Елементи облікової політики та їх розкриття

Облікова політика охоплює принципи, методи та процедури, прийняті на даному підприємстві для складання та подання фінансової звітності. Як визначають Н.Чебанова, Т.Чупир, В.Чупир, саме принципи, методи і процедури є основними поняттями облікової політики [106]. Зміст кожної із складових облікової політики представлено на рис. 5.

Згідно з визначенням, облікова політика підприємства базується на основних принципах обліку та звітності.

 

Рис. 5 – Складові облікової політики підприємства

 

Під час розробки облікової політики слід враховувати вимоги до якісних характеристик бухгалтерського обліку та фінансової звітності, методи та процедури, передбачені П(С)БО, норми й нормативи, встановлені законодавчими актами України.

Принципи бухгалтерського обліку - це правила, яким слід керуватися при вимірі, оцінці і реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Під принципом прийнято розуміти основне, базове положення, що зумовлює всі подальші твердження, які з нього випливають. Принципи є основою для розробки правил, якими необхідно користуватись при вимірі, оцінці, реєстрації господарських операцій та відображенні їх результатів у звітності.

Принципи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, викладені у Законі про бухгалтерський облік, обов’язково мають враховуватись при формуванні облікової політики підприємства.

Але при розробці облікової політики необхідно керуватись не тільки специфічними, властивими бухгалтерському обліку принципами, а й загально науковими організаційно-управлінськими принципами, які впливають на вибір істотних чинників і характеризують зв’язки внутрішніх господарських процесів із зовнішнім середовищем.

Як вважають П.Житний, Н.Чебанова, Г.Журавель, Б.Клевець, П.Хомин, серед відомих загальнонаукових принципів найважливішими для формування облікової політики є: системність, комплексність, науковість, обґрунтованість, раціональність, ефективність, цілісність, несперечливість, цілеспрямованість, сумісність особистих, регіональних, державних інтересів тощо [78, 106].

Практична реалізація принципів здійснюється за допомогою методів.

Методи бухгалтерського обліку - це способи і прийоми, за допомогою яких господарські операції відбиваються в обліку. Методи – це способи вирішення конкретних завдань, які постають перед підприємством при веденні бухгалтерського обліку. Вибрати метод означає вибрати облікову оцінку вартості активів, капіталу, зобов'язань, доходів і витрат, що припускають П(С)БО.

Як система прийомів практичного освоєння дійсності, метод бухгалтерського обліку полягає у первинному спостереженні (документування і інвентаризація), вартісному вимірі (оцінка і калькулювання), поточному групуванні (рахунки і подвійний запис), підсумковому узагальненні (баланс і звітність) [93]. Для облікової політики вибір методу означає вибір методу оцінки того чи іншого об’єкту обліку, вибір методу амортизації та ін. На конкретному підприємстві методи обираються залежно від зовнішніх умов, особливостей діяльності підприємства, цілей і завдань управління тощо.

Використання того чи іншого методу передбачає здійснення низки процедур, тобто метод може розглядатись як сукупність певних процедур, дій відповідно встановленому порядку ведення бухгалтерського обліку. Наприклад, методи нарахування амортизації забезпечуються такими процедурами (обліковими діями), як складання розрахунків у вигляді певних документів, обчислювальні дії, використання рахунків синтетичного і аналітичного обліку, узагальнення даних в обраних регістрах обліку.

Кожний з методів можна ув’язати з виконанням певних процедур. Процедури бухгалтерського обліку - це організаційно-технічні способи ведення бухгалтерського обліку і складання звітності. Такі процедури є обов’язковими, тому вони є однією з складових облікової політики і враховуються при її формуванні.

Складові облікової політики, за якими існують альтернативні варіанти, є її елементами. Всі принципи, методи та процедури, пов’язані з обліком або оцінкою активів, капіталу, зобов’язань, доходів, витрат, за якими нормативними документами передбачено вибір варіантів, підприємство відображає в своїй обліковій політиці.

Приклади основних елементів, які згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку підприємство може використовувати, формуючи свою облікову політику, наведено в табл. 2.

Таблиця 2 – Основні елементів облікової політики підприємства

Назва елементу облікової політики	Можливі варіанти принципів або методів обліку, передбачені національними стандартами
П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності"
Поріг суттєвості	Стандартом не регламентовано, встановлюється підприємством самостійно. Рекомендації щодо встановлення порогу суттєвості наведено в листі Міністерства фінансів України від 29.07.2003 № 304230-04108
П(С)БО 2 "Баланс"
Тривалість операційного циклу	Самостійно встановлюється підприємством
П(С)БО 7 "Основні засоби"
Термін корисного використання об'єкта основних засобів	Самостійно встановлюється підприємством
Методи нарахування амортизації основних засобів	— прямолінійний; — зменшення залишкової вартості; — прискореного зменшення залишкової вартості; — кумулятивний; — виробничий
Методи амортизації інших необоротних матеріальних активів	— прямолінійний; — виробничий; — метод нарахування 50 % вартості в першому місяці використання об'єкта і решти 50 % амортизованої вартості в місяці їх вилучення з активів (списання з балансу)*; — метод нарахування 100 % вартості в першому місяці використання об'єкта*
* Застосовується лише стосовно малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних фондів разом із прямолінійним та виробничим методами амортизації
Величина вартісного критерію приналежності матеріального активу до малоцінних необоротних	Стандартом не регламентовано, але її може бути встановлено підприємством самостійно
П(С)БО 8 "Нематеріальні активи"
Термін корисного ви­користання нематеріальних активів	Самостійно встановлюється підприємством
Методи амортизації нематеріальних активів	— прямолінійний; — зменшення залишкової вартості *; — прискореного зменшення залишкової вартості *; — кумулятивний *; — виробничий *
* Метод амортизації нематеріального активу вибирається підприємством виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, амортизація нараховується за прямолінійним методом
П(С)БО 9 "Запаси"
Одиниця обліку запа­сів	— найменування; — однорідна група (вид)
Методи оцінки вибуття запасів	— ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; — середньозваженої собівартості; — собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); — нормативних витрат; — ціни продажу*
* Застосовується підприємствами роздрібної торгівлі та громадського харчування
Метод обліку транспортно-заготівельних витрат	— шляхом, прямого списання транспортно-заготівельних витрат до первісної вартості одиниці запасів, що придбаваються (за можливості точного розподілу (віднесення); — за середнім відсотком (при узагальненні суми транспортно-заготівельних витрат на окремому субрахунку з подальшим їх розподілом)
П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість"
Методи визначення величини резерву сумнівних боргів	— виходячи з платоспроможності окремих дебіторів; — на підставі класифікації дебіторської заборгованості; — виходячи з питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах подальшої оплати
П(С)БО 11 "Зобов'язання"
Створення забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат і платежів	— на оплату відпусток працівникам підприємства; — на додаткове пенсійне забезпечення; — на виконання гарантійних зобов'язань; — на реструктуризацію; — на виконання зобов'язань за обтяжливими контрактами тощо
П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції"
Методи відображення фінансових інвестицій залежно від їх виду	— за справедливою вартістю; — за собівартістю інвестиції з урахуванням зменшення корисності; — участі в капіталі
П(С)БО 13 "Фінансові інструменти"
Методи визнання і оцінки фінансових активів, зобов'язань та інструментів власного капіталу	— за фактичною собівартістю; — за справедливою вартістю; — за амортизованою собівартістю
П(С) БО 15 "Дохід"
Методи оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг	— вивчення виконаних робіт; — визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, в загальному обсязі послуг, які має бути надано; — визначення питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв'язку з наданням послуг, у загальній очікуваній вартості таких витрат
П(С)БО 16 "Витрати"
Методи калькулювання виробничої собівар-тості продукції, робіт, послуг	Самостійно обираються підприємством
Перелік і склад статей калькулю-вання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)	Самостійно визначаються підприємством
Перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат	Самостійно встановлюються підприємством
База розподілу загальновиробничих змінних та розподі-лених постійних загальновиробничих витрат	Самостійно обираються підприємством: — години роботи; — заробітна плата; — обсяг діяльності; — прямі витрати тощо
П(С)БО 18 "Будівельні контракти"
Методи визначення ступе­ня завершеності робіт за будівельним контрактом	— вимірювання та оцінка виконаної роботи; — співвідношення обсягу завершеної частини робіт та їх загального обсягу за будівельним контрактом у натураль­ному вимірі; — співвідношення фактичних витрат із початку виконання будівельного контракту до дати балансу та очікуваної (кошторисної) суми загальних витрат за контрактом
База розподілу загальновиробничих витрат при нормальній потужності	— Самостійно обираються підприємством: — прямі витрати; — обсяги доходів; — прямі витрати на оплату праці; — відпрацьований будівельними машинами та механізмами час тощо
П(С)БО 20 "Консолідована фінансова звітність"
Погодження облікової політики групи підприємств	Порядок погодження облікової політики групи підприємств для цілей складання консолідованої фінансової звітності*
*Консолідовану фінансову звітність групи підприємств складають з використанням єдиної облікової політики для подібних операцій та інших подій за схожих обставин. У разі неможливості застосування єдиної облікової політики, про це повідомляється у примітках до консолідованої фінансової звітності.
П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів"
Застосування чи незасто-сування для перерахунку доходів, витрат і руху грошових коштів середньозваженого валютного курсу відповідного місяця	Установлюється підприємством самостійно
П(С)БО 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних осіб"
Перелік пов'язаних сторін	— материнське (холдингове) та його дочірні підприємства; — спільне підприємство та контрольні учасники спіль­ної діяльності; — підприємство-інвестор та його асоційовані підприємства; — підприємства та фізичні особи, які здійснюють контроль або суттєво впливають на це підприємство, а також близькі члени сім'ї кожної такої фізичної особи; — підприємства та його керівники, інші особи, які належать до провідного управлінського персоналу підприємства, а також близькі члени сім'ї таких осіб
Методи оцінки активів або зобов'язань в операціях пов'язаних сторін	— порівняльної неконтрольованої ціни; — ціни перепродажу; — "витрати плюс"; — балансової вартості
П(С)БО 26 "Виплати працівникам"
Програми виплат інструментами власного капіталу підприємства	Підприємству слід розкривати облікову політику стосовно виплат за кожною з таких програм
П(С)БО 29 "Фінансова звітність за сегментами"
Види сегментів та їх пріоритетність	Обліковою політикою підприємства визначаються види сегментів, пріоритетний вид сегмента, засади ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках
П(С)БО 31 "Фінансові витрати"
Прийняття рішення про капіталізацію фінансових витрат	Підприємство в обліковій політиці може передбачати капіталізацію витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу
Визначення суттєвості операційного циклу	Підприємство самостійно визначає тривалість у роках (місяцях) суттєвого операційного циклу для віднесення активів до кваліфікаційних чи некваліфікаційних