Тема27. Застосування примусових заходів

Медичного характеру

План заняття

1. Суть, значення та підстави застосування примусових заходів медичного характеру.

2. Види примусових заходів медичного характеру за КК України

3. Порядок та особливості проведення досудового розслідування в справах про діяння неосудних осіб, які підпадають під ознаки суспільно-небезпечних. Види процесуальних рішень за результатами проведеного досудового розслідування.

4. Участь захисника в справах про застосування примусо­вих заходів медичного характеру.

5. Порядок та особливості судового розгляду справ про застосування при­мусових заходів медичного характеру.

6. Рішення суду в справах про застосування примусових заходів медичного характеру.

7. Порядок оскарження рішення суду.

8. Скасування або зміна (продовження) застосування примусових заходів медичного характеру: особливості, приводи, підстави, наслідки.

9. Відновлення кримінальної справи щодо особи, до якої були застосовані примусові заходи медичного характеру: підстава та особливості.

 

Нормативний матеріал та судова практика

1. Кримінально-процесуальний кодекс України. К. 2007. Глава 34 (ст.ст. 416-424); ст. 76.

2. Кримінальний кодекс України. К. 2002. Ст.. ст. 19, 93, 94, 95.

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України Про судову практику по застосуванню примусових за­ходів медичного характеру: від 19 березня 1982 року //Постанови Пленуму Верховного Суду України (Бюлетень... № 6, 1993), с. 236.

Додаткова спеціальна література

1. Галаган А.И. Особенности расследования органами внутренних дел общественноопасных деяний лиц, признаваемнх невменяемыми. К., 1986.

2. Ковтун Н.Н. Производство по применению принудительных мер медицинского характера. Н.Новгород, 1999.

3. Колмаков П.А. Правовое регулирование принудительных мер медицинского характера. Сыктывкар, 1999.

4. Комарова Н.А., Сидорова Н.А. Производство по применению принудительных мер медицинского характера. СПб., 1996.

5. Михайлова Т.А. Производство по применению принудительных мер медицинского характера. М., 1987.

6. Николюк В.В., Кальницкий В.В. Уголовно-процесуальная деятельность по применению принудительных мер медицинского характера. Омск, 1990.

7. Овчннникова А.П. Сущность и назначение принудительных мер медицинского характера. М., 1977.

8. Радаев В.В. Расследование преступлений, совершенных лицами с психическими недостатками. Волгоград, 1987.

9. Протченко Б.А. Принудительные меры медицинского характера. М., 1976.

10. Рыжаков А.П. Производство по применению принудительных мер медицинского характера. М., 1997.

11. Улицкий С. Я. Правовое регулирование принудительных мер медицинского характера. Владивосток, 1974.

 

Питання для самоконтролю

 

1. Які підстави для застосування примусових заходів ме­дичного характеру?

2. Які заходи медичного характеру передбачені КК України? Які особливості їх застосування?

3. Які особливості досудового розслідування в справах щодо неосудних та щодо осіб, які захворіли на душевну хворобу після вчинення злочину?

4. Який процесуальний документ складає слідчий, якщо він встановить неосудність особи, що. вчинила суспільно не­безпечне діяння? Який його зміст?

5. Які процесуальні дії вправі вчинити прокурор після отримання від слідчого справи про застосування примусових заходів медичного ха­рактеру?

6. Чи допускається до участі в провадженні справ даної категорії захисник? Якщо так, то з якого моменту?

7. Які підготовчі дії вчиняє суддя (суд) після отримання справи про застосування примусових заходів медичного ха­рактеру? Яким процесуальним документом вони оформля­ються?

8. Чи обов'язковою є участь у розгляді справи судом особи, щодо якої ведеться провадження?

9. Які особливості розгляду таких справ в суді?

10. Які питання вирішуються судом у справах про засто­сування примусових заходів медичного характеру?

11. Які рішення може прийняти суд в таких справах та яким процесуальним документом вони оформляються?

12. За яких умов може відбутись скасування або зміна примусових заходів медичного характеру та в якому поряд­ку?

13. Який порядок відновлення кримінальних справ стосов­но осіб, що захворіли на душевну хворобу після вчинення злочину, але в результаті лікування видужали?

14. Які роз'яснення дав Пленум Верховного Суду України щодо можливості розгляду в суді кримінальної справи стосов­но підсудного і неосудного, які є співучасниками вчинення суспільно-небезпечного діяння?

15. Чи вправі суд при застосуванні примусових заходів медичного характеру визначити в ухвалі назву конкретної психіатричної установиі, в якій має проводитись примусове лікування, і його строк?

16. Чи підлягають касаційному оскарженню ухвали суду (постанови судді) про застосування (про відмову в застосуванні) приму­сових заходів медичного характеру?

17. Який порядок звільнення засудженого, що захворів на ду­шевну хворобу, від подальшого відбуття покарання?

 

Завдання і задачі

1. В побутовій кімнаті одного з будівельних управлінь бу­дівельник Зінченко В.І. без будь-якої видимої причини вда­рив сокирою по голові слюсаря Сороку, заподіявши йому се­редньої тяжкості тілесні ушкодження. В ході розслідування кримінальної справи, порушеної за ознаками ст. 122 КК України, встановлено, що Зінченко був комісований з армії - в зв'язку з психічним захворюванням і неодноразово перебував на лікуванні в психіатричній лікарні. Висновком судово-психіатричної експертизи, яка була призначена слід­чим, було встановлено, що Зінченко хворіє хронічним психічним захворюванням - шизофренією параноїдальної форми, і вказані дії вчинив під впливом маячної манії переслідування. Обвинувачений є неосудним і підлягає примусовому лікуван­ню в психіатричній лікарні з посиленим наглядом.

1. Чи порушується за таких обставин кримінальна справа?

2. Які обставини підлягають доказуванню в справах про суспільно-небезпечні діяння душевнохворих осіб?

3. Чи обов'язкове призначення судово-психіатричної екс­пертизи в таких категоріях справ і які питання мають бути поставле­ні на вирішення експертів?

4. Як повинен діяти слідчий в описаній ситуації?

 

2. 10 травня 2007 року Ярошенко В. П., знаходячись в стані алкогольного сп'яніння і керуючи автомобілем "MAZDA", перевищив швидкість руху і збив пішохода, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження. Оскільки слідчому стали ві­домі деякі обставини, які давали підставу сумніватись у пси­хічній повноцінності обвинуваченого, він призначив судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставив одне питан­ня: Чи не знаходився Ярошенко під час вчинення злочину в неосудному стані? Висновок експертів підтвердив сумніви слідчого: обвинувачений в той час знаходився в неосудному стані. Слідчий закрив кримінальну справу за відсутністю в діях Ярошенка складу злочину. Проте з постановою про за­криття справи не погодився потерпілий, який повідомив, що після вчинення наїзду Ярошенко приходив до нього в лікар­ню і вів себе якось дивно: то плакав, прохаючи пробачити його, то зривався гнівом і погрожував "покінчити зі всіма і з собою". При цьому він показував потерпілому фінського ножа і предмет, схожий на ручну гранату. Потерпілий вважав, що Ярошенка слід направити на примусове лікування, оскільки він може "наробити багато лиха".

Після одержання цього повідомлення слідчий виніс поста­нову про направлення справи в суд для вирішення питання про застосування щодо Ярошенка примусових заходів медич­ного характеру, оскільки він за своїм психічним станом є небезпечним для суспільства.

Проведіть аналіз ситуації і дайте правову оцінку діям слідчого. З'ясуйте при цьому: в яких випадках попереднє слідство завершується закриттям справи, а в яких - направ­ленням справи в суд для вирішення питання про застосуван­ня примусових заходів медичного характеру?

 

3. До районного відділу внутрішніх справ звернулась з за­явою гр-ка Матюхіна 3.Р., в якій просила притягти до кримінальної відповідальності її чоловіка Матюхіна І.П. Проведеним в справі розслідуваний було встановлено, що Матюхін, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, 2 трав­ня вчинив у своїй квартирі хуліганські дії: в присутності неповнолітніх дітей брутально лихословив, побив на кухні по­суд, погрожував вчинити розправу не лише над домочадця­ми, але й сусідами, побив дружину та сусідку Яремчук Ю.В. Приборкати його збіглися мешканці багатьох квартир.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи Матюхін І.П. хворіє шизофренією, що протікає за типом простої з змінами негрубого характеру. Описані дії були вчинені ним в стані неосудності. На думку експертів, Матюхін потребує "лі­кування в психіатричній лікарні зі звичайним наглядом".

1. Чи підлягає Матюхін І. П. притягненню як обвинува­чений? Яке рішення з цього приводу має прийняти слідчий?

2. Як має поступити слідчий, якщо неосудність Матюхіна з'ясується після притягнення його як обвинуваченого?

3. Яке рішення повинен прийняти слідчий у випадку, ко­ли він не погодиться з висновком експертизи "про необхід­ність лікування Матюхіна І.П. в психіатричній лікарні зі звичайним наглядом"?

 

4. Зробіть аналіз наведеного процесуального доку­мента. Чи відповідає він вимогам кримінально-процесуального закону?

"Затверджую"

Прокурор Галицького району м. Львова,

ст. радник юстиції Холява В.В.

Дата (підпис)

 

Постанова

про направлення справи до суду для вирішення питання

про застосування примусових заходів медичного характеру

30 травня 2007 року місто Львів

Слідчий прокуратури Галицького району міста Львова юрист 2-го класу Побірченко В.П., розглянувши матеріали кримінальної справи № 167 про обвинувачення Крупки Степана Васильовича у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 296 ч.1 та ч. 2 ст. 342 КК України,

встановив:

14 травня 2007 року в прокуратуру Галицького району м. Львова з Галицького райвідділу внутрішніх справ за підслід­ністю надійшла кримінальна справа про обвинувачення Круп­ки С. В. за ч. 1 ст. 296 та ч. 2 ст. 342 КК України.

Проведеним розслідуванням даної справи встановлено на­ступне: 1 травня 2007 року біля 23 год. 30 хв. до ресторану готелю "Жорж" зайшов Крупка С. В. і почав вимагати, щоб йому продали дві пляшки горілки. Коли офіціант Вакулов сказав, що в ресторані спиртні напої "людям з вулиці" не продаються, то Крупка вчинив сварку і хуліганські дії: він голосно кричав, брутально лаявся, кулаком вдарив в ли­це швейцара Поляруса, перевернув один із столів у банкет­ному залі. Коли Крупку доставили в чергову кімнату Га­лицького РВВС, він і там продовжував хуліганити: стукав кулаком по столі, кричав, нецензурно лаявся в адресу пра­цівників міліції Заброварного, Пташки та Соколова. Після того, як його відвели до камери затриманих, він продовжував висловлювати погрози в адресу працівників міліції, бив руками й ногами в двері, вимагав викликати до нього проку­рора області. Коли через дві години його знову привели до чергового райвідділу внутрішніх справ, він продовжував ви­крикувати погрози і брутальну лайку в адресу працівників міліції, вчинив спробу втечі з райвідділу, але був затримав ний. Під час затримання Крупка вчинив опір міліціонеру Заброварному Ф.І. і наніс йому кулаком удар в обличчя, спричинивши легкі тілесні ушкодження без розладу здоров'я.

Вина Крупки у. вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 296 та ч. 2 ст. 342 КК України, підтверджується поданими матеріалами справи.

Потерпілі Гречко і Полярус пояснили, що дійсно 1 травня ц. р. біля 24-ї години Крупка в ресторані "Жорж" вчинив хуліганські дії: брутально сварився, вдарив в обличчя потер­пілого Поляруса, перекидав столи.

Потерпілий Заброварний пояснив, що біля 0 год. 40 хв. 2 травня в черговій кімнаті Галицького РВВС Крупка вчинив сварку, брутально лаявся, стукав кулаком об стіл, висловлю­вав погрози в адресу, працівників міліції. Після того, як його помістили до камери затриманих, бив руками й ногами і двері, лихословив, а коли його знову завели до чергового, кинувся тікати, проте був затриманий: Під час затримання вчинив опір і вдарив його (Заброварного) в обличчя.

Крім того, вина Крупки підтверджується показаннями свідків Колосової В. М. (а. с. 19), Пташки М. Н. (а. с. 22); Соколова П. І. (а. с. 29) та актом судово-медичної експерти­зи (а. с. 41-42).

Вивчення особистості Крупки виявило, що незадовго до вчинення злочинів він став поводитись дивно: примушував членів сім'ї виконувати непотрібну роботу, співати хором або декламувати вірші; коли хтось відмовлявся це робити, захо­дився істеричним криком; нерідко сам до себе беззмістовно говорив, войовничо викрикував в адресу невідомого чоловіка погрози "покінчити раз і назавжди".

З акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи вба­чається, що Крупка хворіє психічним захворюванням - ши­зофренією в параноїдальній формі. Злочини вчинив в хворобли­вому стані і є неосудним. За висновком експертів він потребує примусового лікування в психіатричній лікарні з посиле­ним наглядом (а. с. 44-48).

Враховуючи, що на підставі ст. 19 КК України Крупка не підлягає кримінальній відповідальності, оскільки злочини вчинив в стані неосудності, керуючись ст. ст. 416, 417 КПК України,

постановив:

кримінальну справу №167 направити через прокурора Галицького району м. Львова в суд для вирішення питання про застосування до Крупки Сергія Васильовича, 1942 року народження, уроженця м. Він­ниці, українця, безпартійного, одру­женого, з освітою 8 класів загаль­ноосвітньої школи, ніде не працює з 2002 року, проживає у м. Львові, вул. Замкова, буд. 6, кв. 13, який вчинив злочини, передбачені ч. 1 ст. 296 та ч. 2 ст. 342 КК Укра­їни, примусових заходів медичного характеру.

Слідчий

юрист 2 класу (підпис) Побірченко В.П.

Додаток: Список осіб, яких необхідно викликати до суду та довідка про рух справи.

 

5. Під час розгляду кримінальної справи про обвинува­чення Ковальова у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 КК України, захисник підсудного заявив клопотання про зу­пинення розгляду справи на тій підставі, що його підзахис­ний захворів на психічну хворобу і став неосудним. Вислов­люючи міркування щодо заявленого клопотання, прокурор вважав, що необхідно призначити судово-психіатричну екс­пертизу і вирішувати питання з урахуванням ЇЇ висновку.

Призначена судом експертиза дійшла висновку, що Ко­вальов не розуміє в даний час значення своїх дій, оскільки у нього відбувся розлад психічної діяльності в формі реак­тивного психозу з псевдодеменцією, і що він потребує при­мусового лікування в умовах суворого нагляду. Суд погодився з висновком експертизи і виніс ухвалу про звільнення Ковальова від кримінальної відповідальності та покарання і застосував до нього примусові заходи медичного характеру - поміщення в психіатричну лікарню з суворим наглядом.

1. Чи мав право суд звільнити підсудного від криміналь­ної відповідальності і покарання?

2. Чи міг суд застосувати примусові заходи медичного ха­рактеру до особи, в якої настав тимчасовий розлад здоров'я?

3. Чи обов'язкові для суду рекомендації експертів - психі­атрів щодо типу психіатричної лікарні, де мають застосовува­тись примусові заходи?

4. Який порядок відновлення кримінальної справи щодо особи, до якої були застосовані примусові заходи медичного характеру?

 

6. Ухвалою районного суду 14 січня 2007 року до Максимчук 3.В. були застосовані примусові заходи медичного характеру - поміщення в психіатричну лікарню зі звичайним наглядом. 28 січня 2007 року комісія лікарів-психіатрів пси­хіатричної лікарні дійшла висновку, що Максимчук знахо­диться в стані практичного видужання і подальшого застосування примусо­вих заходів медичного характеру (примусового лікування) не потребує. На підставі цього висновку адміністрація психіат­ричної лікарні припинила щодо Максимчук примусове ліку­вання і її було виписано з лікарні.

Після виписки Максимчук додому не поїхала, а жила зде­більшого на залізничному вокзалі і незабаром була затрима­на за крадіжку особистих речей громадян. Постановою судді районного суду до неї були знову застосовані примусові за­ходи медичного характеру - поміщено в ту ж саму психіат­ричну лікарню. Перебуваючи в лікарні, Максимчук часто зникала і приносила. крадені речі. Лікуючий лікар звернувся до головного лікаря з клопотанням про перевід хворої у від­ділення з посиленим наглядом. З'ясувавши обставини, голо­вний лікар зробив подання до районного суду за місцем лі­кування. Суд задоволив клопотання адміністрації лікарні -змінив раніше застосований примусовий захід медичного ха­рактеру на поміщення в психіатричну лікарню з посиленим наглядом.

Захисник Максимчук на постанову судді про зміну приму­сового заходу подав апеляційну скаргу, в якій просив постано­ву скасувати як незаконну.

1. Який порядок скасування або зміни застосованих раніше примусових заходів медичного характеру?

2. Чи були допущені в описаній ситуації порушення кримінально-процесуального закону? Якщо так, то які саме?

 

Тема 28. Спрощені форми