Правові та організаційні методи та засоби боротьби з морським піратством.

Конкретні міжнародно-правові заходи по боротьбі з піратством як з окремим злочином знайшли своє відображення в Конвенціях 1958 та 1982 років. Підстави для захоплення піратського судна або піратського літального апарату, заходи по припиненню піратства та відповідальність за піратство, обов'язок держав співпрацювати у припиненні піратства, відповідальність за неправомірний захоплення судна або літального апарата за підозрою в піратстві, характеристики суден і літальних апаратів, які уповноважені на здійснення захоплення за піратство і, нарешті, повноваження по огляду судна, підозрюваного в піратстві - все це викладено і закріплено в конвенціях. Вони заклали хорошу міжнародно-правову основу для припинення піратських актів в межах відкритого моря. Але необхідно опрацювати конкретний механізм реалізації положень цих конвенцій, який повинен знайти подальший розвиток в міжнародному праві і відображення в національному законодавстві прибережних держав. Стосовно до нашої країни, для цього необхідно подальше вдосконалення кримінально-процесуального законодавства, що передбачає надання права командирам військових кораблів, що плавають під Державним прапором Російської Федерації, здійснювати невідкладні слідчі дії поза межами військового корабля в разі захоплення піратського судна.

Резолюція СБ ООН 1846 дала право державам, чиї кораблі борються з піратами, входити в територіальні води Сомалі (в строк на 6 місяців) («переслідувати по гарячих слідах») і боротися з морськими розбійниками так, як це дозволено робити в міжнародних водах (де-факто, у внутрішніх водах Сомалі їм дозволено застосовувати зброю).

Необхідно вдосконалювати механізми своєчасного виявлення передумов піратської діяльності для своєчасного припинення цього злочину та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у його скоєнні. Положення Конвенцій 1958 та 1982 року передбачають цю ситуацію, коли військовий корабель або судно, уповноважена на здійснення подібних дій, знаходиться в місці скоєння акту піратства, в змозі переслідувати, зупинити, затримати, а в тому випадку, якщо виявляється опір з боку піратів, - захопити їх судно, затримати його і заарештувати присутніх на ньому осіб для прийняття відносно них подальших заходів. Однак застосовувана піратами тактика і великі протяжності шляхів цивільного судноплавства не дозволяють в повній мірі проводити своєчасне виявлення і затримання піратських судів, навіть при використанні авіації. Своєчасна захист суден від актів піратства можлива лише при здійсненні державами систематичних дій в районах, де зазвичай діють пірати.

Обов'язок держав співробітничати у припиненні піратства закріплена в Конвенції 1982 року, але вона є декларативною. Держави офіційно від цього не відмовляються, але на практиці, як правило, виходять зі своїх інтересів і можливостей. Позитивним у цій ситуації є приклад створення регіонального центру з боротьби з озброєним грабежем та піратством в Куала-Лумпурі (Малайзія). Діяльність військово-морських і поліцейських сил Малайзії, Індонезії, Сінгапуру та Філіппін в районах з підвищеною активністю піратів і інших злочинних груп, що вчиняють збройні напади на судна, показала результативність вироблення загальних принципів, уніфікації національного законодавства і міжнародних договорів. Кількість піратських нападів в цих районах зведене до нуля і дозволяє вважати позитивним досвід міжнародної антипіратської діяльності. Цей досвід ще раз підкреслює, що повинен активно розвиватися договірний процес на двосторонньому і багатосторонньому рівні. Такого рівня міжнародні договори могли б регулювати відносини між державами при здійсненні ними спільних заходів із залученням військово-морських сил, судів морських сил, спеціально уповноважених для боротьби з піратством. До таких сил відносяться кораблі і літальні апарати берегової охорони, прикордонних і поліцейських морських сил. У перспективі необхідно вийти і на більш широке міжнародне співробітництво, яке може здійснюватися і в рамках міжнародних міжурядових організацій.

Необхідно більшу увагу приділяти вдосконаленню національного законодавства, що регламентує заходи, здійснювані компетентними органами держав, у внутрішніх водах і територіальному морі. Це стосується посилення заходів обліку та тримання маломірних суден, контролю над їх плаванням у внутрішніх водах і в територіальному морі держав. Основною спрямованістю проведення цих заходів повинно бути попередження і припинення актів збройного пограбування суден у цих водах, а також попередження актів піратства у відкритому морі, але з дотриманням принципів «відкритого моря».

Враховуючи низькі можливості прибережних держав у боротьбі з актами піратства та збройного пограбування, а в деяких випадках - їх нездатність забезпечити надійний захист міжнародного морського судноплавства, держави і екіпажі суден, які плавають під їхніми прапорами, зобов'язані вживати попереджувальні заходи і заходи самооборони суден від цих актів. Держави повинні докладати зусиль щодо вдосконалення механізму проведення рятувальних робіт при загрозі загибелі або при пошкодженні судів в результаті вчинення цих протиправних актів.

Пріоритетна увага вже зараз приділяється попереджувальним заходам. Міри самооборони, спрямовані на захист судів з боку актів піратства та інших актів збройних нападів на судна, повинні удосконалюватися. Заходи, спрямовані на самооборону судів, можуть здійснюватися охоронними агентствами або «групами самооборони» судів лише в тому випадку, якщо їх правовий статус буде закріплено як в національному, так і в міжнародному законодавстві. Тільки за умови дозволу проблем правового статусу таких груп або агентств, умов зберігання, застосування зброї, їх відомчої належності можна буде говорити про значне скорочення захоплених цивільних суден. Адже досвід проведення конвоїв показав, що суду, успішно проводили заходи самооборони, включаючи застосування легкої стрілецької зброї, захоплені не були. Відсутність на судах зброї не виключає можливості застосування проти піратів сили з боку членів екіпажу судна. Між тим, при здійсненні силових заходів самооборони судна існують взаємопов'язані проблеми. З одного боку, опір піратам може призвести до жертв серед членів екіпажу і пасажирів судна, з іншого - невідомі наслідки щодо осіб, які перебувають на судні, після відходу злочинців з його борту.

Досвід проведення конвоїв російськими кораблями показав, що підготовка до дій на випадок піратських нападів повинна вестися у відповідності з планом по запобіганню проникнення піратів на палубу і повинна бути спрямована на мінімізацію матеріального збитку і забезпечення особистої безпеки команди і пасажирів у разі нападу. План повинен передбачати комплекс заходів з протидії піратам на етапах підготовки до проходження небезпечної ділянки, при виявленні піратів на підступах до судна, а також у разі їх прориву на палубу.

Важливою є опрацювання механізму пошуку і затримання піратів. Розробка цього механізму також повинна отримати подальший розвиток і відображення у двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів, і особливо в національному законодавстві держав. Її складова - система оповіщення суден про вчинені напади - може надати і надає прибережним державам допомогу в пошуку та затриманні суден з особами, що скоїли піратський акт. Але ефективність заходів з пошуку та затримання підвищиться лише в тому випадку, їли будуть враховані умови конкретної обстановки, пов'язані з віддаленістю правоохоронних сил і засобів держав від місця нападу піратів, можливостями цих сил і засобів, часом, що пройшов після нападу.

Таким чином, боротьба з піратством і актами збройного грабежу проти судів може бути ефективною тільки в тому випадку, якщо вона буде ґрунтуватися на аналізі конкретних причин, що породжують ці злочини, умов і чинників, що їм сприяють, більш повно враховувати специфіку цієї боротьби. Подальше вдосконалення повинні отримати заходів з пошуку та затримання піратських судів і осіб, які вчинили напади, заходи самооборони і протидії піратським нападам, кримінального переслідування осіб, які їх вчинили. Всі дії, спрямовані на забезпечення безпеки цивільного судноплавства, повинні бути пов'язані з основними міжнародними принципами, закріплені в міжнародних договорах, багатосторонніх угодах і прописані в національному законодавстві. Лише в цьому випадку кількість актів піратства і озброєного розбою на морі піде на спад.

У 1981 р. Міжнародною торговельною палатою було створено Міжнародне морське бюро - міжнародна неурядова організація, створена спеціально для боротьби з морським піратством та іншими правопорушеннями на море.

ММБ виступає в якості координаційного центру по боротьбі проти всіх видів морської злочинності і зловживання службовим становищем. Міжнародне Морське Бюро підписало меморандум про взаєморозуміння з Всесвітньою Митною організацією (ВТО) і має статус спостерігача в Інтерполі.

Основним завданням ММБ є захист міжнародної торгівлі шляхом викриття шахрайства та зловживань службовим становищем.

Отримана в ході розслідування інформація надається членам Міжнародного Морського Бюро у вигляді консультацій. У таких консультаціях перераховуються можливі загрози і роз'яснення учасникам про методи зниження уразливості членів ММБ перед такими загрозами. Такий підхід дозволяє економити судноплавству і торгової індустрії багато мільйонів доларів. ММБ надає сервіс аутентифікації фінансово-торговельної документації своїх учасників. Бюро також проводить розслідування в таких сферах, як: шахрайство з акредитивами, шахрайство з чартерами, крадіжка вантажу, девіація судна від умов контракту та фінансове шахрайство з боку судна.

З метою виховання принципів добросовісності серед членів-учасників міжнародної торгівлі Міжнародне Морське Бюро періодично проводить курси і семінари. ММБ також надає за замовленням консультаційні послуги з таких питань, як безпека суден і портів.

Однією з найважливіших областей, в яких спеціалізується ММБ, є боротьба з піратством на морі. Висловлюючи занепокоєння своїх учасників з приводу зростання цього явище, бюро брало участь у створенні Центру Доповідей про піратство ММБ (IMB Piracy Reporting Centre) в 1992 році. Центр базується в Куала-Лумпурі, Малайзія. Центр несе безперервну вахту за морськими торговими шляхами по всій земній кулі, повідомляючи про піратські напади місцевим правоохоронним органам і видаючи попередження про піратство судам знаходяться поблизу гарячих точок.

Видання: Спеціально для членів ММБ, раз на два тижні видається «Конфіденційний бюлетень», який являє собою списки шахраїв, комерційних невдач і несплат боргів, із зазначенням імен винних, адрес і псевдонімів, а також будь-якої іншої актуальної інформації. Доставляється учасникам бюро по електронній пошті у форматі. Pdf. Супутні статті пояснюють діяльність шахраїв, вказують на сфери, в яких вони можуть діяти; наводяться приклади документації, які вони використовують.

Поряд з операціями з патрулювання Аденської затоки ООН і НАТО, в грудні 2008 року про намір почати аналогічну операцію оголосив Європейський Союз (операція називається «Аталанта»). Свої бойові кораблі нададуть Греція, Великобританія, Іспанія і Франція. Крім цього, в цьому регіоні діють, з різним ступенем успіху намагаючись перешкодити піратам, кораблі арабських держав Перської затоки, Росії, Ірану та Індії.

У січні 2009 року в ООН було оголошено, що буде створена об'єднана військово-морська угруповання, призначена для боротьби з піратами, в створенні якої братимуть участь 24 держави світу.

Україна ще в листопаді 2010 року приєдналася до антипіратської операції ВМС країн Європейського Союзу «Аталанта». У цьому році в район проведення цієї операції спрямований український літак для здійснення спостережних польотів над акваторією. Також фрегат ВМС України «Гетьман Сагайдачний» взяв участь у міжнародній операції «Океанський щит», яка, як очікується, триватиме до кінця 2014-го.

Тим часом, найбільш ефективним засобом захисту судна від піратів на сьогоднішній день є охорона на ньому. Власники давно вже наймають для цього збройні групи. Адже навіть конвої, які супроводжують військові кораблі, не можуть гарантувати безпеку - пірати примудряються захопити корабель навіть в такому конвої, використовуючи відволікаючі маневри. Тим більше, що багатьом судновласникам графіки конвоїв просто не підходять.

Україна вже мала намір відправити до берегів Сомалі свої спецпідрозділи. Втім, для цього потрібні зміни в українському законодавстві та міжнародному морському праві, адже поки спецпідрозділу СБУ і Міністерства оборони можуть для знищення і захоплення піратів розміщуватися лише на бойових кораблях інших країн.