ІІ. Голосні. Дифтонги і диграфи

Шість голосних літер а, e, i, o, u, y передають 12 голосних звуків:

шість довгих: ā, ē, ī, ō, ū, y; шість коротких: ă, ě, ĭ, ŏ, ŭ, ў.

Для позначення довготи і короткості прийнято ставити надрядкові знаки: ˉ (знак довготи), ˘ (знак короткості). За свідченням римських граматиків, довгі голосні вимовлялись вдвічі довше, ніж короткі. Довгота і короткість визначають місце наголосу в слові і слугує також засобом: 1) розрізнення смислу слова ōs „рот” ŏs „кістка”, mālum „яблуко” mălum „зло”; 2) для вираження граматичної форми: fŭgit „він біжить” fūgit „він утік”; frūctūs „плід” frūctŭs „плоди”.

I – позначає голосний звук [і] та приголосний звук [й]: і перед приголосними вимовляється, як український [i]: ignis [iґнiс] – вогонь: на початку слова або складу перед голосним як український [й]: іanua [йануа] – дверi, ius [юс] – право, iniuria [iнюрiа] – несправедливiсть; у серединi слова мiж двома голосними: maior [майор] – бiльший.

Дифтонги – два голосних звуки, що вимовляються, як один склад.

аu – [ау]aurum [áурум] – золото;

eu – [ еу] Eurōpa [Еуропа] – Європа;

ei – [ ей] hei! [гей!].

Диграфи – два голосних, що вимовляються як один звук (за правилами середньовічної латини).

аe – [ e ] praemium [преміум]– нагорода;

оe – [ e ] poena [пена] – покарання.

Примітка: якщо аe і оe вимовляються окремо, то над е ставиться знак довготи (–), або дві крапки (··): poēma [поéма] – поема, poёta [поéта] – поет.

III. Приголосні. Сполучення приголосних

С вимовляється як ц і к. Ц – якщо С стоїть перед е, і, у, ае, ое:

circŭlus [цíркулюс] – коло;

centum [цéнтум] – сто;

Cyprus [Ціпрус] – Кіпр;

Caesar [Цезар] – Цезар;

сoena [цéна] – обід.

К – перед а, о, u, аu, приголосними:

carcer [кáрцер] – в’язниця;

color [кóльор] – колір;

causa [кáуза] – причина;

decretum [декрéтум] –постанова.

NB! У класичний період літера С завжди читалася як [ к ] Cicĕro [Кікеро].

G – вимовляється як український [ ґ ]: gradus [грáдус] – ступінь, крок.

Н – вимовляється як український [ г ]: honor [гóнор] – честь.

L – вимовляється м’яко: anĭmal [áнімаль] – тварина;

lapsus [ляпcус] – помилка;

lux [люкс] – світло.

S – вимовляється як [ с ]: semestri s [семéстріс] – півріччя. В позиції між двома голосними або мiж голосною, з одного боку, i приголосним m або n, – з іншого, s вимовляється, як український [з]: rosa [рóза] – троянда;

petrōsus [петрозус] – кам’янистий;

suspensio [суспензiо] – суспензiя.

S, що стоїть пiсля префiкса на початку кореня, вимовляється, як український звук [с]: designatio [десiґнацiо] – позначення;

consistentia [консiстенцiя] – консистенція.

Проте у префiксах dys-, des-, ex- s перед голосним читається, як [з]:

dysenteria [дiзентерiа] – дизентерія;

desinfectio [дезiнфекцiо] – дезінфекція.

Т - вимовляється як український [ т ]: tempus [тéмпус] – час.

Х - вимовляється як [ кс ]: rex [рекс] – цар, х – між голосними вимовляється як [ кз ]: exercĭtus [екзéрцітус] – військо.

Z – зустрічається в словах грецького походження і вимовляється як [ з ]: zona [зóна] – зона; zodiācus – зодiак. У словах негрецького походження z читається як [ц]: zincum [цiнкум] – цинк; influenza [iнфлюенца] – iнфлюенца.

Сполучення приголосних

Сполучення з [ h ] зустрічається в словах грецького походження:

сh – [ х ]: schola [схóля] – школа;

рh – [ ф ]: philosophia [фільозóфіа] – філософія;

rh – [ р ]: rhythmus [ рíтмус] – ритм;

th – [ т ]: theatrum [теáтрум] –театр;

Буквосполучення

ngu – перед голосним, вимовляється як [нгв ]: lingua – [лінгва] – мова;

qu – перед голосним вимовляється як [кв]: quadrātum [квадратум] – квадрат;

su перед голосним вимовляється як [ св ]: consuetudo – [консветýдо] – звичка,

але [ су ] в слові suus [cуус] – свій;

ti – перед голосним вимовляється як [ ці ]: natio – [нáціо] – нація, як [ ті ] після s, t, x: bestia – [бéстіа] – звір;

ti вимовляється, як [ тi ], якщо на нього падає наголос, або перед ним стоїть n:

totīus [тотiус] – родовий вiдмiнок однини вiд totus – цiлий;

montium [монтiум] – родовий вiдмiнок множини вiд mons – гора.

NB! Сполучення muta cum liquida. Німі приголосні p, b, d, t, c, g, сполучаючись з плавними l, r, утворюють групу неподільних приголосних.

IV. Поділ на склади

Число складів у латинській мові відповідає числу голосних звуків. Склад, який закінчується на голосний, вважається відкритим. Закритим вважається склад який закінчується на приголосний. Склади рахуються з кінця слова:

mo-nu-men-tum

4 3 2 1

Поділ на склади відбувається:

1) між двома голосними: sci-en-ti-a

4 3 2 1

2) між голосним та поодиноким приголосним: do-mus; між дифтонгом та поодиноким приголосним: cau-sa 2 1

2 1

3) перед сполученням muta cum liquida: pa-tri-a

3 2 1

4) у групі приголосних:

а) між двома приголосними: lec-ti-o, ses-si-o

3 2 1 3 2 1

б) у групі з трьох приголосних – перед останнім (крім сполучень групи muta cum liquida): sanc- tus, але doc- tri -na

2 1 3 2 1

5) префікси виділяються: de-scen-do

3 2 1

V. Наголос

Наголос у латинській мові ніколи не ставиться на першому складі від кінця слова.

Наголос ставиться на другому складі від кінця, якщо він довгий або закритий: a-mī-cus ma-gis-ter

3 2 1 3 2 1

 

Якщо другий склад від кінця слова короткий, або відкритий, наголос переноситься на третій склад:

′fe - mĭ- na prae - ′si – di – um

3 2 1 4 3 2 1

Довгота i короткiсть складу

I. Правила довготи (Наголос на другому складi від кiнця слова)

1. Голосний довгий, якщо над ним стоїть знак довготи (ˉ) (природна довгота):

natūra [na-tū-ra] – природа; longitūdo [lon-gi-tū-do] – довжина.

2. Дифтонги i диграфи завжди довгi: diaeta [di-ae-ta] – дiєта.

3. Голосний довгий за положенням, якщо вiн стоїть перед двома i бiльше приголосними: fundamentum [fun-da-men-tum] – основа; instrumentum [in-stru-men-tum] – знаряддя.

4. Голосний завжди довгий перед приголосними х або z:

reflexus [re-fle-xus] – рефлекс; oryza [o-ry-za] – рис.

ІІ. Правила короткостi (Наголос на третьому складi від кiнця слова)

1. Голосний короткий, якщо над ним стоїть знак короткостi (˘) (природна короткiсть): littĕra [lit-tĕ-ra] – буква; numĕrus [nu-mĕ-rus] – число.

2. Голосний перед голосним короткий:

obligatio [ob-li-ga-ti-o] – зобов’язання; praemium [prae-mi-um] – нагорода.

3. Голосний короткий перед h i сполученнями ch, ph, th, rh, sch:

contraho [con-tra-ho] – я стягую; philosophus [phi-lo-so-phus] – фiлософ.

4. Голосний короткий перед сполученням нiмих приголосних iз плавними: b, p, d, t, c, g з l або r (bl, br, рl, pr, tl, tr, cl, cr, gl, gr, dl, dr): cerebrum [ce-re-brum] – мозок; centimetrum [cen-ti-me-trum] – сантиметр.

Якщо довготу i короткiсть складу за положенням визначити неможливо, слiд звернутись до словника, де довгота позначається знаком ˉ, а короткiсть – ˘.

Вправи

І. Прочитайте слова. Поясніть вимову дифтонгів і диграфів:

aetas, auditorium, causa, proelium, poēta, praetor, vae, aes, praesens, роеnа, nauta, praemium, praesidium, quae, аër, аеra, Graecus, sаере, Eurōpa, Aegeus, Аеgyptus, Саuсăsus, аеternus.

II. Прочитайте слова. Поясніть правила вимови приголосного с:

aedificium, Cicěro, Cato, copia, civis, saecŭlum, punctum, crimen, dictātor, cursus, occido, receptum, cognōmen, prospectus, nascor, candidātus, caecus, саеlum, Саеsar, participium, curator, scio, vinco, dictor, coepi, cursus, dico, pactum, cibus, doctor, docens, vicinus, intellectus, cognosco, victoria, conflictus, credo, corpus, disciplina, scribo, secundus, curo.

ІІІ. Прочитайте слова. Поясніть вимову приголосних s i x:

Аsiа, discussio, illusio, basilĭca, sensus, mos, lex, bis, gens, praesidium, plus, senex, exercĭtus, exemplum, miser, secundus, honestus, usus, scribo, disco, musca, silva, si, nisi, desertor, sed, semper, casus, senātus, ferox, rosa, mensis, primus, exĭtus, extra, dexter, Xerxes, sextus, visus, exemplar, sociālis, externus, sacrficium, saltus.

IV. Прочитайте слова. Поясніть вимову сполучення ti:

antiquus, Latium, bestiа, natio, obligatio, prudentia, distantia, gratia, titŭlus, testis, stultitia, vitium, donatio, actio, sanctio, stipendium, participium, spatium, iustitia.

V. Прочитайте слова. Поясніть вимову буквосполучень ch, ph, th, rh:

Achīlles, chirurgus, architectus, schema, labyrinthus, Themis, authentĭcum, schola, triumphus, rhetorĭca, еlephāntus, symphonia, Carthăgo, thesaurus, Gracchus, Pyrrhus, sphaera, phalanx, Prometheus, Sophŏcles, delphīnus, Boristhenes.

VI. Прочитайте слова. Поясніть вимову буквосполучень su, ngu, qu:

lingua, Suebi, qui, quod, colloquium, аеquus, propinquus, pinguis, quadrātum,angŭlus, singulāris, qualificatio, quantum, quorum, consuetūdo, suavis, suasoria, summa, substantia, quamquam, qualĭtas, Sequāni, quartus, quaestor, quodlĭbet, quinque.

VII. Прочитайте слова, поділіть їх на склади. Поясніть правила наголосу:

agricultūra, alĭbi, Alexander, aqua, intervallum, humānus, gloria, fabŭla, littěra, agricŏla, collectio, Syracūsae, Lacedaemonius, qualĭtas, quantum, liquĭdus, sequester, unguis, lector, respublĭca, Romāni, Helěna, Titus Livius, Pythia, Pythagŏras, Daedălus, Germānus, sуllăbа, declāro, humānus, аrēna, Ноmērus, Cicĕro, collēga, Аthēnae, Неlĕna, роēta, machĭna, аquĭla, аmīса, Corsĭca, domǐnus, delрhīnus, candĭdus, datīvus, valĭdus, оссĭdo, antīquus, Iuppĭter, persōna, inсŏlа, Eurōpa, atŏmus, Осtōber, saecŭlum, fortūna, tabŭla, асcūso, cirсŭlus, edŭco, еdūco, gubernātor, oсеănus, bibliothēса, Demosthēnes, Democrĭtus, Неraclītus, adverbium, argumеntum, instrumentum, genetīvus, substantīvum, pericŭlum, Italĭcus, Vercingetorix, vestimentum, spectacŭlum, Еpicūrus, manipŭlus, Syracūsae, Spartānus, Thermopўlae.