Поняття облікової політики суб’єкта господарювання та її документальне оформлення

Облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, яких дотримується підприємство під час складання фінансової звітності, враховуючи діючі нормативно-правові акти та особливості діяльності підприємства.

Облікову політику можна розглядати, з одного боку, як сукупність прийомів і методів, за допомогою яких здійснюється керівництво бухгалтерським обліком, з іншого — як сукупність конкретних методів і способів організації та форм бухгалтерського обліку, прийнятих підприємством на підставі загальних правил і особливостей господарської діяльності.

Для обрання облікової політики підприємства необхідно володіти обсягом знань, у складі яких:

1)знання нормативно-правових аспектів організації та ведення обліку

2)знання методологічних аспектів

3)знання технологічних аспектів.

Облікову політику підприємство визначає самостійно в особі його керівника та головного бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням з обов'язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської служби. Чинне законодавство надає широкі права стосовно формування облікової політики.

Підприємство самостійно визначає параметри та напрями облікової політики; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних методологічних засад та з урахуванням особливостей господарської діяльності й наявної технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми управлінського обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку тощо.

Обов’язковим додатком до наказу про облікову політику є робочий план рахунків бухгалтерського обліку, в якому зазначається лише ті синтетичні рахунки та субрахунки, які використовуються підприємством. Також, обов’язковим додатком до наказу про обл. політику під-ва є зведений графік документообігу, в якому зазначаються всі види документів, суб’єкти їх складання, а також час їх надходження до бухгалтерського під-ва.

 

Помилка у фінансовій звітності.

Помилка — це ненавмисне викривлення фінансової звітності.

МСА 240 (Відповідальність аудитора за рогляд шахрайства та помилок під час аудиторських перевірок фінансових звітів) визначає, що обман і помилка можуть виникнути внаслідок тих самих дій, які розрізняються лише за єдиним критерієм – наміром їх виконання. У МСА виділяють такі дії, які належать до помилки: математичні помилки або похибки, упущення фактів або їх неправильна інтерпретація, неправильне застосування облікової політики.

Основними причинами викривлень фінансової звітності є свідомі й несвідомі дії посадових осіб. Свідомі дії призводять до обману держави чи власників підприємств.

Несвідомі дії можуть бути наслідком недобросовісного ставлен­ня до виконання службових обов'язків під час підготовки інформації, що може призвести до виникнення перекручень, які можна назвати помилками. Помилки виникають з причин припущення арифметич­ної чи граматичної помилки в записах облікових даних або випад­кового пропуску записів господарських операцій чи документів, або відображення операцій без розкриття їхнього змісту.

Відхилення у ФЗ: від чинного законодавства, від нормат актів, в наслідок недотримання тотожності даних аналітичного і синтетичного обліку, невідповідність фактичної наявності активів, зобов’язань, капіталу обліковим даним.

Зведений графік документообігу

Своєчасне оформлення первинних документів, передача їх у встановленому порядку і терміни для відображення в бухгалтерському обліку здійснюється відповідно до затвердженого на даному підприємстві графіка документообігу.

Графік документообігу - це затверджений порядок опрацювання інформації, зазначеної в первинних документах. Він регламентує терміни складання, надання та опрацювання первинних документів; визначає перелік документів, час їх проходження та опрацювання, посадових осіб, відповіда-льних за складання документів; порядок передачі документів за інстанціями для опрацювання; термін надходження документів до бухгалтерії від комір-ників, майстрів та інших осіб; термін опрацювання і проходження документів всередині облікового відділу і завершення всіх робіт за звітний період до складання бухгалтерського балансу та звітності.

Графік документообігу розробляє головний бухгалтер, затверджується і вводиться в дію наказом керівника організації для того, щоб бути безумовно обов'язковим не тільки для облікових, але й для інших працівників, пов'яза-них з веденням обліку.

Зведений графік документообігу є обов’язковим додатком до наказу про обл. політику під-ва, в якому зазначаються всі види документів, суб’єкти їх складання, а також час їх надходження до бухгалтерського під-ва.

Внутрішній аудит

Внутрішній аудит — сукупність процедур щодо перевірки відповідності фактичного стану об’єкта аудиту нормативному. Мета і завдання внутрішнього аудиту полягає в забезпеченні збереження власності, економному використанні матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, виконанні завдань, нормативів, правильності ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності тощо. Служба внутрішнього аудиту є органом оперативного контролю виконавчих органів підприємства. Замовником внутрішнього аудиту є керівництво підприємства.

Основне завдання внутрішнього аудиту — забезпечити ефективність

функціонування всіх підрозділів підприємства на всіх рівнях управління,

також захистити законні майнові інтереси підприємства та його власників.

Внутрішній аудит вирішує наступні завдання:

-визначає систему контролю за активами, зобов’язаннями і власним капіталом підприємства;

-перевіряє відповідність цієї системи політиці підприємства;

-виконує експертну оцінку фінансово-господарських операцій;

-аналізує ситуації ризику тощо.

Об’єктами внутрішнього аудиту можуть бути: організація та ведення бухгалтерського обліку; достовірність складання i надання звітності; стан використання i збереження майна; забезпеченість фірми власними коштами; фінансова стiйкiсть підприємства; платоспроможність; система управління підприємством; якість роботи економічних i технічних служб; оподаткування i виконавча дисципліна; планування i стан внутрішньогосподарського контролю; нормування i стимулювання; організація i технологія виробництва; процеси господарської діяльності тощо;

Для належного виконання покладених на службу внутрішнього аудиту завдань і функцій необхідно керуватися такими принципами:

-незалежність: служба внутрішнього аудиту має бути незалежною від діяльності підрозділів, які вона перевіряє;

-професійна майстерність: аудиторські перевірки мають бути виконані на високому професійному рівні;

-доказовість: висновки аудитора повинні базуватися на основі документальних підтверджень здійснення того чи іншого господарського факту;

-чіткий вираз думки: аудиторський висновок має бути максимально точним і стислим.

Результати внутрішнього аудиту мають знайти відображення в аудиторському висновку, де викладаються виявлені недоліки, порушення та зловживання, а також невикористані резерви.

Важливим засобом створення ефективної системи внутрішнього контролю на підприємстві є підтримка взаємовідносин та обмін інформацією між зовнішніми і внутрішніми аудиторами.

 

Аудит фін. звітності

Аудит фінансової звітності - це процес, в ході якого аудитору надається можливість висловити думку відносно того, підготовлена чи відповідає фінансова звітність, по всіх чи істотно аспектів, відповідно чи до встановлених основами фінансової звітності.