Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Законодавчий вплив на правотлумачну діяльність
Содержание книги
- Вчення про тлумачення нормативно-правових актів як наука і навчальна дисципліна
- Вчення про тлумачення правових актів і теорія права і держави
- Вчення про тлумачення правових актів і галузеві юридичні науки
- Необхідність у тлумаченні актів законодавства
- Стан законодавства і організація суспільства
- Стан юридично-технічної опрацьованості актів законодавства
- Законодавчий вплив на правотлумачну діяльність
- Місце та рівень тлумачення правових актів у правозастосовній діяльності
- Глава III Загальні положення вчення про тлумачення юридичних актів
- Раціональний і інтуїтивний підходи до тлумачення правових актів
- Ідея різноджерельності права. Природне і позитивне право
- Судова практика як джерело права
- Істотне значення для тлумачення правових актів мас синтаксичне тлумачення, що передбачає врахування порядку слів у реченнях, врахування сполучників, які використовуються в нормативних текстах тощо.
- Текстуальне опрацювання положень правових актів і юридичних документів: правові норми, встановлені прямо
- Непряме встановлення (випливання) правових норм
- Пряме випливання правових норм із актів законодавства
- Пряме випливання прав із положень, що встановлюють обов’язки, і навпаки
- Окремі види нормативних формулювань, із яких прямо випливають правові норми
- Колізії між правовими нормами, що прямо встановлені в актах законодавства, і правовими нормами, що прямо випливають із них
- Глава V Логічне тлумачення положень нормативно-правових актів
- Виявлення логічно закріплених правових норм, що випливають із контексту
- Врахування контексту і висновок від протилежного як методологічні інструменти вирішення колізій у законодавстві
- Правові норми, що логічно закріплені в актах законодавства і виявляються при тлумаченні за допомогою висновку a fortiori
- Шляхом врахування контексту виявляється зміст формально недостатньо визначених положень нормативно-правових актів.
- Використання логічного тлумачення для з’ясування змісту нормативних положень, при формулюванні яких правотворчий орган припустився помилки
- Глава VI Системне тлумачення положень актів законодавства. Субординація правових норм
- Місце міжнародних договорів України в ієрархії нормативно-правових актів
- Надання правовим нормам меншої юридичної сили здатності конкурувати з нормами вищої юридичної сили
- Ієрархія правових норм і засада правової визначеності
- Загальний характер правила про ієрархію правових норм і індивідуальних правових приписів
- Глава VII Системне тлумачення актів законодавства. Переважне застосування спеціального закону (спеціальних правових норм)
- Юридичне значення визнання закону спеціальним чи таким, що встановлює особливості правового регулювання
- Позначення певного законодавчого акта як основного чи основоположного
- Здатність до конкуренції правових норм, що встановлюються нормативно-правовим актом, галузева належність якого не співпадає з галузевою належністю зазначених норм
- Спеціальні правові норми і спеціальні правила
- Сутність спеціальної правової норми
- Критерій поділу правових норм на загальні і спеціальні
- Значення звуження гіпотези загальної норми і розширення гіпотези спеціальної правової норми
- Щодо можливості (неможливості) використання широти диспозицій як критерію поділу правових норм на загальні і спеціальні
- Колізії між сумісними загальними і спеціальними нормами, диспозиції яких співвідносяться як рід і вид
- Колізії між загальними і спеціальними сумісними правовими нормами, диспозиції яких є різними і належать до одного роду
- Колізії між принципами та іншими правовими нормами
- Колізії між загальними правовими нормами, при формулюванні яких використано слова «лише», «тільки», «виключно», «не інакше як», і спеціальними правовими нормами
- Глава VIII системне тлумачення актів законодавства. Вирішення хронологічних колізій
- Визначення закону, прийнятого пізніше
- Конкуренція між раніше встановленими спеціальними нормами і пізніше встановленими загальними нормами
- Зазначення В законі на його переважне застосування перед законами, які будуть прийняті пізніше
- Обтяжені хронологічним компонентом колізії між правовими нормами, сфери дії яких частково не співпадають
- Обтяжені хронологічним компонентом колізії між положеннями законодавства, що текстуально закріплюють сумісні правові норми, сфери дії яких частково співпадають
- Застереження про застосування раніше прийнятих законів В частині, В який вони не суперечать новому закону
Запозичуючи досвід Франції двохсотрічної давності, законодавець виявив піклування про тлумачення змісту правочину та включив відповідні нормативні положення до ст. 213 ЦК. Проблемою тлумачення нормативно-правових актів законодавець стурбований значно менше. З цього приводу в законодавчих актах будь-які загальні положення не формулюються, хоч такий досвід був відомий в Російській імперії ще в другій половині XIX століття[19]. Тим більший інтерес викликають окремі положення законодавчих актів України та міжнародних договорів, що стосуються тлумачення актів законодавства.
Пункт 3 ст. 413 Кримінального процесуального кодексу неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність визнає, зокрема, «неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту». Звідси випливає, що кримінальний закон має тлумачитись точно відповідно до його змісту. Інше тлумачення є неправильним. Це не повинне тлумачитись так, що будь-яка логічна обробка тексту кримінального чи кримінально-процесуального закону є неприпустимою. Видається, що всі логічні операції з положеннями кримінального чи кримінально-процесуального закону є припустимими (крім застосування кримінального закону за аналогією та застосування аналогії права).
Деякі настанови даються в Законі «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» стосовно тлумачення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Приписується «для цілей посилання на текст Конвенції» (автори законопроекту дуже вдало врахували вітчизняні реалії і збагнули сутність явища: головне — посилатися, а не застосувати Конвенцію як частину національного законодавства України): 1) використовувати переклади текстів рішень Суду та ухвал Комісії, надруковані в установленому порядку; 2) у разі відсутності перекладу користуватись оригінальним текстом; 3) за наявності розбіжності між перекладом і оригіналом керуватись останнім; 4) у відповідних випадках використовувати практику Суду (ст. 18 названого Закону).
Частина 1 ст. 8 Закону «Про міжнародне приватне право» приписує при застосуванні права іноземної держави встановлювати його зміст «згідно з офіційним тлумаченням, практикою застосування у доктриною у відповідній іноземній державі». Це — єдине положення у законодавстві України, яке передбачає врахування при тлумаченні нормативно-правових актів доктрини. Та ж проблема існує і стосовно і національного права, але ж про неї не згадується в жодному законодавчому акті.
Віденська конвенція про право міжнародних договорів, що є обов’язковою для України, тлумаченню міжнародних договорів присвячує три статті. Це — найбільш розгорнені положення про тлумачення, що містяться в актах, що мають в Україні характер актів національного законодавства. На обов’язковість правил тлумачення, що викладаються у Віденській конвенції, звертав увагу Європейський Суд і з прав людини[20].
У ч. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу йдеться про прийняття рішення на користь платника податків у разі, коли норма Податкового кодексу або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Подібне положення включене до ч. 7 ст. 4 Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»: «У разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого відповідно до закону, припускає неоднозначне тлумачення прав і обов’язків суб’єкта господарювання або органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб, рішення приймається на користь суб’єкта господарювання».
Взагалі, таких положень, коли на підставі актів законодавства можна прийняти і одне рішення, і інше, протилежне першому, не повинно бути. Але слід визнати, що техніко-юридична опрацьованість актів законодавства на цей час є недостатньою, чим виправдовується включення до названих законів наведених положень.
Договори між суб’єктами не можуть опрацьовуватись так ретельно, як закони. Тому вповні доречним є включення до ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» частини 8, яка приписує «нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами» тлумачити на користь споживачів.
Цим вичерпується увага національного законодавства до проблеми тлумачення нормативно-правових актів та правочинів (договорів).
|