Взаємозв'язок права та політики в діяльності КСУ

Існує думка, що справа суду — не політика, а право. Звичайно, КСУ є правовим інсти­тутом і не повинен торкатися політики. Але не можна не помітити того, що на адресу цього органу, який виступає в ролі арбітра між різними гілками влади, у засобах масо­вої інформації неодноразово висувалися і висуваються обвинувачення в тому, що він піддається політичному ти­скові. В інтерв'ю газеті «Дзеркало тижня» екс-Голова КСУ І. Тимченко висловився з цьо­го питання однозначно: «Ми — на правовому полі, де всі повинні підкорятися тільки правилам Права і виконувати вказівки лише одного судді — Конституції. Тому в наших рішеннях забезпечується верховенство права, а не політич­на доцільність». Як зазначив Голова КСУ М.Селівон: «Твердження про політичну «за-ангажованість» певної частини рішень КСУ побудовані на так званому віртуальному, а не реальному, правовому їх сприйнятті... Тим, хто шукає у рішеннях КСУ не правовий, а політичний зміст, варто було б спочатку добре ознайоми­тися з повноваженнями органу конституційної юрис­дикції».

У статті «КСУ: підсумки двох років діяльності» професор П. Мартиненко зазначив: «КСУ, стежачи за дотриманням законодавцем конституційно визнаних масштабів його дій, допускає і певні обмеження своїх контрольних по­вноважень щодо таких дій, взявши на озброєння з люто­го 1998 року доктрину «політичної доцільності ». її суть можна викласти таким чином: не підлягають опротесту-ванню (а отже, і контролю) на відповідність Конституції України такі дії законодавця, які за визначенням КСУ належать до «питань політичноїдоцільності» і мають вирішуватись законодавцем цілком самостійно».

Цю тезу підтверджують і рішення КСУ. Так, за конституційними поданнями народних де­путатів України було розглянуто справу про вибори на­родних депутатів України. На думку народних обранців, сформульоване в п. 5 ст. 42 Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 24 вересня 1997 р. поло­ження, відповідно до якого списки кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій, що діста­ли менше чотирьох відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, не отримують право на участь у роз­поділі депутатських мандатів, суперечить конституційним принципам виборчого права.

Розглядаючи питання про конституційність цього по­ложення, КСУ у Рішенні від 26 лютого 1998 р. № 1-рп/98 зазначив, що позбавлення списків кан­дидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій, які отримали менше чотирьох процентів голосів виборців, права на участь у розподілі депутатських ман­датів, є питанням політичної доцільності, що має вирішу­ватися Верховною Радою України.

Таким чином, КСУ, здійснюючи свої основні повноваження з конституційного контролю, визна­чає і межі своєї діяльності, що підкреслює його неза­лежність і самостійність нарівні з іншими органами держав­ної влади України. Проте реальне життя постійно ставить перед ним запитання, що знаходяться на межі права і політики. То чи треба боятися так званої політичної функції? Адже вона іманентна конституційній юрисдикції.

У процесі розгляду будь-якої справи КСУ не може уникнути політичного аспекту, оскільки політика закладена у самій Конституції України, що закріпила політичні, соціальні, економічні та інші нор­ми у формі правових настанов. Усі конституційні принци­пи щодо основ конституційного устрою, поділу влади, прав та свобод людини і громадянина мають глибокий політичний зміст. І оскільки Конституція є втіленням політико-правових норм, КСУ, виступаю­чи на захист Основного Закону, не може ігнорувати політичних проблем: Інколи протистояння між законодав­чою і виконавчою гілками влади може загрожувати кон­ституційному устрою нашої країни, однак рішення судово­го органу конституційного контролю мають враховувати й політичні аспекти, бути обгрунтованими з правового по­гляду і насамперед забезпечувати верховенство права, а не політичну доцільність.

За своєю сутністю конституційне право є найбільш кон­центрованим виразом політики. Отже, з'ясування справж­нього змісту конституційної норми, волі, вираженої в зако­ні, є водночас і встановленням волі політичної, а ухвалення акта тлумачення обов'язково відповідатиме інтересам однієї політичної сили і суперечитиме інтересам інших політич­них сил.

Звичайно, прийняте КСУ рішення з питань конституційності або офіційного тлума­чення Конституції і законів нашої держави не зможе повністю задовольнити усіх учасників конституційного спору. Хтось завжди залишиться невдоволеним, а отже, неминучими будуть і звинувачення КСУ у політичній упередженості. Але Суд іменем України ухвалює правові рішення лише на основі Основного За­кону нашої держави. Він виходить із взаємопов'язаних правових, політичних відносин і тому виступає ще й як політико-правовий інститут.

Правова сутність КСУ, зро­зуміло, не дозволяє йому розглядати політичні питання. Водночас одне з призначень Конституції як Основного Закону нашої держави полягає у визначенні меж політич­них відносин. Пояснюється це тим, що КСУ, застосовуючи ті або інші конституційні норми до різних сфер політичного життя, тим самим вирішує не політичні, а правові питання, утримуючи політику у вста­новлених конституційно-правових межах. Цим він опосе­редковано впливає на політичні відносини, виступаючи водночас не як учасник політичного процесу, а як охоро­нець Конституції та права взагалі.

Отже, КСУ не може відмежу­ватися від проблем політики, оскільки політика закладе­на в самій Конституції, не може відмежуватися він і від посередницької місії в разі виникнення правових та полі­тичних конфліктів, оскільки за своєю компетенцією як виший судовий орган стоїть на захисті конституційного устрою нашої держави.

 

Міжнародні зв'язки КСУ

Юрисдикиійна діяльність КСУ є досить різноманітною і спрямована на розвиток обопільних міжнародних зв'язків з зарубіжними країнами з метою обміну досвідом у сфері судового конституційно­го контролю.

КСУ є повноправним членом Конференції ^и європейських конституційних судів, що є визнаною організаційною формою міжнародного співро­бітництва національних органів конституційного контро­лю. Членство в ній може бути повноправним або асоційо­ваним. Асоційовані члени мають право брати участь в обовореннях. але без права голосу.

У 1972 р. КСУ Югославії вперше зіні-ціював зустріч голів конституційних судів Австрії, Італії та ФРН у формі конференції для обміну досвідом у галузі конституційного контролю. В подальшому ці зустрічі на­були постійного характеру та проводилися кожні три роки почергово в кожній з країн-учасниць. За період 1972-2000 рр. було проведено 12 конференцій (остання відбулась 12—18 травня 2002 р. у Брюселі).

На сьогодні повноправними членами Конференції євро­пейських конституційних судів є органи конституційної юрисдикції 32 європейських держав, серед яких: Албанія, Андорра, ФРН, Вірменія, Австрія, Азербайджан, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Кіпр, Хорватія, Іспанія,

Франція, Грузія, Угорщина, Італія, Латвія, Люксембург, Литва, Македонія, Мальта, Молдова, Польща, Португалія, Румунія, Росія, Словаччина, Словенія, Швейцарія, Чехія, Турція, Україна. Керівним органом Конференції, що ви­рішує організаційні питання та питання членства, є Коло голів конституційних судів країн, які мають статус повно­правного члена Організації органів конституційної юрис­дикції (далі — Організація). В період між конференціями координаційні функції виконує орган конституційної юрис­дикції країни, що головує на цей момент в Організації.

Для забезпечення роботи конференцій проводяться під­готовчі засідання, в яких беруть участь представники орга­нів конституційної юрисдикції країн-учасниць. На підго­товчому засіданні визначається тема наступної конференції та приймаються рішення щодо її фінансування. Витрати на проведення чергової конференції пропорційно розподіля­ються між повноправними членами Організації.

Прийняттю КСУ повноправ­ним членом Конференції європейських конституційних судів передувала низка підготовчих заходів, зокрема участь колишнього Заступника Голови КСУ В. Розенка у підготовчому засіданні з питань про­ведення XI Конференції (жовтень 1997 р.) та колишньо­го Голови КСУ І. Тимченка — в XI Конференції європейських конституційних судів (тра­вень 1999 р.), де КСУ вже набув статусу асоційованого члена. Як зауважив завідувач відділу зовнішніх зв'язків КСУ І. Шев-ляк, це є, з одного боку, визнанням досягнень Суду в га­лузі конституційного судочинства європейського рівня, а з другого — сприятиме не лише вивченню судової практики інших держав і залученню до процесів глобалізації консти­туційної юрисдикції, а й посиленню як багатостороннього, так і двостороннього співробітництва³⁶.

Про змістовну діяльність конференцій свідчить, зокре­ма, X Конференція, яка відбулася в Будапешті 6—8 травня 1996 р. На ній було розглянуто дві основні теми: «Свобода думки щодо засобів масової інформації у судовій практиці конституційних судів» та «Розподіл влад у судовій прак­тиці конституційних судів». На пленарних засіданнях Кон­ференції було заслухано доповідь КСУ Угорщини та повідомлення Венеціанської Комісії Ради Європи про її діяльність та створення комп'ютерної бази даних з питань судової практики конституційних судів. Результатом роботи X Конференції стало прийняття по­вноправними членами Організації органів конституційної юрисдикції Андорри та Російської Федерації, а асоційова­ними — Боснії та Герцеговини, Литви, Мальти.

Підготовче засідання з питань проведення XI Конфе­ренції європейських конституційних судів, у роботі якої взяла участь делегація КСУ, відбулося у Варшаві 7-8 жовтня 1997 р. Під час зустрічі було створено Робочу комісію, завдання якої полягало у підготовці звіту про існуючі фінансові проблеми, пов'я­зані з розширенням членства Організації та відповідно збільшенням кількості офіційних мов; розробці положень щодо координації постійного співробітництва між орга­нами конституційної юрисдикції держав-членів, а також у виробленні принципів прийняття нових членів органі­зації. Крім цього, на підготовчій зустрічі органи консти­туційної юрисдикції Болгарії, Чехії, Мальти, Князівства Ліхтенштейн та Литви стали повноправними членами Конференції, а органи конституційної юрисдикції Вір­менії, Грузії та Молдови — асоційованими.

У рамках XI Конференції європейських констатуціїтних судів 16-19 травня 1999 р. у Варшаві відбулося засідання Кола голів конституційних судів — повноправних членів Організації, а також пленарне засідання, в ході якого обго­ворювалась основна доповідь Конференції «Рішення кон­ституційних судів щодо свободи совісті та віросповідання — статус особистості та статус реліїгйних общин». її підготува­ли судді Конституційного Трибуналу Республіки Польща Лех Гарліцький та Данута Левашкевич-Петраківська на ос­нові 27 національних досліджень, надісланих конститу­ційними судами — членами Організації. Крім того, було розглянуто можливі форми співробітництва конституційних судш, а також Конференції з іншими міжнародними право­вими інституціями. На цій Конференції було прийнято розроблений спеціальною робочою комісією Статут Органі­зації, який визначив основні цілі та завдання Конференції, її робочі органи, а також вимоги до членства, фінансування тощо. Затверджено також робочі мови Організації: фран­цузьку, англійську, німецьку та росшську.

У порядку обміну делегаціями на рівні керівництва та суддів органів конституційної юрисдикції відбулися візи­ти, зокрема в Росію, Словенію, Польщу, Молдову. В рам­ках зазначених візитів було укладено меморандуми про співробітництво КСУ з консти­туційними судами Росії і Молдови, які передбачають обмін рішеннями, висновками, ухвалами, довідково-ана­літичними матеріалами правового характеру, проведення двосторонніх зустрічей, спільних міжнародних семіна-рш/колоквіумів з актуальних питань конституційної юрис­дикції; розвиток співробітництва тощо.

Важливе значення для розвитку взаємного співробіт­ництва має діяльність Конференції конституційних судів держав молодої демократії як дорадчої інституції, рішен­ня про заснування якої було прийнято у жовтні 1997 р. в Єревані на зустрічі представників конституційних судів країн СНД.

Особливе місце в цьому процесі належить Венеціанській Комісії Ради Європи, яка була створена для підтримки конституціоналізму, сприяння становленню органів кон­ституційної юрисдикції країн молодої демократії, інфор­маційного забезпечення та обміну досвідом між консти­туційними судами й органами з аналогічною юрисдикцією і розпочала свою діяльність у 1990 р.

Комісія співпрацює з усіма державами — членами Ра­ди Європи через надання своїх висновків та рекомендацій щодо відповідності окремих законопроектів європейським правовим стандартам, можливих шляхів вирішення пев­них конституційних питань, а також забезпечення обміну інформацією та досвідом між країнами-членами.

Розширенню міжнародних зв'язків КСУ сприяє також участь його суддів та спів­робітників апарату у різних заходах міжнародного харак­теру, таких як конференції, семінари, колоквіуми, що їх проводять органи конституційної юрисдикції інших країн та міжнародні організації.

 

ТЕМА 3. СТРУКТУРА ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ КСУ

1. Судді КСУ

2. Посадові особи КСУ

3. Організація та діяльність КСУ

4. Основні напрями діяльності КСУ

Судді КСУ

Правовий статус суддів КСУ. Статус судді КСУ визначається Конституцією України, Законом України «Про КСУ» та законами України про статус суддів.

Повноваження судді КСУ не можуть бути обмежені при введені воєнного чи над­звичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Склад КСУ. КСУ діє на професійній основі. Відповідно до ст. 148 Конституції України та ст. 5 Закону України «Про КСУ» він складається з вісімнад­цяти суддів, серед яких є науковці та судді-практики з різних галузей права. У зв'язку з цим виникають дискусії щодо того, хто ж має бути суддею КСУ: науковець, який має науковий ступінь у галузі юридич­них наук, чи практик — суддя загальної юрисдикції. Більшість суддів КСУ схиляються до думки, що найдоцільнішим є призначення суддів як з числа науковців, так і практиків з різних галузей права.

Що стосується чисельного складу конституційних су­дів інших країн, то він такий: Російська Федерація — 19 суддів, Франція — 9, Греція, Іспанія, Бельгія — 12, Португалія — 13, Австрія — 14, Італія — 15, Німеччина — 16 суддів.

Вимоги до судді КСУ. Стат­тею 16 Закону України «Про КСУ» передбачені вимоги до кандидата в судді КСУ. Суддею може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту, стаж практичної, наукової або педагогічної роботи за фахом не менше як десять років, 48 володіє державною мовою і проживає в Україні протягом останніх двадцяти років.

Законами Азербайджану і Таджикистану встановлено, що суддею КСУ може бути обрано чи призначено громадянина, який досяг 30 років, Вірменії, Грузії та Киргизстану — 35 років, Росії — 40 років. Міні­мальний вік кандидата в судді не передбачений законо­давством Білорусії, Латвії, Литви, Молдови та Узбекиста­ну. Майже в усіх названих країнах законом передбачено, що кандидат у судді повинен мати вищу юридичну освіту, Законом Вірменії — будь-яку вищу освіту та десять років роботи за фахом у державних органах чи навчальних за­кладах. Вимоги щодо високого професійного рівня в га­лузі права є обов'язковою умовою для кандидатів у судді КСУ Білорусії та Молдови, а щодо висо­ких моральних якостей — Вірменії, Білорусії, Литви, Росії. Кандидат у судді КСУ Вірменії повинен також володіти державною мовою.

Порядок призначення суддів КСУ. Як уже зазначалося, КСУ складається з вісімнадцяти суддів: 6 з них призначає Пре­зидент України, 6 — ВРУ і 6 — з'їзд суддів України. Такий порядок призначення суддів КСУ забезпечує механізм збалансу­вання повноважень усіх гілок влади.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про КСУ» Президент України проводить консультації з Прем'єр-міністром України та Міністром юстиції України щодо кандидатур на посади суддів КСУ. Призначеною на цю посаду вважається особа, про призначення якої видано Указ Президента Украї­ни, скріплений підписами Прем'єр-міністра України та Міністра юстиції України.

ВРУ призначає суддів КСУ таємним голосуванням шляхом подан­ня бюлетенів. Пропозиції щодо кандидатур на посади суд­дів вносять Голова ВРУ, а також може вносити не менш як 1/4 народних депутатів України від конституційного складу ВРУ. При­значеними на посади суддів вважаються кандидати, які

49 набрали найбільшу кількість голосів депутатів, але більше половини голосів депутатів від конституційного складу' ВРУ. Про призначення суддів ВРУ видає відповідну постанову, яку підписує Голова ВРУ (ст. 7 Закону України «Про КСУ»).

Призначення суддів КСУ з'їздом суддів відбувається так: спочатку делегати з'їзду відкритим голосуванням визначають кандидатури на по­сади суддів КСУ для включен­ня в бюлетені для таємного голосування. Кандидати, які в результаті таємного голосування одержали більшість го­лосів від числа делегатів з'їзду, вважаються призначени­ми на посаду судді КСУ, про що видається рішення, підписане головуючим і секрета­рем з'їзду суддів України.

Порядок формування КСУ Росії істотно відрізняється від порядку формування КСУ. У РФ при призначенні суддів КСУ Президент взаємодіє з Федераль­ними Зборами і насамперед — Радою Федерації. Прези­дент подає Раді Федерації кандидатури для призначення на посаду судді КСУ Російської Феде­рації (п. «е» ст. 83 Конституції Російської Федерації).

Форма одягу та нагрудний знак судді. Судді КСУ при відправленні своїх обов'язків мають бути одягнені в мантію, що має символічний ха­рактер — уособлює справедливість, непідкупність.

Суддя також має нагрудний знак, опис і форма якого затверджуються Верховною Радою України.

Заповнення вакансій при вибутті судді. У разі припи­нення повноважень судді КСУ Президент України чи ВРУ в місячний строк, а з'їзд суддів України — у тримісячний признача­ють на цю посаду іншу особу.

У Росії період, протягом котрого має заповнюватися ва­кансія, не обмежено в часі, а тому суддя, строк повнова­жень якого закінчився, продовжує виконувати свої обов'яз­ки до призначення на посаду іншого судді. 50

Обмеження щодо суддів КСУ. Частиною 2 ст. 16 Закону України «Про КСУ» встановлено певні обмеження щодо суддів. Вони не можуть належати до політичних партій та проф­спілок, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній дшльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

У деяких країнах закони про конституційні суди міс­тять норми щодо несумісності посади судді з депутат­ським мандатом, заборони обіймати будь-які оплачувані посади чи виконувати іншу оплачувану роботу, вислов­люватись у справі публічно до прийняття рішення, участі у політичних партіях та інших громадських організаціях, що мають на меті політичні цілі, входити до керівного складу будь-яких об'єднань навіть, якщо вони не мають політичного спрямування (Киргизстан, Латвія, Литва, Таджикистан, Росія). А в Латвії суддя може бути членом громадських організацій і об'єднань, але це право він має використовувати не на шкоду його гідності і честі, об'єктивності і незалежності.

Присяга судді КСУ. Суддя Конституціїгного Суду України вступає на посаду з дня складення ним присяги. Порядок складення присяги вста­новлено ст. 17 Закону України «Про КСУ». Суддя Конституцшного Суду України складає присягу на засіданні ВРУ, яке прово­диться за участю Президента України, Прем'єр-міністра України, Голови Верховного Суду України не пізніш як через місяць після призначення суддею КСУ. Зміст присяги:

«Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати ви­сокі обов'язки судді КСУ, за­безпечувати верховенство Конституції України, захищати конституційний лад держави, конституційні права та сво­боди людини і громадянина».

Строк повноважень судді КСУ. Суддя КСУ призначається строком на дев'ять років без права бути призначеним по­вторно.

У Таджикистані та Узбекистані цей строк становить 5 років, Молдові — 6, Литві — 9, Грузії, Латвії — 10, Біло­русі — 11, Росії — 12, Киргизстані — 15 років. У Вір­менії призначення суддів здійснюється на невизначений термін, але законодавством передбачено граничний вік судді — 70 років, у Білорусі, Киргизстані, Латвії і Росії — 70 років, в Україні — 65. Законодавство Грузії, Литви, Мол­дови та Узбекистану не містить норми щодо граничного віку судді КСУ. У Молдові, наприклад, це питання вирішено так: граничний вік перебування на по­саді судді будь-якого суду становить 65 років.

Суддя КСУ Грузії, Латвії, Литви, Ро­сії та України може бути обраний лише на один строк, Азербайджану, Молдови — не більше ніж на два. У Ка­захстані, Киргизстані, Таджикистані та Узбекистані зако­нодавством взагалі не встановлено ніяких строків.

Законом України «Про КСУ» передбачено, що Голова КСУ та його заступники обираються на спеціальному пленар­ному засіданні КСУ зі складу суддів шляхом таємного голосування тільки на один трирічний строк.

У Грузії Голову і заступників Голови КСУ обирають на п'ять років без права на повторне обрання, строк повноважень судді — 10 років. У Росії Голова і заступники Голови КСУ обира­ються строком на три роки без обмежень щодо повторно­го обрання.

Права і обов'язки судді. Суддя КСУ здійснює попередню підготовку питань для їх розгляду Колегією суддів Конституцшного Суду України, КСУ, бере участь у розгляді справ. Він має право витребувати від ВРУ, Президента України, Прем'єр-міністра України, Гене­рального прокурора України, судців, органш державної вла­ди, органів влади Автономної Республиси Крим, органів місцевого самоврядування, посадових осіб підприємств, ус-52 танов, організацій усіх форм власності, політичних партій та інших об'єднань громадян, окремих громадян необхідні документи, матеріали та іншу інформацію з питань, що го­туються до розгляду Колегією судців КСУ, КСУ. Публічно висловлювати свою думку з питань стосовно провадження у Конституційному Суді України він має право лише щодо тих справ, у яких КСУ прийня­то рішення чи дано висновок.

Основними обов'язками судді є чесне і сумлінне ви­конання високих обов'язків судді КСУ, забезпечення верховенства Конституції Украї­ни, захист конституційного ладу держави та конститу­ційних прав та свобод людини і громадянина.

 

Гарантії діяльності суддів

Незалежність суддів. Судді КСУ при здійсненні своїх повноважень є незалежними і підкоряються лише Конституції України та керуються За­коном України «Про КСУ», інши­ми законами України, крім тих законів або окремих їх по­ложень, що є предметом розгляду КСУ. Будь-які інші акти не мають для них обов'язко­вої сили. Зазначена гарантія випливає із норм, які регла­ментують принципи конституційного судочинства.

У деяких країнах, зокрема в Литві, судді підкоряються тільки Конституції та законам, які не суперечать їй (ст. 17 Закону Литовської Республіки «Про КСУ»).

Недоторканність особи судді. Згідно зі ст. 28 Закону України «Про КСУ» особа судді є недоторканною. Суддя не може бути затриманий чи заарештований без згоди ВРУ до ви­несення обвинувального вироку судом. Гарантії недотор­канності суддів КСУ такі самі, як і на­родних депутатів України.

Судді КСУ не несуть юри­дичної відповідальності за результати голосування чи ви­словлювання у Конституційному Суді України та на його колегіях, за винятком відповідальності за образу чи на­клеп при розгляді справ, прийнятті рішень і дачі вис­новків КСУ.

Соціальне та побутове забезпечення суддів. Судді КСУ одержують заробітну плату та користуються іншими видами матеріального забезпечен­ня, встановленими законами України про статус суддів.

Саме цей напрям зумовлений особливостями діяль­ності судді КСУ, який передбачає вве­дення підвищеного рівня правового захисту. Як зазначе­но в Рішенні КСУ від 20 берез­ня 2002 р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій, зменшення (в тому числі шляхом зупинення дії окремих нормативних актів) видатків Державного бю­джету України на фінансування судів і суддів не забезпе­чує повного і незалежного здійснення правосуддя, нор­мального функціонування судової системи, що може призвести до зниження довіри громадян до державної влади, загрожувати реалізації гарантованого Консти­туцією України права людини і громадянина на судовий захист.

У разі якщо повноваження судді КСУ були припинені відповідно до пунктів 1 і З ч. 1 ст. 23 Закону України «Про КСУ», за ним зберігається до виходу на пенсію за ві­ком вісімдесят відсотків грошового утримання та інші ви­ди матеріального забезпечення, якими користується суд­дя КСУ.

Припинення повноважень судді КСУ. Повноваження судді КСУ припиняються у разі:

— закінчення строку призначення чи досягнення шістде­сятип'ятирічного віку.

Суддя КСУ не пізніше як за місяць до закінчення строку призначення або досягнення шістдесятип'ятирічного віку подає Голові КСУ заяву про звільнення з посади. Днем 54 досягнення вікової межі суддею КСУ вважається останній день місяця, в якому судді виповнилося шістдесят п'ять років. Про досягнення гра­ничного віку також повідомляються Президент України, органи, які призначали цього суддю.

Рішення про припинення повноважень судді приймає КСУ за поданням Голови КСУ;

— неможливості виконувати свої повноваження за ста­ном здоров'я.

На засіданні КСУ, за письмо­вою заявою судді та доданого до неї медичного висновку, може бути встановлена неможливість виконання суддею КСУ своїх повноважень за ста­ном здоров'я. За результатами розгляду заяви судді КСУ приймає рішення, за наявності під­став, про звільнення судді з посади з дня, наступного після прийняття рішення;

— порушення вимог щодо несумісності.

У разі порушення суддею КСУ вимог щодо несумісності питання розглядається за висновком постійної комісії з питань регламенту та етики КСУ на засіданні КСУ. Якщо ці дані відповідають дійсності, суддю попереджають і він має звільнитися протягом уста­новленого КСУ строку з поса­ди, що визначена як посада за сумісництвом.

Якщо суддя КСУ після по­передження не звільняється з посади за сумісництвом, матеріали щодо нього направляються на розгляд ВРУ у триденний строк від дня закінчення строку попередження;

— порушення присяги.

У разі порушення присяги суддею КСУ проводить перевірку і, за висновком постій­ної комісії з питань регламенту та етики, приймає одне з таких рішень:

— про наявність підстав для розгляду Верховною Ра­дою України питання про звільнення з посади судді КСУ;

— про відсутність підстав для звільнення з посади суі ді КСУ.

Рішення про наявність підстав або про їх відсутністі щодо звільнення з посади судді КСУ приймається, якщо за нього проголосувавало не менш як дванадцять суддів КСУ.

Питання про звільнення судді розглядається у Верховній Раді України, куди також направляється інфор-і мація про рішення КСУ щодс| звільнення судці КСУ з посаді у триденний строк з дня прийняття рішення;

— набрання законної сими обвинувальним вироком щодс нього.

У разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді КСУ КСУ приймає рішення про звільнення^ його з посади;

— припинення його громадянства. У разі підтверцження на засіцанні Конституційного,;

Суду України факту втрати суддею громадянства України і КСУ звільняє його з посади;

— визнання його безвісно відсутнім або оголошення по­мерлим.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про визнання судді КСУ безвісно відсутнім або оголошення померлим КСУ приймає рішення про звільнення його з посади;

— його смерті.

Повноваження судді КСУ припиняються у разі його смерті;

— подання заяви про відставку або про звільнення з по­сади за власним бажанням.

Письмову заяву про відставку або про звільнення за власним бажанням судця КСУ, який не досяг граничного віку перебування на посаді, по­дає Голові КСУ.

КСУ приймає рішення про звільнення судді КСУ із зазна­чених підстав.

 

Процедура розгляду питання про звільнення з посади суді КСУ. Питання про звільненим з посади судді КСУ вирі­шується КСУ в закритому ївсіданні. Для цього Голова КСУ скликає засідання КСУ. Питання розглядається за умови:

—заяви або інформації про закінчення строку призна­чення, досягнення суддею шістдесятип'ятирічного віку, неможливості виконання своїх повноважень за станом здоров'я;

—висновку постійної комісії з питань регламенту та етики КСУ про достатність підстав для розгляду питання щодо порушення суддею вимог, передбачених ст. 16 Закону України «Про КСУ»;

— порушення суддею присяги.

Судді КСУ, щодо якого по­рушено питання про звільнення з посади, надається мож­ливість викласти свої пояснення Конституційному Суду України усно чи письмово.

Інформація про звільнення судді КСУ з посади направляється у триденний строк з дня прийняття рішення КСУ відповідно Верховній Раді України, Президентові Украї­ни, органу суддівського самоврядування.

 

Посадові особи КСУ

КСУ

Голова КСУ. Голова КСУ обирається таємним голосуван­ням на спеціальному пленарному засіданні КСУ із числа суддів КСУ не пізніше двомісячного строку з дня, ко­ли посада Голови стала вакантною. На цьому засіданні головує один із' заступників Голови. Якщо до списку кан­дидатур на посаду Голови КСУ внесено кандидатуру судді, який є головуючим, то на засіданні головує старший за віком суддя, не внесений до списку кандидатур.

Спеціальне пленарне засідання КСУ. України вважається повноважним, якщо на.ньому при­сутні не менш як дванадцять суддів. На засіданні відкри­тим голосуванням затверджується форма бюлетеня для голосування по виборах Голови КСУ та форма протоколу голосування.

Головуючий на спеціальному пленарному засіданні КСУ вносить пропозицію щодо висунення кандидатур на посаду Голови КСУ. До списку вноситься будь-яка кількість кандидатур, які дали згоду балотуватися. Список кандида­тур на посаду Голови КСУ за­тверджується відкритим голосуванням і оформляється протоколом, який підписує головуючий на засіданні.

Із числа суддів обирається комісія для організації та проведення виборів Голови КСУ у складі трьох суддів, які не балотуються на цю поса­ду. Головуючий на засіданні не може обиратися до скла­ду комісії. Члени комісії для організації та проведення виборів обирають зі свого складу відкритим голосуванням голову комісії, про що складається протокол, та забезпе­чують виготовлення бюлетенів для таємного голосування. На звороті бюлетенів підписується головуючий на спе­ціальному пленарному засіданні та ставиться відтиск пе­чатки КСУ.

Бюлетені без підпису головуючого та відтиску печатки є недійсними.

Комісія для організації та проведення виборів Голови КСУ вносить у бюлетені для таємного голосування в алфавітному порядку прізвища, ім'я та по батькові кандидатів на посаду Голови. Судді КСУ розписуються про одер­жання бюлетенів в окремому списку. Бюлетені, що зали­шилися, погашаються.

Суддя КСУ при голосуванні залишає в списку для голосування прізвище не більш як одного кандидата, закресливши прізвища інших. Бюле­тені, в яких залишено прізвища двох або більше канди-58 датів, вважаються недійсними, а бюлетені, в яких викрес­лено прізвища усіх кандидатів, — дійсними.

Комісія для організації та проведення виборів Голови КСУ забезпечує таємність го­лосування. Після проведення таємного голосування комі­сія перевіряє дійсність бюлетенів, підраховує голоси, по­дані «за» і «проти» кожного кандидата, складає протокол, який підписують голова і члени комісії.

Протокол голосування оголошується головою комісії на спеціальному пленарному засіданні КСУ і затверджується більшістю голосів від за­гальної кількості суддів, що беруть участь у засіданні.

Обраним на посаду Голови КСУ вважається кандидат, за якого проголосувало не менше як десять суддів. Якщо жоден із кандидатів на посаду Голо­ви КСУ не одержав необхідної кількості голосів, за рішенням комісії проводиться повтор­не голосування по двох кандидатах, які одержали найбільшу кількість голосів.

Якщо два і більше кандидатів на посаду Голови одер­жали найбільшу однакову кількість голосів, до бюлетенів для повторного голосування вносяться їх прізвища. У разі якщо один із кандидатів одержав більшу, але не одержав необхідної кількості голосів, а інші за ним два і більше кандидатів одержали однакову кількість голосів, для по­вторного голосування вносяться всі ці кандидати. Якщо й за повторного голосування Голову КСУ не обрано, проводяться нові вибори з висунен­ням нових кандидатур, що не були включені до бюлетеня при перших виборах, у порядку, передбаченому Законом України «Про КСУ» та Регламен­том КСУ.

Спеціальне пленарне засідання КСУ протоколюється. Протокол засідання підписує головуючий, який передає матеріали керівникові Секре­таріату КСУ. Керівник Секре­таріату опечатує ці матеріали у присутності головуючого та обраного Голови КСУ і пе­редає їх за актом на зберігання в Архів КСУ.

Повноваження Голови КСУ. Голова КСУ відповідно до ст. 21 Закону України «Про КСУ» та § 2 Регламенту КСУ:

—організовує роботу колегій суддів КСУ, Комісій та Секретаріату КСУ;

—скликає і проводить засідання, пленарні засідання КСУ;

—розпоряджається бюджетними коштами на утри­мання і забезпечення діяльності КСУ відповідно до кошторису, затвердженого КСУ;

—подає на затвердження КСУ проект кошторису витрат на кожний наступний рік, план роботи на кожний квартал року;

—скликає чергові, а також з власної ініціативи чи за вимогою не менше як трьох суддів позачергові засідання КСУ з організаційних та інших питань діяльності Суду;

— видає розпорядження;

—призначає на посади радників та помічників Голови КСУ, наукових консультантів та помічників суддів КСУ за їх про­позицією, заступників керівника Секретаріату КСУ, керівників самостійних структурних підрозділів Секретаріату та їх заступників, керівників інших структурних підрозділів, кандидатури яких на посади погод­жуються на засіданні КСУ, та їх заступників;

—присвоює ранги державного службовця працівни­кам Секретаріату;

—застосовує до працівників Секретаріату заходи за­охочення та дисциплінарного стягнення;

—звітує протягом січня кожного року на пленарному засіданні про діяльність КСУ, а щоквартально інформує суддів про свою діяльність;

—представляє КСУ у відно­синах з органами державної влади України та органами інших держав і міжнародних організацій;

— виступає від імені КСУ з офіційними заявами.

Текст офіційної заяви КСУ затверджується на його засіданні з ініціативи Голови КСУ або не менше як трьома суддями. Голова КСУ не може ухили­тись від виступу з офіційною заявою КСУ.

Заступники Голови КСУ. Го­лова КСУ має двох заступни­ків, які наділяються окремими повноваженнями за його розпорядженням. У разі відсутності Голови КСУ або неможливості виконання ним своїх повноважень його обов'язки виконує заступник, який є старшим за віком. Якщо відсутні обидва заступни­ки, обов'язки Голови виконує найстарший за віком суд­дя КСУ.

Заступники Голови КСУ обираються відповідно до ст. 22 Закону України «Про КСУ» та пунктів 1, 3, 4, 6—18 § 1 Регламенту. Кандидатури на ці посади пропонуються Го­ловою КСУ.

Секретарі колегій суддів КСУ призначаються на засіданні КСУ на строк повноважень колегій відкритим голосуван­ням із числа кандидатур, запропонованих суддями відпо­відної колегії.

Згідно з § 4 Регламенту КСУ секретар Колегії суддів:

— очолює Колегію та організовує її роботу з питань розгляду конституційних подань і констит