Об’єкти та елементи облікової політики щодо оподаткування



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Об’єкти та елементи облікової політики щодо оподаткування



Прийняття Податкового кодексу України суттєво змінило правила оподаткування і тим самим вплинуло на облікову політику підприємств. Проаналізуємо, які положення на вимогу податкового кодексу слід відобразити в обліковій політиці підприємства і як вони впливають на політику з фінансового обліку.

Кожен з розглянутих вище принципів, методів і процедур можна використовувати не тільки в фінансовому, а і в податковому обліку.

Об’єктами облікової політики щодо оподаткування є:

- діяльність підприємства в цілому;

- окремі господарські операції та об’єкти обліку;

- техніка ведення обліку.

Стосовно підприємства в цілому облікова політика передбачає можливість вибору спрощеної системи оподаткування, якщо чисельність працівників, розміри підприємства та обсяги його діяльності відповідають умовам, встановленим законодавством. За умови відповідності встановленим критеріям підприємство може бути платником податків за загальною системою оподаткування, а може зареєструватись як платник єдиного податку.

Положеннями Податкового кодексу також передбачено можливість вибору щодо реєстрації підприємства платником податку на додану вартість. У випадку, якщо підприємство не підлягає обов’язковій реєстрації як платник ПДВ згідно зі ст. 181 Податкового кодексу, воно може зареєструватись як платник ПДВ за своїм добровільним рішенням відповідно до ст. 182 Податкового кодексу.

Серед об’єктів обліку, стосовно яких згідно з положеннями Податкового кодексу є можливість вибору одного з альтернативних варіантів, можна визначити наступні об’єкти та елементи облікової політики.

1. Основні засоби:

- термін корисного використання – визначається для кожного об’єкта основних засобів за рішенням спеціально створеної комісії; він не може бути менше за мінімальний, встановлений у п.145.1 Податкового кодексу, тобто може відрізнятись від терміну, що застосовується у бухгалтерському обліку;

- вартісна межа віднесення активів до малоцінних необоротних – з 2012 р. встановлена Податковим кодексом на рівні 2500 грн., хоча згідно з П(С)БО 7 підприємства мають право встановлювати вартісну межу самостійно;

- ліквідаційна вартість – встановлюється за кожним окремим об’єктом, від цього буде залежати нарахування амортизації. До 01.04.2011 р. податкові правила не вимагали встановлення ліквідаційної вартості, як це здійснювалось завжди у бухгалтерському обліку;

- метод нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних матеріальних активів – для цілей оподаткування може бути обраний один з методів, дозволених П(С)БО 7, але не обов’язково той, що використовується у бухгалтерському обліку;

- переоцінка – в обліковій політиці відображається тільки порядок бухгалтерської переоцінки, її результати не слід використовувати для цілей оподаткування. Податкова переоцінка носить характер індексації, не відображається у бухгалтерському обліку і може не описуватись в обліковій політиці.

2. Нематеріальні активи:

- термін корисного використання - визначається для кожного об’єкта наказом по підприємству при визнанні цього об’єкту активом;

- ліквідаційна вартість – аналогічно з основними засобами, встановлюється за кожним окремим об’єктом;

- методи нарахування амортизації - для цілей оподаткування може бути обраний один з методів, передбачених для основних засобів.

3. Запаси

- методи оцінки запасів при їх вибутті – для цілей оподаткування може застосовуватись один з методів, передбачених П(С)БО 9;

- порядок обліку транспортно-заготівельних витрат – впливає на собівартість реалізованого товару.

4. Дебіторська заборгованість:

- створення резерву сумнівних боргів – Податковий кодекс не встановлює альтернативи: витрати визнаються у сумі безнадійної дебіторської забор-гованості, що принципово відрізняється від правил, встановлених П(С)БО 10.

5. Облік зобов’язань:

- створення забезпечень – на відміну від П(С)БО 11 Податковий кодекс створення забезпечень не передбачає.

6. Доходи:

- тривалість операційного циклу виготовлення продукції – встановлюється для тривалих виробничих процесів, для яких передбачений особливий порядок визнання доходів і витрат;

- порядок визначення ступеня завершеності для визначення доходу від виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з тривалим технологічним циклом – відповідно до п. 137.3 Податкового кодексу.

7. Витрати:

- перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт. послуг) – на відміну П(С)БО 16 до виробничої собівартості для цілей оподаткування не відносять загальновиробничі витрати, тому слід ретельно визначити статті витрат, що включаються до податкової собівартості;

- норми витрат по браку – встановлюються підприємством самостійно згідно з п.138.7 Податкового кодексу;

- період створення кваліфікаційних активів – може визначатись підприєм-ством самостійно, але рекомендовано вважати його більшим, ніж 3 місяця.

8. Відстрочені податки:

- періодичність визначення відстрочених податків – за власним рішенням підприємства може дорівнювати 1 року, кварталу або місяцю.

Крім розглянутих об’єктів, податковий і фінансовий облік розрізняються як за первинними документами, так і за обліковими регістрами, звітними документами (їх формами та термінами подачі).

На сьогодні підприємства мають право самостійно приймати рішення щодо техніки формування інформації про доходи та витрати для оподаткування. Накопичування такої інформації може здійснюватись у регістрах бухгалтерського обліку або шляхом ведення окремих регістрів без записів в системі рахунків бухгалтерського обліку.

 

Складання і подання податкової звітності

Складання податкової звітності (декларацій, розрахунків) та подання її податковим органам здійснює головний бухгалтер підприємства або його заступник, які несуть відповідальність за достовірність наданої інформації, правильність нарахування податків, зборів та обов’язкових платежів, своєчасність подання звітності та сплати податків до бюджету.

Згідно з Податковим кодексом підприємства-платники податку зобов'язані подавати податковому органу за місцем свого знаходження податкову декларацію. Подання декларації здійснюється щомісяця або щокварталу.

Якщо підприємство зареєструвалось як платник ПДВ, воно складає Податкову декларацію з податку на додану вартість і подає її за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю або кварталу. Податкову декларацію з ПДВ подають за двома формами: повною або скороченою.

Податкову декларацію з податку на прибуток підприємства складають за формою, затвердженою Державною податковою адміністрацією України. Звітним періодом є квартал, півріччя, три квартали або рік.

Терміни подання декларацій встановлені Державною податковою адміністрацією України.

Складовою облікової політики підприємства є визначення конкретних умов складання і подання звітності відповідно до законодавства (виконавці, терміни складання, затвердження й подання звітності, способи подання користувачам і т.д.).

Податкова звітність має бути відображена у плані-графіку складання і подання звітності підприємства (табл. 9), який має оформлюватися додатком до наказу про облікову політику.

Тема 11. Зміна облікової політики й облікових оцінок

 

11.1. Зміна облікової політики

11.2. Зміна облікових оцінок

11.3. Виправлення помилок у фінансової звітності

Нормативно-правові документи

1. П(С)БО 6 „Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах” від 28.05.99 №137 із змінами і доповненнями.

 

Зміна облікової політики

 

Облікова політика підприємства приймається на кілька років і не повинна змінюватися щорічно. В Україні це визначається принципами бухгалтерського обліку, а саме принципом послідовності.

Особливе значення в питанні формування облікової політики є можливість її зміни. Доцільність зміни того чи іншого параметра комісія має встановити під час обов’язкової річної інвентаризації, а якщо їх розробляє аудиторська фірма, — під час аудиторської перевірки.

При цьому слід пам’ятати, що такі зміни можливі у випадках, передбачених пунктом 9 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» (рис. ).

Всі зміни облікової політики оформлюються у тому ж порядку, що й вже прийнята облікова політика.

Вплив зміни облікової політики на події й операції минулих періодів відображається у звітності шляхом:

• коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

• повторного надання порівняльної інформації стосовно попередніх звітних періодів.

Зміна облікової політики, вибір відображення впливу зміни на облікову політику повинні бути розкриті й обґрунтовані у примітках до фінансової звітності за поточний звітний період.

 

       
   
Зміни в обліковій політиці можливі, якщо
 
 

 

 

           
 
змінюються статутні вимоги (при внесенні змін до статуту підприємства у випадку реорганізації, зміни видів діяльності тощо)
 
змінюються вимоги органу, що виконує функції державного регулювання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності (у випадку внесення змін чи доповнень до П(С)БО, затвердження нового П(С)БО)
 
зміни облікової політики забезпечать більш достовірне відображення подій або операцій у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності (зміни облікової політики за ініціативою підприємства потре-бують обґрунтування).  

 


Рис. 3.5 - Зміни облікової політики підприємства

 

Приклад. Підприємство змінило облікову політику щодо застосування методів амортизації основних засобів. Унаслідок перерахування амортизації по новому методу виявлено, що в звітності за попередній рік надлишкове нарахування амортизації складало 25 тис. грн.

Необхідно внести зміни:

- у балансі на початок звітного періоду - у рядках 032 "Знос" (зменшення на 25 тис. грн), 030 "Залишкова вартість" (збільшення на 25 тис. грн), 350 "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)" (збільшення на 25 тис. грн).

- у звіт про власний капітал - по рядку 020 "Зміна облікової політики", графа 8 "Нерозподілений прибуток", необхідно проставити суму в 25 тис. грн.

У разі зміни в обліковій політиці підприємству у примітках до звітності слід розкривати:

- причини та суть зміни.

- суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року або обгрунтування неможливості її достовірного визначення.

- факт повторного подання порівнянної інформації у фінансових звітах або недоцільність її перерахунку.

Облікова політика застосовується щодо подій і операцій з моменту їх виникнення, тобто визначається вплив її зміни на події минулих періодів, за винятком випадків, коли зі зміною облікової політики суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно. У цьому випадку облікова політика поширюється тільки на події й операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики (п. 13 П(С)БО 6).

Таким чином, зміна облікової політики тягне за собою перерахунок прибутків за всі попередні періоди діяльності підприємства, що зайвий раз підтверджує надзвичайну важливість науково обґрунтованого, професійного підходу до її встановлення.

Не вважається зміною облікової політики встановлення облікової політики для:

- подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;

- подій або операцій, які не відбувалися раніше.

 

Зміна облікових оцінок

 

Не слід плутати зміну облікової політики зі зміною визначення облікових оцінок. Наприклад, зміну характеру діяльності підприємства, застосування нових видів сировини й матеріалів спричиняють не зміна облікової політики, а її встановлення. У цьому випадку ми маємо справу не зі зміною облікової політики, а із зміною облікових оцінок.

Облікова оцінка - це попередня оцінка, що використовує підприємство з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами.

Як правило, облікова оцінка базується на досвіді та даних попередніх періодів. Облікова оцінка може застосовуватись для встановлення терміну корисного використання необоротних активів для нарахування амортизації, визначення розміру резерву сумнівних боргів, суми забезпечень, встановлення справедливої вартості та ін.

Облікова оцінка може переглядатися, якщо змінюються обставини, на яких базувалася ця оцінка, чи отримана додаткова інформація. Встановлення таких змін на практиці — досить складна справа, яка потребує ретельного обміркування. Якщо неможливо розрізнити зміну облікової політики та облікових оцінок, то це розглядається й відображається як зміна облікових оцінок.

Якщо облікова оцінка змінюється, то не потрібно коригувати прибуток і повторно надавати інформацію про попередні звітні періоди для порівняння. Зміни облікових оцінок впливають тільки на майбутнє і не стосуються минулого. Наприклад, перегляд терміну корисного використання основних засобів вплине на суму амортизаційних нарахувань у поточному та майбутніх періодах на протязі терміну експлуатації, який ще залишається.

Наслідки зміни в облікових оцінках варто включати до тієї самої статті звіту про фінансові результати, що раніше застосовувалася для відображення доходів чи витрат, пов'язаних з об'єктом такої оцінки. Наслідки зміни облікових оцінок варто включати до звіту про фінансові результати у тому періоді, у якому відбулася зміна, а також і в наступних періодах, якщо зміна впливає на ці періоди.

Підприємству слід розкривати зміст і суму змін в облікових оцінках, які мають суттєвий вплив на поточний період або, як очікується, суттєво будуть впливати на майбутні періоди.

Приклад. Підприємство переглянуло платоспроможність дебіторів по термінах погашення дебіторської заборгованості від 6 місяців до року. У результаті перегляду прийняті рішення про відрахування в резерв сумнівних боргів 20 % а не 10 %, що нараховувалися раніше. У примітках варто відбити зміну розміру відрахувань у резерв сумнівних боргів як зміну облікової оцінки і нараховувати в наступних звітних періодах (до зміни облікової оцінки) до резерву сумнівних боргів 20 % такої дебіторської заборгованості.

 

Виправлення помилок

 

Виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).

Виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності.

У випадку наявності помилок, допущених у попередніх звітних періодах, у примітках необхідно відбити зміст і суму помилок, а також статті фінансових звітів минулих періодів, що перераховуються з метою повторного представлення відповідної порівняльної інформації, факт повторного оприлюднення виправлених фінансових звітів або недоцільність повторного оприлюднення.

Приклад. Підприємством торік нараховані дивіденди в сумі 1000 грн і відбиті в обліку записом Дт 92 "Адміністративні витрати" Кт 671 "Розрахунки по нарахованих дивідендах". Неправильне відображення операції привело до завищення адміністративних витрат (на 1000 грн) і до заниження податку на прибуток від звичайної діяльності на 250 грн. Це привело до завищення нерозподіленого прибутку на кінець минулого року на 250 грн.

Необхідно зробити коригування залишку нерозподіленого прибутку у Звіті про власний капітал і розкрити в примітках інформацію про виправлення помилки.

II. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Контрольні питання для перевірки знань

1. Поняття облікової політики.

2. Значення облікової політики.

3. Рівні облікової політики, її суб’єкти та об’єкти.

4. Нормативно-правове регулювання облікової політики.

5. Сутність і характеристика складових облікової політики підприємства.

6. Самостійність підприємства у формуванні облікової політики.

7. Зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на облікову політику підприємства.

8. Мета і завдання, що стоять перед обліковою політикою підприємства.

9. Характеристика принципів, методів і процедур в обліковій політиці.

10. Елементи облікової політики та їх розкриття.

11. Етапи формування облікової політики підприємства.

12. Охарактеризуйте дії на кожному етапі формування облікової політики підприємства.

13. Документальне оформлення облікової політики.

14. Структура наказу про облікову політику підприємства.

15. Додатки до наказу про облікову політику.

16. Розробка робочого плану рахунків бухгалтерського обліку.

17. Вибір форми бухгалтерського обліку.

18. Облікова політика щодо основних засобів.

19. Визначення операційного циклу підприємства.

20. Встановлення вартісного критерію віднесення необоротних активів до основних засобів або МНМА

21. Облікова політика щодо інших необоротних матеріальних активів.

22. Вибір методу нарахування амортизації основних засобів.

23. Умови проведення переоцінки необоротних активів.

24. Інформація про нематеріальні активи, що розкривається у фінансовій звітності.

25. Облікова політика стосовно фінансових інвестицій.

26. Інформація про запаси, що розкривається в обліковій політиці.

27. Вибір методу оцінки запасів при вибутті.

28. Оцінка незавершеного виробництва.

29. Облікова політика щодо дебіторської заборгованості підприємства.

30. Зміст облікової політики щодо виробничих витрат та калькулювання собівартості продукції.

31. Облікова політика щодо виробничих витрат.

32. Методи обліку витрат.

33. Калькулювання собівартості продукції за обліковою політикою.

34. Порядок обліку та база розподілу загальновиробничих витрат

35. Облікова політика щодо доходів звітного періоду.

36. Формування інформації про витрати періоду за обліковою політикою.

37. Капіталізація фінансових витрат.

38. Інформація про капітал, що розкривається в обліковій політиці.

39. Облікова політика щодо довгострокових та поточних зобов'язань.

40. Розкриття інформації про пов’язані сторони.

41. Порядок визначення звітних сегментів.

42. Формування звітності за сегментами .

43. Особливості політики щодо управлінського обліку та внутрішньої звітності.

44. Порядок впровадження форм управлінської (внутрішньої) звітності

45. Особливості облікової політики щодо оподаткування.

46. Об’єкти та елементи облікової політики щодо оподаткування.

47. Зміна облікової політики підприємства.

48. Зміна облікових оцінок.

49. Виправлення помилок у фінансовій звітності

50. Порядок внесення змін в облікову політику.

Тестові завдання для перевірки знань

1. Відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” облікова політика - це:

а) сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності;

б) сукупність способів і прийомів організації обліку на підприємстві;

в) сукупність способів, методів і процедур ведення фінансового, управлінського і податкового обліку.

 

2. Завдання, необхідні для організації бухгалтерського обліку можуть бути вирішені шляхом:

а) поділу функцій співробітників, складання форм внутрішньої звітності окремими підрозділами;

б) створення служби внутрішнього аудита або залучення аудиторських фірм не тільки для підтвердження річної звітності, але й для проведення перевірки правильності чинених операцій, як з юридичної, так і з фінансової точки зору незалежним аудитором з ініціативи організації;

в) проведення періодичних атестацій професійних якостей співробітників;

г) усі перераховані вище.

 

3. Під обліковою політикою підприємства розуміється сукупність:

а) методів калькулювання собівартості;

б) способів ведення бухгалтерського обліку;

в) методів обліку витрат на виробництво;

г) прийомів обробки інформації.

 

4. До способів ведення бухгалтерського обліку в підприємстві відносять прийоми:

а) систематичне та хронологічне спостереження (документація та інвентаризація);

б) вимірювання економічних процесів і господарських засобів (оцінка та калькуляція);

в) реєстрація та класифікація даних обліку з метою їх систематизації (рахунки, подвійний запис та регістри);

г) узагальнення інформації та забезпечення нею потреб апарату управління (баланс, звітність, інформація для управління);

д) система умов та елементів побудови облікового процесу з метою отримання достовірної та своєчасної інформації про господарську діяльність підприємства і здійснення контролю за раціональним використанням виробничих ресурсів і готової продукції;

е) сукупність принципів, методів та процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності;

ж) усі перераховані вище.

 

5. Облікова політика підприємства формується:

а) керівником підприємства;

б) вищою організацією або органом, що створили підприємство;

в) головним бухгалтером;

г) головним бухгалтером і керівником фінансової служби.

 

6. Облікова політика затверджується:

а) керівником підприємства;

б) вищою організацією або органом, що створили підприємство;

в) головним бухгалтером;

г) головним бухгалтером і керівником фінансової служби.

 

7. При розробці облікової політики в обов'язковому порядку затверджуються:

а) спосіб відображення на рахунках господарських операцій;

б) робочий план рахунків;

в) форми первинних документів, що не є типовими;

г) форми для складання зовнішньої звітності;

д) порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань;

е) методи оцінки активів, капіталу й зобов'язань;

ж) правила документообігу;

з) адреси подання зовнішньої звітності;

к) порядок контролю над господарськими операціями.

 

8. При формуванні облікової політики виходять із допущень:

а) майнової відособленості;

б) незмінності облікової політики;

в) безперервності діяльності;

г) послідовності застосування;

д) ліквідності майна;

е) часової визначеності фактів господарської діяльності;

ж) раціональності побудови облікового процесу.

 

9. Облікова політика повинна відповідати вимогам:

а) своєчасності;

б) безперервності діяльності;

в) повноти;

г) обачності;

д) часової визначеності фактів господарської діяльності;

е) пріоритету змісту перед формою;

ж) несуперечності;

з) раціональності.

 

10. Під повнотою облікової політики розуміється забезпечення відображення в бухгалтерському обліку:

а) операцій, що формують прибуток;

б) операцій із продажу продукції, робіт, послуг;

в) усіх факторів господарської діяльності;

г) операцій по облікові витрат на виробництво;

д) операційних витрат.

 

11. Обачність означає застосування способів обліку, що забезпечують більшу готовність визнання в бухгалтерському обліку:

а) витрат і зобов'язань;

б) доходів і активів;

в) пасивів і активів;

г) доходів і втрат.

 

12. Несуперечливість облікової політики підприємства полягає в забезпеченні тотожності даних:

а) аналітичного обліку оборотам і залишкам по рахунках синтетичного обліку на останній календарний день кожного місяця;

б) бухгалтерської звітності синтетичному й аналітичному обліку;

в) хронологічного й систематичного обліку;

г) хронологічного обліку показникам бухгалтерської звітності.

 

13. Під раціональністю розуміють ощадливе ведення обліку, виходячи з:

а) розмірів організації;

б) масштабів діяльності організації;

в) оперативності одержання бухгалтерської інформації;

г) розмірів організації й масштабів її діяльності;

д) витрат на одержання звітної інформації;

е) умов господарської діяльності й величини організації.

14. Пріоритет змісту над формою — це орієнтування при відображенні фактів господарської діяльності не стільки на їхню правову форму, скільки на:

а) тотожність синтетичного й аналітичного обліку;

б) повноту заповнення реквізитів первинних документів;

в) їхній економічний зміст й умови господарювання.

 

15. Істотними зізнаються способи ведення бухгалтерського обліку, без знання про застосування яких оцінка діяльності підприємства зацікавленими користувачами:

а) неможлива;

б) можлива.

 

16. Істотні способи ведення бухгалтерського обліку повинні розкриватися в:

а) балансі;

б) звіті про фінансові результати;

в) звіті про рух грошових коштів;

г) звіті про власний капітал;

д) пояснювальній записці до річної фінансової звітності

е) в усіх перерахованих вище.

 

17. При формуванні облікової політики до способів ведення бухгалтерського обліку відносять:

а) способи нарахування амортизації основних засобів, нематеріальних і інших активів;

б) приймання обробки облікової інформації;

в) способи оцінки матеріально-виробничих запасів, товарів, незавершеного виробництва й готової продукції;

г) критерії визнання доходів і витрат по видах діяльності

д) методи виявлення й виправлення помилок.

 

18. Операційний цикл – це:

а) проміжок часу між відпуском сировини у виробництво і випуском готової продукції з виробництва;

б) проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності і отриманням грошових коштів (еквівалентів грошових коштів) від реалізації випущеної з них готової продукції або товарів, послуг;

в) проміжок часу між оплатою вартості сировини і отримання грошових коштів від продажу товарів (робіт, послуг).

 

19. Поріг суттєвості – це:

а) абсолютна або відносна величина, яка є кількісною ознакою суттєвості облікової інформації;

б) абсолютна величина, яка є кількісною ознакою суттєвості облікової інформації;

в) відносна величина, яка є кількісною ознакою суттєвості облікової інформації.



Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; просмотров: 153; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.207.247.69 (0.023 с.)