Однина множина однина множина

Н. я ми ти ви

Р. мене нас тебе вас

Д. мені нам тобі вам

З. мене нас тебе вас

О. мною нами тобою вами

М. (на) мені нас тобі вас

 

Однина Множина

Чоловічий рід Жіночий рід Середній рід

Н. він вона воно вони

Р. його, (у нього) її, (у неї) його, (у нього) їх, (у них)

Д. йому їй йому їм

З. його, (на нього) її, (на неї) його, (на нього) їх, (на них)

О. ним нею ним ними

М. (на) ньому, нім ній ньому, нім них

Відмінкові форми особових займенників мають не тільки різні закінчення, але й відмінні основи.

Займенник він (вона, воно) у непрямих відмінках, крім давального, після прийменників набуває приставного звук [ н ], зіст.: питаю його, її, їх; до нього, від неї, з ним, з нею, при ньому, при нім, при ній, до них, з ними і т.д. У давальному відмінку завжди вживаються без звука [н]: скажу їй, йому, їм; у місцевому відмінку завжди з [н]: на ньому, на ній, на них.

Зворотний займенник

Н. –

Р. себе

Д. собі

З. себе

О. собою

М. (на) собі

 

Зворотний займенник не має форми називного відмінка. Форми непрямих відмінків цього займенника збігаються з відповідними формами особового займенника ти.

Присвійні займенники

Однина	Множина
Чоловічий рід	Жіночий рід	Середній рід
Н. мій	моя	моє	мої
Р. мого	моєї	мого	моїх
Д. моєму	моїй	моєму	моїм
З. мій, мого	мого	моє	мої, моїх
О. моїм	моєю	моїм	моїми
М. (на) моєму, моїм	моїй	моєму, моїм	моїх

 

За таким зразком відмінюються присвійні займенники твій, свій. Займенники наш, ваш, відмінюються як прикметники твердої групи, займенник їхній – якприкметник м’якої групи.

Вказівні займенники

Однина	Множина
	Чоловічий рід	Жіночий рід	Середній рід
Н.	цей	ця	це	ці
Р.	цього	цієї	цього	цих
Д.	цьому	цій	цьому	цим
З.	цей, цього	цю	це	ці, цих
О.	цим	цією	цим	цими
М.	(на) цьому, цім,	цій	цьому, цім	цих
Н.	той	та	те	ті
Р.	того	тієї і тої	того	тих
Д.	тому	тій	тому	тим
З.	той, того	ту	те	ті, тих
О.	тим	тією, тою	тим	тими
М.	(на) тому, тім	тій	тому, тім	тих

 

За цим же зразком відмінюються займенники цей (оцей, оця, оце), отой (ота, оте), такий(отакий).

Вказівні займенники такий, отакий відмінюються, як прикметники твердої групи.

Займенник стільки відмінюється, як займенник скільки.

Питально-відносні займенники

Н.	хто	що	скільки
Р.	кого	чого	скількох
Д.	кому	чому	скільком
З.	кого	що	скільки
О.	ким	чим	скількох
М.	(на) кому, кім	чому, чім	скількох

 

Однина	Множина
	Чоловічий рід	Жіночий рід	Середній рід
Н.	чий	чия	чиє	чиї
Р.	чийого	чиєї	чийого	чиїх
Д.	чийому, чиєму	чиїй	чийому, чиєму	чиїм
З.	чий, чийого	чию	чиє	чиї, чиїх
О.	чиїм	чиєю	чиїм	чиїми
М.	(на) чийому, чиєму, чиїм	чиїй	чийому, чиєму, чиїм	чиїх

 

Питально-відносні займенники хто, що мають різні основи у непрямих відмінках.

Питально-відносні займенники який, чий, котрий відмінюються, як прикметники твердої групи.

Займенник скільки відмінюється як числівник два.

Заперечні займенники

Н.	ніхто	ніщо	нічий	ніякий	нікотрий
Р.	нікого	нічого	нічийого	ніякого	нікотрого
Д.	нікому	нічому	нічийому	ніякому	нікотрому
З.	ніхто, нікого	ніщо, нічого	нічий, нічийого	ніякий, ніякого	нікотрий, нікотрого
О.	ніким	нічим	нічиїм	ніяким	нікотрим
М.	ні на кому	ні на чому	ні на чийому	ні на якому	ні на котрому
	ні на кім	ні на чим	ні на чиїм	ні на яким	ні на котрім

Заперечні займенники при відмінюванні змінюють частину, що збігається з питально-відносними займенником, напр.: ніхто – нікого, нікому, ніким і т.д…

Заперечні займенники нічий, ніякий, нікотрий відмінюютьсяяк прикметники твердої групи.

У місцевому відмінку однини заперечні займенники ніхто, ніщо, нічий, ніякий, нікотрий мають паралельні закінчення - ому, - ім., що пов’язано з відкритим і закритим складом: ні на к ому, ні на ч ому, ні на чий ому, ні на як ому, ні на котр ому, ні на к ім, ні на ч ім, ні на чи їм, ні на як ім, ні на котр ім.

Неозначені займенники

Н.	дехто	абиякий	хтось	що-небудь
Р.	декого	абиякого	когось	чого-небудь
Д.	декому	абиякому	комусь	чому-небудь
З.	дехто, декого	абиякий, абиякого	хтось, когось	що-небудь, чого-небудь
О.	де з ким	аби який	кимсь, кимось	чим-небудь
М.	де на кому,	на аби якому,	на комусь,	на чим-небудь
	де на кім	на аби якім	на кимсь	на чим-небудь, на чім-небудь

Неозначені займенники при відмінюванні змінюють лише частину, що збігається з питально-відносним займенником, напр.: будь-який, хто-небудь, дехто, декого, деким, абичим.

Неозначені займенники якийсь і чийсь у родовому і місцевому відмінках множини вживаються з вставним звуком [ о ] перед часткою - сь, напр.: якихось, на якихось, чиїхось, на чиїхось.

У місцевому відмінку однини неозначені займенники утворені від питально-відносних хто, що, який, чий, котрий, маютьпаралельні закінчення – ому, (- ім), напр.: на к ому, на к ому сь, на ч ому сь, на ч ому, і на к ім сь, на ч ім сь, на ч ім … і т. н.

Наголос у займенників

В особових займенниках та у зворотному займеннику у непрямих відмінках змінюється місце наголосу. У безприйменникових конструкціях наголошується другий склад, напр.: зустрів мене, тебе, його, її, спитай себе, його, її; у прийменникових конструкціях наголос на першому складі, напр.: прийдіть до мене, до тебе, до нього, до неї.

У двоскладових формах непрямих відмінків вказівних займенників той, цей, вжитих без прийменників, наголошується другий склад, напр.: побачив того (цього) хлопця, сказав тому (цьому) студентові; вжиті із прийменниками – перший, напр.: прийшов до того (цього) місця, ходив по тому (цьому) березі, говорили про того (цього) відвідувача.

Заперечні займенники ніхто, ніщо в непрямих відмінках мають подвійний наголос, що певною мірою видозмінює їх семантику, напр.: нікого, нікому, ніким, нічого, нічому, нічим – у значенні немає кого, чого, немає кому, чому, немає ким, чим і нікого, нікому, ніким, нічого, нічим – у значені абсолютної відсутності.

У неозначених займенниках наголос може припадати як на першу складову частину, так і на другу: 1) якщо першою складовою частиною його є де-, аби-, казна-, хтозна- або ж другою частиною його є –будь, -небудь, наголос на частці; напр.: дехто, дещо, абихто, абищо, абиякий, абичому, казна-хто, хтозна-що, хтозна-який; хто-будь, що-будь; хто-небудь, що-небудь; 2) якщо першою частиною займенника є частка будь-, наголос на другій складовій частині; напр.: будь-хто, будь-що, будь-чий, будь-який, будь-котрий.

 

Література

1. Волох О.Т. та ін. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. Синтаксис/ О.Т.Волох, М.Т. Чемерисов, Є.І. Чернов. – К.: Вища шк., 1989. – С.111 – 121.

2. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук А.Г. Сучасна українська мова. – К.: Вища шк.,1987. – С.193 – 204.

3. Жовтобрюх М.А.,Кулик В.М. Курс сучасної української літературної мови, ч.1. – К.: Вища шк., 1972. – С.290 – 307.

4. Сучасна українська літературна мова: Підручник/ А.П.Грищенко, Л.І.Мацько, М.Я.Плющ та ін.; За ред. А.П.Грищенка. – К.: Вища шк., 1997. – с.393– 403.

5. Сучасна українська літературна мова: Підручник/ М.Я.Плющ, С.П. Бевзенко, Н.Я. Грипас та ін.; За ред. М.Я.Плющ. – К.: Вища шк., 2009. – С.254 – 265.

6. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Модульний курс: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2007. – С.425 – 431.

 

ДІЄСЛОВО

План:

1. Дієслово як частина мови. Значення, граматичні ознаки дієслова.

2. Інфінітив.

3. Граматичні категорії дієслова. Категорія виду.

4. Категорія перехідності / неперехідності.

5. Категорія стану.

6. Категорія способу.

7. Категорія часу.

8. Категорія особи. Безособові дієслова.

9. Категорія роду.

10. Категорія числа.

11. Категорія відмінка.

12. Дієвідмінювання.

13. Дієприкметник як форма дієслова.

14. Безособові форми на -но, -то

15. Дієприслівник як форма дієслова.

Дієслово – це повнозначна частина мови, що означає дію або стан як процес, виражені в граматичних категоріях виду, стану, способу, часу, особи і в реченні виступає найчастіше у функції присудка.

Поняття граматичної дії дуже широке. В узагальнене поняття дії входить позначення реальних дій осіб (читати, працювати, рубати), переміщення істот і предметів у просторі (плавати, ходити, їхати, летіти), процес мислення (думати, мислити, гадати), мовлення (говорити, казати), стан, в якому перебуває предмет (лежати, стояти, сидіти) та ін.

Поняття дії як процесу – це протікання дії в часі. Порівняймо дію, яка передається віддієслівними іменниками, та дію, названу дієсловом: бігання, біганина та бігати; читання і читати; боротьба і боротися; малювання і малювати. Різниця між іменниками і дієсловами полягає в тому, що іменники означають опредмечену, статичну дію, а дієслова означають дію як процес, який протікає в певних часових межах.

Значення дії як процесу дієслово виявляє у формах, які складають систему дієслівних форм: а) інфінітив (неозначена форма дієслова) – жити, сидіти, співати, читати; б) особові форми дієслів теперішнього і майбутнього часудійсного способу - читаю, читаєш, читає, читаємо, читаєте, читають; прочитаю, прочитаєш, прочитає, прочитаємо, прочитаєте, прочитають; читатиму, читатимеш, читатиме, читатимемо, читатимете, читатимуть; буду читати, будеш читати, будуть читати та особові форми дієслованаказового способу: читай, читаймо, читайте; в) родові форми минулого тадавноминулого часу дійсного способу: читав, читала, читало, читали; читав був, читала була, читало було, читали були та родові форми умовного способу: ходив би, ходила б, ходило б, ходили б; г) іменна форма (дієприкметник ): прочитаний, прочитана, прочитане, прочитані; г) предикативні форми на - но, - то: прочитано, розбито; д )дієприслівник: читаючи, прочитавши.

Дієслівні форми, які складають дієслівну систему, характеризуються граматичними категоріями, серед яких є з агальнодієслівні, які властиві всім або більшості дієслівних форм (категорія виду, перехідності/неперехідності, стану) і частководієслівні - властиві певним граматичним формам (категорії часу, способу, особи, роду, числа). Так, наприклад, категорія виду і стану властива усім дієсловам, а категорія особи виявляється тільки у формах теперішнього і майбутнього часу дійсного способу та в наказовому способі. Але її зовсім не мають форми минулого і давноминулого часу дійсного способу та форми умовного способу, дієприкметники, дієприслівники, інфінітив. Категорія ж роду властива тільки дієсловам минулого і давноминулого часу дійсного способу та дієсловам умовного способу.

Дієслівні форми є дієвідмінювані і недієвідмінювані. До недієвідмінюваних форм належать інфінітив, дієприслівники, форми на -но, -то. Інші є дієвідмінюваними, однак змінюються вони по-різному. Наприклад, дієприкметник змінюється за відмінками, родами і числами, як прикметник. Інші ж дієслівні форми змінюються за особами і числами або за родами і числами.

Усі форми, що належать до дієслівної системи, мають спільну синтаксичну властивість: у складі словосполучення вони керують формами іменників та інших

частин мови, вжитих у значенні іменників: читати книгу, читаю книгу, читай книгу, читав би книгу, прочитана мною книга, читаючи книгу; до всіх форм дієслівної системи можуть прилягати прислівники: читати швидко, прочитаю швидко, прочитай швидко, прочитав би швидко, прочитаний швидко та ін.

Дієслівні форми творяться від двох основ дієслова: основи інфінітива, яка визначається відкиданням суфікса - ти ( - ть) від форми інфінітива, наприклад: чита -ти, писа -ти та основи теперішнього часу, яка визначається відкиданням особового закінчення -уть/-ють, -ать/-ять від форми третьої особи множини теперішнього або простого майбутнього часу, наприклад: чита -ють, пиш -уть, прочита -ють, напиш -уть. У дієсловах з постфіксом - ся відкидається і цей постфікс з суфіксом -ти: навча -тися, та із закінченням – уть/-ють, -ать/-ять: пиш -уться.

Інфінітив, або неозначена форма дієслова – це початкова форма дієслова, яка передає найзагальнішу назву дії чи стану як процесу, не вказуючи на особу, число, час чи спосіб. Інфінітив вживається, коли немає потреби вказувати на те, хто виконує дію, коли вона виконується, в який спосіб перебігає. Це незмінна форма дієслова. З усіх дієслівних категорій їй властиві тільки загальнодієслівні категорії виду, стану і перехідності/неперехідності.

Інфінітив твориться за допомогою суфікса - ти, рідше –- ть. Ці суфікси є формотворчими. Суфікс - ти вживається частіше і в усіх стилях мовлення. Суфікс - ть – рідше і тільки в розмовному і художньому стилях, поширений в діалектному мовленні. Після основи на приголосний завжди вживається суфікс - ти: рек ти, тек ти; після основи на голосний можливі обидва суфікси: лежати і лежать, чита ти і чита ть.

Інфінітив може виступати в ролі будь-якого члена речення: Язиком (що?) вихати –(є що?) не ціпом махат и (Прислів’я) – підмет і присудок; Здійснилась її палка мрія – (яка?) малюват и. (В. Яворівський) – означення; Він приїхав у село ( з якою метою?) працювати (Г. Тютюнник) – обставина; Просимо вас (про що ?) виконати це ще раз – додаток.