Принципи міжнародного морського права

Також, міжнародне морське право базується на певних принципах. До них можна віднести загальні принципи міжнародного публічного права, а саме:

1. принцип мирного співіснування. Стаття 1 Статуту ООН зобов'язує "підтримувати міжнародний мир і безпеку" та "розвивати дружні відносини між націями". Дія цього принципу знаходить відображення у взаємовідносинах між військовими кораблями різних прапорів в процесі використання ними морів і океанів у мирний час;

2. принцип поваги державного суверенітету. Керуючись цим принципом, військові кораблі повинні суворо поважати встановлені державами морські кордони, ширину територіальних вод, правила плавання в них. Військові кораблі однієї держави не можуть нав'язувати свою волю кораблям іншої держави;

3) принцип рівноправності держав. У силу принципу суверенної рівності і рівноправності держав будь-які дії в особі його правомочних органів або представників користуються імунітетом. Ґрунтуючись на цьому принципі, військові кораблі всіх прапорів як спеціальні органи своїх держав мають імунітет, вони рівноправні і в їх законну діяльність неприпустимо ніяке втручання будь-яких органів чи органів влади інших держав;

4) принцип ненападу. У силу цього принципу військові кораблі при подіях в Світовому океані не повинні вдаватися до зброї, якщо немає акту збройної агресії або навмисного нападу. У той же час кожен військовий корабель має право на самооборону;

5) принцип мирного вирішення міжнародних спорів. Спори, що виникають між державами та їх органами, наприклад, військовими кораблями в процесі використання ними морських просторів, також підлягають вирішенню мирними засобами;

6) принцип невтручання у внутрішні справи інших держав. У силу цього принципу військові кораблі однієї держави не можуть перешкоджати законним діям військових кораблів іншої держави в Світовому океані.

Міжнародне морське право, крім загальних принципів, має свої специфічні принципи:

1. п ринцип свободи відкритого моря. Цей принцип - один з найстаріших у міжнародному морському праві. Опис йому дав ще Г. Гроцій у своїй роботі «Mareliberum» 1609. Сьогодні, згідно Конвенції ООН з морського права, він говорить: «Жодна держава не може претендувати на підпорядкування відкритого моря або його частини своєму суверенітету; воно відкрите для всіх держав – як тих, що мають вихід до моря, так і тих, що не мають його» ст.89. Свобода відкритого моря включає в себе: свободу судноплавства; свободу польотів; свободу прокладки трубопроводів і кабелів; свободу зводити штучні острови та інші установки; свободу рибальства; свободу наукових досліджень; принцип встановлення територіальних вод; Крім цього, встановлюється, що відкрите море повинне використовуватися в мирних цілях.

2. принцип виняткової юрисдикції держави над судами свого прапора у відкритому морі. Цей принцип свідчить - торгове судно у відкритому морі підпорядковується винятково юрисдикції держави свого прапора і в його законну діяльність не вправі втручатися ніхто, крім певних випадків.

3. принцип мирного використання світового океану.

4. принцип суверенітету держав над внутрішніми морськими водами і територіальним морем.

5. принцип захисту морського середовища. По іншому - принцип запобігання забруднення морського середовища. Вперше закріплений в Міжнародної конвенції по запобіганню забруднення моря нафтою 1954 р. у вигляді встановлення заборони для зливу нафти із суден.

6. принцип імунітету воєнних кораблів. Принцип свідчить - військові й інші державні судна, які використовуються у некомерційних цілях володіють імунітетом. Обмеження цього принципу - випадки, коли такі судна порушують правила мирного проходу через територіальні води іноземної держави. Влада цієї держави може зажадати негайно покинути її територіальні води. А за будь-який збиток, нанесений військовим судном в результаті порушення правил мирного проходу, несе міжнародну відповідальність держава прапора.

Основні принципи міжнародного морського права мають імперативний (обов'язковий) характер і їх дія не може бути призупинено державами у своїх взаєминах.