Земельний фонд України як об’єкт земельного кадастру

Об’єктом державного земельного кадастру є земельні ресурси країни, тобто всі землі в межах її території, включаючи острови та землі, зайняті водними об’єктами.

Україна володіє великими земельними ресурсами. Її земельний фонд складає 60,3 млн гектарів.

Майже 70 % території країни займають сільськогосподарські угіддя, понад 17 % – ліси і лісовкриті площі.

Склад земель України за видами основних угідь наведений в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1. – Земельний фонд України станом на 01.01.2002

№№ п/п	Види основних угідь	Площа земель
Всього, тис. га	В % до загальної площіУкраїни
	Сільськогосподарські угіддя	41854,3	69,3
	у тому числі: рілля	33080,9	54,8
	багаторічні насадження	1000,5	1,6
	сіножаті і пасовища	7772,9	12,9
	Ліси та інші лісовкриті площі	10380,2	17,2
	з них: вкриті лісовою рослинністю	8874,8	14,7
	не вкриті лісовою рослинністю	180,7	0,3
	Забудовані землі	2336,9	3,9
	з них під: житловою забудовою	427,7	0,7
	громадською забудовою	221,3	0,4
	промисловими об’єктами	334,2	0,6
	вулицями, площами, набережними	519,6	0,9
	об’єктами транспорту	459,0	0,8
	Відкриті заболочені землі	940,4	1,6

Продовження таблиці 4.1

	Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (піски, яри, землі зайняті зсувами, щебенем, галькою, голими скелями)	1168,5	1,9
	Інші землі	1259,5	2,1
	Всього земель (суша)	57939,8	96,0
	Води (території, що покриті поверхневими водами)	2415,0	4,0
	Разом (територія)	60354,8	100,0

 

Більш ніж половину території нашої країни (65,4 %) використовують сільськогосподарські товаровиробники, 11,9 % - громадяни.

Міста й інші населені пункти займають більш як 6,9 млн га земельного фонду, або 11,4 %.

Склад земель України в межах населених пунктів наведений в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2. – Земельний фонд України в межах населених пунктів станом на 01.01.2002

№№ п/п	Види основних угідь	Площа земель
Всього, тис. га	В % до загальної площі України
	Забудовані землі	1552,8	22,4
	з них під: житловою забудовою	405,1	5,9
	громадською забудовою	176,0	2,5
	промисловими об’єктами	184,4	2,7
	вулицями, площами, набежними	500,0	7,2
	об’єктами транспорту	118,8	1,7
	Сільськогосподарські угіддя	4577,7	66,2
	у тому числі: рілля	3312,4	47,9
	багаторічні насадження	347,6	5,0
	сіножаті, пасовища	917,7	13,3

Продовження таблиці 4.2

	Ліси та інші лісовкриті площі	281,3	4,1
	з них: вкриті лісовою рослинністю	169,6	2,5
	не вкриті лісовою рослинністю	3,0	-
	Відкриті заболочені землі	69,1	1,0
	Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (піски, яри, землі зайняті зсувами, щебенем, галькою, голими скелями)	163,7	2,4
	Інші землі	128,5	1,8
	Всього земель (суша)	6773,1	97,9
	Води (території, що покриті поверхневими водами)	144,7	2,1
	Разом (територія)	6917,8

 

Класифікація земель передбачає їх розподіл за найбільш характерними ознаками. Такою ознакою є цільове призначення земель, тобто встановлений у нормативному порядку правовий режим використання земель залежно від видів діяльності суб’єктів права власності на землю та права користування землею або суспільних інтересів.

За основним цільовим призначенням землі України (згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України) поділяються на дев’ять категорій:

- землі сільськогосподарського призначення;

- землі житлової та громадської забудови;

- землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення;

- землі оздоровчого призначення;

- землі рекреаційного призначення;

- землі історико-культурного призначення;

- землі лісового фонду;

- землі водного фонду;

- землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель може відбуватись за рішенням названих органів про передачу земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель або про створення об’єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

- сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, перелоги);

- несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

- громадянам – для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- сільськогосподарським підприємствам – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам – для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

- несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об’єднанням громадян – для ведення підсобного сільського господарства.

Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам. Вони можуть використовувати землі цієї категорії лише на умовах оренди.

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Окрему категорію становлять землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.

Землі природно-заповідного фонду – це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об’єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність.

До земель природно-заповідного фонду належать природні території та об’єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об’єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва).

До земель іншого природоохоронного призначення належать:

- земельні ділянки водно-болотних угідь, що не віднесені до земель лісового і водного фонду;

- земельні ділянки, в межах яких є природні об’єкти, що мають особливу наукову цінність.

Загалом природно-заповідний фонд України станом на 01.01.2001 р. мав у своєму складі 6939 територій і об’єктів загальною площею 2508,7 тис. га, що становить 4,16 % її території.

Правові основи організації, охорони та ефективного використання природно-заповідного фонду визначає Закон України «Про природно-заповідний фонд України».

Надзвичайно важливим у галузі охорони природи є Закон України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 рр.».

До земель оздоровчого призначення належать землі, які мають природні лікувальні властивості і використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей. На цих землях забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на їх природні лікувальні властивості. Для забезпечення режиму земель оздоровчого призначення встановлюються округи і зони санітарної охорони.

У межах зони і округу санітарної охорони забороняється передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

До земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Це земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристичних та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об’єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій та спортивних таборів, інших аналогічних об’єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об’єктів стаціонарної рекреації.

На цих землях забороняється діяльність, що перешкоджає використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на їх природний стан.

Територія оздоровчо-рекреаційної мережі займає близько 7,7 млн га, що становить 12,7 % території України

До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані:

- історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки і кладовища, могили, будинки, споруди і пам’ятні місця, пов’язані з історичними подіями;

- городища, кургани, давні поховання, пам’ятні скульптури, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок;

- архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова.

Навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охоронні зони.

Правові, організаційні і соціально-економічні відносини у сфері охорони земель історико-культурного призначення регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини».

До земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель лісового фонду не належать землі, зайняті:

- зеленими насадженнями в населених пунктах, які не віднесені до категорії лісів;

- полезахисними лісовими смугами, захисними насадженнями на смугах відводу залізниць, автомобільних доріг, каналів, гідротехнічних споруд та водних об’єктів;

- окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Громадянам та юридичним особам можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

До земель водного фонду належать землі, зайняті:

- морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об’єктами, болотами, а також островами;

- прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;

- гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами та каналами, включаючи смуги відведення для них;

- береговими смугами водних шляхів.

Громадянам та юридичним особам можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми загальною площею до 3 гектарів.

Для створення сприятливого режиму водних об’єктів вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Землями промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Багатоцільове використання цих земель не є перешкодою для об’єднання їх в одну категорію. Підставою для такого об’єднання є те, що всі вони є землями несільськогосподарського призначення, оскільки використовуються не як продуктивна сила, а як територіальний базис, місце розташування засобів тієї чи іншої діяльності.

До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під’їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

До земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об’єктів транспорту.

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв’язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи даного виду транспорту.

Ширину смуги відведення встановлюють залежно від категорії залізничної колії.

На землях, суміжних зі смугою відведення залізниці, права землекористувачів обмежені. Наприклад, заборонена рубка дерев на відстані до 500 метрів від колії; заборонений також випас худоби.

На окремих ділянках доріг, наприклад, біля мостів, керівництво залізницею може встановлювати заборонені зони.

Розміри смуги відведення залізниці встановлюються для кожного конкретного випадку і можуть становити від 20 до 100 метрів.

При оформленні документів на приватизацію земельних ділянок, які межують зі смугою відведення залізниці, вони погоджуються з управлінням залізниці.

До земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об’єктами, що забезпечують роботу даного виду транспорту.

Ширина смуги відведення для автомобільних доріг складає:

- на шляхах державного значення – 39 метрів;

- на шляхах місцевого значення – 22 метри.

До земель дорожнього господарства належать землі під проїзжою частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв’язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:

- паралельні об’їзні дороги, паромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з’їзди;

- майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об’єкти служби дорожнього сервісу;

- будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами;

- захисні насадження.

До земель морського транспорту належать землі під:

- морськими портами з набережними, майданчиками, причалами, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об’єктами загально-портового і комплексного обслуговування флоту;

- гідротехнічними спорудами і засобами навігаційної обстановки, судноремонтними заводами, майстернями, базами, складами, радіоцентрами, службовими та культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, що обслуговують морський транспорт.

На підходах до портів (каналів), мостових, кабельних і повітряних переходів, водозабірних та інших об’єктів відповідно до закону можуть встановлюватись обмеження у використанні земель.

До земель річкового транспорту належать землі під:

- портами, спеціалізованими причалами, пристанями і затонами з усіма технічними спорудами та устаткуванням, що обслуговують річковий транспорт;

- пасажирськими вокзалами, павільйонами і причалами;

- судноплавними каналами, судноплавними, енергетичними та гідротехнічними спорудами, службово-технічними будівлями;

- берегоукріплювальними спорудами й насадженнями;

- вузлами зв’язку, радіоцентрами і радіостанціями;

- будівлями, береговими навігаційними знаками та іншими спорудами для обслуговування водних шляхів, судноремонтними заводами, ремонтно-експлуатаційними базами, майстернями, судноверф’ями, відстійно-ремонтними пунктами, складами, інженерними мережами, службовими та культурно-побутовими будівлями, іншими об’єктами, що забезпечують роботу річкового транспорту.

Крім земель спеціального призначення, які закріплюються за підприємствами річкового транспорту, їм дозволяється користуватися береговою смугою вздовж водних шляхів шириною до 20 метрів по обидві сторони, яка в натурі не обмежується ніякими знаками.

До земель авіаційного транспорту належать землі під:

- аеропортами, аеродромами, відокремленими спорудами (об’єктами управління повітряним рухом, радіонавігації та посадки, очисними та іншими спорудами), службово-технічними територіями з будівлями та спорудами, що забезпечують роботу даного виду транспорту;

- вертольотними станціями з усіма будівлями та спорудами;

- ремонтними заводами цивільної авіації, вертольотодромами, гідроаеродромами та іншими майданчиками для експлуатації повітряних суден;

- службовими об’єктами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.

На при аеродромній території відповідно до закону запроваджується особливий режим використання земель.

До земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, надані під наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також під наземні споруди підземних трубопроводів.

Для забезпечення нормальних умов експлуатації та виключення можливості пошкодження трубопроводів встановлюються такі охоронні зони:

- вздовж трас газопроводів – 500 метрів від осі газопроводу з кожного боку;

- навколо компресорних та газорозподільчих станцій – 100 метрів в усі боки.

До земель міського електротранспорту належать землі під відокремленими трамвайними коліями та їх облаштуванням, метрополітеном, коліями і станціями фунікулерів, канатними дорогами, ескалаторами, трамвайно-тролейбусними депо, вагоноремонтними заводами, спорудами енергетичного і колійного господарства, сигналізації і зв’язку, службовими і культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи даного виду транспорту.

До земель зв’язку належать земельні ділянки, надані під повітряні і кабельні телефонно-телеграфні лінії та супутникові засоби зв’язку.

Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній зв’язку, що проходять поза населеними пунктами, а також навколо випромінювальних споруд телерадіостанцій та радіорелейних ліній встановлюються охоронні зони.

Землями енергетичної системи визнаються землі, надані під енергогенеруючі об’єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), а також під об’єкти транспортування електроенергії до користувача.

У склад цих земель входять також земельні ділянки:

- під опорами ліній електропередач;

- над підземними кабелями.

Земельна ділянка під опорою включає площу, яку займає власне опора, а також майданчика шириною від 1 до 3 метрів навколо неї.

Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередач встановлюються охоронні зони.

Охоронні зони уздовж повітряних ліній електропередач встановлюються в таких розмірах:

- для ліній напругою до 20 кВ – 10 метрів;

- для ліній напругою до 35 кВ – 15 метрів;

- для ліній напругою до 110 кВ – 20 метрів;

- для ліній напругою до 150, 220 кВ – 25 метрів;

- для ліній напругою до 330, 500 кВ – 30 метрів;

- для ліній напругою до 750 кВ – 40 метрів;

- для ліній напругою до 1150 кВ – 55 метрів.

Над кабелями відводять смугу шириною 1 метр по обидві сторони від крайніх кабелів.

Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Навколо військових та інших оборонних об’єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони, з особливими умовами користування.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом.