Заняття 3. Nomen substantivum (іменник). Declinatio 1-2

План:

1. Граматичні категорії іменника.

2. Іменники І відміни.

3. Іменники ІІ відміни.

4. Відмінювання дієслова esse (бути).

5. Порядок слів у латинському простому реченні.

І. Граматичні категорії іменника

1. Genus (рід)

masculīnum (m) – чоловічий

feminīnum (f) – жіночий

neutrum (n) – середній

Рід іменника перевіряємо за словником. Родова ознака іменника у латинській та в українській і російській мовах може не збігатися.

Наприклад: liber, bri (m) – книга, lex, legis (f) – закон

Для деяких іменників рід визначається за значенням. Так, до чоловічого роду належать назви осіб чоловічої статі, річок, вітрів, місяців: domĭnus, i (m) –хазяїн, agricŏla, ae (m) – землероб. До жіночого роду належать назви осіб жіночої статі, дерев, країн та островів: mater, tris (f) – мати, Eurōpa, ae (f) – Європа, laurus, i (f) – лавр. До середнього роду належать назви хімічних елементів, незмінні слова: Kalium, і (n), Cuprum, i (n).

У латинській мові є також імена спільного роду: aquĭla, ae (m,f) – орел, canis, is (m,f) – собака.

2. Numěrus (число)

Singulāris (Sing.) – однина

Plurālis (Plur.) – множина

Деякі іменники в латинській мові вживаються тільки в однині (singulāria tantum): pecunia, ae (f)– гроші, scientia, ae (f)– знання. Деякі слова вживаються тільки у множині (plurālia tantum): castra, ōrum (n) – табір, arma, ōrum (n) – зброя.

Casus (відмінок)

Nominatīvus (N., Nom.) –називний

Genitīvus (G., Gen.) –родовий

Datīvus (D., Dat.) –давальний

Accusatīvus (Acc.) – знахідний

Ablatīvus (Abl.) –орудний (місцевий, відкладний)

Vocatīvus (V., Voc.) –кличний відмінок

4. Declinatio (відміна)

Існує 5 відмін.

Історично в основі розподілу іменників на п’ять відмін лежить розрізнення основ за кінцевим звуком:

1-а відм.	-ā-
2-а відм.	-ŏ-
3-а відм.	приголосний або - ĭ -
4-а відм.	-ū-
5-а відм.	-ē-

 

Практично відміна іменника визначається за закінченням родового відмінка однини, яке фіксується у словнику:

Відміна	Закінчення родового відмінка однини (gen.sing.)	Приклад
I	-ae	terra, ae (f) – земля
II	-i	amīcus, i (m) – друг
III	-is	lex, legis (f) – закон
IV	-us	senātus, us (m) – сенат
V	-ei	res, rei (f) – справа, річ

У словниках іменник подається у двох формах: vita, ae (f) –життя

Nom. sing. – vita Gen. sing. – vitae.

ІІ. Іменники І відміни

Правило 1. До першої відміни належать іменники жіночого роду, які у Nom. sing. закінчуються на –а, а у Gen.sing. – на –ае.

terra, ae (f) – земля Roma, ae (f) – Рим

patria, ae (f) – батьківщина vita, ae (f) – життя

fortūna, ae (f) – доля magistra, ae (f) – вчитель

Правило 2. Практичну основу іменника визначаємо, відкинувши закінчення Gen. sing. –ае.

Правило 3. За І відміною змінюються також:

1) прикметники жіночого роду, які закінчуються на – а:

bona - добра

magna – велика

2) присвійні займенники жіночого роду, які закінчуються на – а:

mea – моя

tua – твоя

3) Порядкові числівники:

prima – перша tertia – третя

secunda – друга quarta – четверта

Римляни говорили „Nulla regǔla sine exeptione est“ (Немає правила без винятку).

Особливості відмінювання іменників І відміни

1. До І відміни належать іменники чоловічого роду, що означають назви професій, рід занять, національність, власне ім’я:

collēga, ae (m) – товариш

agricŏla, ae (m) – землероб

nauta, ae (m) – моряк

Catilina, ae (m) – Катіліна

Numa, ae (m) – Нума

Celta, ae (m) – кельт

Persa, ae (m) – перс

Sequana, ae (m) – Секвана (Сена)

Garumna, ae (m) – Гарумна (Гаронна)

2. Деякі іменники І відміни вживаються тільки у множині.

Kalendae, ārum (f, pl.t) – Календи

nuptiae, ārum (f, pl.t) – шлюб, весілля

Athenae, ārum (f) – Афіни

3. Декілька іменників першої відміни мають різні значення в однині та множині:

Однина Множина

copia, ae (f) – багатство copiae, ārum (f) – війско

littěra, ae (f) – буква litterae, ārum (f) – лист, література

fortūna, ae (f) – доля fortunae, ārum (f) – майно, багатство

Зразок відмінювання іменників І відміни

lingua latīna (латинська мова)

	Singulāris	Plurālis
Nom.,Voc.	lingu-a latīna	lingu-aelatīnae
Gen.	lingu-aelatīnae	lingu-ārumlatīnārum
Dat.	lingu-aelatīnae	lingu-islatīnis
Acc.	lingu-am latīnam	lingu-aslatīnas
Abl.	lingu-ā latīnā	lingu-islatīnis

ІІІ. Іменники ІІ відміни

Правило: До другої відміни належать іменники та прикметники чоловічого й середнього роду, які у Gen. sing. закінчуються на -і.

У Nom.sing. іменники і прикметники чоловічого роду мають закінчення:

1) - us: domĭnus, i (m) – хазяїн

deus, i (m) – бог

amīcus, i (m) – друг

servus, i (m) – раб

2)- er: puer, i (m) – хлопчик

liber, bri (m) – книга

vesper, i (m) – вечір

magister, tri (m) – вчитель

3) іменник на -ir: vir, i (m) – чоловік, лицар

4) Іменники середнього роду в Nom.sing. мають закінчення - um:

decretum, i (n) – декрет

subsidium, i (n) – субсидія, допомога

oppĭdum, i (n) – місто

Примітка 1: За ІІ відміною змінюються деякі іменники жіночого роду із закінченням - us у Nom.sing.

а)назви країн, островів, міст, дерев:

Aegyptus, i (f) – Єгипет, laurus, i (f) – лавр, Cyprus, i (f) – Кіпр,

Corinthus, i (f) – Коринф

б)загальні іменники: humus, i (f) – грунт

4)прикметники чоловічого роду, які закінчуються на - us, -er:

bonus - добрий

liber - вільний

прикметники середнього роду, які закінчуються на -um:

bonum – добре

magnum – велике

2) присвійні займенники чоловічого роду, які закінчуються на -us, -er:

meus – мій

noster – наш

присвійні займенники середнього роду, які закінчуються на -um:

meum – моє

3) Числівники чоловічого та середнього роду:

primus, um – перший, е tertius, um – третій, є

secundus, um – другий, е quartus, um – четвертий, е

Примітка 2: До ІІ відміни належать деякі загальні іменники середнього роду із закінченням - us у Nom.sing.: virus, i (n) – отрута, vulgus, i (n) – натовп, юрба

Особливості іменників ІІ відміни:

1. Тільки у словах чоловічого роду на – us в однині Voc. має закінчення – е. В усіх останніх випадках Voc. = Nom.

2. Іменники на - er поділяються на 2 групи:

а) які зберігають -е в усіх відмінках: puer, i (m) – хлопчик;

б)які зберігають - е тільки в Nom., Voc. sing.: magister, tri (m) – вчитель.

3. Деякі іменники ІІ відміни вживаються тільки у множині:

castra, ōrum (n) pl.t. – табір

arma, ōrum (n) pl.t. – зброя

liběri, ōrum (m) pl.t. – діти

bona, ōrum (n) pl.t. – майно

acta, ōrum (n) pl.t. – дії

NB! Іменник deus, i (m) – бог у Voc.sing. має форму deus;

Nom.Voc.plur. dei – di

Dat. Abl.plur. deis, diis, dis

Gen.plur. deum deōrum

Зразки відмінювання іменників ІІ відміни

amīcus bonus (добрий друг)

	Singulāris	Plurālis
Nom.	amīc-usbon-us	amīc-i bon-і
Gen.	amīc-i bon-і	amīc-ōrumbon-ōrum
Dat.	amīc-o bon-o	amīc-isbon-is
Acc.	amīc-um bon-um	amīc-osbon-os
Abl.	amīc-o bon-o	amīc-isbon-is
Voc.	amīc-e bon-e	amīc-i bon-і

magíster pulcher (красивий учитель)

	Singulāris	Plurālis
Nom., Voc.	magísterpulcher	magístr-i pulchr-i
Gen.	magístr-i pulcr-i	magístr-ōrum pulchr-ōrum
Dat.	magístr-o pulchr-o	magístr-ispulchr-is
Acc.	magístr-um pulchr-um	magístr-ospulchr-os
Abl.	magístr-o pulchr-o	magístr-ispulchr-is

exemplum bonum (хороший приклад)

	Singulāris	Plurālis
Nom., Voc.	exempl-um bon-um	exempl-a bon-a
Gen.	exempl-i bon-i	exempl-ōrum bon-ōrum
Dat.	exempl-o bon-o	exempl-is bon-is
Acc.	exempl-um bon-um	exempl-a bon-a
Abl.	exempl-o bon-o	exempl-is bon-is

ІV. Відмінювання дієслова sum, fui, –, esse (бути) в Praesens indicatīvi actīvi

Singulāris	Plurālis
1. sum – я є	1.sumus – ми є
2. es – ти є	2.estis – ви є
3. est– він, вона, воно є	3. sunt – вони є

Порядок слів у латинському простому реченні

Порядок слів у латинській мові відносно вільний. Пов’язане це з тим, що багатство морфологічних форм дає можливість встановити синтаксичний зв’язок між членами речення за флексіями. Але тенденції до певного порядку слів у латинському реченні досить помітні.

а) підмет (subiectum) здебільшого ставиться на першому місці;

б) присудок (praedicātum) – переважно на останньому;

в) прямий додаток стоїть тільки в акузативі без прийменника перед присудком;

г) узгоджене означення стоїть переважно після означуваного слова.

Уживання будь-якого члена речення з порушенням цих тенденцій підкреслює змістове або емоційне значення цього слова.

Дієслово esse (бути) у значенні дієслова-зв’язки не пропускається, за винятком прислів’їв, крилатих висловів, сентенцій.

Іменна частина складеного присудка може виражаєтися іменником, прикметником, дієприкметником, займенником і стоїть у номінативі, узгоджуючись із підметом.

Заперечення при дієсловах не змінює дієслівного керування і побудови речення.

У латинському заперечному реченні може бути тільки одне заперечення. Якщо в реченні є два заперечення, то все висловлювання набуває позитивного змісту.

Вправи

I. Визначте відміну іменників:

casus, us; mulier, ēris; femĭna, ae; spes, spei; theātrum, i; cor, cordis; dea, ae; domĭna, ae; pater, tris; pax, pacis; urbs, urbis; consensus, us; cornu, us; cultus, us; dies, ēi; domus, us; exĭtus, us; fides, ei; fructus, us; res, rei; multitūdo, ĭnis; natio, ōnis; necessĭtas, ātis; humus, i; corpus, ōris; cursus, us; crudelĭtas, ātis; tristitia, ae; dens, dentis; filius, i; forum, i; umbra, ae; fundus, i.

II. Провідміняйте наступні іменники:

amīca, ae (f) – подруга, кохана asĭnus, i (m) – осел

domĭna, ae (f) – господиня, пані campus, i (m) – поле, пустище

incŏla, ae (m) – житель amicus, i (m) – друг

magistra, ae (f) – вчителька donum, i (n) – подарунок

puella, ae (f) – дівчина, дочка donum, i (n) – подарунок

silva, ae (f) – ліс exemplum, i (n) – приклад, зразок

pugna, ae (f) – бій, битва gladius, i (m) – меч

terra, ae (f) – земля malum, i (n) – яблуко

via, ae (f) – дорога, шлях ocŭlus, i (m) – око

bestia, ae (f) – тварина, звір verbum, i (n) – слово

ІІI. Визначте граматичні форми іменників (відмінок і число), запишіть словникову форму, перекладіть.

Зразок виконання: magistram – Acc. s., magistra, ae (f) вчительку

pecuniā, verbo, diligentiam, amicos, vitae, amīcas, agricŏlis, incolārum, dominōrum, moram, filias, viis, amico, victoriae, malōrum, linguārum, verba, discipulōrum, concordia, oppĭda, discipǔli, servos.

ІV. Провідміняйте словосполучення:

filius adoptīvus; popŭlus opressus; puer tuus; causa publĭca, negotium bonum,

circŭlus vitiōsus, noster collēga doctus, planta magna et pulchra, tuum praemium magnum.

V. Визначте відміну, рід, число, відмінок іменників та прикметників й займенників. Зразок виконання: in oppido antiquo – Abl.sing, II в. oppidum antiquum – у давньому місті.

filiam tuam, cum liběris meis, in Romā antiquā, pro patriā nostra, in campo lato, bella iusta, unum servum, aedificia alta, a magisto vestro, suo consilio bono, ex decreto, viro modesto, exemplis malis, mei collegae boni

VI. Узгодьте прикметники і присвійні займенники з іменниками:

femĭna, ae (f) Romānus, a, um

poēta, ae (m) clarus, a, um

popŭlus, i (m) antiquus, a, um

testamentum, i (n) meus, mea, meum

filius, I (m) vester, vestra, vestrum

VII. Перекладіть речення на рідну мову:

1. Italia est magna paeninsŭla Eurōpae. 2. Roma et Genua sunt in Italiā. 3. Patriam amāre et defenděre debēmus. 4. Incŏlae Italiae nautae et agricŏlae sunt. 5. Charta non erubescit. 6. Historia est magistra vitae. 7. Aurōra musis amīca est. 8. Non scholae, sed vitae discĭmus. 9. Linguam Latīnam discĭmus. 10. Ad nonnullas disciplīnas scientia linguārum antiquārum necessaria est. 11. Puer librum Latīnum legit. 12. Magistra discipŭlas docet. 13. Magistra rogat, discipŭla respondet. 14. Ex lіngua stulta incommŏda multa. 15. Pecuniam non habeo. 16. Bonam filiam habet. 17. Culpam negant. 18. Filia epistŏlam legit. 19. Domĭna non laborat. 20. Pro patriā fortĭter pugnāte! 21. Athenae in Graeciā sunt. 22. Terra nostra multas silvas habet. 23. In Italiā frumentum bonum crescit. 24. Scythi sagittas, gladios et scuta habent. 25. Italia antiqua patria multōrum populōrum est. 26. In pericŭlis amīci veri sunt praesidium firmum. 27. Oppĭda Romanōrum firmos et altos muros habent. 28. Exempla mala discipulōrum pigrōrum discipŭlis bonis nocent. 29. Templa deōrum et deārum apud Graecos et Romānos magnifĭca sunt. 30. In oppidis antiquis sunt theatra, gymnasia, templa. 31. Inter oppĭdum et hortum tuum sunt agri. 32. Romāni in pugnā multos inimīcos occīdunt. 33. Stultōrum infinītus est numěrus. 34. Fortūna apud Graecos antiquos dea est. 35. Discipŭli in schola discunt. 36. Popŭlus Romānus in Capitolio convenit. 37. Credĭte mihi, semper vobis credo.

De Germaniā antiquā

Gaius Iulius Caesar et Publius Cornelius Tacĭtus vitam incolārum Germaniae antiquae descrĭbunt. Incŏlae Germaniae antiquae agricultūrae non student et littěras neglegunt. Vita incolārum liběra est. Incŏlae Germaniae in casis parvis habĭtant. In pugnis hastas gerunt.

Слова до тексту

agricultura, ae (f) – сільське господарство

antiquus, a, um – давній, стародавній

casa, ae (f) – хата, дім, будинок

describo, psi, ptum 3 – описувати

gero, gessi, gestum 3 – нести, вести

habĭto 1 – проживати, мешкати

hasta, ae (f) – спис

incŏla, ae (m) – житель, мешканець

liber, a, um – вільний

littěra, ae (f) – літера, буква, (pl. t.) письменність, література

neglego, lexi, lectum 3 – нехтувати

parvus, a, um - маленький

pugna, ae (f) – битва

studeo, ui, -, 2 – вивчати

vita, ae (f) – життя

De Graecōrum et Romanōrum deis

Graeci et Romāni non unum deum, sed multos deos deasque colunt. Primus in numěro deōrum Iuppĭter est, Saturni filius, domĭnus mundi. Locus, ubi Iuppĭter solio sedet et mundi imperium tenet, est Olympus. Neptūnus secundus filius Saturni est. Neptūnus in Oceāno regnat. Pluto, Saturni tertius filius, horrĭdus est umbrārum domĭnus, deus inferōrum. Pluto sub terrā regnat.

Слова до тексту

colo, colui, cultum 3 – обробляти,шанувати

dea, ae (f) – богиня

deus, i (m) – бог

domĭnus, i (m) – хазяїн

filius, i (m) – син

Graecus, i (m) – грек

horrĭdus, a, um – волосатий, суворий, дикий

imperium, i (n) – влада

inferі, ōrum (m) – мешканці підземного царста, мерці

Iuppĭter, Iovi (m) – Юпітер

locus,i (m) – місце

multus, a, um – численний

mundus, i (m) – світ

Neptūnus i (m) – Нептун, бог океанів, морів, річок

numěrus, i (m) – число

Oceāno i (m) – океан

Olympus, i (m) – Олімп, гора в Греції, місцеперебування богів

Pluto, ōnis (m) – Плутон, бог підземного царства

primus, a, um – перший

regno 1 – правити

Romānus, i (m) – римлянин

Saturnus, i (m) – Сатурн

secundus, a, um – другий

sedeo, sedi, sessum 2 – сидіти

solium, i (n) – престол, царська влада

teneo, ui, ntum 2 – тримати, досягати, володіти

terra, ae (f) – земля

tertius, a, um – третій

ubi – де

umbra, ae (f) – тінь

unus, a, um – один

VIII. Визначте від яких латинських слів походять українські запозичення: аграрний, адвокат, акваріум, арбітраж, арена, біс (на біс), вітамін, гербарій, гонорар, гуманний, імперія, карта, копія, лінгвіст, магістр, патріот, персона, плантація, популізм, популярний, санаторій, територія, трибун, філіал, фортуна, форум, юстиція.

IX. Визначте, які українські слова походять від латинських іменників І, ІІ відміни: causa, officium, acta, forma, fabrĭca, collega, secretum, candidātus, regŭla, bestia, concordia, ocŭlus, formŭla, industria, ornamentum, fabŭla, memoria, medĭcus, nota, poena, triumphus, sententia, tabŭla, villa, potentia, doctrīnа, ager, arbĭter, commercium, credĭtum, decretum, depositum, factum, fundamentum, humus, instrumentum, minister, momentum, praemium, subsidium, gratia, numěrus, intervallum, victoria, vita, locus, argumentum.

Самостійна робота: Прикметники I-II відмін. Присвійні займенники // Литвинов В.Д., Скорина Л.П. Латинська мова. Підручник. – С. 26-31 впр. 2, 3. 2 год. Синтаксис простого речення // Литвинов В.Д., Скорина Л.П. Латинська мова. Підручник. – С.54-55; с.57 впр.3, 4. с. 20 текст. 2 год.