Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Категорія відмінка: система відмінків в українській мові, значення відмінкових форм, мовні засоби вираження
Категорія відмінка − це граматична словозмінна категорія, яка служить для вираження відношень іменника до інших слів у словосполученні і реченні. Кожен змінний іменник характеризується сукупністю відмінкових форм. Категорію відмінка в сучасній українській літературній мові складають сім відмінків, до яких, крім кличного, ставляться відповідні питання: називний (хто? що?), родовий (кого? чого?), давальний (кому? чому?), знахідний (кого? що?), орудний (ким? чим?), місцевий (на кому? на чому?), кличний. Вихідною, початковою формою іменника є називний відмінок. Він виражає самостійне граматичне становище іменника в реченні і називається прямим. Всі інші відмінки − непрямі і виражають залежність іменника від інших слів. Не кожен з відмінюваних іменників має повний набір різних відмінкових закінчень. Так, для іменника знання збігаються форми називного, родового, знахідного, кличного відмінків однини та називного, знахідного і кличного множини. Це явище морфологічної омонімії. Отже, відмінкові форми, які збігаються у звучанні і написанні, називаються омонімічними. Поряд із цим деякі відмінки окремих груп іменників можуть мати дві, а то й три паралельні форми, наприклад: давальний відмінок однини іменника брат: брат ові і брат у; місцевий відмінок однини іменника товариш: на това΄риш еві, на това΄риш у, на това΄риш і. Іноді паралельні форми називають синонімічними. Кожен відмінок, виражаючи певні синтаксичні відношення і виступаючи у характерних синтаксичних функціях, реалізує певний набір значень. Центральним значенням н а з и в н о г о відмінка є суб’єктне, що одержує вияв у підметі двоскладного речення або у головному члені односкладного номінативного речення: В час Великої Тиші − пишуться вірші (О. Чубачівна); Осінній день, осінній день, осінній! (Л. Костенко). Називний відмінок виражає предикативну ознаку, виступаючи іменною частиною складеного присудка: Це все − прогрес (Л. Костенко). Атрибутивна (означальна) роль реалізується у прикладці: Світ який − мереживо казкове! (В. Симоненко). Основне значення р о д о в о г о відмінка − об’єктне: а) прямого об’єкта при перехідних дієсловах із часткою не: не розв’язав задачі, не знайшов підтримки; б) прямого об’єкта на позначення частини від цілого: купив чаю, узяв солі, наносив води; в)об’єкта бажання, надії, сподівання: хотіти морозива, чекати зими, бажати успіхів, сподіватися щастя. Придієслівний родовий (частіше у поєднані з прийменниками) виражає також обставинні значення: зустрітися одного дня, не бачитися з того часу, піти працювати з першого січня; грітися навкого вогнища, відпочивати біля озера; плакати від щастя; стояти до кінця; прибули для медогляду.
У приіменній позиції родовий відмінок називає: а) виконавця дії: виступ директора, порада наставника; б) належність: голос предків, серце Данко, пісня солов’я. Д а в а л ь н и й відмінок передусім називає адресата дії: купити подарунок матері, написати лист сестрі, вручити кубок переможцям. Приіменний давальний має об’єктне значення (стосунку, спрямування: Хвала рукам, що пахнуть хлібом!; Шана трудівникам!; Честь праці!) і атрибутивне (належності, призначення: Екскурсанти захоплені пам’ятником Лесі Українці роботи Галини Кальченко; Корм птахам перевірено на якість). Давальний суб’єкта в безособових односкладних реченнях позначає особу, якій приписується певний стан: Мені не спиться; Нам не віриться у звичайний збіг обставин; Дітям було весело на занятті. Разом з похідними прийменниками давальний відмінок виражає обставинні значення: прийняти рішення всупереч фактам, вчинити наперекір волі родичів, досягти усвіхів завдяки наполегливості. Основне значення з н а х і д н о г о відмінка − значення прямого об’єкта: вести проект, спланувати роботу, підшукати підходяще заняття тощо. Прийменниковий знахідний виконує роль непрямого об’єкта: читати про роман, дбати про імідж установи, впливати на процес. Це можуть бути і обставинні значення (часу, місця, міри і ступеня та ін.): пробути всю зиму на дачі, працював день, приїхали на Труханів острів, прибули в столицю, налити по вінцяа, запізнитися через незібраність. О р у д н и й відмінок наділений такими значеннями: об’єктним (писати ручкою, підбадьорити словом, приїхати потягом, керувати підприємством, опікуватися дітьми, обмінятися люб’язностями), суб’єктним у пасивних конструкціях (пахне м’ятою, повіяло сирістю), обставинними різного типу (прогулюватися містом, посадити перед вікнами, орати за лісом, працювати ночами, заснути перед ранком, вити совою), предикативним (працювати вчителем, стати винахідником).
Особливістю м і с ц е в о г о відмінка є його вживання з прийменниками на, в (у), о (об), по, при. Здебільшого цей відмінок виражає обставинні значення місця, часу, способу дії (жити в місті, рибалити на озері, вирушити на світанку, ходити в масці). Можливе об’єктне значення (засобу пересування: кататися на санчатах, перебратися на човні; знаряддя дії: грати на цимбалах, набирати на комп’ютері). Менш типова атрибутивна функція в приіменній позиції (товариш по школі, відпочинок на півдні, дід по матері). К л и ч н и й відмінок називає особу або предмет, поняття (у випадку персоніфікації), до яких звертається мовець: Яринко, що у ярім вінку? (Ігор Калинець); Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни (Ліна Костенко). Конкретизувати названі значення у контексті допомагає смислове питання до іменника, яке не обов’язково збігається з відмінковим, формальним (тобто питанням до відмінкової форми). Наприклад, у реченні Летять стежини до Дніпра (І. Драч)форма родового відмінка з прийменником до Дніпра називає місце дії: летять (куди ?) до Дніпра, хоч для з’ясування самого відмінка вдаємося до питання до чого? Атрибутивна роль виділеної у наступному реченні прийменниково-відмінкової форми визначається першим питанням із пари можливих „смислове і формальне“: Амфори (які? і з чим?) з зерном, плуги і ярма, акінаки, булави, медалі − отакий виходить Чортомлик …(О. Чубачівна). Визначення відмінка іменника здійснюється за таким алгоритмом: 1. Знаходимо слово, з яким у реченні зв’язаний іменник. 2. Від цього слова ставимо формальне питання до іменника. 3. За питанням визначаємо відмінок. Зразок: Стояла темна осіння ніч над сонною землею (Панас Мирний). Стояла (над чим?) над землею −О. в. Увага! Іменник-підмет, зв’язаний з присудком, стоїть у називному відмінку. Хоча між підметом і присудком двосторонній зв’язок, для з’ясування відмінка підмета до нього ставимо питання від присудка: стояла (що?) ніч −Н. в. Невідмінювані іменники, хоч і не змінюють у реченні своєї форми, однак займають у кожному конкретному випадку позицію того чи іншого відмінка і виражають відповідне значення. Так, у реченні М.П. Старицький написав лібрето „Чорноморці“ і „Різдвяна ніч“, а Лисенко створив до них музику іменник лібрето займає позицію знахідного відмінка (написав (кого? що?) лібрето) і має значення прямого об’єкта. У реченні ж Лібрето було написане за короткий час цей же іменник − у позиції називного відмінка, який виражає значення суб’єкта. Засобами вираження граматичного значення відмінка виступають: 1) закінчення (їм з-поміж інших засобів належить провідна роль), напр.: сукн- о (Н.), сукн- а (Р.), сукн- у (Д.), сукн- ом (О.); 2) прийменники: дорозі (Д.) немає кінця, галасувати на дорозі (М.); працює пристрій (Н.), винайти пристрій (З.), дізнатися про пристрій (З.); вітання вашому колективу (Д.), ввійшов до колективу (Р.); 3) зміна наголосу: не здійму руки΄ − умілі ру΄ки, обробіток по΄ля − оброблені поля΄; 4) чергування фонем: ва г а (Н.), (у) ва з і (Д., М.); бер е зи (Н. мн.), бер і з (Р. мн.); 5) окремі суфікси, які з’являються у непрямих відмінках однини та у формах множини частини іменників середнього роду: курча − курч- ат -и (Р.), курч- ат -і (Д.), на курч- ат -і (М.) (одн.), курч- ат -а, курч- ат, курч- ат -ам і т. д. (мн.).
Прийменники, наголос, чергування, суфікси, як бачимо з прикладів, уточнюють відмінкову форму в поєднанні з флексіями.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-27; просмотров: 1319; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.144.28.50 (0.01 с.) |