Тема 2. Кримінально-процесуальне законодавство

План заняття

1. Загальна характеристика джерел кримінально-процесуального права.
2. Конституція України – нормативний акт прямої дії у сфері кримінального процесу.
3. Міжнародні договори (багатосторонні та двосторонні), згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, як джерело кримінально-процесуального права.
4. Чинний кримінально-процесуальний кодекс України та його структура.
5. Інші закони України, які регламентують окремі питання кримінального судочинства.
6. Рішення Конституційного Суду України в механізмі кримінально-процесуального регулювання.
7. Рішення Європейського Суду з прав людини як джерело кримінально-процесуального права.
8. Роль постанов Пленуму Верховного Суду України в механізмі кримінально-процесуального регулювання.
9. Значення наказів, вказівок, інструкцій Генерального прокурора України та Міністра внутрішніх справ з питань кримінально-процесуальної діяльності та прокурорського нагляду.
10. Норми кримінально-процесуального права: їх структура та особливості; види кримінально-процесуальних норм за способом правового регулювання. Аналогія у кримінально-процесуальному регулюванні.
11. Дія кримінально-процесуального закону в просторі, часі та стосовно кола осіб. Особливості дії кримінально-процесуального закону щодо окремих осіб.

 

 

Нормативний матеріал та судова практика

 

1. Конституція України. Статті 8, 9, 19, 22, 26, 80, 92 (п.п. 1,2,14), 105, 107, ч. 3 ст. 126, 152.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України. (КПК). Статті 1,3,5,31.
3. Закон України від 07.02.2002 р. „Про судоустрій України” (Ст. 47, ч.2, п. 2; ст.55, ч.2, п.6).
4. Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р. Ст. ст. 22, 24, 26, 27, 29-31, 37, 39.// Кримінально-процесуальний кодекс з постатейними матеріалами / за ред. Шибіко В.П. – К.: Юрінком Інтер, 2000, с. 155-166.
5. Віденська конвенція про консульські зносини від 24 квітня 1963 р. (глава 2) //Там само, с. 175-184.
6. Закон України „Про громадянство України” від 8 жовтня 1991 р. (Витяг) // Там само.
7. Закон України „Про правовий статус іноземців” від 4 лютого 1994 р. (Витяг) // Там само, с. 178.
8. Закон України „Про статус народного депутата України” від 17 листопада 1992 р. (ст. 27) // Там само, с. 199.
9. Закон України „Про статус суддів” від15 грудня 1992 р. (ст.. 13) // Там само, с.200.
10. Закон України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23 грудня 1997 р. (ст.. 20) // Там само, с. 200.
11. Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затверджене Указом Президента України 10.06.1993 р. // Там само, с.193.
12. Положення про торговельне представництво України за кордоном (ст.ст. 1,3,7), затверджене Указом Президента України від 17 серпня 1993 р. \\ Голос України, 1993, 26 серпня.

Додаткова спеціальна література

1. Депутатська недоторканність: (Сучасна парл. та судова практика / За заг. ред. О.В. Задорожного: - К.: Логос, 2004.
2. Дроздов О.М. Джерела кримінально-процесуального права. – Харків, 2004.
3. Волкотруб С.Г. Імунітет у кримінальному процесі України – Харків: „Консум”, 2005 (розділ 3).
4. Землянський П.Т. Уголовно-процессуальное законодавство в первые годы советской власти (на материалах УССР). Киев. 1972.
5. Ларин А.М. Уголовный процесс: структура права и структура законодательства. – М: 1975.
6. Советский уголовно-процессуальный закон и проблемы его эффективности \ под ред. В.М. Савицького. М.: 1979, гл. 1,3.
7. Філатов В.М., Солодкий С.А. Застосування норм міжнародних договорів і рішень Європейського суду з прав людини у кримінальному судочинстві // Вісник Верховного Суду України. – 2004. № 7.
8. Чаюн М.Г., Кириченко Ю.М., Кидисюк Р.А. та ін. Правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях і висновках (1997 – 2003 року). – К.: Атіка, 2003. (Передмова).

 

Питання для самоконтролю

1. Що є джерелом кримінально-процесуального права?
2. Які нормативні акти є формою кримінально-процесуального права?
3. Яка роль Конституції України як джерела кримінально-процесуального права?
4. Які Ви знаєте міжнародні багатосторонні договори (міжнародно-правові акти: декларації, пакти, конвенції), які регулюють кримінально-процесуальні відносини і згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (ратифіковані)?
5. Які є основні закони, що регламентують кримінальне судочинство України?
6. Яка структура Кримінально-процесуального кодексу України? Коли він був прийнятий та введений в дію?
7. Яке значення мають рішення Конституційного Суду України для регулювання кримінально-процесуальних відносин?
8. Яке значення для кримінального судочинства мають рішення Європейського суду з прав людини?
9. В чому полягає суть і значення для кримінального судочинства роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у його постановах?
10. На кого розповсюджується і яке значення мають для кримінального процесу накази та інші акти нормативного характеру Генерального прокурора України?
11. Які є види кримінально-процесуальних норм?
12. Яке співвідношення кримінально-процесуальної норми і статті кримінально-процесуального закону?
13. Яка структура кримінально-процесуальної норми?
14. Чи допускається застосування кримінально-процесуального закону за аналогією?
15. На якій території діє кримінально-процесуальний закон України?
16. Як він діє в часі?
17. На яких осіб розповсюджує свою дію кримінально - процесуальний закон України?
18. Чи має кримінально - процесуальний закон зворотну силу?
19. В чому полягає суть імунітету посадових осіб, що виконують особливі за своєю вагою і значенням функції у державі, і які це посадові особи? В чому знаходить прояв даний вид імунітету?
20. Які Ви знаєте імунітети стосовно дії кримінально-процесуального закону України, пов’язані з міжнародними відносинами?

 

Задачі і завдання

1. 10 жовтня 1960 р. Лимаренкові було пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 127 КК УРСР 1927 р. (спекуляція). Під час проведення попереднього розслідування у нього було вилучено 5 000 крб. та дві ощадні книжки з вкладом на загальну суму 4 000 крб. Під вартою Лимаренко не знаходився. Після пред'явлення йому матеріалів попереднього розслідування для ознайомлення він перейшов на нелегальне становище. Лише в кінці 1961року він був затриманий, а 10 квітня вироком народного суду Залізничного району м. Львова був засуджений до 3-х років позбавлення волі. Цим же вироком у відповідності зі ст.78 та п.4 ст.84 і п.2 ст.324 КПК УРСР 1960 р. знайдені у нього гроші і вклади в ощадних касах були конфісковані.

Захисник Лимаренка подав касаційну скаргу на вирок суду, в якій крім строку покарання, заперечував правомірність конфіскації грошей і вкладів. На думку захисника, застосування конфіскації в даному випадку суперечить законові, який діяв у момент вчинення злочину Лимаренком. Ст.50 КПК УРСР 1927 року, на відміну від ст.78 КПК України 1960 р., стверджував він, не включала до числа речових доказів гроші та інші цінності, які придбані злочинним шляхом. Крім того, ст. 306 КПК УРСР 1927 року (вказуючи, що речі, які здобуті злочином і не є речовими доказами в справі, повинні бути повернуті власникові) також нічого не говорить про гроші та інші цінності.

Таким чином, на думку захисника, суд неправильно застосував ст.ст.78,81 та 324 КПК України 1960 року, надавши законові зворотної сили і тим самим погіршив становище засудженого.

1. Чи були допущені судом порушення закону?
2. Розкажіть про дію кримінально-процесуального закону в часі.
3. Чи має кримінально-процесуальний закон зворотню силу?

 

2. Коли вступає в законну силу кримінально-процесуальний закон:

а) негайно після його опублікування в офіційних друкованих виданнях;

б) після спливу 10-ти днів з часу опублікування;

в) після опублікування в пресі, але з дня, який вказано в законі;

г) після спливу 10-ти днів з часу публікації закону в офіційних друкованих виданнях, якщо в самому законі (або постанові парламенту про порядок введення його в дію) немає іншої вказівки про введення його в дію, але не раніше дня його опублікування.

Чи може бути така ситуація,що опублікований закон вводиться в дію лише частково (певні норми діють з іншого часу)?Якщо така ситуація можлива,- приведіть приклад.

3. Теплохід "Михайло Шолохов", маючи прописку Одеського порту, здійснював круїз до Талліна (Естонія). Коли теплохід знаходився в Балтійському морі на ньому була вчинена крадіжка цінних особистих речей у туриста Волкова. Викрадені речі були виявлені у матроса Бувалого.Капітан теплоходу порушив кримінальну справу, провів дізнання і після прибуття судна в Одесу передав матеріали справи слідчому.

1. Яким матеріальним і кримінально-процесуальним законом мав керуватись капітан при порушенні кримінальної справи та проведенні дізнання?
2. Яким кримінально-процесуальним законом слід керуватись слідчому і судові при проведенні досудового розслідування і судового розгляду справи?

4. Під час провадження досудового слідства в кримінальній справі про обвинувачення гр-на Петрененка за ч.2 ст.143 КК України виникла необхідність вчинення окремих слідчих дій на території Білорусії і Російської Федерації. У цьому зв'язку слідчий склав окремі доручення про проведення цих дій і вислав їх у відповідні слідчі органи названих держав. При цьому він просив в окремих дорученнях, щоб слідчі дії проводились за процесуальним законом (КПК) України.

1. За яких умов можливе надіслання окремих доручень в інші держави та виконання на їх територіях слідчих дій слідчими інших держав?
2. Яким кримінально-процесуальним законом мають керуватись слідчі органи при виконанні взаємних доручень?
3. Чи зміниться ситуація у випадку, коди слідчий, який вів слідство у справі Петрененка, сам виїде у названі держави для проведення певних слідчих дій?

 

5. Під час пред'явлення Федику обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, він відмовився від захисника, мотивуючи тим, що він є студентом юридичного факультету шостого курсу заочного навчання і може сам успішно здійснювати свій захист. Проте після закінчення досудового слідства і оголошення йому про це, обинувачений заявив клопотаня про участь в справі як захисника адвоката Гикавки. Дане клопотання слідчий відхилив, мотивуючи тим, що обвинувачений раніше відмовився від участі в справі захисника.

1. Чи було забезпечено право обвинуваченого на захист?

2. Якою нормою воно врегульовано?

3. Розкрийте структуру цієї норми?

 

6. Торговий аташе одного з іноземних посольств, разом з акредитованим журналістом своєї держави здійснювали туристичну поїздку по нашій країні. Під час прогулянки в м. Києві, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вони зустріли громадянина однієї з африканських держав, який навчався у Київському університеті, посварилися з ним і в бійці, яка виникла після цього, нанесли ножові поранення останньому.

Після затримання і доставлення до відділу внутрішніх справ, торговий аташе і журналіст вимагали негайного їх звільнення, покликаючись на своє іноземне підданство.

1. З'ясуйте порядок притягнення до кримінальної відповідальності іноземців та осіб без громадянства.
2. Хто з іноземних громадян користується недоторканністю (імунітетом від кримінальної відповідальності на території України).
3. Як повинен діяти керівник відділу внутрішніх справ?