чотири основні форми дієслова: scribo, scripsi, scriptum, scriběre – 3.

I. Praesens indicatīvi actīvi (persōna prima, singulāris) 1-а особа однини теперішнього часу дійсного способу активного стану: scribo.

ІІ. Perfectum indicatīvi actīvi (persōna prima, singulāris) 1-а особа однини минулого часу доконаного виду дійсного способу активного стану: scripsi.

ІІІ. Supīnum (віддієслівний іменник середнього роду): scriptum.

IV. Infinitīvus praesentis actīvi (неозначена форма теперішнього часу активного стану): scriběre (3 дієвідміна).

NB! Якщо у дієслова відсутня одна з основних форм, то у словнику стоїть прочерк: floreo, ui, –, ēre 2 – процвітати.

NB! Щоб розрізняти дієслова ІІ і ІІІ дієвідмін, треба звернути увагу на те, що у дієсловах ІІ дієвідміни в неозначеній формі ē довге і наголошене. У словах ІІІ дієвідміни голосний ĕ короткий і наголос переходить на третій склад від кінця слова: exercēre (II) – тренувати, вправляти

agĕre (III) – діяти, робити

habēre (II) – мати

defendĕre (III) – захищати

NB! Переважна більшість дієслів 1 і 4 дієвідмін мають певну регулярність в утворенні чотирьох основних форм.

Дієслова І дієвідміни мають перфект на - āvi, супін на - ātum, інфінітив на - āre: affirmo, āvi, ātum, āre – стверджувати

amo, āvi, ātum, āre – любити

appello, āvi, ātum, āre – називати, оголошувати

clamo, āvi, ātum, āre – кричати

erro, āvi, ātum, āre – помилятися, блукати

але do, dedi, datum, dāre – давати, дарувати, платити

Дієслова ІV дієвідміни мають перфект на - īvi, супін на - ītum, інфінітив на – īre: dormio, īvi, ītum, īre – спати

audio, īvi, ītum, īre – слухати, чути

definio, īvi, ītum, īre – визначати, обмежувати

але consentio, sensi, sensum, īre – погоджуватися

У таких випадках для регулярних дієслів у словнику дається тільки перша форма словникового запису із вказівкою на дієвідміну: affirmo1 – стверджувати, amo1 – любити, appello 1 – називати, оголошувати, dormio 4 – спати, audio 4 – слухати, чути, definio 4 – визначати, обмежувати, а для всіх інших повний запис.

ІV. Praesens indicat ī vi actīvi (теперішній час дійсного способу активного стану)

Правило утворення: до основи інфекта додаються особові закінчення активного стану:

	Sing.	Plur.
1.	-о	-mus
2.	-s	-tis
3.	-t	-nt

 

NB! У дієсловах І дієвідміни у 1-й особі однини кінцевий голосний основи ā зливається із закінченням – о: ā+o=o.

Laudāre - 1 дієвідміна (хвалити), основа інфекта laudā-:

Singulāris	Plurālis
1. laud(ā+o)=o	1. laudā-mus
2. lauda-s	2. laudā -tis
3. lauda-t	3. lauda-nt

У дієсловах ІІ дієвідміни особові закінчення приєднуються безпосередньо до основи інфекта.

Docēre - 2 дієвідміна (навчати), основа інфекта docē-:

Singulāris	Plurālis
1. doce-o	1. docē-mus
2. doce-s	2. docē-tis
3. doce-t	3. doce-nt

У дієсловах ІІІа дієвідміни між основою інфекта і закінченням вставляються з’єднувальні (сполучні) голосні: – ĭ –(2, 3 особа, однини; 1, 2 особа множини), – u – (3 особа множини).

Scriběre – 3 дієвідміна (писати), основа інфекта scrib -:

Singulāris	Plurālis
1. scrib-o	1. scrib- ĭ -mus
2. scrib- i -s	2. scrib- ĭ -tis
3. scrib- i -t	3. scrib- u -nt

У дієсловах ІІІb дієвідміни між основою інфекта і закінченням вставляється голосний – u – (3 особа множини).

Capěre – 3 дієвідміна (брати), основа інфекта capi -:

Singulāris	Plurālis
1. capi-o	1. capĭ-mus
2. capi-s	2. capĭ-tis
3. capi-t	3. capi- u -nt

У дієсловах ІV дієвідміни у 3 особі множини між основою інфекта і закінчення вставляється голосний – u –(3 особа множини).

Munīre – 4 дієвідміна (укріплювати), основа інфекта munī-:

Singulāris	Plurālis
1. muni-o	1.munī-mus
2. muni-s	2.munī-tis
3. muni-t	3. muni- u -nt

V. Imperatīvus praesentis actīvi

Наказовий спосіб теперішнього часу активного стану має форми другої особи однини і множини. У 2-й особі однини І, ІІ і ІV дієвідміни вживається основа інфекта. У дієслів ІІІ дієвідміни до основи інфекта додається закінчення - е.

Дієвідміна	Infinitīvus	Imperatīvus
2 особа однини	2 особа множини
I	laudāre	laudā!	laudā-te!
II	docēre	docē!	docē-te!
III a	scriběre	scrib-ě!	scrib-ĭ-te!
III b	capěre	capi!	capi-te!
ІV	munīre	munī!	munī-te!

NB! У дієслів dicěre dic! говори!

ducěre duc! веди!

facěre fac! роби!

ferre fer! неси!

esse: es! будь! este! будьте!

У 2 особі множини до основи інфекта додається закінчення - te (I, II, IV дієвідміни) у ІІІ дієвідміні основа інфекта + ĭ + te (порівн.: укр. слухайте!).

Заперечена форма наказового способу складається із наказового способу неправильного дієслова nolo (не бажаю) у 2 особі однини чи множини і неозначеної форми дієслова.

 

		Pers.2. Sing.		Pers.2. Plur.
І	laudāre	noli laudāre!	не хвали!	nolīte laudāre!	не хваліть!
ІІ	docēre	noli docēre!	не вчи!	nolīte docēre!	не вчіть!
ІІІа	scriběre	noli scriběre!	не пиши!	nolīte scriběre!	не пишіть!
ІІІb	capěre	noli capěre!	не бери!	nolīte capěre!	не беріть!
ІV	munīre	noli munīre!	не укріплюй!	nolīte munīre!	не укріплюйте!

VI.Imperatīvus futūri actīvi et passīvi

	Pers.	Actīvum
Sing.	2.	laudā-to	хвали
	3.	laudā-to	нехай хвалить
Plur.	2.	laudā-tōte	хваліть
	3.	lauda-nto	нехай хвалять
		Passīvum
Sing.	2.	laudā-tor або laudā-mĭno	нехай тебе хвалять
	3.	laudā-tor або laudā-mĭno	нехай його хвалять
Plur.	2.	—
	3.	lauda-ntor	нехай їх хвалять

Відповідно утворюється imperatīvus futūri actīvi і інших дієвідмін.

Як показує сама назва, imperatīvus futūri говорить про дію не негайну, а бажану згодом. Тому він особливо вживаний в законах, угодах, заповітах, настановах. Часто йому передує один з майбутніх часів дійсного способу: Сum littĕras meas accepĕris, venīto. – Коли отримаєш мої листи, приходь.

Imperatīvus futūri від дієслова esse:

Pers.	Singulāris	Plurālis
2.	esto	будь	estōte	будьте
3.	esto	нехай буде	sunto	нехай будуть

Censōres bini sunto. Нехай будуть два цензори.

Деякі дієслова мають тільки imperatīvus futūri actīvi: scio, scīre (знати) – scito (знай), scitōte (знайте); memĭni, meminisse (пам’ятати) – memento (пам’ятай), mementōte (пам’ятайте).

Вправи

І. Утворіть від 1-ої особи однини неозначену форму дієслів:

affirmo 1, impero 1, procuro 1, sto 1, veto 1, abstineo 2, debeo 2, deleo 2, habeo 2, maneo 2, ago 3, colo 3, corrigo 3, credo 3, depono 3, gero 3, convenio 4, custodio 4, erudio 4, finio 4, scio 4.

II. Визначте за інфінітивом дієвідміну поданих дієслів:

salvēre, sperāre, spirāre, tacēre, valēre, vetāre, vidēre, vivĕre, errāre, iurāre, separāre, nocēre, valēre, petěre, vincěre, punīre, servīre, servāre, mittěre, erudīre, corrumpěre, discěre, orāre, reperīre.

III. Визначте граматичні форми дієслів (особу, число, час):перекладить:

taceo, laborat, scribis, usurpant, studēmus, clamas, ducĭtis, protegis, dividĭtis, vendo, vetat, definīmus, consentit, agis, credunt, sperāte!, noli clamāre!, vide!, fide! valēmus, nolīte festināre!

IV. Утворіть наказову форму теперішнього та майбутнього часу:

porto 1, rogo 1, gaudeo 2, rideo 2, cognosco 3, facio 3, rego 3, audio 4, finio 4.

V. Перекладіть на рідну мову:

1. Postulāmus. 2. Bene facĭte, quod facĭtis. 3. Ut sentio, ita dico. 4. Cur male discunt. 5. Nihil habet. 6. Fac quod dico. 7. Qui honeste vivit, bene vivit. 8. Si interrogāmus respondēte! 9. Si narro audīre debētis. 10. Semper bene laborāre debēmus. 11. Qui scribit, bis legit. 12. Quid times? 13. Audīte multa, dicĭte pauca. 14. Bene lego, sed male scribo. 15. Quod facis, bene fac! 16. Si vales, bene est, ego valеo. 17. Bene discĭte. 18. Dum docēmus discĭmus. 19.Qui bene audit bene discit. 20. Bene discĕre debēmus. 21. Laborāre debētis. 22. Quo vadis? 23. Cur male legĭtis? 24. Semper sperāre licet. 25. Nihil audīmus.

VI. Визначте від яких латинських слів походять українські запозичення:

формувати, аплодувати, ілюмінувати, ігнорувати, тероризувати, консервувати, демонструвати, мігрувати, мілітаризувати, демілітаризувати, демобілізувати, сервірувати, адмініструвати.

VIІ. Визначте, які слова походять від латинських дієслів:

adminіstrāre, gubernāre, laborāre, studēre, docēre, conservāre, servāre, servīre, finīre, donāre, curāre, respondēre, refrigerāre, transportāre, praesiděre, licěre, sanāre, aspirāre.

Самостійна робота: Займенники // Литвинов В.Д., Скорина Л.П. Латинська мова. Підручник. – С. 27-30, 31-32, 33 текст, впр. 2, 3, 4. 4 год.