Кримінально-процесуальні функції.

Кримінально-процесуальні функції.

в кримінальному процесі існують три головні кримінально-процесуальні функції: 1) обвинувачення (кримінальне переслідування); 2) захист; 3) вирішення справи (правосуддя) функціями в теорії кримінального процесу розуміються окремі види, напрями кримінально-процесуальної діяльності Особі, щодо якої провалиться розслідування, за обвинуваченням у вчиненні злочину, законом надається можливість захищатись від обвинувачення, наводити докази і доведення своєї невинуватості в інкримінованому злочині. Під час розслідування і розгляду справи повинні з'ясовуватись не лише ті обставини, що підтверджують обвинувачення, але й ті, що свідчать на користь обвинуваченого. Це - функція захисту. Питання про винуватість особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, повинно отримати вирішення. Особа визнається винуватою і підлягає покаранню або - невинуватою і вилягає виправданню. Це - функція вирішення справи. Захистом називається сукупність процесуальних дій, спрямованих на спростування обвинувачення, на встановлення невинуватості обвинуваченого або обстави вин, що пом'якшують його відповідальність.

3.Поняття стадії кримінального|карного| процесу. Загальна характеристика стадій кримінального провадження України.

стадії — це самостійні, пов'язані між собою кримінально-процесуальними нормами частини кримінального процесу, розмежовані одна від одної підсумковим процесуальним рішенням, які характеризуються безпосередніми завданнями, що випливають із загальних завдань судочинства, колом органів і осіб, учасників у провадженні справі» порядком ви-конання процесуальних дій і характером кримінально-процесуальних відносин.Більшість кримінальних справ проходить шість основних стадій: 1) порушення кримінальної справи; 2) досудове слідство 3) попередній розгляд справи суддею; 4) судовий розгляд; 5) провадження в апеляційній інстанції; 6) виконання вироку, ухвали і постанови суду (судді).Існують ще дві стадії кримінального процесу, які називають виключними:1) провадження в касаційній інстанції;2) перегляд судових рішень у порядку виключного провадження (відновлення справ за нововиявленими обставинами).

 

4.Поняття та система засад кримінального провадження (принципів кримінального|карного| процесу).

Принципи кримінального процесу — це закріплені в законі основоположні ідеї, засади, найзагальніші положення, що визначають сутність, зміст і направленість діяльності суб'єктів процесу, спосіб і процесуальну форму їх діяльності та здійснення правосуддя, створюють систему гарантій встановлення істини, захисту прав і свобод людини та забезпечення справедливості правосуддя, засади, від яких не відступають, а їх порушення веде до скасування вироку та інших прийнятих за таких умов рішень у справі. система засад кримінального процесу охоплює: конституційні засади: 1) законність; 2) державна мова судочинства; 3) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 4) повага до гідності особи, невтручання в її особисте і сімейне життя; 5) право людини на свободу та особисту недоторканність; 6) недоторканність житла; 7) таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; 8) з'ясування істини; 9) забезпечення підозрюваному, обвинувачуваному, підсудному права на захист; 10) презумпція невинуватості; 11) свобода від самовикриття, викриття членів сім'ї чи близьких родичів; 12) здійснення правосуддя виключно судами; 13) участь народу у здійсненні правосуддя; 14) незалежність і недоторканність суддів, підкорення їх лише законові; 15) змагальність судового розгляду; 16) гласність судового процесу; 17) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження судових рішень; 18) обов'язковість рішень суду; інші засади: 1) публічність; 2) забезпечення всім особам, які беруть участь у справі, права на захист їхніх законних інтересів; 3) вільна оцінка доказів; 4) безпосередність дослідження доказів; 5) усність процесу.

 

5.Поняття та класифікація суб'єктів кримінального|карного| провадження.

Суб'єкти кримінального процесу — це особи, які вступають у кримінально-процесуальні правовідносини у зв'язку з подією злочину, чиї права, повноваження та обов'язки регламентуються чинним законодавством. види 1. Органи та посадові особи, які ведуть та без- посередньо здійснюють кримінально-процесуальне провадження: орган дізнання (особа, яка провадить дізнання), слідчий, начальник слідчого відділу (відділення, управління, головного управління), прокурор, суд (суддя). Спільним для них є охорона державних інтересів та виконання функцій, спрямованих на досягнення завдань кримінального процесу. Вони наділені владно-разпоряд- чими повноваженнями та повинні бути незаінтересовані в результатах справи..2. Особи, які мають та обстоюють аласні інтереси: підозрюваний, обвинувачений, підсудний, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.3. Особи, які захищають та представляють інтереси інших осіб: захисник, представник потерпілого; цивільного позивача та цивільного відповідача, законний представник неповнолітнього.4. Особи, які сприяють кримінальному судочинству і здійсненню правосуддя: свідок, поняті, перекладач, спеціаліст, експерт, секретар судового засідання та ін. Ці учасники кримінального процесу сприяють кримінальному судочинству за допомогою виконання завдань, покладених на них законом.

 

Предмет доказування у кримінальному провадженні.

предмет доказування – це система обставин, які виражають властивості і зв’язки досліджуваної події, що є суттєвими для правильного вирішення кримінальної справи та реалізації в кожному конкретному випадку завдань судочинства При провадженні попереднього слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи і суді підлягають доказуванню: 1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); 2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; 3) обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, а також інші обставини, що характеризують його особу; 4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров‘я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння 5) причини та умови, які сприяли вчиненню злочину

 

7.Поняття доказів в кримінальному|карному| процесі. Класифікація і властивості доказів.

Доказами у кримінальній справі є будь-які відомості, на основі яких суд, прокурор слідчий, дізнавач, в порядку, визначеному КПК, встановлює наявність чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню при виробництва по кримінальній справі, а також інших обставин, що мають значення у кримінальній справі. Кожне доказ у кримінальній справі має мати властивості допустимості, відносності, єдності змісту і форми.

В правила доказування особливе місце займають правила допустимості докази. Ці правила повинні забезпечити достовірність засобів доказування і тим самим створити надійний фундамент для визнання доведеними або недоведеними певних обставин. Під допустимість доказів розуміється визначення законності джерела доказів, способів отримання і закріплення фактичних даних. Це його придатність для використання при встановленні обставин, що мають значення для справи, як відповідає вимогам закону щодо джерел, порядку виявлення, закріплення і дослідження доказів. Збирання доказів може суттєво зачіпати права і свободи громадян. На підставі об'єктивних розбіжностей докази у кримінальному процесі можуть бути класифіковані: а) за джерелом інформації: — такі, що походять від осіб; — такі, що походять від матеріальних об'єктів; б) за особливостями відображення події злочину та за характером взаємодії з ним: — первинні; — похідні; в) стосовно обвинувачення — обвинувальні; — виправдувальні; г) стосовно факту вчинення злочину конкретною особою: — прямі; — непрямі.

 

Кримінальне провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.

Службовими особами, уповноваженими на вчинення процесуальних дій, є:1) керівник дипломатичного представництва чи консульської установи України - у разі вчинення кримінального правопорушення на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном;2) капітан судна України - у разі вчинення кримінального правопорушення на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.2. Керівник дипломатичного представництва чи консульської установи України, капітан судна України зобов’язаний призначити іншу службову особу, уповноважену на вчинення процесуальних дій, якщо він є потерпілим внаслідок вчинення відповідного кримінального правопорушення.

3. Службові особи, які здійснювали процесуальні дії, залучаються як свідки до кримінального провадження після його продовження на території України. Вони зобов’язуються надавати пояснення слідчому, прокурору щодо проведених процесуальних дій. Клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подане не пізніше наступного робочого дня після доставлення на територію України особи, затриманої в дипломатичному представництві, консульській установі, на судні України, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. Керівник дипломатичного представництва чи консульської установи України має право затримати особу на необхідний строк, але не більше ніж на сорок вісім годин, і зобов’язаний надати затриманій особі доступ до отримання правової допомоги.Капітан судна України має право затримати особу на строк, необхідний для її доставлення на територію України. Досудове розслідування кримінального правопорушення, вчиненого на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, здійснюється слідчим органу досудового розслідування, юрисдикція якого поширюється на територію місцезнаходження центрального органу виконавчої влади у сфері закордонних справ України.

 

Процесуальні дії, які можуть бути проведені в порядку надання міжнародної правової допомоги. Порядок зносин та процесуальна форма запитування та надання міжнародної правової допомоги. Запит про міжнародну правову допомогу, його зміст та форма.

Запит повинен містити:

1) назву органу, який звертається за допомогою, та компетентного органу запитуваної сторони;

2) посилання на відповідний міжнародний договір або на дотримання засади взаємності;

3) найменування кримінального провадження, щодо якого запитується міжнародна правова допомога;

4) стислий опис кримінального правопорушення, що є предметом кримінального провадження, та його правову кваліфікацію;

5) відомості про повідомлену підозру, обвинувачення з викладенням повного тексту відповідних статей Кримінального кодексу України;

6) відомості про відповідну особу, зокрема її ім'я та прізвище, процесуальний статус, місце проживання або перебування, громадянство, інші відомості, які можуть сприяти виконанню запиту, а також зв'язок цієї особи із предметом кримінального провадження;

7) чіткий перелік запитуваних процесуальних дій та обґрунтування їхнього зв'язку із предметом кримінального провадження;

8) відомості про осіб, присутність яких вважається необхідною під час виконання процесуальних дій, і обґрунтування цієї необхідності;

9) інші відомості, які можуть сприяти виконанню запиту або передбачені міжнародним договором чи вимогою компетентного органу запитуваної сторони.

3. До запиту про допит особи як свідка, потерпілого, експерта, підозрюваного або обвинуваченого додається належним чином засвідчений витяг відповідних статей цього Кодексу з метою роз'яснення особі її процесуальних прав і обов'язків. До запиту також додається перелік питань, які слід поставити особі, або відомості, які необхідно отримати від особи.

4. До запиту про проведення обшуку, огляду місця події, вилучення, арешту чи конфіскації майна або інших процесуальних дій, дозвіл на проведення яких надається судом згідно з цим Кодексом, додається інформація про докази, які обґрунтовують потребу у відповідних заходах. Виклик особи, яка перебуває за межами України. Особу, яка перебуває за межами України, для провадження слідчих чи інших процесуальних дій на території України викликають повісткою на підставі запиту чи доручення про міжнародну правову допомогу. Викликаній особі, крім підозрюваного та обвинуваченого, повідомляється про розмір і порядок відшкодування витрат, пов'язаних з викликом. Запит чи доручення у рамках міжнародної правової допомоги про виклик особи, яка перебуває за межами України, направляється компетентному органу іноземної держави не пізніше шістдесяти діб до дати явки особи або в інший строк, передбачений міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Допит за запитом компетентного органу іноземної держави шляхом проведення відео- або телефонної конференції. Розшук, арешт і конфіскація майна. Контрольована поставка. Слідчий органу досудового розслідування України у разі виявлення ним контрабандної поставки при проведенні процесуальних дій, у тому числі за запитом про міжнародну правову допомогу, має право не вилучати її з місця закладки або транспортування, а за домовленістю з компетентними органами держави, куди її адресовано, безперешкодно пропустити її через митний кордон України з метою виявлення, викриття та документування злочинної діяльності міжнародних злочинних організацій. Прикордонне переслідування. У разі проведення компетентними органами України прикордонного переслідування особи, яка вчинила незаконне переміщення через державний кордон України, проводиться розслідування її незаконної діяльності на території України.

 

 

Кримінально-процесуальні функції.

в кримінальному процесі існують три головні кримінально-процесуальні функції: 1) обвинувачення (кримінальне переслідування); 2) захист; 3) вирішення справи (правосуддя) функціями в теорії кримінального процесу розуміються окремі види, напрями кримінально-процесуальної діяльності Особі, щодо якої провалиться розслідування, за обвинуваченням у вчиненні злочину, законом надається можливість захищатись від обвинувачення, наводити докази і доведення своєї невинуватості в інкримінованому злочині. Під час розслідування і розгляду справи повинні з'ясовуватись не лише ті обставини, що підтверджують обвинувачення, але й ті, що свідчать на користь обвинуваченого. Це - функція захисту. Питання про винуватість особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, повинно отримати вирішення. Особа визнається винуватою і підлягає покаранню або - невинуватою і вилягає виправданню. Це - функція вирішення справи. Захистом називається сукупність процесуальних дій, спрямованих на спростування обвинувачення, на встановлення невинуватості обвинуваченого або обстави вин, що пом'якшують його відповідальність.

3.Поняття стадії кримінального|карного| процесу. Загальна характеристика стадій кримінального провадження України.

стадії — це самостійні, пов'язані між собою кримінально-процесуальними нормами частини кримінального процесу, розмежовані одна від одної підсумковим процесуальним рішенням, які характеризуються безпосередніми завданнями, що випливають із загальних завдань судочинства, колом органів і осіб, учасників у провадженні справі» порядком ви-конання процесуальних дій і характером кримінально-процесуальних відносин.Більшість кримінальних справ проходить шість основних стадій: 1) порушення кримінальної справи; 2) досудове слідство 3) попередній розгляд справи суддею; 4) судовий розгляд; 5) провадження в апеляційній інстанції; 6) виконання вироку, ухвали і постанови суду (судді).Існують ще дві стадії кримінального процесу, які називають виключними:1) провадження в касаційній інстанції;2) перегляд судових рішень у порядку виключного провадження (відновлення справ за нововиявленими обставинами).

 

4.Поняття та система засад кримінального провадження (принципів кримінального|карного| процесу).

Принципи кримінального процесу — це закріплені в законі основоположні ідеї, засади, найзагальніші положення, що визначають сутність, зміст і направленість діяльності суб'єктів процесу, спосіб і процесуальну форму їх діяльності та здійснення правосуддя, створюють систему гарантій встановлення істини, захисту прав і свобод людини та забезпечення справедливості правосуддя, засади, від яких не відступають, а їх порушення веде до скасування вироку та інших прийнятих за таких умов рішень у справі. система засад кримінального процесу охоплює: конституційні засади: 1) законність; 2) державна мова судочинства; 3) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 4) повага до гідності особи, невтручання в її особисте і сімейне життя; 5) право людини на свободу та особисту недоторканність; 6) недоторканність житла; 7) таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; 8) з'ясування істини; 9) забезпечення підозрюваному, обвинувачуваному, підсудному права на захист; 10) презумпція невинуватості; 11) свобода від самовикриття, викриття членів сім'ї чи близьких родичів; 12) здійснення правосуддя виключно судами; 13) участь народу у здійсненні правосуддя; 14) незалежність і недоторканність суддів, підкорення їх лише законові; 15) змагальність судового розгляду; 16) гласність судового процесу; 17) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження судових рішень; 18) обов'язковість рішень суду; інші засади: 1) публічність; 2) забезпечення всім особам, які беруть участь у справі, права на захист їхніх законних інтересів; 3) вільна оцінка доказів; 4) безпосередність дослідження доказів; 5) усність процесу.

 

5.Поняття та класифікація суб'єктів кримінального|карного| провадження.

Суб'єкти кримінального процесу — це особи, які вступають у кримінально-процесуальні правовідносини у зв'язку з подією злочину, чиї права, повноваження та обов'язки регламентуються чинним законодавством. види 1. Органи та посадові особи, які ведуть та без- посередньо здійснюють кримінально-процесуальне провадження: орган дізнання (особа, яка провадить дізнання), слідчий, начальник слідчого відділу (відділення, управління, головного управління), прокурор, суд (суддя). Спільним для них є охорона державних інтересів та виконання функцій, спрямованих на досягнення завдань кримінального процесу. Вони наділені владно-разпоряд- чими повноваженнями та повинні бути незаінтересовані в результатах справи..2. Особи, які мають та обстоюють аласні інтереси: підозрюваний, обвинувачений, підсудний, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.3. Особи, які захищають та представляють інтереси інших осіб: захисник, представник потерпілого; цивільного позивача та цивільного відповідача, законний представник неповнолітнього.4. Особи, які сприяють кримінальному судочинству і здійсненню правосуддя: свідок, поняті, перекладач, спеціаліст, експерт, секретар судового засідання та ін. Ці учасники кримінального процесу сприяють кримінальному судочинству за допомогою виконання завдань, покладених на них законом.