Загальна характеристика фінансової науки

Фінансова наука – суспільно-економічна наука, що вивчає сукупність фінансових явищ, пов'язаних з розподілом і перерозподілом валового внутрішнього продукту.

Загальна мета фінансової науки – пізнання дії об'єктивних економічних законів і закономірностей розвитку суспільства у сфері фінансів, передання результатів наукових досліджень для практичної реалізації. Одним з найважливіших завдань фінансової науки є теоретичне обґрунтування моделі розподільчих процесів, яка дала б можливість гармонізувати інтереси всіх суб'єктів фінансових відносин.

Структура фінансової науки:

ü історико-теоретичні науки (історія фінансів, теорія фінансів тощо);

ü науки управлінського циклу (управління фінансами, фінансовий менеджмент тощо);

ü прикладні науки (бюджетна система, податкова система, казначейська система, фінанси підприємств, фінансовий ринок, місцеві фінанси, фінансовий контроль тощо).

Особливість фінансової науки – її теоретико-прикладний характер. Вона покликана формулювати теоретичні концепції і моделі фінансів, обґрунтовувати відповідні фінансові явища, обслуговувати практичні потреби регулювання суспільних відносин, сприяти удосконаленню фінансового законодавства і фінансової практики. Тому фінансові наукові знання відрізняються конкретністю, точністю, виражаються у логічно пов'язаних, формалізованих поняттях, категоріях, наукових конструкціях.

Об'єкти фінансової науки:

ü фонди грошових коштів;

ü капітал та фінансові ресурси суспільства, держави, суб'єктів господарювання, адміністративно-територіальних формувань;

ü грошові доходи і нагромадження;

ü конкретні види податків, обов'язкових зборів, неподаткових надходжень до бюджетів;

ü всі види видатків, витрат;

ü всі види фінансових планів та їхні показники тощо.

Предмет фінансової науки:

ü сутність фінансів;

ü специфічні для фінансової науки принципи, закони і закономірності;

ü особливі форми прояву та механізми дії цих принципів, законів і закономірностей;

ü фінансова техніка та практика.

Фінансові явища і процеси наука досліджує на різних рівнях, зокрема на міжнародному (глобальному рівні), загальнодержавному (макрорівні), регіональному (рівні адміністративно-територіальних утворень), на рівні окремих суб'єктів господарювання (мікрорівні). На глобальному і макрорівнях досліджуються, як правило, макроекономічні, інтегральні показники, у той час на мікрорівні – децентралізовані фінансові ресурси і чинники, котрі впливають на їхнє формування і використання.

Основні загальнонаукові методичні прийоми досліджен­ня фінансів ґрунтуються на аналізі та синтезі, індукції і де­дукції, аналогії, моделюванні та ін.

Наукові дослідження у сфері фінансів мають тривалу історію. Початком економічної науки, на думку багатьох, є книга Адама Сміта «Дослідження про природу та чинники багатства народів», опублікована в 1776 р. В останні роки фінансові теорії зазвичай розробляються економістами, які спеціалізуються у сфері фінансів. Напри­клад, у 1990 та 1997 рр. лауреатами Нобелівської премії з еко­номіки за видатний внесок у розвиток теорії фінансів були Террі Марковіц, Мертон Міллер, Вільям Шарпе, а також Роберт К. Мертон і Майрон Шоуіз.

Основні теоретичні напрями сучасної фінансової науки сконцентровані на дослідженні проблем сучасного стану і розвитку соціально-економічних процесів, зокрема на:

ü теорії суспільного добробуту, основний зміст якої полягає у тому, що будь-які зміни у фінансовій сфері мають сенс лише тоді, коли добробут окремих соціальних груп покращується без погіршення інших (засновник – В. Парето);

ü теорії суспільного вибору в умовах демократичного середовища (засновник – Дж. Б'юкенен);

ü теорії фіскального обміну «податки-блага» (засновники: К. Віксель, Е. Ліндаль, Дж. Б'юкенен).

У центрі фінансової науки XXI ст. перебувають не тільки проблеми глобальні й макрорівневі, а й вивчаються фінансові проблеми, пов'язані з поведінкою окремих громадян, соціальних і політичних груп, партій при прийнятті рішень щодо параметрів державних доходів і видатків. На особливості сучасної фінансової науки впливають регіональні, національні та глобальні проблеми. Найскладнішими глобальними проблемами, що потребують посилених фінансових наукових розробок, є поляризація у рівнях розвитку між багатими і бідними державами, боротьба з бідністю, стихійними лихами, старіння населення у багатих, економічно розвинутих країнах, швидкі темпи зростання населення у бідних країнах, екологічні проблеми (забруднення навколишнього природного середовища, глобальне потепління тощо), урбанізація.