Капіталізація фінансових витрат

У разі безпосереднього позичання коштів з метою створення кваліфікаційного активу сумою фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу, є фактичні, визнані у звітному періоді, фінансові витрати, які пов'язані з цим запозиченням (за вирахуванням доходу від тимчасового фінансового інвестування запозичених коштів).

Якщо запозичення безпосередньо не пов'язані зі створенням кваліфікаційного активу, то сума фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу, є добутком норми капіталізації та середньозважених витрат на створення кваліфікаційного активу (з урахуванням витрат на створення такого кваліфікаційного активу на початок звітного періоду, включаючи раніше капіталізовані фінансові витрати).

У разі наявності запозичень, безпосередньо пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу, та інших запозичень, які безпосередньо не пов'язані зі створенням кваліфікаційного активу, сума фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу, визначається у такому порядку:

- визначається сума фінансових витрат у порядку, передбаченому пунктом 6 П(С)БО 31;

- визначається добуток норми капіталізації фінансових витрат (яка визначається за вирахуванням непогашених запозичень, безпосередньо пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу) та середньозважених витрат, безпосередньо пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу (за вирахуванням непогашених запозичень, безпосередньо пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу);

- складанням сум фінансових витрат, визначених за розрахунками згідно з підпунктами 8.1 і 8.2 пункту 8 П(С)БО 31, установлюється загальна сума фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу.

Капіталізація фінансових витрат призупиняється на період, у якому на суттєвий час зупинилось виконання робіт зі створення кваліфікаційного активу.

На період зупинення виконання робіт фінансові витрати, пов'язані з утриманням частково завершених кваліфікаційних активів, визнаються фінансовими витратами того звітного періоду, за який їх нараховано.

Капіталізація фінансових витрат не призупиняється на період:

- здійснення технічної та адміністративної роботи.

- тимчасового затримання робіт зі створення кваліфікаційного активу, що є необхідною складовою процесу його створення.

Капіталізація фінансових витрат припиняється, якщо створення кваліфікаційного активу завершено.

 

 

Тема 8. Облікова політика щодо капіталу і зобов'язань

 

8.1. Інформація про капітал, що розкривається в обліковій політиці

8.2. Облікова політика щодо довгострокових та поточних зобов'язань

 

Нормативно-правові документи

1. П(С)БО 5 „Звіт про власний капітал”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87 зі змінами і доповненнями.

2. П(С)БО 11 „Зобов’язання”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. №20 зі змінами і доповненнями.

 

Інформація про капітал, що розкривається

В обліковій політиці

 

У Наказі про облікову політику підприємства може передбачатися створення різних цільових фондів підприємства, визначаючи правила їхнього створення, витрати, контролю й обліку. Це можуть бути:

- фонд виробничого розвитку,

- фонд матеріального заохочення,

- різні соціальні цільові фонди;

- виробничо-інноваційні фонди, у тому числі для підтримки наукових досліджень і дослідно-конструкторських розробок (НДДКР).

У наказі про облікову політику слід зазначити порядок розподілу прибутку звітного періоду:

1. Чистий прибуток підприємства в звітному році може направлятись на розширене відтворення (придбання додаткового устаткування і матеріалів, запуск досвідченого виробництва, здійснення маркетингової розробки ринку для нових товарів підприємства і т.п.).

2. За рахунок чистого прибутку може здійснюватись виплата дивідендів засновникам.

Облікова політика щодо довгострокових та поточних зобов'язань

У наказі про облікову політику щодо зобов'язань повинні розкриватися:- класифікація зобов'язань;- види і порядок формування забезпечень майбутніх витрат і платежем. З метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на: - довгострокові; - поточні; - забезпечення; - непередбачені зобов'язання. - доходи майбутніх періодів.До довгострокових зобов'язань належать: - довгострокові кредити банків; - інші довгострокові фінансові зобов'язання; - відстрочені податкові зобов'язання; - інші довгострокові зобов'язання. Поточні зобов'язання включають: - короткострокові кредити банків; - поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями; - короткострокові векселі видані; - кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги; - поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, - за розрахунками з бюджетом, - за розрахунками з позабюджетних платежів, - за розрахунками зі страхування, - за розрахунками з оплати праці, - за розрахунками з учасниками, - за розрахунками із внутрішніх розрахунків;- інші поточні зобов'язання. Забезпечення створюються для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на: - виплату відпусток працівникам; - додаткове пенсійне забезпечення; - виконання гарантійних зобов'язань; - реструктуризацію, виконання зобов'язань при припиненні діяльності; - виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо. Суми створених забезпечень визнаються витратами (за винятком суми забезпечення, що включається до первісної вартості основних засобів відповідно до П(С)БО 7). Забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов'язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію створюється у разі наявності затвердженого керівництвом підприємства плану реструктуризації з конкретними заходами, строками їх виконання та сумою витрат, що будуть зазнані, й після початку реалізації цього плану. Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов'язання, на дату балансу. Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію визначається за сумою прямих витрат, які не пов'язані з діяльністю підприємства, що триває. Забезпечення довгострокових зобов'язань визнаються у сумі їх теперішньої вартості. Забезпечення щодо обтяжливого контракту визначається в сумі неминучих витрат, пов'язаних з його виконанням. Сума неминучих витрат, пов'язаних з виконанням обтяжливого контракту, визначається за найменшою з двох величин: витрат на виконання контракту або витрат на сплату неустойки (штрафів, пені) за невиконання контракту. Витрати на виконання обтяжливого контракту оцінюються за різницею між витратами на його виконання і доходами (втратами) від виконання іншого контракту, укладеного з метою мінімізації втрат від виконання обтяжливого контракту. Забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створено.Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та, у разі потреби, коригується (збільшується або зменшується). У разі відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов'язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню.Після завершення робіт з демонтажу, переміщення об'єктів основних засобів та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, у стан, придатний для подальшого використання, залишок (недостатність) забезпечення на відновлення земельних ділянок визнається іншим операційним доходом (іншими операційними витратами).

 

Змістовий модуль 3. Облікова політика