Загрози безпеці міжнародного судноплавства. Тероризм на морі.

Тероризм - це особливе явище суспільного життя, яке виступає сьогодні і як проблема внутрішньодержавних відносин, і як проблема світової політики, складова загрозу глобального рівня.

У російській мові поняття «тероризм» тлумачиться головним чином як залякування, насильницьке дію, насильство або загроза дією (насильством) 1.

У сучасній вітчизняній юридичній літературі під тероризмом (від лат. Terror - страх, жах) прийнято розуміти використання насильства чи загрози його застосування щодо окремих осіб, групи осіб або різних об'єктів з метою досягнення політичних, економічних, ідеологічних та інших вигідних терористам результатов2.

Для морського тероризму характерні такі протиправні акти, як захоплення морських суден, насильницьку зміну їхнього курсу, захоплення заручників, та ін. Їх вчинення носить переважно демонстративний характер і служить меті висловити протест певної терористичної організації проти тих чи інших дій або політики їхніх політичних супротивників.

Міжнародне та національне право послідовно визнає, що морський тероризм зазіхає на безпеку морського судноплавства. На міжнародному рівні злочини, що загрожують безпеці торгового мореплавання, вперше знайшли відображення в Конвенції про боротьбу із захопленням заручників 1979 року. Протидії міжнародному тероризму сприяють і такі міжнародні договори, як Конвенція про запобігання та покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів, 1973 року, Конвенція про маркування пластичних вибухових речовин з метою їх виявлення 1991 року, Конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом 1997 року, Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму 1999 року і ін.

Однак як показала практика боротьби з актами насильства на морі ця Конвенція вже не повною мірою сприяє боротьбі з усіма проявами тероризму на морі. Найбільш повне визначення морського тероризму міститься в Римській конвенції про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства 1988, відповідно до якої до тероризму відносяться: навмисний захоплення, пошкодження судна або вантажу, насильницьке посягання на осіб, які перебувають на його борту, та інші дії, які загрожують безпечному плаванню судна. Конвенція 1988 вказує на застосування при тероризмі фізичного насильства, вираженого в нанесенні тілесних ушкоджень або позбавлення життя, при цьому Конвенція допускає, зокрема, прояв тероризму у вигляді захоплення заручників, що дозволяє зробити висновок про можливість застосування при вчиненні злочину політичного насильства, т.е. погрози застосування насілія3.

Характеризуючи її загальний зміст, можна відзначити, що вона охоплює питання: співробітництва держав у запобіганні актів тероризму; юрисдикції держав щодо цих злочинів; укладення злочинців або передбачуваних злочинців під варту; передачі осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів, капітаном судна, на борту якого знаходяться ці особи, іншій державі-учасниці цієї Конвенції. Даний міжнародний договір передбачає також аспекти: обов'язковості кримінального покарання злочинців; видачі злочинця державі-учасниці; передачі іншій державі-учасниці доказів, необхідних для розгляду по скоєного злочину і ряд інших важливих в галузі боротьби з тероризмом проблем. Подібні положення закріплені і в Протоколі про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки стаціонарних платформ, розташованих на континентальному шельфі 1988 (далі - Протоколом 1988 року) 2. В даний час більше 30 держав з 76 учасників римської конференції 1988 висловили згоду на обов'язковість для них зазначених Конвенції та Протоколу.

Аналіз Конвенції 1979, Конвенції 1988 року і Протоколу 1988 дозволяє зробити висновок про те, що ці договори присвячені в основному боротьбі з актами міжнародного тероризму. Вимагає свого подальшого міжнародно-правового регулювання механізм здійснення державами термінових примусових заходів у відкритому морі щодо осіб, які вчинили акти тероризму проти іноземних судів в ситуації, коли держава прапора не може надати термінову ефективну допомогу цьому судну.

Національне законодавство України - Закон України "Про боротьбу з тероризмом" № 638-IV від 20 березня 2003 закріплює поняття «терористичний акт» як застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу або інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень, або вчинення або невчинення дій органами державної влади або органами місцевого самоврядування, посадовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних або інших поглядів винного, а також погроза вчинення зазначених дій з тією ж целях4.

Тероризм - суспільно-небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя і здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей;

Міжнародний тероризм - здійснювані у світовому чи регіональному масштабі терористичними організаціями, угрупованнями, у тому числі за підтримки державних органів окремих держав, з метою досягнення певних цілей суспільно небезпечні насильницькі діяння, пов'язані з викраденням, захопленням, вбивством ні в чому не винних людей чи загрозою їх життю і здоров'ю, зруйнуванням чи загрозою зруйнування важливих народногосподарських об'єктів, систем життєзабезпечення, комунікацій, застосуванням чи погрозою застосування ядерної, хімічної, біологічної та іншої зброї масового ураження;

Також прийнято Указ Президента України "Про затвердження плану заходів з протидії тероризму на 2011-2013 роки". В Україні з метою боротьби з тероризмом створено Антитерористичний центр при Службі безпеки України, який складається з Міжвідомчої координаційної комісії та штабу, а також координаційних груп та їх штабів, які створюються при регіональних органах Служби безпеки України. Ст.28 України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, може брати участь у спільних антитерористичних заходах шляхом сприяння іноземній державі або міждержавному об'єднанню в передислокації військ (сил), спеціальних антитерористичних формувань, перевезенні зброї або шляхом надання своїх сил і засобів з дотриманням вимог законів України "Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав" але "Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України".

Механізм злочинних посягань при тероризмі пов'язаний із заподіянням або можливістю заподіяння шкоди безпеки морського судноплавства, включаючи шкоду безпеки людини, майна (судно, вантаж), і навколишньому середовищу (забруднення від пошкоджених судів). Технічні і правові норми визначають порядок поводження з джерелами підвищеної небезпеки, якими є транспортні засоби. Правомірне використання морських транспортних засобів - це діяльність, пов'язана з їх належною експлуатацією та спрямована на досягнення позитивного результату - перевезення чи інший вид мореплавання.

При морському тероризмі створюється стан неконтрольованого використання транспортних засобів, порушуються охоронювані правовими нормами відносини у сфері безпеки функціонування транспорту.

Разом з тим Л.А. Моджорян вважає, що головна небезпека тероризму на морі полягає не тільки в тому, що він загрожує безпеці морського судноплавства, але і зневажає загальновизнаний принцип свободи морей5.

Про масштабність і негативному прояві тероризму, морського зокрема, в житті суспільства говорить кількість скоєних за останні роки терористичних актів, а також кількість загиблих при цьому людей.

У міру технічного прогресу і розвитку засобів комунікації морської тероризм набуває все більш міжнародний характер, нині він має усіма останніми досягненнями сучасної техніки, а злочинна діяльність стає все більш масштабною. Розширюються зв'язки терористичних організацій з наркобізнесом, незаконною торгівлею зброєю, піратством. Помітна динаміка зростання терористичних груп у сучасному світі.

Згідно з даними найбільш авторитетного в таких питаннях британського агентства «Ллойд», перш більше 90% терактів на море мали місце в акваторії морів біля узбережжя країн, що розвиваються, керівники яких були некомпетентні в боротьбі з екстремістами і не володіли для цього силами і средствамі6.

Розвитку морського тероризму сприяє проходження найважливіших судноплавних шляхів вздовж узбережжя політично нестабільних зон і складних природних територій водних архіпелагів і через вузькості, канали і протоки. Ці стратегічні контрольно-пропускні пункти мають одну спільну рису: значно знижується маневрена можливість суден на дуже невеликій площі, в результаті чого вони зменшують швидкість ходу і, таким чином, стають досить вразливими для терористів і піратів.

Однак за останнє п'ятиріччя морські терористи, використовуючи все більш сучасні судна та бойові засоби, стали переносити свої операції до берегів найбільш цивілізованих держав, вторгаючись деколи в їх територіальні води, агресивно атакуючи в портах і на рейдах. Виникла небезпека захоплення і потоплення гігантських круїзних лайнерів у відкритому морі.

Крім судів, для морських терористів привабливою мішенню можуть служити нафтові термінали. Нафтові термінали, свердловини і причали більш уразливі, ніж суду, тому що мова йде про нерухомих об'єктах. Внаслідок руйнування терористами нафтоналивних суден, стаціонарних платформ, розташованих на континентальному шельфі, поряд з людськими жертвами можуть мати місце важкі екологічні наслідки, викликані забрудненням морського середовища. Подібна ситуація може виникнути і при виставленні терористами на морі мінних загороджень в районах інтенсивного плавання суден.

Як правило, терористи зазвичай висувають вимоги політичного характеру, а в разі їх невиконання загрожують вибухом судна. Але останнім часом захоплення заручників стали відбуватися не тільки з політичних мотивів, а й з метою вимагання великих грошових сум, отримання соціальних благ в тій чи іншій державі і по інших звичайним злочинним мотивами

Необхідно пам'ятати, що захист від морського тероризму надзвичайно трудомістка в силу численності і різнорідності можливих об'єктів терористичних атак, а також загальної специфіки діяльності у Світовому океані. Акти тероризму здійснюються як у межах портів, внутрішніх вод, територіального моря держав, так і у відкритому морі. Організаторам таких незаконних актів немає необхідності вдаватися до класичних військово-морським операціям.

У цьому зв'язку завдання світового співтовариства - активне міжнародне співробітництво у вживанні ефективних контртерористичних заходів і високих практичних стандартів морської безпеки для розвитку надійного, в тому числі і для морського середовища, і прийнятного міжнародного судноплавства.

«Сучасна концепція безпеки базується на тому, що забезпечити абсолютну безпеку не можна, але можна досягти прийнятного ризику, при якому небезпека мінімальна». У свою чергу, морський енциклопедичний довідник формулює безпеку як «збереження людських життів та майна на морі, яке забезпечується системою національних і міжнародно-правових заходів технічного, організаційного, соціального і правового характеру». В іноземній пресі подібний термін викладається у вигляді «концепції безпеки життя на морі» і характеризується, як «стан, вільний від небезпек; більш практично - використання заходів і пристроїв, що дозволяють зменшувати і запобігати аварійність».

Заходи боротьби з тероризмом. Найбільш важливу роль у попередженні актів тероризму грають заходи по зміцненню безпеки в портах. У багатьох портах світу заходи, спрямовані на запобігання актів тероризму, ще не є достатньо ефективними. У більшості портів система контролю за пасажирами і вантажами на убиваючих та прибувають поромах недостатньо ефективна. Це істотно ускладнює контроль за пасажирами і створює сприятливі умови для доставки злочинцями на судно зброї, вибухових речовин, для здійснення ними захоплення заручників, встановлення над судном контролю. Засоби вчинення актів тероризму доставляються як завчасно, за допомогою членів екіпажів, так і під час посадки пасажирів.

Безпека в портах повинна забезпечуватися комплексом заходів, спрямованих на запобігання і припинення спроб захоплення і викрадення морських транспортних засобів. Дані заходи входять в компетенцію прибережних держав і вельми важливо, щоб вони були передбачені їх законодавством. При цьому неодмінно повинні враховуватися рекомендації, вироблені в рамках Міжнародної морської організації. Вирішенню цієї проблеми, як відомо, присвячена Конвенція про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965, що передбачає положення про комплексному проведенні організаційних заходів, спрямованих на запобігання доставки зброї і вибухових речовин на пасажирські судна в морських портах.

Проблема в тому, що дії щодо здійснення юрисдикції щодо злочинів, які загрожують безпеці торговельного мореплавства, вчинених на борту судна у водах іноземної прибережної держави, можуть здійснюватися тільки за його згодою або на її прохання. Але прибережні держави не завжди можуть надати термінову і ефективну допомогу судам, які зазнали нападів терористів. Основні принципи здійснення державами термінових дій, обумовлених крайньою необхідністю, з надання допомоги суднам, які зазнали нападу терористів у водах іноземної держави, повинні бути строго регламентовані в рамках універсального міжнародного договору. У міжнародних договорах, що регулюють дії держав в даній обстановці, слід особливо підкреслити морську специфіку цих дій, через особливих умов їх здійснення. З цією метою також важлива розробка відповідних міжнародних стандартів (з організації зв'язку, порядку взаємодії з компетентними органами прибережної держави і т.д.). Ці стандарти, наприклад, можуть бути прийняті за допомогою резолюцій в рамках ООН або ІМО.

Розглянута ситуація термінового втручання для надання допомоги судну, проти якого вчинено акт тероризму, найбільш характерна для випадку обстрілу цих судів злочинцями. Коли ж терористами здійснене захоплення судна, термінові заходи по його звільненню не завжди прийнятні. У більшості випадків терористи захоплюють судно, щоб в результаті переговорів домогтися від влади держав більшої політичної вигоди і в той же час забезпечити свою безпеку. У такому випадку мається деякий час для того, щоб держави, які встановили юрисдикцію щодо скоєного на борту судна злочину (у випадку, коли судно плаває під прапором одного з них або на борту якого знаходяться їхні громадяни), зробили узгоджені заходи, згрупували наявні сили і засоби.

Важливо відзначити, що силові дії по припиненню захоплення злочинцями судна, що знаходиться в морі, є крайнім заходом. Ці дії повинні проводитися лише в тому випадку, коли життя пасажирів та екіпажу судна безпосередньо загрожує небезпека і запобігти її іншими засобами не вдається. Невиконання цього може призвести до невиправданих жертв.

Заходи з припинення захоплення злочинцями судна, залежно від його місцезнаходження, зазвичай проводяться державою прапора або державою, на території якого цей протиправний акт стався. У той же час кількість і склад держав, що беруть участь в подібних спільних заходах, може бути більш широким і залежати від ряду умов, головними серед яких є міжнародно-правові.