Тема 1: Суть фінансів, їх функції та роль

Методичне забезпечення самостійної роботи № 2

«Фінансові ресурси як матеріальні носії фінансових відносин»

Обсяг – 2 години

План:

1. Механізм формування та використання фінансових ресурсів суспільства.

2. Роль і значення централізованих фондів у забезпеченні загальнодержавних потреб.

3. Децентралізовані фінансові ресурси: суть, склад, роль у фінансуванні потреб розширеного відтворення.

4. Фінансові резерви: види та методи формування.

Механізм формування та використання фінансових ресурсів суспільства

Процес розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту за допомогою фінансів супроводжується рухом грошових коштів, що набувають особливих різноманітних форм у вигляді доходів, нагромаджень, відрахувань, надходжень, що у сукупності становлять фінансові ресурси суспільства, які є матеріальними носіями фінансових відносин.

Основним джерелом формування фінансових ресурсів є валовий внутрішній продукт.

Фінансові ресурси формуються у суб'єктів господарювання, держави, домогосподарств за рахунок грошових доходів і надходжень, а використовуються на розширене відтворення виробництва, матеріальне стимулювання пра­цюючих, задоволення соціальних та інших потреб суспільства. Використання цих ресурсів здійснюється через фонди грошових коштів, які мають цільове призначення.

У фінансовій науці виділяють такі основні ознаки, характерні для фондів грошових коштів:

ü наявність грошових фондів у суб'єктів розподільних відносин, які здійснюють свою діяльність в умовах суспільної власності (формування фондів грошових коштів для індивідуального споживання неможливе);

ü законодавче та нормативно-правове забезпечення процесів формування і використання грошових фондів у вигляді законів, указів, постанов, інших нормативних документів;

ü односторонній рух грошових коштів у процесі формування і використання грошових фондів (немає еквівалентного обміну);

ü цільовий характер коштів кожного грошового фонду – кожний фонд створюється з певною метою, має чітко визначені напрямки використання, а в багатьох випадках джерела формування;

ü динамічність кожного фонду – кошти, що акумулюються у фондах, знаходяться у постійному русі, фонд поповнюється новими надходженнями, при цьому кошти грошових фондів не нагромаджуються, а витрачаються у міру надходження за цільовим призначенням;

ü мобільність (кошти грошових фондів використовуються насамперед на найнеобхідніші потреби);

ü можливість поступової мобілізації та використання одних і тих самих коштів одним грошовим фондом декілька разів, або декількома грошовими фондами у процесі кругообігу цих коштів.

Аналіз фінансових ресурсів, що використовуються у фондовій формі, як матеріальних носіїв фінансових відносин, дає можливість виокремити фінанси із загальної сукупності економічних категорій і виділити таку специфічну ознаку фінансів – фінансові відносини завжди пов'язані з формуванням фінансових ресурсів, утворенням і використанням грошових фондів цільового призначення.

Фонди грошових коштів залежно від рівня, на якому проходить їх формування і використання поділяються на централізовані і децентралізовані.

Роль і значення централізованих фондів у забезпеченні загальнодержавних потреб

Централізовані фонди грошових коштів – це фонди, які держава створює у централізованому порядку і використовує їхні кошти для виконання своїх функцій. Централізовані фонди грошових коштів акумулюються в державній бюджетній системі та централізованих грошових фондах цільового призначення.

Основу централізованих ресурсів становить бюджетна система, яка включає державний бюджет і бюджети відповідних адміністративних одиниць (місцеві бюджети).

Державний бюджет – основний загальнодержавний фонд централізованих коштів. За допомогою бюджету держава концентрує певну частку валового внутрішнього продукту і централізовано розподіляє її на розвиток національної економіки, для потреб соціального захисту населення, утримання органів державної влади й управління, оборони країни.

Джерелами доходів державного бюджету є:

ü податок на прибуток підприємств, об'єднань і організацій;

ü податок на додану вартість;

ü акцизні податки;

ü податок на доходи громадян;

üнадходження від державного майна;

ü доходи від зовнішньоекономічної діяльності;

üпозичкові кошти (державний кредит) та інше.

Місцевий бюджет – бюджет адміністративно-територіальної одиниці, представляє собою форму утворення та використання грошових ресурсів, призначених для забезпечення завдань та функцій, віднесених до предметів ведення місцевого самоврядування. Завданням місцевого бюджету є забезпечення необхідними грошовими ресурсами фінансування заходів господарського й культурного будівництва, комунального і житлового господарства, розвитку освіти, охорони здоров'я тощо.

Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок наступних джерел:

ü місцеві податки і збори та частина загальнодержавних податків та зборів;

ü дотації та субвенції, отримані з бюджетів вищого рівня;

ü інші надходження.

Централізовані фонди цільового призначення– це окрема ланка фінансової системи, яка являє собою фонди грошових коштів з власними чітко встановленими джерелами формування, суворо регламентованим порядком формування, розподілу (перерозподілу) та використання коштів на чітко встановлені цілі.

Головна причина створення фондів цільового призначен­ня – необхідність виділення дуже важливих для суспільства витрат у спеціальні групи забезпечення їх самостійними джерелами фінансування.

В Україні державні цільові фонди поділяються на за­гальнодержавні й місцеві. Загальнодержавні цільові фонди поділяються на дві гру­пи. Першу утворюють постійні фонди,створення яких пов'яза­не з реалізацією певних функцій держави. Другу групу становлять тимчасові фонди,які форму­ються з метою прискореного вирішення актуальних проблем розвитку суспільства. Вони створюються в разі конкретної по­треби і після вирішення проблеми припиняють існування. За критерієм відносин із державним бюджетом державні цільові фонди поділяються на бюджетні й позабюджетні. Бюджетні цільові фондивходять до складу державного бюджету, фінансування видатків яких здійснюється за рахунок коштів держбюджету. Позабюджетні цільові фонди не включа­ються до державного бюджету, мають самостійні джерела над­ходжень і здійснюють видатки незалежно від держбюджету.

На сьогоднішній день в Україні функціонує доволі значна чисельність державних фондів цільового призначення. Як правило, їх загальна сукупність поділяється на фонди соціального та економічного змісту. До складу «соціальних» цільових позабюджетних фондів держави належать:

ü Пенсійний фонд;

ü Фонд соціального страхування на випадок безробіття;

ü Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

ü Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та деякі інші різновиди фондів.

Саме з назв зрозуміло, що фонди створені для надання допомоги громадянам, перерозподілу національного доходу на користь певних соціальних груп населення.

До складу «економічних» цільових позабюджетних фондів держави належать:

ü Фонд стабілізації підприємств та організацій, внесених до реєстру неплатоспроможних;

ü Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

ü Державний позабюджетний фонд приватизації тощо.

Матеріальною основою цільових фондів є національний доход, у процесі розподілу якого формуються фонди.

Методами мобілізації національного доходу для форму­вання фондів є:

ü обов’язкові та добровільні відрахування та внески;

ü кошти державного бюджету;

ü надходження від застосування фінансових санкцій;

ü кредит.

Використовуються фінансові ресурси фондів у відповідності з цільовим призначенням згідно з вимогами, які регламентують порядок створення й здійснення діяльності фонду.

Напрями використання централізованих фінансових ресурсів:

ü розвиток економіки, структурна перебудова її галузей;

ü фінансування невиробничої сфери;

ü соціальний захист населення;

ü зовнішньоекономічна діяльність;

ü охорона навколишнього природного середовища;

ü створення резервів і страхових фондів;

ü державне управління;

ü національна оборона;

ü обслуговування державного боргу.