Види документації аудитора на стадії проведення процедур отримання аудиторських доказів проведення аудиту ФЗ.

Робочі документи в роботі аудитора можна поділити на: постійні – клієнта постійно перевірятиме аудитор, тобто робочі документи з окремих питань ті, що виникають з року в рік(копіїї статутних і реєстраційних документів) та поточні - тобто ті, що містять інформацію про ауд перевірку поточних періодів (банк, каса)

Робочі документи – це записи, в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, отриману інформацію і висновки, винесені в результаті проведення аудиту. Робочі документи є власністю аудитора. Після закінчення перевірки робочі документи залишаються у аудитора, власністю якого вони є. Робочі документи можуть бути вилучені в аудитора за рішенням суду або слідчих органів.

Підсумкова документація складається з аудиторського висновку та додаткової документації, що передається замовникові.

За результатами аудиторської перевірки складаються аудиторський висновок та інша документація, що передається замовнику.

Аудиторський висновок – це офіційний документ, який складається в установленому порядку за результатами проведення аудиту і містить судження-оцінку аудитора стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Аудиторський висновок розрахований на широке коло користувачів.

Завершальним етапом аудиту є складання аудиторського висновку, який має відповідати вимогам Закону України «Про аудиторську діяльність» та національних нормативів аудиту.

Поняття активи та їх поділ на види

Активи (від лат. activus — діяльний, активний) — це ресурси, отримані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигід у майбутньому. Вони поділяються за багатьма класифікаційними ознаками, серед яких, з погляду бухгалтерського обліку, основними є такі: за формами функціонування (матеріальні, нематеріальні, фінансові активи); за характером участі у процесі обороту (необоротні та оборотні активи.); за ступенем ліквідності ( ліквідні, ліквідні й мало ліквідні).

Матеріальні активи — це засоби підприємства, які мають матеріально-речову форму. До групи матеріальних активів підприємства включають: основні засоби, незавершене будівництво, запаси.

Основні засоби — це сукупність засобів праці, які функціонують у незмінній натурально-речовій формі протягом періоду, більшого, ніж один рік від дати введення в експлуатаціюДо основних засобів належать: земля, будівлі,машини,а вартісну межу підприємство встановлює самостійно.

Незавершене будівництво — це вартість недобудованих об'єктів, споруд, будівництво яких здійснюють для власних потреб підприємства.

Запаси — це активи, які утримують з метою подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, управління підприємством чи які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу. До запасів відносять: виробничі запаси, тварин на вирощуванні й відгодівлі, незавершене виробництво, готову продукцію, товари.

Нематеріальні актива — це об'єкти довгострокового вкладення (більше року), що мають вартісну оцінку, але не є речовими цінностями (права користування природними ресурсами, майном, права на знаки для товарів і послуг, об'єкти промислової власності, авторські права, гудвіл тощо).

Фінансові активи — це група господарських засобів підприємства у формі готівкових коштів та інших фінансових інструментів, які належать підприємству. Фінансові інвестиції та дебіторська заборгованість можуть бути довгостроковими (з терміном повернення понад рік) і поточними (з терміном повернення до року). Фізичних та юридичних осіб, які мають заборгованість перед цим підприємством, називають його дебіторами.

Необоротні активи — це сукупність майнових цінностей, які багаторазово беруть участь у процесі господарської діяльності підприємства. До необоротних господарських засобів підприємства належать: основні засоби, капітальні інвестиції, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, інші необоротні активи.

Оборотні активи — це сукупність майнових цінностей, які обслуговують поточну господарську діяльність підприємства і повністю споживаються протягом одного операційного циклу, якщо він менший року, тому всю свою вартість одразу переносять на виготовлену з них продукцію.

Ліквідність активів підприємства — це ступінь можливості конвертування їх у грошову форму з метою своєчасного забезпечення платежів підприємства за поточними фінансовими зобов'язаннями. підприємства може набути грошової форми протягом місяця, то такий актив високоліквідний або абсолютно ліквідний, протягом 2—3 місяців — ліквідний, протягом 3—6 місяців — малоліквідний.

До абсолютно ліквідних активів належать кошти та їх еквіваленти, зокрема грошові кошти в національній та іноземній валютах в банках і касі, цінні папери тощо.

До ліквідних активів належать поточні фінансові вкладення та дебіторська заборгованість, виробничі запаси, готова продукція, товари.

До мало ліквідних активів належать основні засоби, незавершене будівництво, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів.

 

26. Види документації на стадії планування

На даному етапі здійснюється вибір підходу до аудиту. На основі отриманих результатів розробляється загальний план та програма аудиту. План аудиту є деталізованим документом, який складається з наступних частин:-опис характеру, часу та обсягу запланованих процедур оцінки ризиків в достатніх для оцінки ризиків суттєвих викривлень;-опис подальших аудиторських процедур на рівні тверджень для кожного суттєвого класу операцій, залишків на рахунках та їх розкриття;

-ін аудиторські процедури в межах проведення аудиту (напр. спілкування з юристами фірми-замовника).

Складання та виконання плану аудиту спрямоване на отримання достатніх та відповідних аудиторських доказів з метою зменшення аудиторського ризику. Підсумковим документом планування аудиту є Меморандум планування, який містить відомості щодо основних результатів та прийнятих рішень по всіх етапах планування.

Програма аудиту – це док,який містить перелік завдань у визначеній послідовності їх виконання, за результатами яких одержуються необхідні аудиторські докази.

Зобов’язання підприємства

Зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Зобов’язання – це обов’язок чи відповідальність діяти певним чином. Воно виникає тільки тоді, коли актив отримано, або коли підприємство укладає невідмовну угоду придбати актив.

Зобов’язання можуть бути монетарними і немонетарними. Монетарні зобов’язання відображають суму грошових коштів, що підлягають сплаті кредиторам, а немонетарні – зобов’язання поставити товари або надати послуги визначеної кількості та якості.

Зобов'язання підприємства поділяються на: довгострокові, поточні, забезпечення, непередбачені зобов'язання. До довгострокових зобов'язань належать: -довгострокові кредити банків;-інші довгострокові фінансові зобов'язання;-відстрочені податкові зобов'язання;-інші довгострокові зобов'язання.

Поточні зобов'язання включають: -короткострокові кредити банків; -поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями; -короткострокові векселі видані; -кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги; -поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;

-інші поточні зобов'язання.

Непередбачене зобов'язання - це: 1) зобов'язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю; або 2) теперішнє зобов'язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов'язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов'язання не можна достовірно визначити.

28. Види документації за стадіями проведення аудиту.

На кожному етапі проведення аудиту створюється певна документація.

На етапі планування на основі попередньо отриманої інформації розробляється загальний план та програма аудиту. План аудиту є деталізованим документом, який складається з наступних частин:

-опис характеру, часу та обсягу запланованих процедур оцінки ризиків в достатніх для оцінки ризиків суттєвих викривлень;

-опис подальших аудиторських процедур на рівні тверджень для кожного суттєвого класу операцій, залишків на рахунках та їх розкриття;

-ін аудиторські процедури в межах проведення аудиту (напр. спілкування з юристами фірми-замовника).

Складання та виконання плану аудиту спрямоване на отримання достатніх та відповідних аудиторських доказів з метою зменшення аудиторського ризику. Підсумковим документом планування аудиту є Меморандум планування, який містить відомості щодо основних результатів та прийнятих рішень по всіх етапах планування.

Програма аудиту – це док,який містить перелік завдань у визначеній послідовності їх виконання, за результатами яких одержуються необхідні аудиторські докази.

На завершальній стадії аудиту створюється звіт і висновок.

Аудиторський висновок – це офіційний документ, який складається в установленому порядку за результатами проведення аудиту і містить судження-оцінку аудитора стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Аудиторський висновок розрахований на широке коло користувачів.