Умови допуску моряків до роботи на борту судна.

Згідно з положеннями Конвенції МОП № 147 про мінімальні стандарти на торгових судах 1976 р., а також Конвенції МОП № 180 про тривалість робочого часу моряків і склад суднового екіпажу 1996 р., держави - учасники Конвенції зобов'язані по відношенню до суден, зареєстрованих на їх території, встановити правила і стандарти безпечної роботи, соціального забезпечення, комплектування штатів і умов життя на морських суднах. З урахуванням вимог цієї Конвенції щодо кожного судна має бути встановлений мінімальний склад екіпажу.

Порядок прийому на роботу осіб суднового екіпажу, а також їх права і обов'язки, що випливають із трудових відносин, регулюються загальними нормами трудового законодавства України. Тому в розділ III КТМ України, який називається «Екіпаж судна» включені ст. 51 і ст. 52, які відповідно встановлюють вимоги до кваліфікації і стану здоров'я членів екіпажу.

Так, відповідно ст. 51 Кодексу: «До зайняття посад капітана та інших осіб командного складу допускаються особи, які мають відповідні звання, встановлені Положенням про звання осіб командного складу морських суден та порядок їх присвоєння, що затверджується Кабінетом Міністрів України». Присвоєння звань повинно засвідчуватися видачею дипломів або кваліфікаційних свідоцтв після успішного складання іспитів у державній кваліфікаційній комісії. Такий підхід повністю відповідає вимогам Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 р.

Так, до заняття посад капітана та інших осіб командного складу допускаються особи, які мають відповідні знання, встановлені Положенням про порядок присвоєння звань особам командного складу морських суден, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 15.01.2005 року.

Так, особам командного складу можуть присвоюватися такі звання:

судноводіям - капітан далекого плавання, капітан малого плавання, капітан прибережного плавання, штурман далекого плавання, штурман, судноводій-механік 1 класу, судноводій-механік 2 класу, судноводій-механік 3 класу, судноводій малотоннажного судна, судноводій-механік малотоннажного судна;

судновим механікам - механік першого розряду, механік другого розряду, механік третього розряду, механік малотоннажного судна;

судновим електромеханікам - електромеханік першого розряду, електромеханік другого розряду, електромеханік третього розряду;

судновим радіоспеціалістам - радіоелектронік ГМЗЛБ першого класу, радіоелектронік ГМЗЛБ другого класу, радіооператор першого класу, радіооператор другого класу, оператор ГМЗЛБ, оператор-радіотелефоніст;

судновим рефрижераторним механікам - рефрижераторний механік першого класу, рефрижераторний механік другого класу, рефрижераторний механік третього класу.

Звання штурман малого плавання, яке було присвоєне особі командного складу до прийняття цього Положення, відповідає званню штурман, яке передбачене цим Положенням. Особи, яким присвоєно звання капітан далекого плавання або механік першого розряду, мають право на носіння відповідних нагрудних знаків у порядку, встановленому Мінтрансзв'язку.

Звання осіб командного складу присвоюються особам віком не молодше 18 років, а звання капітана - віком не молодше 20 років.

Особам, яким присвоєні звання, може бути дозволено займати відповідні посади. Зокрема, судноводії - капітана, старшого помічника капітана, другого помічника капітана, вахтового помічника капітана, капітана-механіка, змінного помічника капітана, шкіпера, помічника шкіпера; суднові механіки - старшого механіка, другого механіка, вахтового механіка; суднові електромеханіки - старшого електромеханіка, другого електромеханіка, електромеханіка; суднові радіоспеціалісти - радіоелектроніка ГМЗЛБ, начальника радіостанції, радіооператора; суднові рефрижераторні механіки - механіка суднових рефрижераторних установок.

Система дипломування членів екіпажів суден заснована на положеннях Конвенції про підготовку, дипломування моряків та несення вахти 1978 року (далі - Конвенція ПДНВ-78). У відповідності до Конвенції ПДНВ-78 передбачаються наступні види дипломів, кваліфікаційних свідоцтв і спеціальних свідоцтв спеціаліста для членів екіпажів морських суден:

- дипломи судноводіїв (капітана, старшого помічника капітана, вахтового помічника капітана);

- дипломи суднових механіків (першого розряду, другого розряду, третього розряду);

- дипломи суднових електромеханіків першого розряду, другого розряду, третього розряду);

- дипломи суднових радіоспеціалістів (радіоелектроніка ГМЗЛБ першого класу, радіоелектроніка ГМЗЛБ другого класу, оператора обмеженого району, радіооператора ГМЗЛБ першого класу, радіооператора ГМЗЛБ другого класу, оператора-радіотелеграфіста);

- диплом суднового лікаря;

- кваліфікаційні свідоцтва осіб рядового складу (матроса, моториста, токаря-моториста, електрика);

- спеціальні свідоцтва спеціаліста для командного і рядового складу.

Диплом, кваліфікаційне свідоцтво та їх підтвердження видаються на підставі протоколу засідання Кваліфікаційної комісії та інших документів у порядку, що визначається Мінтрансзв'язку. Інформація про видані дипломи, кваліфікаційні свідоцтва та їх підтвердження вноситься до Єдиного державного реєстру документів моряків, порядок ведення якого визначається Мінтрансзв'язку.

Позбавлення особи звання і вилучення диплома або кваліфікаційного свідоцтва може мати місце у випадках його некомпетенції, дій або бездіяльності, які можуть становити загрозу безпеки мореплавства і життю людей та виключно в судовому порядку, про що визначає ч. 3 коментованої статті та п. 16 Положення про порядок присвоєння звань особам командного складу морських суден.

У відповідності з правилом, що міститься в ч. 4 ст. 51 КТМ України, до заміщення посад командного складу, для яких не передбачено присвоєння звання, а також членів суднової команди допускаються особи, які мають видані у встановленому порядку відповідні документи, що підтверджують їх кваліфікацію, необхідну для виконання обов'язків на судні. Позбавлення звання і вилучення диплома або кваліфікаційного свідоцтва допускається тільки за рішенням суду.

Що стосується стану здоров'я членів екіпажу, то відповідно до ст. 52, до роботи на судні допускаються лише особи, визнані придатними для цього за станом здоров'я. Висновок про придатність для роботи на судні за станом здоров'я дається установою Міністерства охорони здоров'я України відповідно до Правил визначення придатності за станом здоров'я осіб для роботи на суднах, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 листопада 1996 р. № 347.

Відповідно до цих правил та за вимогами, що пред'являються до стану здоров'я і психофізіологічного статусу моряків, залежно від важливості функцій, що виконуються ними на судні, особи, які проходять медичний огляд, об'єднуються у наступні професійні групи:

I група - особи, професійна діяльність яких не пов'язана з питаннями безпеки мореплавання;

II група - особи, які виконують рішення, пов'язані з безпекою мореплавання;

III група - особи, які приймають рішення, пов'язані з безпекою мореплавання.

Загальними вимогами, що пред'являються до допуску моряків до роботи на борті судна під час знаходження судна у морі, для виконання моряком своїх професійних обов'язків є: гострота зору та слуху; епідбезпека; адекватність психоповедінки; збереження орієнтації у просторі; збереження функцій опорно-рухового апарату; відсутність у моряка захворювання, що може дати загострення внаслідок служби у морі або зробити його непридатним до такої служби, або становити небезпеку для інших осіб, що знаходяться на борті судна, матеріальних об'єктів і навколишнього середовища.

Для моряків, що відносяться до III професійної групи, вимогами, додатковими до загальних є: відповідність допустимим величинам наступних психофізіологічних показників: сенсомоторної реакції; реакції на об'єкт, який рухається; уваги; швидкості переключення уваги; зорової та слухової пам'яті; емоційної стійкості та почуття тривоги; стійкості до впливу стресів; орієнтації у просторі; втоми; здатності приймати рішення та діяти в екстремальних умовах; стійкості до монотонії.

Для моряків, що відносяться до II професійної групи, вимогами, додатковими до загальних є: відповідність допустимим величинам наступних психофізіологічних показників: сенсомоторної реакції; реакції на об'єкт, який рухається; уваги; втоми; стійкості до впливу стресів.

Медичні огляди моряків бувають попередні, які проходять особи, що наймаються на роботу, пов'язану з перебуванням на борту судна під час плавання, і вперше проходять медичний огляд ті, що переходять до більш високої за вимогами безпеки мореплавання професійної групи, а також ті, що прострочили період чинності раніше отриманого медичного свідоцтва моряка понад один рік.

Періодичні медичні огляди в плановому порядку проходять особи, у яких минає термін дії медичного свідоцтва моряка, виданого тим же Відділом медичних оглядів, що й проводив попередній медичний огляд.

Позачергові медичні огляди проводяться в обсязі попереднього медичного огляду на вимогу і за рахунок адміністративних органів, судновласника або самого моряка. Причинами обов'язкового направлення на позачерговий медичний огляд є: виникнення необхідності диспансерного нагляду, отримання травм, що можуть викликати стійку втрату працездатності; участь в аварійних чи надзвичайних пригодах; спроба самогубства; прояв неадекватної агресивності; обґрунтовані підозри на виникнення протипоказань до безпечного мореплавання. Позачергові медичні огляди проводяться з тією ж метою, що й періодичні.

В свою чергу, Конвенція про підготовку, дипломування моряків та несення вахти 1978 року містить загальне положення про те, що кандидат на отримання диплома повинен відповідати вимогам Адміністрації щодо стану здоров'я, включаючи зір і слух, враховуючи при цьому їхній вік в момент подання заяви. Кандидати повинні мати документ, що засвідчує їх стан здоров'я, виданий кваліфікаційним лікарем, визнаним стороною Конвенції.

Україна також є учасницею двох конвенцій Міжнародної організації праці, які присвячені медичному огляду членів екіпажу: Конвенції N 73 про медичний огляд моряків та Конвенції N 113 про медичний огляд рибалок.

Згідно Конвенції N 73 всі особи, які зайняті на будь-якій посаді на суднах, що перевозять вантажі або пасажирів, повинні мати хороше здоров'я і не представляти загрози для інших осіб, що знаходяться на судні. Ні одна особа не приймається на роботу, якщо вона не надала посвідчення (свідоцтво), що підписане лікарем, яке підтверджує його придатність за станом здоров'я до роботи на суднах в морі. Конвенція N 113 передбачає, що на риболовних суднах не можуть працювати особи без пред'явлення свідоцтва про придатність до роботи, на яку вони наймаються до виходу в море. Свідоцтво повинно бути підписано лікарем, уповноваженим компетентним органом держави.

Україна також є учасницею конвенцій, що мають відношення до охорони здоров'я членів екіпажу суден: Конвенція N 58 «Про мінімальний вік допуску дітей для роботи в морі», Конвенція N 112 «Про мінімальний вік для прийняття на роботу рибаків», Конвенція N 16 «Про обов'язковий медичний огляд дітей і підлітків, що зайняті на борту суден».

Морські законодавства більшості держав також встановлюють вимоги до громадянства членів екіпажу або до окремих членів екіпажа, який обіймає певну посаду.

Наприклад, в колишньому СРСР всі члени екіпажу, у відповідності зі ст. 41 КТМ СРСР повинні були бути громадянами СРСР. В інших країнах така вимога встановлюється лише стосовно старшого командного складу (капітан, старший помічник, старший механік і радіоспеціаліст). В Україні у відповідності зі ст. 53 КТМ України члени екіпажу судна, зареєстрованого у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України, можуть бути громадянами будь-якої держави. Капітаном судна може бути тільки громадянин України. Така вимога щодо капітана судна пов'язано з його особливими правовими функціями.