Морфологічні типи прислівників

Прислівники як частина мови, за винятком найдавніших типу тут, там, туди, сюди, тоді, коли і под., сформувалися на базі інших частин мови, тому, характеризуючи їх морфологічний склад, відзначають співвіднесеність прислівників з усіма частинами мови і відповідно виділяють прислівники відіменникові, відприкметникові, відчислівникові, відзайменникові, віддієслівні, відприслівникові. Окрему групу становлять складні прислівники.

Прислівники як вторинні утворення у своїй будові мають застиглі відмінкові чи відмінково-прийменникові форми іменних частин мови, колишніх дієприкметників, закінчення яких перетворилися на суфікси, а прийменники – на префікси. Наприклад: слід-ом (корінь + суфікс), до-дом-у (префікс + корінь + суфікс).

При характеристиці розрядів за значенням аналізованої частини мови досить вичерпно було представлено кількісний склад відзайменникових прислівників. Це ті, що виникли в досить віддалені часи (куди, досі, іноді та ін.), і ті, що утворилися на їх основі додаванням префіксів і словотворчих часток, які у слові зайняли позицію префікса та суфікса (від коли, ні коли, коли сь, поде куди, де- небудь тощо). Виділяють відзайменникові прислівники, утворені від сучасних відмінкових форм займенників і прийменників-префіксів: перед усім, при тому, при чому, на віщо, по -нашому та ін.

Відприкметникові прислівники, яких чи не найбільше в сучасній українській мові, активно утворюються від якісних прикметників суфіксами --о, -е (смачно, гучно, лагідно, приязно, дуже), рідше – від відносних прикметників за аналогією до того, як вони утворюються від якісних (Весь ліс – в інеї, в крихкому, казково розкішному уборі. День стояв чистий, кришталево прозорий. – Олесь Гончар). Цікаво, що прислівники такої будови починають утворюватися навіть від іменників, але за моделлю відприкметникового словотвору. Напр.: А плакуча верба водограйно (водограй + н + о – при відсутності у системі мови прикметника водограйний) струменить ніжно-зеленими косами (Ю. Букатевич). Маємо зразки прислівників, утворених від різних родових і відмінкових форм прикметників додаванням прийменників-префіксів (з висока, з нову, на певне та ін.), а також прийменника-префікса по- та суфікса -и (по-козацьки).

Різна будова відіменникових прислівників. Деякі з них походять від давніх іменників у певній відмінковій формі: прямцем (прямець – пряма лінія), притьмом (прить – швидкість, прудкість), верхи. Інші – від відмінкових форм сучасних іменників, зокрема від форми орудного відмінка: весною, літом, зимою, миттю тощо. Ще інші утворюються поєднанням прийменників з різними відмінковими формами: доволі (до + Р. в.), знадвору (з + на + Р. в.), вгору, вголос, навіки, навхрест (прийменник чи прийменники + З. в.), попідтинню (складний прийменник попід + О. в.), надворі (форма місцевого відмінка іменника чоловічого роду) тощо.

Відчислівникових прислівників незначна кількість. Частіше вони співвідносяться з сучасними прийменниково-відмінковими формами числівників: удвох, утрьох, учотирьох (форма місцевого відмінка кількісних числівників), удвоє, утроє, учетверо, надвоє, натроє (форма знахідного відмінка збірних числівників у поєднанні з прийменниками). Двічі, тричі утворено від відповідних числівників додаванням суфікса - чі.

Віддієслівних прислівників також небагато. Частині з них притаманний дієслівний корінь, напр.: нехотя, навстоячки, навсидячки. У деяких відчутна форма наказового способу: всу переч, нав перейми. Ще інші утворені суфіксально: мовч ки, пошеп ки, ліг ма, крадьк ома. Ця група поповнюється завдяки переходу дієприслівників або дієприкметників у прислівники: спав стоячи, читав лежачи, виступав хвилююче.

Прислівники також творяться від інших прислівників, зокрема, додаванням префіксів (на далі, за довго) чи суфіксально (тепер ечки (розм.), ран есенько, нищ ечком, додом оньку тощо).

Складні прислівники також не однорідні. Серед них можна виділити:

– утворені складанням з єднальним голосним: силоміць, босоніж, водночас,. водносталь;

– складанням без єднального голосного: долілиць, чимраз, обабіч, насамперед;

– повторенням того самого слова або спільнокореневого: тихо-тихо, далеко-предалек, сила-силенна;

– повторенням, включаючи і службове слово: віч-на-віч, пліч-о-пліч;

− поєднанням синонімічних чи антонімічних слів: потрошки-помаленьку, часто-густо, більш-менш тощо.

Враховуючите,що прислівник має генетичні зв’язки з усіма іменними частинами мови, слід відрізняти його від однозвучних прийменниково-відмінкових конструкцій та відмінкових форм твірних основ. Порівняймо: