Прийняття рішень і висновків КСУ

Вимоги до рішень, висновків КСУ. Рішення, висновки КСУ мають відповідати встановленим законом вимогам, місти­ти дані, перелік яких зазначено у статтях 65 і 66, а також у дповідних статтях Розділу III «Особливості консти| туційного провадження» Закону.

Зазначені вимоги можна класифікувати за кількома напрямами:

•пов'язані з порядком прийняття рішення;

•що забезпечують колегіальність, повноту та обгруїЦ тованість рішення;

• пов'язані зі змістом рішення;

• пов'язані з оголошенням рішення.

Вимоги, пов'язані з порядком прийняття рішення. Рішені ня приймаються, висновки даються Конституційним Су| дом України поіменним голосуванням шляхом опитувані суддів КСУ. При цьому судді ні мають права утримуватися від голосування.

Рішення і висновки КСУ мої тивуються письмово, підписуються окремо суддями, яі голосували за їх прийняття та проти.

За загальним правилом на пленарному засіданні рішенУ ня, висновок Суду вважається прийнятим за умови, якщо| за нього проголосували не менше як десять суддів КонстиД туційного Суду. На засіданні рішення вважається прийня| тим, якщо за нього проголосувала більше як половина судт| дів КСУ.

Вимоги, що забезпечують колегіальність, повноту та обгрунтованість рішення. Прийняття рішень, надання висновт| ків у справах здійснюється КСУ Украй колегіально та тільки тими судцями, які брали участь у розі гляді матеріалів справи на пленарному засіданні (засіданні)! КСУ. Тимчасова відсутність судд|| на пленарному засіданні (засіданні) Конституційного Судді України* на якому розглядалися матеріали справи, не пере­шкоджає участі такого судді з правом вирішального голосу! в прийнятті рішень, наданні висновків у справі, за винят-| ком тих випадків, якщо рішення приймалися, висновки да­валися в межах процесуальних дій, що виконувалися за| відсутності судді.

Рішення, висновки КСУ вщ| кладаються у письмовій формі та мають містити відповідії на всі поставлені в конституційному зверненні запитання та запитання, що були предметом розгляду у Консти­туційному Суді, у них також повинно бути викладені всі обставини справи, наведені докази на підтвердження вис­новків.

Вимоги, що пов'язані зі змістом рішення. Рішення КСУ має містити (ст. 65 Закону):

1) найменування рішення, дату та місце прийняття, його номер;

2) персональний склад суддів КСУ, які брали участь у розгляді справи;

3) перелік учасників судового засідання;

4) зміст конституційного подання;

5) повну назву, дату прийняття, порядковий номер, за яким органом, посадовою особою прийнято правовий акт, конституційність якого розглядається;

6) положення Конституції України, якими керувався КСУ при прийнятті рішення;

7) мотивувальну частину рішення;

8) резолютивну частину рішення;

9)обов'язкове зазначення того, що рішення Консти-
туційного Суду України є остаточним і оскарженню не підлягає

Висновок КСУ має містити (ст. 66 Закону):

1)найменування висновку, дату і місце надання вис­новку, його номер;

2)персональний склад суддів КСУ, які брали участь у розгляді справи;

3)перелік учасників судового засідання;

4)зміст конституційного подання, конституційного звер­нення;

5)положення Конституції України, якими керувався КСУ при наданні висновку;

6)мотивувальну частину висновку;

7)резолютивну частину висновку;

8)обов'язкове зазначення умови, що висновок КСУ є остаточним і оскарженню не підлягає.

Вимоги, які пов'язані з оголошенням рішення. Рішення КСУ офіційно оголошується головуючим державною мовою у повному обсязі на ві| критому засіданні КСУ настуй ного дня після підписання його усіма суддями, які бра участь у голосуванні. Сторони та інші учасники завчась повідомляються про час оголошення рішення.

Копії рішень, висновків підписуються Головою Ког ституційного Суду України, засвідчуються печаткою КСУ і надсилаються наступного робочого дня після їх офіційного оприлюднення суб'єкти права на конституційне подання чи конституцшне звер нення, з ініціативи якого розглядалася ця справа, Міністерства юстиції України, а також до органу владі що прийняв акт, який був предметом розгляду у Конста туційному Суді України.

Набрання чинності рішеннями Конституційного Суо України. Щодо часу набрання чинності рішеннями КонЯ ституційного Суду України, то законодавець чітко не сфор| мулював цей момент. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Констиі туції України закони, інші правові акти або їх окрел положення, визнані неконституційними, втрачають чин| ність від дня прийняття КСУ Украй рішення щодо їх неконституційності. Зі ст. 67 Заког України «Про КСУ» випливає що моментом набрання чинності рішеннями і висновкам] ми КСУ вважається день їх офі^ ційного оприлюднення.

Рішення і висновки КСУ! підписуються не пізніше семи днш після їх прийняття оприлюднюються наступного робочого дня після їх під-! писання.

Таким чином, наявна неточність у формулюванні поло­жень щодо набрання чинності, визначеного в Конститу^| ції України і Законі України «Про Конституційний Сул України», суть якої полягає в тому, що відповідно до остан­нього моментом набрання чинності є день оприлюдненняі рішення Суду, а до цього йому передує обов'язкова проце-і дура підписання останнього (не пізніше семи днів після! прийняття рішення Суду). А якщо взяти за основу положення Конституції України, то відповідно до них законодавець пов'язує момент набрання чинності з моментом прийняття ріїлення Конститущйного Суду України, не зга­дуючи при цьому про обов'язкову процедуру підписання його усіма суддями. Краще було б ввести більш точне фор­мулювання, наприклад: «Рішення Конститущйного Суду України набирає чинності з моменту його оприлюднення, але не пізніше наступного дня після підписання».

Юридична сила рішень. Юридичну силу актів КСУ слід розглядати через: обов'яз­ковість, остаточність, правові наслідки. У зв'язку з цим варто ще раз наголосити, що юридична сила актів, які приймаються КСУ, визначає­ться самою його природою.

Про обов'язковість рішень і висновків КСУ зазначає ст. 150 Конституції України: «є обо­в'язковими до виконання на території України, остаточни­ми і не можуть бути оскаржені»; ст. 69 Закону України «Про КСУ»: «рівною мірою обо­в'язкові до виконання». Тобто обов'язковість властива будь-якому акту КСУ. Так, у Ріїиенні від 9 червня 1998 р. № 8-рп Суд зазначив, що вис­новок КСУ, передбачений у ст. 159 Конституції України, є обов'язковим до виконання відповідно до ч. З ст. 124 Конституції України, де вста­новлено, що «судочинство здійснюється КСУ та судами загальної юрисдикції, а також ч. 5 цієї самої ст: «Судові ріїлення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України». Таким чином, і прийняття судового рішення у формі висновку КСУ є обов'яз­ковим до виконання. При цьому виникає запитання: для кого є обов'язковим рішення, винесене КСУ? Коло суб'єктів законодавець не врегулю­вав. Можна вважати, що якщо це рішення (висновок) про конституційність або офіїцйне тлумачення, то воно є обо­в'язковим для всіх суб'єктів права, крім випадків, якщо у справі є конкретні сторони.

Не менш важливим елементом юридичної сили актів КСУ є й їх остаточність. У Законі України «Про КСУ» новлено, що рішення, висновок Конституційного щ України є остаточним і оскарженню не підлягає (сі ті 65, 66). Так, у вищезазначеному Рішенні від 9 чері| 1998 р. № 8-рп вказано, що відповідно до ч. 1 ст. Конституції України всі акти Конституційного С| України про конституційність, у тому числі й виснові відповідно до ч. З цієї самої статті є обов'язковими дощ конання на території України, остаточними і не мо> бути оскаржені. Проте це не означає, що законодавець! може відтворити у зміненому вигляді норму, що сулемі чить Конституції.

Обов'язковість і остаточність актів Конституційної Суду підкріплюється тим, що юридична сила його акт щодо визнання закону чи іншого правового акта неко| ституційним не може бути подолана повторним прийг тям цього самого акта.

Хоч інститут перегляду рішень органів конституційні юрисдикції в більшості зарубіжних країн відсутній, все-деякі винятки існують. Так, допускають перегляд свої рішень КСУ Республіки Молдова і Кої ституційна Рада Республіки Казахстан. Своє рішення вони можуть переглядати за власною ініціативою у раї відкриття нових, істотних для предмета звернення обста вин, а також у зв'язку зі змінами норми Конституції, підставі якої було прийнято рішення.

Заслуговує на увагу одна особливість рішення Конст туційної Ради Республіки Казахстан. Незважаючи на і| остаточність і на те, що вони не підлягають оскарженню право вето стосовно рішень Ради має Президент Реє! публіки Казахстан, який є гарантом непорушності Коні ституції, прав і свобод людини та громадянина (п. 2 ст. 41 Конституції Казахстану). Згідно з п. 4 ст. 73 Конституц! Президент Республіки Казахстан може внести свої запере! чення стосовно рішень Конституційної Ради, що дола| ються 2/3 голосів від загальної кількості її членів. У раз неподолання заперечень Президента рішення КонстиЗ туційної Ради вважається не прийнятим і конституційне судочинство припиняється. Заперечення вноситься ні 158 пізніше ніж у десятиденний строк з дня отримання Пре­зидентом Республіки Казахстан тексту рішення Консти­туційної Ради.

Правові наслідки прийняття рішення КСУ. Обов'язковість і остаточність актів КСУ спричиняють правові наслідки. Зокрема, правові акти, визнані неконституційними, втра­чають чинність.

Практична діяльність КСУ і аналіз чинного законодавства України дають змогу ви­окремити деякі особливості:

1)діяльність КСУ цілком передбачена Конституцією України;

2)визнання КСУ норма­тивного акта чи окремих його положень такими, що не відповідають Конституції України, спричинює їх скасу­вання;

3)закони та інші нормативно-правові акти, визнані КСУ неконституційними, втрачають чинність, тобтр не застосовуються і не реалізуються будь-яким іншим чином з моменту набрання чинності рішенням КСУ;

4)визнання нормативного акта чи його положень таки­ми, що не відповідають Конституції України, зобов'язує відповідний орган скасувати цей акт або окремі його по­ложення, а також є підставою для скасування в установле­ному порядку положень інших нормативних актів, що грунтуються на акті або його положеннях, визнаних не­конституційними;

5)рішення судів та інших органів, які грунтуються на актах, що визнані неконституційними, не підлягають вико­нанню і мають бути переглянуті в обов'язковому порядку;

6)якщо визнання нормативного акта неконституцій­ним створило прогалину в правовому регулюванні, то за­стосовуються норми Конституції України.

Виходячи з цього, варто на законодавчому рівні закрі­пити юридичні наслідки прийняття актів Суду, зазначив­ши, що визнання закону та інших правових актів або

159 окремих їх положень такими, що не відповідають ституції України, є підставою для скасування в уста* леному порядку положень інших правових актів, що ються на законі чи іншому правовому акті, що визна! неконституційним.

Щодо наслідків актів про офіційне тлумачення к| ституційним Судом України в чинному законодавстві має юридичної визначеності. Сам акт Суду про офіції тлумачення Конституції та законів не спричиняє втр| чинності будь-яких актів або їх окремих положень, яї відбувається з актами про конституційність законів! інших нормативно-правових актів. Однак акти Консі туційного Суду України про офіційне тлумачення мам велике значення для всіх правозастосовників, зокре| для вищих органів державної влади: Президента Україг ВРУ, Кабінету Міністрів України⁵^ ін. Акти офіційного тлумачення Конституційного Су України створюють підгрунття для правильного розумі ня Конституції України і законів України. Ігнорува, ня офіційних роз'яснень, даних Конституційним Судії України, у процесі реалізації правових норм може ста підставою для оскарження в судах загальної юрисди* певних рішень, дій, якщо при їх прийнятті ці органи посадові особи керувалися неправильною інтерпретацій своїх повноважень, що суперечать офіційному тлумачеі ню, яке дав КСУ.

Окрема думка судді. Суддя КСУ Укрг ни, який підписав рішення, висновок Конституційного С^ ду України, має право, незалежно від того, голосував ві «за» чи «проти» прийняття рішення або надання виснов* викласти у письмовій формі свою окрему думку у справі* семиденний строк від дня голосування. Передбачене Закс ном право судді на окрему думку посилює гарантії незалеж^ ності суддів КСУ.

Окрема думка судді — це сформульоване ставлення йо| го до юридичного змісту питань, що були предметом роз=| гляду, яке відрізняється від правових позицій Консти^і туційного Суду України, сформульованих у його рішенні 160 чи висновку. Окрема думка є творчим продуктом суддів, що розвиває не тільки творчий потенціал самих суддів, а й допомагає законодавцю у виконанні ним законотворчої роботи, є тим фундаментом, на якому в подальшому може розвиватись юридична думка, а також сприяє формуван­ню адекватних уявлень суспільства щодо різних аспектів діяльності КСУ.

Окрема думка судді відповідно до ст. 64 Закону та § 56 Регламенту КСУ має:

—викладатися суддею, який брав участь у прийнятті рішення індивідуально;

—викладатися як щодо рішення, так і щодо висновку КСУ;

— викладатися у письмовій формі;

—бути викладена у семиденний строк від дня голосу­вання;

—додаватися до рішення чи висновку КСУ.

Судді КСУ досить часто ре­алізують своє право на окрему думку.

 

ТЕМА 6. ОСОБЛИВОСТІ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

1. Провадження у справах щодо конституційності законів та інших правових актів ВРУ, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим

2. Провадження у справах щодо конституційності правових актів, що викликають спір стосовно повноважень конституційних органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування

3. Особливості провадження у справах щодо конституційності актів про призначення виборів, всеукраїнського, місцевого референдуму, та референдуму в Автономній Республіці Крим

4. Провадження у справах щодо відповідності положень чинних правових актів, зазначених у пункті 1 статті 13 Закону України «Про КСУ», конституційним принципам і нормам стосовно прав та свобод людини і громадянина

5. Питання конституційності, що виникають у процесі загального судочинства

6. Провадження у справах щодо конституційності правових актів, якими суперечливо регулюється порядок реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина

7. Провадження у справах щодо відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до ВРУ для надання згоди на їх обов'язковість

8. Розгляд справ щодо конституційності правових актів про набрання міжнародними договорами чинності для України

9. Провадження у справах щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту

10. Провадження у справах щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України