Технічний стан судна і контроль за безпекою мореплавства і запобіганням забрудненню морського середовища.

Власник і судновласник зобов'язані підтримувати належний технічний стан судна на всьому протязі його життєвого циклу, від побудови до утилізації, т. к. технічний стан судна безпосередньо пов'язаний з проблемою забезпечення безпеки мореплавання і запобіганням забрудненню морського середовища. З цією метою держава прапора зобов'язана здійснювати технічний нагляд за своїми судами. Під технічним наглядом за судами слід розуміти державний контроль за дотриманням усіх вимог, що пред'являються до судів в технічному відношенні - з точки зору безпеки плавання у відповідності до їх призначення, охорони людського життя, збереженій перевезення вантажів і пасажирів.

Так, відповідно до п. 3 ст. 94 Конвенції ООН з морського права 1982 р., кожна держава стосовно суден, що плавають під її прапором, зобов'язана приймати необхідні заходи для забезпечення безпеки у морі, зокрема в тому, що стосується конструкції, устаткування й придатності до плавання суден.

Це правило загального характеру більш деталізовано в цілому ряді спеціальних (присвячених конкретному колу питань) міжнародних конвенцій: Міжнародна конвенція з охорони людського життя на морі 1974 р. - кожному судну належить регулярний огляд з боку посадових осіб уряду або класифікаційних товариств. Після перевірки та огляду судну повинні видаватися відповідні документи - свідоцтва про безпеку (пасажирського судна, вантажного судна щодо конструкції, вантажного судна щодо устаткування та постачання, вантажного судна щодо радіоустаткування і т. п.). Ці свідоцтва визнаються всіма учасниками Конвенції. Будь-яке судно, що знаходиться в порту іншої держави, може бути піддано контролю з боку відповідних посадових осіб, на предмет наявності таких свідоцтв.

У 1986 р. була прийнята Конвенція ООН про умови реєстрації морських суден. Згідно зі ст. 5 цієї Конвенції в кожному порту повинна бути створена національна морська адміністрація, що знаходиться під юрисдикцією і контролем держави. Адміністрація повинна забезпечити контроль за дотриманням періодичного посвідчення класифікаційним товариством суден, що плавають під прапором цієї держави.

В Україні контроль за виконанням вимог, що пред'являються до проектування, конструкції і устаткуванню суден, у відповідності зі ст. 22 КТМ України здійснюється у формі технічного нагляду незалежно від форми власності судна і його власника, класифікаційним товариством, обраним судновласником.

Технічний нагляд за суднами, що не підлягають нагляду класифікаційним товариством, з причини малої валової місткості та потужності головного двигуна, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На класифікаційне товариство зазвичай покладаються такі обов'язки:

розробка правил і технічних норм, що визначають умови безпеки плавання суден;

видання інструкцій і технічних умов з питань класифікації суден, суднобудування і судноремонту;

розгляд проектів суден, що підлягають споруді, переобладнання, капітального або відновлювального ремонту;

огляд суден, їх механізмів, пристроїв, обладнання та рятувальних засобів;

видача суднових документів (свідоцтво про придатність до плавання, мірильне свідоцтво, свідоцтво про вантажну марку) і інші обов'язки.

Національним класифікаційним товариством України є Регістр судноплавства України. Його діяльність здійснюється відповідно до Положення про Регістр судноплавства України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1998 р. № 814. У відповідності з цим Положенням Регістр судноплавства України є національним класифікаційним товариством, яке здійснює технічний нагляд і проводить класифікацію морських і річкових торговельних суден відповідно до положень ст. 22 КТМ України та ст. 26 та 29 Закону України «Про транспорт». Регістр здійснює в межах своєї компетенції нагляд за виконанням вимог міжнародних конвенцій, угод і договорів, в яких бере участь Україна.

Крім цього, існує контроль держави порту, у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань державою прапора судна. Тому контроль держави порту в сфері забезпечення безпеки мореплавства і запобігання забруднення морського середовища здійснюється державами, з одного боку, в силу їх права, що випливає із суверенітету, поширюваного на акваторію морських портів, а також в силу обов'язків, що містяться в цілому ряді джерел міжнародного морського права. Зокрема, до таких джерел відносяться Міжнародна конвенція про вантажну марку 1966 р., Міжнародна конвенція по запобіганню забруднення моря із суден 1973р., Міжнародна конвенція з охорони людського життя на морі 1974 р., Міжнародна конвенція про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 м., Резолюція Асамблеї ІМО А.787 (Х1Х) від 23 листопада 1995 р. «Процедури контролю суден державою порту» та ін.

Суднові документи.

Всі суднові документи можна класифікувати за різними ознаками. Наприклад:

по категорії нормативних актів, що встановлюють вимоги наявності цих документів на судні - на документи обов'язковість наявності яких встановлюється національними нормативними актами держави прапора судна і документи, наявність яких регламентується вимогами міжнародних нормативних актів;

по лігімітаціі суб'єкта складового документ - документи, що видаються відповідними компетентними органами держави і засвідчують певні якості судна, і документи, що складаються адміністрацією судна і відображають внутрішню організацію його діяльності;

по юридичній силі документу - оригінали та копії; за іншими ознаками.

У національному морському праві України питанням суднових документів присвячена Глава 3 Розділу II КТМ України. Зокрема в ст. 35 міститься перелік основних суднових документів, які повинно мати судно. До них віднесені:

свідоцтво про право плавання під Державним прапором України (судновий патент або квиток) - надає судну права плавання під прапором тієї чи іншої держави, видає капітан морського порту за місцем внесення судна до Державного суднового реєстру України;

свідоцтво про право власності на судно - видається органом, який видав Свідоцтво про право плавання під Державним прапором України та підтверджує факт наявності у суб'єкта правомочностей щодо судна;

класифікаційне свідоцтво - (свідоцтво про придатність до плавання) видається органом, що здійснює технічний нагляд за судном і є одним з документів, що засвідчують придатність судна до плавання;

мірильне свідоцтво (для суден, які підлягають технічному нагляду класифікаційного товариства) - для суден, що виконують міжнародні рейси видається відповідно до вимог ст. 7 Конвенції про обмірювання суден 1969 р., а для суден каботажного плавання - у відповідності зі ст. 2 Конвенції про обмір суден внутрішнього плавання 1966 р. Видається від імені держави, класифікаційним товариством і засвідчує вантажомісткість судна. Форма свідоцтва за зразком, наведеним у Додатку II Конвенції 1969 р. За даними міряльного свідоцтва стягуються корабельний і лоцманські збори, а також збори за прохід каналів і узкостях);

свідоцтво про мінімальний склад екіпажу - видається відповідно до вимог Правила V/1ЗЬ Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі 1974 р. регламентує мінімальний склад екіпажу, при якому допускається вихід судна в море. Мінімальний склад екіпажу залежить від типу, району плавання і призначення судна. В Україні встановлюється Міністерством транспорту та зв'язку України;

список осіб суднового екіпажу (суднова роль) - складається за формою, встановленою Міністерством транспорту та зв'язку України;

список пасажирів, які перебувають на судні - складається пасажирським помічником капітана і з одного боку, він призначений для обліку осіб, які перебувають на судні, з іншого - також як і суднова роль, призначений для імміграційної влади порту заходу судна;

судновий журнал;

машинний журнал (для суден з механічним двигуном);

санітарний журнал;

суднове санітарне свідоцтво - містить висновок органів санітарного нагляду про готовність судна до плавання, про необхідні в цьому зв'язку заходах та про терміни їх проведення. Свідоцтво видається санітарно-епідеміологічною станцією на водному транспорті і дійсно протягом встановленого в ньому терміну;

пасажирське свідоцтво, якщо судно перевозить більше 12 пасажирів - видається класифікаційним товариством та відповідно до вимог Конвенції з охорони людського життя на морі 1974 р.;

ліцензію на право користування судновою радіостанцією, журнал (щоденник радіослужби) та інші документи відповідно до Регламенту радіозв'язку - видається Міністерством транспорту та зв'язку України відповідно до вимог Глави IV Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі 1974 р.;

свідоцтво про вантажну марку, якщо судно використовується для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на морі, буксирування інших суден та плавучих об'єктів, здійснення гідротехнічних робіт або підйому затонулого в морі майна, для наукових, навчальних і культурних цілей - видається класифікаційним товариством від імені держави на строк не більше 5 років;

журнал реєстрації заходів щодо запобігання забрудненню моря.

Перелік цих документів не є вичерпним і носить лише орієнтовний характер.

Всі суднові документи, за винятком свідоцтва про право власності на судно, а також суднового білета, у відповідності зі ст. 39 КТМ України повинні зберігатися на судні в оригіналі. Свідоцтво про право власності на судно, а також судновий квиток повинні бути або в оригіналі, або у вигляді нотаріально посвідченої копії.

Якщо є достатні підстави вважати, що дані, які містяться в цих документах, не відповідають фактичному стану судна, а також в тому випадку, якщо документи відсутні або прострочені, судно може бути піддане огляду компетентними органами держави порту.