Поняття та елементи правового режиму природних ресурсів в Україні.

МОДУЛЬ 2 1-26

Поняття та елементи правового режиму природних ресурсів в Україні.

Природні ресурси — це природні компоненти та сили природи, що використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва та предмети споживання для задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства, підвищення якості життя людей.

Охорона і раціональне використання природних ресурсів в Україні регулюються відповідними нормативно-правовими актами природо-ресурсного законодавства:

земель — Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року

надр — Кодексом України про надра від 27 липня 1994 року

вод — Водним кодексом України від 6 червня 1995 року

повітряного простору — Повітряним кодексом України від 4 травня 1993 року

атмосферного повітря — Законом України «Про охорону атмосферного повітря» у редакції від 21 червня 2001 року

клімату — Законом України «Про гідтрометеорологічну діяльність» від 18 лютого 1999 року

радіочастотного ресурсу — Законом України «Про радіочастотний ресурс» у редакції від 24 червня 2004 року

тваринного світу — Законом України «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 року

рослинного світу — Законом України «Про рослинний світ» від 9 квітня 1999 року

альтернативних джерел енергії — Законом України «Про альтернативні джерела енергії» від 20 лютого 2003 року.

Природні ресурси поділяються на П,Р, місцевого та загальнодержавного значення, відповідно для кожної категорії встановлюється правовий режим.

До природних ресурсів загальнодержавного значення належать:

а) територіальні та внутрішні морські води;

б) природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони;

в) атмосферне повітря;

г) підземні води;

ґ) поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області;

д) лісові ресурси державного значення;

е) природні ресурси в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;

є) дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони тощо.

Правовий режим можна визначити як порядок регулювання, який виражений в різноманітному комплексі правових заходів, що характеризують особливе поєднання дозволів і заборон і створюють особливу спрямованість регулювання.

ЗУ про ОНПС: Стаття 4. Право власності на природні ресурси

Природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами республіки.

У державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.

Повновладдя народу України в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів реалізується на основі Конституції України як безпосередньо, шляхом проведення референдумів, так і через республіканські органи державної влади відповідно до законодавства України.

Від імені народу України право розпорядження природними ресурсами здійснює Верховна Рада України.

Земля як інтегрований та диференційований об'єкт правового регулювання

Земля як інтегрований об’єкт – обумовлюється різноманітністю функцій, що виконує земля в житті людини(екологічні, економічні, соціально-політичні. Культурні тощо)

Як диференційований об’єкт - ЗК розділяє землі на 9 категорій відповідно до функціонального призначення.

Проблеми визначення та реалізації права власності на землю в Україні.

Зміст права власності на землю з позиції суб’єктивного права – ст. 78 ЗК - 1. Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

 

2. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

 

3. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

 

4. Особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельним кодексом України), земельні ділянки не повертаються.

В об’єктивному розумінні: право вл. На З визначається юр. Наукою і є системою норм регулювання відносин власності на землю

Проблеми:

1. Проблеми визначення та реалізації права власності на землю в Україні. Проголошене у перших законах незалежної України і закріплене у Конституції України право власності Українського народу на землю не знайшло свого адекватного вираження у земельному законодавстві і подальшого розвитку у правовій системі України

2.підлягає коригуванню суб’єктний склад: Не визначено право на З осіб без громадянства,обмежені права власників ділянок, наданих для ведення ОПГ, оскльки у перехідних положеннях не визн.,що ОСГ є правонаступниками ОПГ

3. Встановлення обмежень та мораторію відп. П 13-15 Перехідних положень ЗК

4. Не згадується в ЗК категорія колективної власності, хоча де факто вона існує, теж з земельними ділянками, власник яких тимчасово не визначений, З.Д. іноземних держав

5. проблема розмежування земель комунальної та державної власності(детальніше див Конспект з Земельного права за 24.10.11)

 

Поняття та юридичні ознаки лісу як об'єкта екологічних правовідносин

Особливості суб'єктного і об'єктного складу права власності на ліси

Лісовий кодекс України - Глава 1. ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЛІСИ

Стаття 7. Ліси як об'єкт права власності

Ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Стаття 8. Право державної власності на ліси

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Стаття 9. Право комунальної власності на ліси

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Стаття 10. Право приватної власності на ліси

Ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності.

Суб'єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Стаття 11. Набуття права комунальної власності на ліси

Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Стаття 12. Набуття права приватної власності на ліси

Громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом.

Громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі.

Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

Кірін Роман Станіславович

ВОДНИЙ КОДЕКС

МОДУЛЬ 2 1-26

Поняття та елементи правового режиму природних ресурсів в Україні.

Природні ресурси — це природні компоненти та сили природи, що використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва та предмети споживання для задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства, підвищення якості життя людей.

Охорона і раціональне використання природних ресурсів в Україні регулюються відповідними нормативно-правовими актами природо-ресурсного законодавства:

земель — Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року

надр — Кодексом України про надра від 27 липня 1994 року

вод — Водним кодексом України від 6 червня 1995 року

повітряного простору — Повітряним кодексом України від 4 травня 1993 року

атмосферного повітря — Законом України «Про охорону атмосферного повітря» у редакції від 21 червня 2001 року

клімату — Законом України «Про гідтрометеорологічну діяльність» від 18 лютого 1999 року

радіочастотного ресурсу — Законом України «Про радіочастотний ресурс» у редакції від 24 червня 2004 року

тваринного світу — Законом України «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 року

рослинного світу — Законом України «Про рослинний світ» від 9 квітня 1999 року

альтернативних джерел енергії — Законом України «Про альтернативні джерела енергії» від 20 лютого 2003 року.

Природні ресурси поділяються на П,Р, місцевого та загальнодержавного значення, відповідно для кожної категорії встановлюється правовий режим.

До природних ресурсів загальнодержавного значення належать:

а) територіальні та внутрішні морські води;

б) природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони;

в) атмосферне повітря;

г) підземні води;

ґ) поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області;

д) лісові ресурси державного значення;

е) природні ресурси в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;

є) дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони тощо.

Правовий режим можна визначити як порядок регулювання, який виражений в різноманітному комплексі правових заходів, що характеризують особливе поєднання дозволів і заборон і створюють особливу спрямованість регулювання.

ЗУ про ОНПС: Стаття 4. Право власності на природні ресурси

Природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами республіки.

У державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.

Повновладдя народу України в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів реалізується на основі Конституції України як безпосередньо, шляхом проведення референдумів, так і через республіканські органи державної влади відповідно до законодавства України.

Від імені народу України право розпорядження природними ресурсами здійснює Верховна Рада України.