Умови прийняття управлінських рішень

Успішне прийняття рішень базується на таких умовах:

-право, -вповноваження, -обов 'язковість, -компетентність, -відповідальність.

Право прийняття рішень мають усі менеджери, але відповідні групи їх можуть прийняти тільки конкретні рішення. Наприклад, загальні рішення можуть приймати тільки лінійні керівники.

З правом прийняття рішень тісно пов'язані питання повноважень.

* Повноваження - це границі, в межах яких той чи інший керівник має право приймати рішення. Наприклад, начальники цехів не можуть приймати рішення, які згідно з посадовими обов'язками може приймати тільки директор підприємства.

В правах і повноваженнях прийняття рішень не підкреслюється обов'язковість їх прийняття. Але в теорії прийняття рішень доводиться необхідність дотримуватись правила: маєш право і повноваження приймати рішення - зобов'язаний в ситуації, яка вимагає рішення, приймати його.

Однією з необхідних умов прийняття рішення є компетентність керівника у розглядуваних питаннях. Компетентність - одна з найважливіших вимог до менеджера будь-якого рівня. Менеджер повинен мати відповідну освіту, повинен знати техніку конкретного виробництва чи невиробничої сфери на її сучасному рівні. Залучення менеджером спеціалістів для підготовки рішень з питань, що вимагають глибоких знань, називають процесом запозичення компетенції. Передача частини своїх повноважень для прийняття рішень іншим менеджерам - делегування повноважень.

Відповідальність показує, які санкції можна застосувати щодо менеджера в результаті прийняття хибного рішення.

 

 

Технологія розробки рішень

Розробка рішень у менеджменті становить основу управлінського процесу.

Управлінський процес - це комплекс взаємопов 'язаних операцій, що виконуються у певній послідовності і спрямовані на розв'язання конкретних завдань та досягнення поставлених цілей.

До складових частин управлінської діяльності, пов'язаних з обробкою, прийняттям та реалізацією рішень, відносяться:

інформаційно-пошукові, письмові (графічні), розрахункові, логічні й аналітичні операції.

Сукупність взаємопов'язаних операцій для досягнення певних локальних цілей називається управлінськими процедурами.

На підставі аналізу процедур менеджменту можна побуду юти модель процесу розробки рішень, що відображає послідовність здійснення основних груп операцій, пов'язаних з прийняттям і реалізацією управлінських рішень.

Орієнтація економіки України на закріплення ринкового механізму господарювання вимагає, щоб в управлінській діяльності більше уваги приділялось формуванню цілей, які визначають напрям і структуру діяльності колективу. Ціль -це запрограмований результат (бажані події або певна їх величина), який повинен бути досягнутий за допомогою відповідних дій.

Для оцінки ситуації і підготовки рішення орган управління (керівник) повинен бути забезпечений повною і своєчасною плановою, нормативною, інструктивною, правовою, статистичною, обліковою, науковою (ноу-хау) та іншою інформацією. Реальними засобами забезпечення керівників усіх рангів своєчасною і повною інформацією про ситуацію, що безперервно змінюється, є широке впровадження автоматизованих систем збирання і обробки інформації (в т. ч. АРМів), використання найновіших засобів зв'язку, наукових методів обробки інформації (групування, складання статистичних питань - таблиць, динамічних рядів, кореляційного і регресійного аналізу, математичного програмування та ін.).

В залежності від характеру інформації, для її вивчення використовують різні логічні методи - порівняння, аналогії, синтезу, абстрагування, узагальнення, індукції, дедукції і ін.

У результаті глибокого і всебічного вивчення ситуації вдасться виявити проблеми, вирішення яких є передумовою подальшої діяльності.

Науковий підхід до розробки і прийняття управлінських рішень включає не лише виявлення (ідентифікацію) проблеми, а й усвідомлення її.

Для діагностики проблеми вивчають її характер (технічний, технологічний, економічний або комплексний), встановлюють причини виникнення, фактори (внутрішні або зовнішні), що її зумовили, можливі наслідки несвоєчасного розв'язання проблеми, її складність, межі тощо. У процесі аналізу вивчають ситуації і обмеження, пов'язані з часовою характеристикою, трудовими, матеріальними і фінансовими ресурсами.

Життєвий досвід показав, що існує чимало варіантів вирішення будь-яких проблем. Для порівняння альтернатив і вибору кращої з них використовують критерії, формування яких входить в обов'язки менеджерів вищих ієрархічних рівнів.

Критерій (оцінка) рішень - це правило порівняння і вибору альтернатив, вимірник економічного і соціального ефекту. Використання об 'єктивних критеріїв оцінки варіантів рішення дає змогу порівняти ці варіанти і вибрати найкращий. У загальному плані основним критерієм управлінських рішень є закон економії суспільної праці при виробництві і реалізації продукції.

Фактори, які впливають на прийняття рішень:

- обмеженість інформації

- взаємозалежність рішень

- наявність ризику

- очікування можливих негативних наслідків

- наявність ефективних комунікацій

- відповідність структури управління та місії організації

- середовище прийняття рішення (визначеність або невизначеність наслідків від реалізації рішення)

- особисті якості та поведінка менеджера тощо.

На практиці використовують різні критерії для прийняття рішень в умовах ризику, неповної інформації і невизначеності.

Залежно від поставленої мети як критерій можна використати натуральні і вартісні, кількісні та якісні показники діяльності підприємства: виконання замовлень на окремі види продукції; досягнення певного прибутку, рівня рентабельності; підвищення рівня соціальної активності. При розв'язанні завдань бажано кілька критеріїв зводити до одного інтегрованого.

Варіанти розроблених рішень оцінюють за очікуваними економічними результатами, значущістю, оперативністю, небезпечністю зриву і рівнем ризику в ситуаціях, коли результати не можна визначити вірогідно, надійністю окремих варіантів. Крім того, для оцінки альтернатив використовують різноманітні нормативи, оформлені у вигляді правил, процедур, регламенту, стандартів, а також моделі різного типу.

Критерії, що використовуються для вирішення завдань на найнижчих рівнях, повинні узгоджуватись з критеріями на вищих рівнях і сприяти досягненню цілей цього рівня.

Процес прийняття оперативних повторюваних рішень можна полегшити розробкою спеціальних таблиць-рішень, перш за все для диспетчерів і керівників середньої ланки. У лівій частині таких таблиць зверху вниз фіксуються умови роботи й відхилення нормального ходу процесу праці, що часто зустрічаються. У правій частині таблиці по горизонталі зазначають номери рішень.

 

Методи оптимізації рішень.

В практиці менеджменту використовується багато методів, здатних надати допомогу керівнику у пошуках об'єктивно обгрунтованого рішення. Серед них:

•=> Платіжна матриця. Цей метод корисний тоді, коли вимагається встановити, яка альтернатива здатна внести найбільший вклад в досягнення цілей. Очікуване значення наслідків (сума можливих значень, помножених на їх вартості) необхідно визначити перш, ніж скласти платіжну матрицю. Платіжна матриця - це один з методів статистичної теорії рішень.

<=> Дерево рішень - використовується для вибору найкращого напрямку дій з наявних варіантів. Це схематичне представлення проблеми прийняття рішення. Цей метод доцільно використовувати в умовах, коли результати одного рішення впливають на наступні рішення.

•=> Методи прогнозування. Прогноз - це передбачення майбутнього у теперішньому. Прогнози бувають: економічні, соціальні, розвитку конкуренції, розвитку науково-технічного прогресу, розвитку суспільства тощо. Методів прогнозування дуже багато.

Метод ділових ігор. Однією з форм моделювання процесів та явищ, яка сприяє розробці оптимальних управлінських рішень, є ділова гра. Діловою називають таку імітаційну гру, яка за своїм змістом та способом проведення імітує діяльність керівників та фахівців і дає змогу проаналізувати (передбачити) комплекс причин (явищ, факторів), що зумовлюють зміни господарських ситуацій.

Ділова гра на відміну від економіко-математичного моделювання не забезпечує "доказовості" оптимальності рішення. Проте вона дає можливість відобразити та врахувати в процесі розробки управлінського рішення різноманітні, у тому числі і неформалізовані, залежності. Застосування методу ділових ігор ефективне при розробці рішень, пов'язаних з прогнозуванням господарських процесів на перспективу (15-20 років), коли необхідно дати точне, суворо доведене оптимальне рішення.

Застосування ділових ігор працівниками апарату управління дає змогу моделювати майбутні дії, психологічно готуватися до виконання завдань в умовах можливих і конфліктних ситуацій. У процесі проведення гри перевіряють та раціоналізують потоки інформації прямого та зворотного зв'язку, розробляють ефективні рекомендації, спрямовані на удосконалення функцій та структури системи управління, перевіряють та підвищують рівень правових знань.

Теорією та практикою менеджменту вироблено чимало методів прийняття ефективних управлінських рішень. Серед них ми розглянемо три: *метод мозкової атаки, *метод номінальної групи, *метод "рінгі".

Метод мозкової атаки. Він передбачає прийняття рішення менеджером з тієї чи іншої проблеми на основі індивідуальних думок колективу. Схема прийняття рішення має такі етапи:

1.Керівник інформує колектив про проблему, яка підлягає вирішенню.

2.Члени колективу висувають свої ідеї. При цьому необхідно дотримуватися

таких принципів: усі члени колективу повинні знаходитися у рівноправному становищі; критика не допускається;

чим сміливіший і нетрадиційніший задум, тим краще;

чим більше ідей, тим якіснішим буде прийняте рішення;

учасники повинні взаємно покращувати й скеровувати задуми інших;

член колективу за один виступ може висловити лише один задум;

керівник може висувати власні ідеї лише тоді, коли їх немає в членів колективу.

З.Усі пропозиції ідей записуються й нумеруються.

4.Вибираються найкращі пропозиції і вирішується, які з них можна реалізувати. Дуже близьким за змістом до методу мозкової атаки є метод номінальної групи.

Метод номінальної групи. Він передбачає прийняття рішення з проблеми за такими етапами:

1. Керівник або колектив висуває проблему для обговорення.

2. Відбувається генерація ідей кожним індивідуумом без обговорення.

3. Учасники обговорення висловлюють свої ідеї вголос, але тільки по одній (можна пропонувати й більше ідей, але за другим, третім і т.д. колом висловлювань).

4. Проходить обговорення ідей за порядком їхнього висунення. Деякі пропозиції можуть виключатися із загального переліку, якщо ніхто не заперечує цього.

5. Здійснюється ранжування ідей. Кожний член номінальної групи найкращій, на його думку, ідеї присвоює 8 балів, а найгіршій — 1 бал. Далі на 7 балів він оцінює найкращу, на його думку, ідею з тих, що залишились, а найгіршу — на 2 бали і т.д. Бали, присвоєні найкращим ідеям, заносяться в окремі карточки.

6. Підраховуються бали й визначається найкраща ідея, згідно з якою і приймається рішення проблеми.

Метод "рінгі". Термін "рінгі" трактується в перекладі з японської мови як отримання згоди на рішення проблеми шляхом опитування без скликання засідання. Процедура "рінгі" включає такі етапи: 1.Керівництво фірми висуває свої судження щодо проблеми, за якою повинне бути прийняте рішення. 2.Проблема передається "вниз " — у підрозділ, де організовується робота над нею. 3.Відбувається згладжування протилежних точок зору зацікавлених у вирішенні проблеми осіб. 4.Обговорюються конкретні шляхи вирішення проблеми на зборах чи конференціях. 5.Затверджується й візується документ ("рінгісе ") керівництвом фірми про рішення проблеми.

Курс „Менеджмент в праці держслужбовців” вивчається студентами юридичного факультету один семестр і закінчується іспитом. Допуском до складання іспиту є написання реферату. Студент обирає тему реферату за таким принципом: номер теми відповідає номеру прізвища студента у групі.

 

Теми рефератів з курсу

«Менеджмент в праці державних службовців»

1. Історичні етапи розвитку світового менеджменту.

2.Особливості розвитку та етапи становлення менеджменту в нашій державі.

3. Методи менеджменту: їх класифікація, зв’язок із закономірностями та принципами менеджменту.

4. Головний принцип менеджменту.

5. Форми заохочення працівників у їх діяльності.

6. Основні напрями вдосконалення процесу мотивації.

7. Значення і місце контролю в системі функцій менеджменту.

8. Організація самоконтролю.

9. Техніка проведення контролю.

10. Соціальна відповідальність у практиці менеджменту.

11. Співвідношення керівництва та лідерства.

12. Метод соціометрії у дослідженнях керівного статусу членів трудового колективу.

13. Суть директивного стилю керівництва.

14. Суть демократичного стилю керівництва.

15. Суть анархічного стилю керівництва.

16. Типи менеджерів відповідно до керівництва трудовим колективом.

17. шляхи вдосконалення керівництва колективом.

18. Особливості сучасних підходів до керівництва трудовим колективом.

19. Рішення і умови його прийняття.

20. Критерії, з допомогою яких порівнюються варіанти рішень.

21. Методи оптимізації рішень в менеджменті.

22. Погляди на роль конфліктів у менеджменті різних наукових теорій менеджменту.

23. Методики аналізу конфліктів у практиці менеджменту.

24. Суть поняття «управління конфліктами».

25. Фактори ефективності управлінської праці.

26. Шляхи раціоналізації прийому відвідувачів.

27. Соціальна робота з персоналом.

28. Організація оцінювання персоналу.

Методичні рекомендації щодо підготовки, оформлення

і захисту письмових робіт студентів

 

Реферат (від лат. refero – доповідаю, повідомляю), 1) стислий виклад у письмовому вигляді або у формі доповіді змісту наукової праці (праць), літератури з теми; 2) виклад сутності певного питання.

Реферат є одним із видів індивідуальних завдань навчально-дослідницького характеру, який сприяє закріпленню, поглибленню й узагальненню знань, отриманих студентами під час опанування відповідного інформаційного матеріалу.

Тема реферату обирається студентом з переліку запропонованих тем, затверджених на засіданні кафедри. В окремих випадках з дозволу викладача студент може виконувати реферат з теми, запропонованої їм самим.

До теми реферату потрібно скласти план, у якому повинні міститися питання, що розкривають суть досліджуваної теми. Доцільно назву теми та план реферату обговорити з викладачем під час проведення консультації. Після обрання теми реферату потрібно здійснити вивчення рекомендованих джерел, без знання яких неможливе висвітлення питань реферату. Слід мати на увазі, що крім рекомендованих кафедрою джерел, необхідно ще використовувати також енциклопедичні та довідкові видання, зокрема такі, як: „Юридична енциклопедія”, „Енциклопедія українознавства”, „Юридичний словник” тощо. Під час опрацювання теми, пошуку необхідних матеріалів до написання реферату студенту доцільно буде звернутися до сторінок мережі Internet. При використанні таких матеріалів слід зробити відповідні посилання на сервер, з якого взято відповідну інформацію, зазначити дату входження на сайт.

Основні вимоги щодо змісту реферату:

а) в основу реферату треба покласти певну суму фактичних і теоретичних даних, які потрібно викласти згідно з існуючим планом.

б) особливу увагу варто приділити пошуку необхідних нормативно-правових матеріалів, їх систематизації, з’ясуванню основних понять і термінів з досліджуваної теми.

в) наприкінці роботи, підводячи підсумки, слід узагальнити увесь викладений матеріал та зробити власні висновки щодо проблеми, яка досліджується.

Вимоги до оформлення реферату:

Реферат слід писати на аркушах формату А4. Обсяг реферату не повинен перебільшувати 15 сторінок, (зазвичай 8-10 сторінок). Текст реферату повинен бути розбірливо, грамотно написаний або набраний на ком`ютері. Титульна сторінка реферату оформлюється згідно з загальними вимогами. На другій сторінці потрібно подати план реферату, в тексті роботи слід виділяти заголовки відповідних розділів плану, сторінки повинні бути пронумеровані. Шрифт роботи Times New Roman 14 пт, інтервал між рядками – 1,5. Відступи від краю аркуша: лівий – 2,5(3) см, правий – 2(1,5) см, верхній – 2,5 см., нижній –2,5 см. На аркуші 29-30 рядків, враховуючи посторінкові посилання на використані джерела. При використанні цитат або вільної анотації тих чи інших джерел у тексті реферату слід робити посилання (посторінкові або наскрізні). Висновок роботи має містити узагальнюючі підсумки досліджуваної теми. Наприкінці роботи на окремому аркуші треба надати список використаної літератури.

Виконаний реферат потрібно подати на кафедру для перевірки за місяць до початку екзаменаційної сесії або до початку семінарських занять. Студенти, які не написали чи написали реферат на незадовільну оцінку до іспиту не допускаються.

. Запитання до заліку з курсу

«Менеджмент в праці державних службовців»

1. Поняття управління і менеджменту.
2. Історичний розвиток управління як науки та його соціальна сутність.
3. Основні форми управління.
4. Основні види управління.
5. Менеджмент – управління персоналом.
6. Предмет менеджменту як науки у порівнянні з предметом управління.
7. Методи менеджменту.
8. Функції менеджменту.
9. Основні функції менеджменту: планування, мотивування, організовування, контролювання.
10. Менеджер – це професійний керівник.
11. Основні типи менеджерів.
12. Основні вимоги щодо сучасного керівника-менеджера.
13. Сутність процесу керівництва.
14. Співвідношення керівництва та лідерства в менеджменті.
15. Якості, якими повинен володіти керівник.
16. Основні типи менеджерів.
17. Шляхи до вдосконалення керівництва.
18. Основні вимоги (якості) людини, здатної до ефективної управлінської праці.
19. Ділові зустрічі і прийом.
20. Природа та сутність рішень у сфері менеджменту.
21. Класифікація рішень.
22. Умови прийняття рішень.
23. Управлінський процес, пов’язаний з прийняттям рішень.
24. Фактори, які впливають на прийняття рішень.
25. Методи оптимізації рішень.
26. Методи прийняття ефективних управлінських рішень.
27. Природа конфлікту.
28. Типи конфліктів.
29. Функції конфліктів.
30. Види конфліктів.
31. Міжособистісний конфлікт.
32. Внутрішньоособистісний конфлікт.
33. Між груповий конфлікт та конфлікт між особою і групою.
34. Умови виникнення конфлікту.
35. Причини виникнення конфлікту.
36. Способи розв’язання конфлікту.
37. Значення конфлікту в керівництві організації.
38. Методи розв’язання конфліктів.
39. Управління персоналом.
40. Концепції управління персоналом.
41. Управління за допомогою узгодження цілей.
42. Організація діяльності управління кадрами.
43. Адаптація працівника.
44. Засоби, що прискорюють адаптацію працівника.
45. Види відповідальності у менеджменті.
46. Соціальна та юридична відповідальність у менеджменті.
47. Кадрова політика.
48. Типи кадрової політики.
49. Відкрита та закрита кадрова політика.
50. Етапи кадрової політики організації.
51. Кадрове планування в організаціях.
52. Етапи кадрового планування.
53. Джерела залучення персоналу.
54. Оцінка та відбір кандидатів.
55. Етапи відбору та оцінки кандидатів.
56. Тестування.
57. Конкурсний відбір персоналу.
58. Значення оцінки якостей персоналу.
59. Завдання та строки оцінки роботи персоналу.
60. Критерії відбору і оцінки персоналу.
61. Методи оцінки персоналу.
62. Соціальна робота з персоналом.
63. Цілі і характерні риси соціальної роботи з персоналом.
64. Основні напрямки соціальної роботи з персоналом.
65. Забезпечення здоров’я та безпеки персоналу.

 

Література

1. Гірняк О.М., Лазановський П.П. Менеджмент: Підручник для студентів вищих закладів освіти. – Львів: «Магнолія 2006», 2008. – 352с.
2. Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шкано О.М. Управління персоналом. 2-ге видання: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 502с.
3. Тюпна Л.Т., Іванова І.Б. Соціальна робота: теорія і практика% Навч. посібник. – 2-ге вид., перероблене і доповнене. – К.: Знання, 2008. – 574с.
4. Іванова І.В. Менеджер – професійний керівник: навч. посібник. – К., 2001.

 

ЗАВДАННЯ НА 1 СЕМІНАР:

Вивчити теоретичні питання за темами: Управління і менеджмент; Сучасний керівник – менеджер в управлінні.

ЗАВДАННЯ НА 2 СЕМІНАР:

Вивчити теоретичні питання за темою: Конфлікти в управлінні

Укладач: к. ю. н., доцент кафедри державно-правових дисциплін Гришина Наталія Вікторівна

СПИСОК ГРУПИ