Відмінювання множинних іменників

Іменники, які вживаються тільки у множині, відмінюються за такими зразками:

Н. коліщат-а вінц-я сан-и діт-и пахощ-і Гімала-ї

Р. коліщат-ø вінець-ø сан-ей діт-ей пахощ-ів Гімала-їв

Д. коліщат-ам вінц-ям сан-ям діт-ям пахощ-ам Гімала-ям

З. коліщат-а вінц-я сан-и діт-ей пахощ-і Гімала-ї

О. коліщат-ами вінц-ями сань-ми діть-ми пахощ-ами Гімала-ями

(сан-ями)

М. на коліщат-ах на вінц-ях на сан-ях на діт-ях у пахощ-ах у Гімалаях

Кл. коліщат-а вінц-я сан-и діт-и пахощ-і Гімала-ї

У називному відмінку множинні іменники можуть мати закінчення - а (зрідка орфограф. -я), - и, - і (орфограф. - ї). Окремих коментарів потребує родовий та орудний відмінки. У родовому відмінку виділяються: 1) іменники з закінченням - ів (- їв); 2) іменники з нульовим закінченням; 3) іменники з закінченням - ей (їх кількість обмежена: саней, сіней, дверей, грудей, курей, гусей, дітей, людей). У ряді випадків спостерігаються паралельні форми: чар-ів і чар, поми - їв і помий, Дарданелл-ів і Дарданелл, Чернівц-ів і Чернівець.

В орудному відмінку переважають закінчення - ами (- ями). Ті іменники, для яких у родовому відмінку характерна флексія - ей, приймають закінчення - ми (сінь-ми, грудь-ми, кур-ми, гусь-ми, діть-ми, людь-ми). Окремі іменники в орудному відмінку відзначаються паралельними формами: штань- ми΄, штан- а΄ми і шта΄н- ями,сань- ми΄ і сан -я΄ми, ворі΄ть- ми і воро΄т- ами, двер- ми΄ і двер- и΄ма тощо.

Література:

 

1. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – С. 16 − 93.

2. Варзацька Л.О., Вашуленко М.С. та ін. Рідна мова. 4 (3) клас. − К.: Освіта, 1997. − С. 58 − 101.

3. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук А.Г. Сучасна українська мова. Вид. 3-є, випр. і доп. – К.: Вища школа, 1987. – С. 135 − 155.

4. Матвіяс І.Г. Іменник в українській мові. − К.: Рад. школа, 1974. − 184 с.

5. Мельничайко В.Я. Українська мова. Довідник для учнів та абітурієнтів. − Тернопіль: Навч. книга − Богдан, 2008. −110 − 117.

6. Плющ М.Я., Грипас Н.Я. Граматика української мови в таблицях. – К.: Вища школа, 2004. – С. 31− 53.

7. Сучасна українська літературна мова. Морфологія // За ред. І.К. Білодіда. – К.: Наукова думка, 1969.

8. Сучасна українська літературна мова // За ред. М.Я. Плющ. – К.: Вища школа, 1994. – С. 194 − 222.

9. Сучасна українська літературна мова. 2-е вид., переробл. і доп. // За ред. А.П. Грищенка. – К.: Вища школа, 1997. – С. 320 − 365.

10. Українська мова. Ч. 1 // За ред. П.С. Дудика. – К.: Вища школа, 1993. – С. 216 − 247.

11. Українська мова: Енциклопедія. − К.: Вид-во „Укр. енциклопедія“ імені М.П. Бажана, 2000. − С. 71 − 73, 514 − 515, 727 − 728.

12. Українська мова з методикою навчання в початкових класах: Інтегрований курс // За ред. А.П. Каніщенко, Г.О. Ткачук. − Вид. 2-е, переробл. і доп. −К.: Промінь, 2008. − С. 128 − 164.

13. Український правопис. 4-е вид., випр. і доп. – К.: Наукова думка, 1993. – 236 с.

14. Український орфографічний словник. Вид. 3-є, переробл. і доп. − К.: Довіра, 2002. − 1006 с.

15. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Модульний курс: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 2007. – С. 375 − 405.

16. Юносова В. Кличний відмінок іменників чоловічого роду ІІ відміни в сучасній українській мові // Дивослово. − 2006. − № 4 − 5.

 

 

Числівник

План

1. Числівник як частина мови

2. Розряди числівників

3. Граматичні категорії числівників. Синтаксичні особливості числівників

4. Відмінювання числівників

5. Правопис числівників

6. Наголошування числівників

Числівник як частина мови

Числівник – це повнозначна частина мови, яка означає абстрактно-математичну кількість, кількість предметів при їх лічбі і виражає ці значення в граматичній категорії відмінка, а в деяких випадках - роду і числа. У реченні виконує функцію означення, підмета або додатка. Числівник відповідає на питання скільки? котрий? котра? котре? котрі?: п’ять яблук, п’ять помножити на п’ять.

Розрізняються дві сфери вживання числівників: 1) самостійне вживання (у випадках позначення математичної кількості: два додати два; 2) несамостійне вживання (поєднання з іменниками, які називають обчислювальні предмети: два дні, десять років.

Числівники становлять сформований ряд слів, точно визначений і кількісно обмежений: за допомогою різних комбінацій обмеженої кількості лексичних одиниць забезпечується вираження необмежених кількостей предметів. Такими є числівники один – десять, одинадцять – дев’ятнадцять, двадцять – вісімдесят, сорок, дев’яносто, сто, двісті – дев’ятсот, тисяча, мільйон, мільярд і деякі інші числівники на позначення великих чисел.

До цього ряду слів за номінативною функцією належать «слова, які називаються лічильними іменниками», «лічильними словами» (В.В. Виноградов), або іменниками: одиниця, двійка, трійка, четвірка, п’ятірка, десятка, сотня та ін. Ці слова належать до іменників, тому що вони мають граматичні категорії роду, числа й відмінка, а також означають не абстрактну кількість, а назву кількості, яка поєднує це значення з назвами предметів. Порівняйте: слово три є числівником, бо воно має значення абстрактного числа. Це слово однозначне. Його значення вичерпується вказівкою числа.

Слово трійка – назвакількості, поєднана з назвами предметів – є іменником. Це слово має кілька значень:

1) цифри і числа три;

2) шкільної оцінки;

3) гральної карти;

4) трьох коней, запряжених в один екіпаж;

5) чоловічого костюма, який складається з піджака, жилета й штанів;

6) керівна група, комісія з трьох осіб [ СУМ,8,270-271 ].

З морфологічної точки зору числівники мають такі властивості: майже всі вони позбавлені категорії числа; більшість із них не має категорії роду; при відмінюванні числівників є свої особливості; з синтаксичного погляду числівники відрізняються тим, що вони поєднуються тільки з іменниками, утворюючи нерозкладні словосполучення, які виступають одним членом речення (два дні, дві ночі, дві доби тощо); прикметники не можуть виступати при них в ролі означення; у реченні числівники виконують функцію означення: другий день; Була лише одна тривала перерва (Собко); підмета: В нічну розвідку пішло четверо (М. Олійник).; додатка: шість поділити на три; Знайшли їх трьох в долині (Яновський.); присудка: Відстань до школи була кілометрів сім, і учнів підвозив шкільний автобус (Газ.).

Розряди числівників

За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на

1) кількісні: означено-кількісні, неозначено-кількісні; 2) порядкові.

Кількісні числівники