Тема 2. Порядок формування та документування облікової політики

 

2.1. Процес формування облікової політики

2.2. Документальне оформлення облікової політики

2.3. Структура наказу про облікову політику

Нормативно-правові документи

1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. № 996 – XІV із змінами і доповненнями.

2. П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87 із змінами і доповненнями.

3. П(С)БО 6 „Виправлення помилок і зміни у фінансової звітності”, затверджений наказом міністерства фінансів України від 28.05.1999р. № 137 із змінами і доповненнями.

4. Лист Міністерства фінансів України від 21.12.2005 р. № 31-34000-10-5/27793 „Про облікову політику підприємства”.

Процес формування облікової політики

 

Процес формування облікової політики включає вибір методичних прийомів, процедур і способів організації та ведення бухгалтерського обліку із сукупності затверджених законодавчими та нормативними документами відповідно до особливостей господарської діяльності конкретного підприємства (рис. 6).

Оскільки відповідальність за організацію бухгалтерського обліку законодавством покладається на власника підприємств, до його повноважень входить також відповідальність за формування облікової політики.

 

 

Рис. 6. Алгоритм процесу формування облікової політики

 

Однак, на практиці власник підприємства може бути не обізнаним з питань бухгалтерського обліку або взагалі перекласти свої повноваження на особу, яка керує підприємством за контрактом. Тому формування облікової політики може здійснюватися:

1) головним бухгалтером і керівником підприємства;

2) головним бухгалтером із залученням відповідних спеціалістів;

3) внутрішнім аудитором або аудиторською службою;

4) створенням та наданням повноважень спеціальній комісії;

5) залученням спеціалізованої фірми (бухгалтерської, аудиторської, консалтингової тощо).

Облікова політика підприємства - це, насамперед, політика власника, тому саме він вирішує, які з перерахованих суб'єктів будуть формувати облікову політику. Якщо власників декілька (ТОВ, ПАТ тощо), облікова політика підприємства затверджується рішенням зборів засновників (учасників).

Формування облікової політики проходить кілька етапів. Узагальнення поглядів різних вчених дає можливість виділити таку послідовність її формування.

По-перше встановлюють предмет облікової політики для конкретного підприємства відповідно до сукупності об’єктів бухгалтерського обліку (фактів господарського життя). Залежно від складу об’єктів обліку, визначаються конкретні умови, явища і процеси, що впливають на облікову політику.

Далі здійснюється відбір потенційно придатних для використання підприємством способів ведення бухгалтерського обліку; відбір ведеться зі всього розмаїття теоретично можливих способів, відповідно до виявлених об’єктів обліку та факторів, що впливають на облікову політику.

Наступний етап полягає безпосередньо у виборі способів ведення обліку для даного підприємства; вибір здійснюється за допомогою перевірки кожного способу, який було обрано на минулому етапі системою відповідних критеріїв.

Після цього обрана облікова політика дістає відповідного оформлення, щоб відповідати формальним вимогам, і впроваджується в діяльність підприємства.

Але погляди та підходи фахівців, які докладно досліджують проблеми формування облікової політики підприємства, відрізняють, тому за змістом етапи мають деякі відмінності. На рис. 7 узагальнено підходи до визначення та змісту етапів формування облікової політики.

Саме у такій послідовності кожен етап є необхідним, а кожен попередній етап забезпечує здійснення наступного. Тільки проходження всіх вказаних етапів дозволить забезпечити ту облікову політику, що дозволить підприємству ефективно функціонувати.

При розробці й прийнятті облікової політики необхідно враховувати, що згідно з п. 2 ст. 8 Закону про бухгалтерський облік, „питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи), відповідно до законодавства та установчих документів”. Тобто, відповідальність за організацію обліку, у тому числі і формування облікової політики, несе власник підприємства або його керівник.

 

 

Рис. 7 - Послідовність формування облікової політики та зміст її етапів

Основну роботу з підготовки документу про облікову політику здійснює головний бухгалтер. Він ініціює питання до розгляду і разом зі своєю службою бере у ньому активну безпосередню участь. Розробка пропозицій, особливо щодо питань, які безпосередньо не стосуються бухгалтерського обліку та прийняття конкретних рішень, доречно покласти на спеціально створену комісію.

Оскільки ведення бухгалтерських операцій та складання фінансової звітності підприємства повинні базуватись на єдиних та незмінних методичних засадах, розроблення облікової політики слід завершити до 31 грудня, щоб з нового фінансового року працювати за встановленими правилами.

Комісія за участю всіх причетних до розроблення облікової політики спеціалістів приймає на своєму засіданні рішення щодо облікової політики (зміни окремих її положень). За формою облікова політика підприємства має вигляд наказу керівника (власника), Головний бухгалтер складає проект наказу і зі всіма додатками та розрахунками передає на затвердження власнику (керівнику) підприємства. Наказ набирає юридичної сили з дня його підписання власником (керівником) підприємства і є обов’язковим для виконання всіма службами і працівниками підприємства.

Можливий варіант, коли облікову політику (зміни до неї) розробляє внутрішній аудитор підприємства, аудиторська фірма разом з головним бухгалтером та іншими спеціалістами підприємства або ж, якщо така фірма веде облік на підприємстві, під керівництвом власника (керівника).