Міжнародний трибунал з морського права.

Урегулювання міжнародних морських спорів займаються: Міжнародний трибунал з морського права, Міжнародний Суд ООН, арбітражні установи тощо.

Створення Міжнародного трибуналу з морського права органу передбачено Конвенцією ООН з морського права 1982 р., яка вступила в дію 16 листопада 1994 року. Міжнародний трибунал з морського права (МТМП) є незалежною судовою інстанцією, знаходиться в Гамбурзі (Німеччина). Відповідно до резолюції 51/204 від 17 грудня 1996 Трибуналу надано статус спостерігача в Генеральній Асамблеї. На даний момент він налічує 155 членів (154 країни та Європейський союз). Крім того, Трибуналу підсудні спори за участю Міжнародного органу з морського дну, юридичних та фізичних осіб держав-учасниць Конвенції, що здійснюють діяльність у міжнародному районі морського дна, і держав-учасників інших угод, що стосуються питань, які охоплюються Конвенцією з морського права або передбачають звернення в Трибунал.

Трибунал складається з 21 представника країн-членів, які обираються строком на 9 років з правом переобрання. У складі Трибуналу не може бути двох громадян однієї і тієї ж держави. У ньому повинно бути не менше трьох членів від кожної географічної групи, встановленої Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй (ст. 3 Статуту). З числа суддів Трибуналу обираються голова та його заступник строком на три роки з правом переобрання (ст. 9 Статуту). Для виконання функцій необхідна присутність 11 членів.

Сторонами спору, переданого на розгляд до Трибуналу, можуть бути: а) держави-учасниці Конвенції з морського права (під якими розуміються ті, які стали її учасниками держави і міжнародні організації); б) Міжнародний орган по морському дну; в) Підприємство (орган, який безпосередньо здійснює діяльність у Районі морського дна за межами національної юрисдикції; г) юридичні та фізичні особи, які мають громадянство держав-учасниць Конвенції та здійснюють діяльність у Районі; д) держави-учасниці інших угод, що стосуються питань, які охоплюються Конвенцією або передбачають поводження в Трибунал (Статут, ст. 20).

Для розгляду конкретних категорій спорів Трибунал може утворити камери, а для переданого йому конкретного спору - спеціальну камеру, якщо про це просять сторони. На даний момент створено:

• Камера по спорах, що стосуються морського дна (11 членів),

• Камера спрощеного судочинства,

• Камера по рибальським спорам,

• Камера по спорах, що стосуються навколишнього морського середовища,

• Камера по спорах щодо делімітації морських просторів,

• Камери, створені відповідно до п.2 ст.15 Статуту Трибуналу (в 2000 році створена Камера з консервації та раціонального використання косяків меч-риби в Південно-Східній частині Тихого океану).

Рішення, винесені камерами, вважаються винесеними Трибуналом.

Спори передаються на розгляд Трибуналу в залежності від обставин або шляхом повідомлення Секретаря про спеціальну угоду, або шляхом письмової заяви на його ім'я. В обох випадках вказуються предмет спору і сторони. Секретар негайно повідомляє про спеціальну угоду або заяву всі зацікавлені сторони, а також всі держави-учасниці (ст.24).

Слухання ведеться під керівництвом Голови публічно, якщо не прийнято іншого рішення (ст.26). Трибунал вносить розпорядження щодо ведення справи, визначає, в якій формі і в які терміни кожна сторона повинна викласти свої аргументи, і вживає всіх заходів, що відносяться до отримання доказів (ст. 28). Рішення підписується Головою та Секретарем. Воно оголошується у відкритому засіданні після належного повідомлення сторін у суперечці. Рішення є остаточним і обов'язковим тільки для сторін у спорі і тільки по даній справі.

Міжнародний суд.

Міжнародний суд ООН - один із шести головних органів Організації Об'єднаних Націй, заснований Статутом ООН для досягнення однієї з головних цілей ООН «проводити мирними засобами, у згоді з принципами справедливості і міжнародного права, залагодження або дозвіл міжнародних суперечок або ситуацій, які можуть призвести до порушення світу». Суд функціонує відповідно до Статуту, який є частиною Статуту ООН, і своїм Регламентом. Перше засідання було проведено 18 квітня 1946 р.

Міжнародний суд складається з 15 незалежних суддів, обраних незалежно від їх громадянства, з числа осіб високих моральних якостей, що задовольняють вимогам, що пред'являються в їхніх країнах для призначення на вищі судові посади або є юристами з визнаним авторитетом в області міжнародного права.

Судді обираються на термін дев'ять років, з правом переобрання, Генеральною Асамблеєю і Радою Безпеки ООН, члени якого не володіють правом вето для цілей виборів. Ці органи проводять голосування одночасно, але незалежно один від одного.

Одним з головних принципів формування складу суду є принцип представництва в Суді найголовніших форм цивілізації і основних правових систем світу. Так, місця в Суді неформально розподілені по головним регіонам світу: три члени від Африки, два члени від Латинської Америки, три члени від Азії, п'ять членів від «Західної Європи та інших держав» (ця група включає Канаду, Сполучені Штати, Австралію і Нову Зеландію) і два члени від Східної Європи. При цьому 5 місць суддів неформально закріплені за державами-постійними членами Ради Безпеки ООН.

Регламентом Суду передбачено, що держава, яка є стороною по даній справі і не має у складі суддів свого громадянина, може вибрати суддю ad hoc для цієї конкретної справи. Це є правом сторони, а не її обов'язком. При цьому такий суддя не обов'язково повинен бути громадянином цієї держави.

На Суд покладена подвійна функція: вирішення у відповідності з міжнародним правом юридичних суперечок, переданих йому на розгляд державами, і винесення консультативних висновків з юридичних питань. Згідно зі статтею 96 Статуту ООН, Генеральна Асамблея ООН або Рада Безпеки ООН можуть запитувати у Міжнародного суду консультативні висновки по кожному юридичному питанню.

Середня тривалість розгляду справи в суді приблизно 4 роки. Суд засідає у повному складі, достатній кворум у 9 суддів. Статут передбачає (ст.26), що Суд може, в міру потреби, утворити одну або кілька палат (chambers), в складі трьох або більше суддів, на розсуд Суду, для розбору певних категорій справ, наприклад, трудових справ та справ, що стосуються транзиту та зв'язку. Він може в будь-який час утворити палату для розгляду окремої справи, при цьому кількість суддів, що утворюють таку палату, визначається Судом з схвалення сторін. Рішення, прийняте однією з палат, вважається винесеним самим Судом. Палати, за згодою сторін, можуть засідати і виконувати свої функції в інших місцях, крім Гааги. З метою прискорення вирішення справ Суд щорічно утворює палату у складі п'яти суддів, яка, на прохання сторін, може розглядати і вирішувати справи у порядку спрощеного судочинства.

До відання Суду належать усі справи, які будуть передані йому сторонами, і всі питання, спеціально передбачені Статутом Об'єднаних Націй або чинними договорами і конвенціями.

Юрисдикція Суду є обов'язковою по всіх правових спорах, що стосуються: a) тлумачення договору; b) будь-якого питання міжнародного права; c) наявності факту, який, якщо він буде встановлений, представить собою порушення міжнародного зобов'язання; d) характеру і розмірів відшкодування, яке належить за порушення міжнародного зобов'язання.

При розгляд справи і винесення рішень Суд застосовує джерела права, які визначені у статті 38 його Статуту, а саме: • міжнародні конвенції і договори; • міжнародний звичай; • загальні принципи права, визнані цивілізованими націями; • судові рішення і доктрини найбільш кваліфікованих фахівців з міжнародного права.

Крім того, у випадку домовленості сторін спору, Суд може вирішувати справу на основі принципу ex aequo et bono, тобто по справедливості, не обмежуючи себе діючими нормами міжнародного права.

Сторонам в Суді можуть бути тільки держави! Справи порушуються в Суді, в залежності від обставин, або нотифікацією спеціальної угоди, або письмовою заявою на ім'я Секретаря. В обох випадках повинні бути зазначені предмет спору і сторони. Секретар негайно повідомляє заяву всім зацікавленим особам. Він також сповіщає Членів Об'єднаних Націй, за посередництвом Генерального Секретаря, а також інші держави, що мають право доступу до Суду.

Рішення підписується Головою та Секретарем Суду. Воно оголошується у відкритому засіданні Суду після належного повідомлення представників сторін. Рішення Суду обов'язкове лише для сторін у справі сторін і лише у даній справі. Рішення остаточне і не підлягає оскарженню. У разі спору про сенс або обсязі рішення тлумачення його належить Суду за вимогою кожної сторони. Прохання про перегляд рішення може бути заявлено лише на підставі ново виявлених обставин, які за своїм характером можуть зробити вирішальний вплив на результат справи і що при винесенні рішення не були відомі ні Суду, ні стороні, яка просить про перегляд, при тій неодмінній умові, що така необізнаність не була наслідком недбалості.

Міжнародний арбітраж.

Одним із способів вирішення проблем, пов'язаних із застосуванням норм ММП є міжнародний арбітраж. Міжнародний арбітраж - це третейський суд для вирішення спорів між державами, склад і порядок, норми права визначаються угодою сторін у суперечці, іменованим компромісом. Під міжнародним арбітражем розуміється особлива процедура розгляду і врегулювання міжнародних суперечок і тимчасовий міжнародний орган, створюваний за взаємною згодою держав для вирішення якогось конкретного спору, суперечок певної категорії або взагалі будь-якого спору між сторонами у разі їх виникнення. Відмінна риса міжнародного арбітражу полягає в тому, що порядок формування і діяльності останнього встановлюється самими сперечалися державами.

На основі Гаазької конвенції 1907 року була заснована Постійна палата третейського суду в Гаазі. У Палаті є список міжнародних арбітрів, з якого держави вибирають собі арбітра для розгляду і вирішення справ. Національна група арбітрів складається з 4-х чоловік.

Міжнародний арбітраж формується з непарного числа членів і суперарбітра, призначуваних сторонами. У більшості випадків арбітраж складається з трьох арбітрів. Багатосторонні договори передбачають можливість призначення суперарбітра міжнародною посадовою особою, наприклад Генеральним секретарем ООН.

У міжнародному праві склалися дві форми міжнародного арбітражу:

а) передбачається в міжнародних договорах для вирішення спорів, що можуть виникнути при їх тлумаченні і застосуванні (інституційний, або постійний, арбітраж);

б) створюється по конкретному спору, так званий арбітраж ad hoc, або ізольований арбітраж.

До нових тенденцій можна віднести: а) арбітражний розгляд спорів між державами та іноземними приватними (фізичними або юридичними) особами; б) арбітражні процедури в рамках регіональних міжнародних організацій; в) спеціалізовані арбітражі.

Арбітражний розгляд спорів між державами та приватними особами створює труднощі при визначенні їх правової природи, оскільки вони, в тій чи іншій мірі, випадають зі сформованих схем міждержавних і міжнародних приватних (комерційних) арбітражів.

Ідея вирішення спорів між державами та приватними особами подібними арбітражними інститутами (змішаними арбітражами) виникла ще в XIX в. в практиці США, які укладали угоди з деякими державами Центральної та Південної Америки про розгляд змішаними комісіями претензій громадян США про компенсацію шкоди, заподіяної внаслідок війни або революції.

З процедурних питань змішані арбітражні трибунали керувалися нормами міжнародного публічного права, тоді як сам спір, як правило, розглядався на підставі національного і міжнародного приватного права. У сучасному міжнародному праві інститут змішаного арбітражу отримав закріплення в Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та громадянами інших держав 1965 р.; Факультативному регламенті Постійної палати третейського суду для арбітражного розгляду спорів, в яких тільки однією стороною є держава, 1992 р.; Угоді між Ісламською Республікою Іран і США 1981 р. про створення арбітражного трибуналу для розгляду претензій, що виникають з боргів, контрактів, експропріацій та інших заходів, що впливають на право власності; в ряді інших двосторонніх договорів між державами.

Арбітраж розглядає спір, згідно норм права, відповідно до угоди сторін. У разі відсутності угоди сторін арбітраж застосовує право держави, що виступає в якості сторони в спорі, а також ті норми міжнародного права, які можуть бути застосовні. Рішення арбітражу можуть також ґрунтуватися на справедливості та добрій совісті (ex aequo et bono), якщо сторони домовляться про це. Арбітраж не вправі виносити невизначені рішення (рішення no liquet), посилаючись на відсутність або неясність правових норм (ст. 42 Конвенції).

Згідно Конвенції рішення арбітражу про стягнення грошових сум підлягають виконанню на території відповідної держави таким же чином, як якщо б про це було остаточне рішення судового органу цієї держави.

Арбітражні процедури в рамках регіональних міжнародних організацій. Велика увага міжнародного арбітражу приділяється на регіональному рівні в рамках таких міжнародних організацій, як Ліга арабських держав (ЛАД), Організація американських держав (ОАД), Організація африканської єдності (ОАЄ), Рада Європи (РЄ), Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).

Процедура арбітражного розгляду спорів регламентується в багатосторонніх міжнародних договорах, прийнятих під егідою цих регіональних міжнародних організацій, а саме в Боготінском пакті про мирне вирішення міжнародних спорів 1948 р. (ОАД), Протоколі про Комісію з посередництва, примирення і арбітражу 1964 р. (ОАЄ), Європейської конвенції про мирне вирішення міжнародних спорів 1957 р. (РЄ), Конвенції по примиренню й арбітражу в рамках ОБСЄ 1992 р. У рамках Ліги арабських держав відсутня детальна регламентація арбітражної процедури. У статті 5 Пакту Ліги арабських держав від 22 березня 1945 р. в якості арбітра визначається Рада Ліги для вирішення спорів, які обидві сторони добровільно передали до Ради. Отже, систему Пакту ЛАД слід розглядати як досить недосконалу концепцію арбітражу.

Специфікою відрізняється арбітражна процедура в рамках ОАЕ. У відповідності зі статтею 19 Хартії ОАЄ від 25 травня 1963 передбачено установа Комісії з посередництва, примирення і арбітражу. Склад і функції Комісії визначаються у Протоколі від 21 липня 1964 р., який є невід'ємною частиною Хартії. Комісія складається з осіб, які готові співпрацювати в цілях врегулювання міжнародних суперечок. Згідно зі статтями 2 і 3 Протоколу Комісія складається з 21 члена, які обираються терміном на п'ять років і можуть бути переобраними. Процедура арбітражу чітко відмежовується від посередництва і примирення. Для здійснення арбітражного розгляду в кожному окремому випадку засновується арбітражний трибунал. Він формується з членів Комісії, які мають правову кваліфікацію. До складу трибуналу входять по одному арбітру, що призначаються сторонами, і обраний останнім голова. Звертатися до Комісії за дозволом спору мають право не тільки держави - учасники ОАЄ, але і її органи. Звернення до арбітражу носить добровільний характер. Арбітражний розгляд здійснюється на основі укладеного сторонами компромісу.

Спеціальний арбітраж.

Останнім часом все більшого поширення в практиці міжнародного спілкування отримують спеціалізовані арбітражі, створювані для розгляду спорів в певних областях міждержавної співпраці: угоди про повітряне сполучення, захист інвестицій, торговому і економічному співробітництві, штаб-квартирах міжнародних організацій та ін. Найбільший інтерес представляє Конвенція ООН з морського права 1982 р., яка вводить специфічні форми використання третейського розгляду у вигляді загального та спеціального арбітражу.

Загальний арбітраж застосовується для вирішення спорів, що стосуються тлумачення або застосування Конвенції (Додаток VII до Конвенції); спеціальний арбітраж - для розгляду тільки певної категорії спорів (Додаток VIII).

Спеціальний арбітраж відповідно до Конвенції носить обов'язковий характер і встановлений для строго певної категорії спорів, що стосуються рибальства, захисту і збереження морського середовища, морських наукових досліджень, судноплавства, включаючи забруднення з суден і в результаті захоронення відходів (ст. 1 Додатка VIII до Конвенції).

Спеціальний арбітраж формується зі списку експертів, складеного по кожній категорії спорів, які розглядаються судом. Кожна держава-учасниця має право висунути в кожен список двох експертів, які є відомими і загальновизнаними авторитетами в юридичних, наукових і технічних аспектах такого спору і які користуються найвищою репутацією справедливих і чесних людей. Списки формуються та ведуться міжнародними організаціями, відповідними за профілем кожної категорії спорів. В області рибальства - Продовольчою і сільськогосподарською організацією ООН, в області захисту і збереження морського середовища - Програмою ООН з навколишнього середовища, в галузі морських наукових досліджень - Міжурядової океанографічної комісією, в області судноплавства, включаючи забруднення з суден і в результаті захоронення відходів - Міжнародної морської організацією або в кожному випадку - належним допоміжним органом, якому така організація, програма або комісія делегувала свої функції (п. 2 ст. 2 Додатка).

Порядок судочинства та винесення рішень, здійснюваних спеціальним арбітражем, в цілому аналогічний порядку розгляду спорів іншими арбітражними судами. Однак спеціальний арбітраж володіє більш широкою компетенцією, що виходить за рамки традиційних арбітражних функцій. Він має право на прохання сторін виробляти розслідування, встановлювати факти, що викликали спір, що стосується тлумачення або застосування положень Конвенції, що стосуються: 1) рибальства, 2) захисту морського середовища, 3) наукових досліджень або 4) судноплавства. Якщо сторони не домовилися про інше, встановлення факту спеціальним арбітражем є остаточним для сторін. На прохання всіх сторін у спорі спеціальний арбітраж може сформулювати рекомендації, які, не маючи сили рішення, утворюють лише основу для розгляду сторонами питань, що викликали спір (ст. 5 Додатка).

Отже, зі спеціального арбітражу починається впровадження науково-технічної експертизи в процес міжнародного арбітражного розгляду. Передбачається, що спеціальний арбітраж повинен внести істотний вклад у справу використання міжнародного арбітражу для вирішення міждержавних суперечок не тільки в галузі морського права.