Поняття та класифікація міжнародного морського піратства.

Поняття «пірaт» (лат.: pirata) увійшло у вжиток приблизно в IV-III ст. до н.е. вживалося стосовно до осіб, які промишляли морським розбоєм.
Слово походить від грецького peirates, з коренем peiran («пробувати, випробовувати»), тобто пірат розуміється як «катувати щастя», ймовірно з цим пов'язане існування такого фразеологізму як «джентльмен удачі». Споконвіку про піратів прийнято говорити, як про hostis humani generis - ворогів роду людського, подібне формулювання правового статусу пірата містилася в нормах римського права.

Як злочин міжнародного характеру піратство визначається положеннями Конвенції ООН 1958 року про відкритому морі і Конвенції ООН 1982 року з морського права. У статті 15 Конвенції про відкрите море 1958 року дії піратів визначаються як «неправомірний акт насильства, затримання або грабежу,... чиниться в особистих цілях,... у відкритому морі,... проти якого судна чи літального апарата, осіб або майна в місці, що перебуває за межами юрисдикції якого б то не було держави». Грунтуючись на статистичних даних, ми бачимо, що за останні 10 років 80% зазначених у світі випадків нападів піратів відбувалися в межах територіальних вод, в гаванях і на якірних стоянках, а не у відкритому морі, що не дозволяла ООН та іншим міжнародним юридичним інституціям втручатися в розвиток подій. Отже, це визначення досить вузьке. У відповідності з ним, піратство - є також дії, що робляться тільки «в особистих цілях». Тим самим ігноруються групові дії по захопленню контролю над судами з політичними цілями. Заперечуючи право на оборону проти піратських дій військових кораблів, ст. 15 Конвенції мимоволі заохочує їх незаконні акти, що порушують міжнародне право. Такі акції, вчинювані державними судами, продовжують мати місце і в наші дні, це питання не вирішене міжнародним правом.
Конвенція ООН з морського права 1982 року підтвердила фундаментальні принципи і норми Конвенції про відкрите море, в ст.ст. 101-107, 110-111 майже дослівно відтворюється зміст норм Конвенції про відкрите море ст. 15-23.

Згідно ст.101 Конвенції піратством визнається лише:

будь неправомірний акт насильства, затримання або будь грабіж, що чиниться з особистими цілями екіпажем чи пасажирами будь-якого приватновласницького судна або приватновласницького літального апарату і спрямований у відкритому морі проти іншого судна або літального апарата або проти осіб або майна, які перебувають на їх борту; проти якого -небудь судна або літального апарата, осіб або майна в місці, що перебуває поза юрисдикцією якої б то не було держави;

будь-який акт добровільної участі у використанні якого судна чи літального апарата, здійснений зі знанням обставин, в силу яких судно або літальний апарат є піратськими;

будь-яке діяння, що є підбурюванням або свідомим сприянням вчиненню перерахованих дій.

Таким чином не всі випадки нападу на судна можна класифікувати як піратські дії, бо у відповідності зі ст.101 Конвенції по морському праву піратським може бути визнаний лише тільки той акт насильства, який був здійснений у відкритому морі.

Єдиний випадок визнання Конвенцією 1982 р. дій, вчинених військовими кораблями, державними судами або державним літальним апаратом, піратськими пов'язаний із захопленням контролю над цим кораблем (судном або апаратом) його екіпажем, який підняв заколот, однак для визнання цього судна піратським важливий не сам акт заколоту на кораблі (судні або літальному апараті), а неправомірні дії з боку бунтівного екіпажу, спрямовані проти третіх осіб, іншого судна і літального апарату, які підпадають під визначення піратства відповідно до положень Конвенції.

Відповідно до положень ст.103 Конвенції піратськими визнається судно або літальний апарат, якщо вони призначаються особами, які мають над ними владу, для вчинення будь-якого з дій, що підпадає під поняття піратства. Таким чином, для визнання судна або літального апарата піратським важливий не факт вчинення розташованими на них особами дій, які підпадають під поняття піратства, а факт того, що це судно або літальний апарат призначаються для таких дій. Питання збереження або втрати національності таким судном чи літальним апаратом у відповідності з положеннями та ст. 104 Конвенції вирішуються законодавством держави прапора.

Підтвердивши принцип «pirata hostis omnium», Конвенція 1982 р. ставить за обов'язок усім державам співробітничати «в максимально можливій мірі у припиненні піратства у відкритому морі або в будь-якому іншому місці за межами юрисдикції будь-якої держави».

У Кримінальному кодексі України ст. 446 визначає піратство як використання з метою одержання матеріальної винагороди або іншої особистої вигоди озброєного або неозброєного судна для захоплення іншого морського чи річкового судна, застосуванням насильства, пограбування або інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів такого судна, карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Ті самі діяння, якщо вони вчинені повторно або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Об'єктивна сторона піратства виражається в нападі на морське або річкове судно збройним або неозброєним судном, із застосуванням насильства, пограбування або інших ворожих дій по відношенню до членів екіпажу або пасажирам судна, з метою отримання матеріальної винагороди або іншої особистої вигоди (напад тільки у відкритому морі!).

Злочин вважається закінченим з моменту нападу на морське або річкове судно не залежно від того, увінчалося воно отриманням вигоди чи ні.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом. Суб'єктом може бути будь-яка фізична осудна особа, яка досягла 16 років.

За класифікацією Міжнародної морської організації сучасні піратські групи умовно поділяються на три види:

1. Нечисленні групи (до 5 осіб), озброєні ножами і пістолетами. Нападають на судна в гавані або відкритому морі, використовуючи фактор раптовості. Грабують суднову касу і пасажирів, перевантажують на свої катери і човни частина вантажу. Загальна чисельність - від 8-10 тисяч чоловік по всьому світу.

2. Банди (до 30 осіб), збройні великокаліберними кулеметами, автоматами і гранатометами, часто вбивають екіпаж захопленого судна, забирають корабель і вантаж. Загальна чисельність - близько 300 тисяч чоловік по всьому світу.

3. Міжнародні організовані групи, захоплюють кораблі з особливо цінним вантажем (сьогодні це нафта і нафтопродукти). Вони мають сучасну супутникову навігацію і засоби зв'язку, агентурну мережу, прикриття у владних структурах. Найчастіше грабують танкери, суховантажі, контейнеровози. Іноді нападають на приватні яхти. У 2001 р. стався скандал - пірати на Амазонці вбили володаря Кубка Америки, яхтсмена Пітера Блейка. Експерти вважають, що з крадених кораблів синдикати піратів організували мережу морських перевезень з оборотом близько 5 млрд. доларів на рік.